ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
14 квітня 2016 р. Справа № 909/203/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,
секретар судового засідання Ковальчук Р. О.,
за участю:
від позивач: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 12.03.16),
від відповідач 1: не з'явився представник,
від відповідач 2: ОСОБА_2 - представник, (довіреність б/н від 28.03.16),
від відповідач 3: ОСОБА_3 - представник, (довіреність б/н від 01.03.16),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕУМ ІНДАСТРІЗ" (вул. Набережно-Печерська дорога, буд.2, м. Київ, 01013)
до
відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОСОБА_4" (вул. Промислова, буд. 2, кім. 312, м. Київ, 02088)
відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 ТЕХНОЛОГІЇ" (вул. Бакинських комісарів, буд. 17А, Куйбишевський район, м. Донецьк, Донецька область, 83049)
відповідача-3: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕРВІС ПВП" (вул. Свободи, буд. 264, офіс1, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78501)
про визнання укладеним договору поруки та стягнення коштів в сумі 5794895,34 грн.
ТОВ "ВОЛЕУМ ІНДАСТРІЗ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "ІСТ ОСОБА_4" (відповідач - 1), ТОВ "ОСОБА_5 ТЕХНОЛОГІЇ" (відповідач - 2) та ТОВ "АГРОСЕРВІС ПВП" (відповідач - 3) про визнання укладеним договору поруки №б/н від 17.12.2014 між ТОВ "ВОЛЕУМ ІНДАСТРІЗ" та ТОВ "ОСОБА_5 ТЕХНОЛОГІЇ" та стягнення коштів в сумі 4887695,34 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору поставки в частині поставлення товару на користь позивача та неналежним виконанням відповідачем-2 та відповідачем-3 зобов'язань, взятих на себе за договорами поруки, виникла заборгованість в розмірі 4887695,34 грн., з яких: 4536000,00 грн. - сума основного боргу, 124895,34 грн. - 3% річних, 226800,00 грн. - сума збитків.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29.03.2016.
15.03.2016 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. В даній заяві позивач посилаючись на те, що умовами договору постачання передбачено сплата боржником штрафу в сумі 907200,00 грн., в зв'язку з чим, просить збільшити розмір позовних вимог, визнати укладеним договір поруки та стягнути солідарно з відповідачів кошти в розмірі 5794895,34 грн.
В судовому засіданні 29.03.2016 представник позивача подав заяву про забезпечення позову.
29.03.2016 розгляд справи та розгляд вказаних заяв відкладено на 12.04.2016.
В судове засідання 12.04.2016 представник відповідача-1 не з'явився, проте його було повідомлено належним чином про дату та час наступного судового засідання, оскільки, останній був присутній на розгляді справи 29.03.2016.
12.04.2016 представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач посилається на припинення поруки у зв'язку з тим, що позивач як кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до відповідача-2 як до поручителя. Крім того, ним зазначено, що договір поруки вчинений в односторонньому порядку шляхом підписання даного правочину лише відповідачем-2, що суперечить нормам чинного законодавства, а саме ст. 553 ЦК України, в зв'язку з чим просив в позові відмовити.
12.04.2016 судом розпочато розгляд справи по суті.
В засіданні 12.04.2016 судом розглянуто та задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог.
12.04.2016 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.04.2016 о 12:00 год.
14.04.2016 через канцелярію суду від позивача поступили додаткові пояснення до позовної заяви та додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову.
Після перерви в судовому засіданні 14.04.2016 продовжено розгляд справи по суті. Крім того, розглянуто заяву позивача про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 14.04.2016 заяву ТОВ "ВОЛЕУМ ІНДАСТРІЗ" про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на майно, що належить на праві приватної власності ТОВ "ІСТ ОСОБА_4", ТОВ "ОСОБА_5 ТЕХНОЛОГІЇ", ТОВ "АГРОСЕРВІС ПВП" солідарно в межах суми позову у розмірі 5794895,34 грн. Накладено арешт в межах суми позову в розмірі 5794895,34 грн. солідарно на грошові кошти, що належать ТОВ "ІСТ ОСОБА_4" ТОВ "ОСОБА_5 ТЕХНОЛОГІЇ", ТОВ "АГРОСЕРВІС ПВП".
14.04.2016 в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору та позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.
Представник відповідача-2 14.04.2016 у судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
14.04.2016 представник відповідача-3 у судовому засіданні позов визнав.
Представник відповідача-1 після перерви 14.04.2016 також в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, передбаченому законодавством.
Враховуючи те, що відповідач-1 явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, проте, судом його було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, тому справу розглянуто на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:
18.12.2014 між ТОВ "ВОЛЕУМ ІНДАСТРІЗ" (позивач, покупець) та ТОВ "ІСТ ОСОБА_4" (відповідач-1, постачальник) укладено договір постачання №1812/1 (далі - договір постачання), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продавати, а покупець - приймати та оплачувати олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2013-2014 р.р. (товар), наливом, у кількості та асортименті згідно підписаних сторонами специфікацій та/або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Договір постачання підписано уповноваженими особами, які діяли на підставі статутів та скріплено печатками товариств.
Договір у встановленому порядку не було оспорено, не було розірвано та не було визнано недійсним.
Таким чином, договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 15.01.2014 (далі - додаткова угода) до договору постачання у разі непостачання товару у термін більше ніж 5 днів від дати початку поставки згідно графіка поставок, передбаченого Специфікацією №3 від 15.01.2015 року до договору постачання відповідач-1 як постачальник, зобов'язувався у 3 (три) денний строк зробити повернення 100% раніше перерахованих коштів на розрахунковий рахунок позивача та одночасно сплатити 20% суми штрафу від суми передоплати. Крім того, сторонами погоджено, що у зв'язку з простроченням відповідачем-1 поставки товару позивачу було завдано збитків в розмірі 226800,00 грн., що відповідно до п.2 вищевказаної додаткової угоди відповідач-1 зобов'язувався компенсувати за рахунок дисконту ціни при поставці товару у лютому-березні 2015 року.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України). Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ГК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положення про правові наслідки порушення зобов'язання закріплені ст. 611 ГК України та передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 ГК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між позивачем та відповідачем-1 договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до положень ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Приписами частини 2 статті 712 ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Стосовно договору постачання слід зазначити, що строки і порядок поставки визначені положеннями ст. 267 ГК України: договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Положення ст. 268 ГК України закріплюють гарантії якості товару, що поставляються: якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Відповідно до ст. 269 ГК України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу. Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі договору постачання здійснив оплату товару на загальну суму 4536000,00 грн., що підтверджується долученими письмовими доказами, а саме, платіжним дорученням №24 від 23.12.2014 з відміткою про проведення платежу банком 24.12.2014 та випискою по особовому рахунку позивача за період з 24.12.2014 по 24.12.2014, виданої 04.03.2015.
З пояснень позивача випливає те, що незважаючи на умови договору постачання, відповідач-1 не виконував взяті на себе зобов'язання з поставки товару та декілька разів просив позивача змінити графіки поставки товару. Зважаючи на добросовісність позивача та врахування побажань відповідача-1, позивач спершу уклав з відповідачем-1 Специфікації №1 та №2 від 23.12.2014 до договору постачання, а потім між ними Додаткову угоду №1 від 15.01.2015 до договору постачання та Специфікацію №3 від 15.01.2015 до договору постачання, відповідно до умов яких графік поставки товару було подовжено до 12.03.2015.
З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язань взятих на себе відповідачем-1, 17.12.2014 ТОВ "ОСОБА_5 ТЕХНОЛОГІЇ" (відповідачем-2) укладено поруку на користь ТОВ "ВОЛЕУМ ІНДАСТРІЗ" (позивача), відповідно до умов якої у разі невиконання відповідачем-1 умов договору постачання в частині поставки вже оплаченого товару, відповідач-2 буде зобов'язаний компенсувати 100% (сто відсотків) суми рівнозначної вартості невиконаних відповідачем-1 зобов'язань за договором постачання.
Крім того, 17.12.2014 між ТОВ "ВОЛЕУМ ІНДАСТРІЗ" (позивач) та ТОВ "АГРОСЕРВІС ПВП" (поручитель, відповідач-3) укладено договір поруки №17/12, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ТОВ "ІСТ ОСОБА_4", що виникли з договору постачання №1812/1 від 18.12.2014.
З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку з порушенням відповідачем-1 умов договору постачання та на виконання умов договорів поруки, відповідно до норм чинного законодавства позивачем на адресу відповідача-2 було направлено супровідний лист (вих.№50 від 03.03.2015) та письмову вимогу №52 від 06.03.2015, копії яких додані до матеріалів справи, а відповідачу-3 надано письмову вимогу №100 від 07.03.2015 про виконання взятих на себе зобов'язань за договорами поруки відповідно.
Згідно положень п. 5.1.1. договору поруки №17/12 від 17.12.2014 при порушенні відповідачем-1, як боржником, зобов'язань за договором постачання, відповідач-3, як поручитель, зобов'язується виконати за відповідача-1 зобов'язання у 5 (п'яти) денний строк з дня отримання вимоги від позивача як кредитора.
Незважаючи на все вищевикладене відповідач-1, відповідач-2 та відповідач-3 не виконали своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Станом на день подачі позовної заяви заборгованість за оплачений, але не поставлений товар за договором постачання складає 4536000,00 грн.
Таким чином, спір між сторонами у справі виник внаслідок порушення з боку відповідача-1 строку поставки товару, що закріплений Специфікацією №1 та №2 до договору постачання від 23.12.2014, відповідно до умов яких передбачено графіки поставки товару у строк до 15.01.2015, додатковою угодою №1 від 15.01.2015 до договору постачання та Специфікацією №3 від 15.01.2015 до договору постачання - до 12.03.2015, що призвело до виникнення у відповідача-1 перед позивачем заборгованості у загальному розмірі 5794895,34 грн., а також порушення відповідачем-2 та відповідачем-3 умов договорів поруки.
Отже, даний спір виник в зв'язку з допущенням з боку відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 порушення зобов'язань за договором постачання та договорами поруки.
З пояснень представника позивача в судовому засіданні випливає, що відповідно п. 7 додаткової угоди №1 від 15.01.2015 до договору постачання (далі - додаткова угода) у разі неповного постачання олії в термін до 12.03.2015, згідно нового графіка, зазначеного в Специфікації №3 від 15.01.2015 до договору постачання, постачальник (відповідач-1) зобов'язаний у 3 (три) денний строк зробити повернення залишку боргу на дату 12.03.2015 на розрахунковий рахунок позивача та одночасно сплатити 20% суми штрафу від суми залишку боргу. Крім того, представником позивача зазначено, що оскільки п.7 додаткової угоди до договору постачання не зазначено від якої події повинні обраховуватися 3 дні на повернення боргу, договір постачання, а саме п. 7 додаткової угоди № 1 не містить строку виконання основного зобов'язання. Представник позивача зазначає, що вживання слова «борг» та умова про одночасність сплати штрафних санкцій означають, що такий строк потрібно обраховувати саме від дати пред'явлення відповідної претензії позивачем, оскільки до пред'явлення вимоги, кошти сплачені за договором постачання є передоплатою, а згідно з п. 3 ст. 232 ГПК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, тобто сплаті штрафних санкцій повинна передувати пред'явлення вимоги.
Таким чином, обрахування річного строку дійсності поруки повинне здійснюватися з четвертого дня, який слідує за днем надіслання відповідачеві-2 вимоги про виконання зобов'язання.
Оскільки відповідачем-2 не було виконано умов даної письмової вимоги, останнім днем строку виконання зобов'язання відповідачем-2 за договором поруки позивач вважає 14 березня 2015.
Щодо дати укладення договору поруки позивач посилається на положення ч. 2 ст. 638, ч.1 ст. 640, ч. 2 ст. 644 ЦК України та зазначає, що лист акцептування було направлено відповідачу-2 11.03.2015 разом з письмовою вимогою про виконання зобов'язань, передбачених договором поруки, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копія якого надана позивачем.
Оскільки, лист акцептування було надіслано відповідачу-2 11.03.2015, саме з цієї дати позивач вважає договір поруки укладеним, а відтак не погоджується з твердженням відповідача-2 про неіснування зобов'язання за договором постачання в момент укладення договору поруки.
Крім того, у своїх поясненнях позивач вказує, що доклав максимально можливих зусиль щодо належного виконання зобов'язань взятих на себе за договором поруки, а тому здійснював надіслання листів та письмових вимог щодо погашення заборгованості на адресу безпосереднього здійснення відповідачем-2 господарської діяльності, а саме за місцезнаходженням нерухомого майна-виробничих потужностей відповідача-2, а не за місцезнаходженням відповідача-2 з огляду на те, що починаючи з 27.11.2014 ДП «Укрпошта» зупинено приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, зокрема в м. Донецьк.
Відповідно до чинного законодавства порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання невстановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
На дату звернення позивача до суду, а саме 09.03.2016, порука надана відповідачем-2 не припинилася з огляду на те, що строк виконання зобов'язання у договорі поруки не встановлено, як такий строк з урахуванням положень передбачених п.7 додаткової угоди до договору постачання не встановлено й у договорі постачання. Строк дійсності поруки потрібно обраховувати саме з дати укладення договору поруки.
Таким чином, стосовно дати укладення договору поруки суд погоджується з думкою позивача та зазначає, що договір поруки, укладений з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором постачання, вважається укладеним з дати повідомлення відповідача-2 про акцептування договору поруки. З долучених до матеріалів справи письмових доказів випливає, що така дата наступила після 11.03.2015, а саме після дати надіслання листа акцептування на користь відповідача-2.
Суд вважає законними дії позивача щодо направлення листів та письмових вимог за місцезнаходженням нерухомого майна-виробничих потужностей відповідача-2, а не за місцезнаходженням відповідача-2 з огляду на особливу ситуацію на територіях Донецької та Луганської областей, які тимчасово не контролюються українською владою.
Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони, та підписаний його стороною. Аналогічні положення регулюються ГК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Положеннями ч. 2 ст. 644 ЦК України зазначено, що якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
На виконання вищевказаних положень чинного законодавства позивач як кредитор та відповідач-2 як поручитель уклали договір поруки у письмовій формі шляхом обміну листами, що підтверджуються договором поруки від 17.12.2014 року та описом вкладення у цінний лист, згідно якого позивачем на адресу відповідача-2 було надіслано лист акцептуванням за вих.№ 18/12 від 17.12.2014 про укладення даного договору поруки.
Враховуючи вищезазначене та відсутність у договорі поруки строку його дії та у договорі постачання строку виконання основного зобов'язання відповідачем-2, а тому очевидним вбачається те, що при зверненні позивача до суду, а саме, 09.03.2016р., порука надана відповідачем-2 не припинилася.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що договір поруки №б/н від 17.12.2014 між ТОВ "ВОЛЕУМ ІНДАСТРІЗ" та ТОВ "ОСОБА_5 ТЕХНОЛОГІЇ" слід вважати укладеним.
Також, на забезпечення виконання зобов'язань взятих на себе відповідачем-1 за договором постачання між позивачем та відповідачем-3 було укладено договір поруки №17/12.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно ч.3 ст. 553 ЦК України поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Положення ст. 554 ЦК України гарантують у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Положеннями ст. 559 ЦК України передбачено чіткий перелік підстав припинення поруки, а саме відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Представником відповідача-3 в судовому засіданні позов визнано.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Відповідачі не подали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
Таким чином, позивач, з врахуванням норм чинного законодавства України, у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за договором постачання, а відповідачі, у свою чергу, порушили норми, що регулюють порядок виконання договору поставки та договорів поруки, передбачені Господарським та Цивільним кодексами України, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 5794895,34 грн., з яких: 4536000,00 грн. - сума основного боргу, 124895,34 грн. - 3% річних, 226800,00 грн. - сума збитків, 907200,00 грн.-штраф.
На підставі вищенаведеного та наявних в матеріалах справи письмових доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити.
Визнати укладеним договір поруки б/н від 17.12.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕУМ ІНДАСТРІЗ" (вул. Набережно-Печерська дорога, буд.2, м. Київ, 01013, код 38963943) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 ТЕХНОЛОГІЇ" (вул. Бакинських комісарів, буд. 17А, Куйбишевський район, м. Донецьк, Донецька область, 83049, код 36167721).
Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОСОБА_4" (вул. Промислова, буд. 2, кім. 312, м. Київ, 02088, код 38311166), товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 ТЕХНОЛОГІЇ" (вул. Бакинських комісарів, буд. 17А, Куйбишевський район, м. Донецьк, Донецька область, 83049, код 36167721), товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕРВІС ПВП" (вул. Свободи, буд. 264, офіс 1, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78501, код 39259406) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕУМ ІНДАСТРІЗ" (вул. Набережно-Печерська, буд.2, м. Київ, 01013, код 38963943) кошти в сумі 5794895,34 грн. (п'ять мільйонів сімсот дев'яносто чотири тисячі вісімсот дев'яносто п'ять гривень тридцять чотири копійки), з яких: 4536000,00 грн. (чотири мільйони п'ятсот тридцять шість тисяч гривень нуль копійок) - сума основного боргу, 907200,00 грн. (дев'ятсот сім тисяч двісті гривень нуль копійок) - штраф, 124895,34 грн. (сто двадцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто п'ять гривень тридцять чотири копійки) - 3% річних, 226800 грн. (двісті двадцять шість тисяч вісімсот гривень нуль копійок) - сума збитків та судовий збір в розмірі 86923,43 грн. (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять три гривні сорок три копійки).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Грица Ю.І.
Повне рішення складено 20.04.2016.