номер провадження справи 20/29/16
14.04.2016 Справа № 908/551/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)
до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (73000, АДРЕСА_1)
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)
про розірвання договору; стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав; відшкодування збитків; солідарне стягнення боргу
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - Шокуров Д.Г. (адвокат, свідоцтво НОМЕР_3 від 11.03.2005 р., договір б/н від 12.11.2015 р.); (ОСОБА_1 особисто, паспорт НОМЕР_4, у судовому засіданні 22.03.2016 р.);
Від відповідачів-1, 2 - не з'явилися
Заявлений позов про розірвання договору від 01.12.2014 р. на проведення капітального ремонту зернозбирального комбайну КЗС-9-01 «Славутич», 2000 року випуску, заводський номер 195, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2; стягнення з ФОП ОСОБА_2 160000,00 грн., збережених без достатніх правових підстав; стягнення з ФОП ОСОБА_2 171461,79 грн. у відшкодування завданих збитків; солідарне стягнення з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 1000,00 грн. боргу за договором поруки від 01.12.2014 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.02.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/551/16, справі присвоєно номер провадження 20/29/16, справу призначено до розгляду на 22.03.2016 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.04.2016 р. Ухвалою суду від 22.03.2016 р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
За ініціативою господарського суду, починаючи з судового засідання 14.04.2016 р., здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 14.04.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
22.03.2016 р. через канцелярію суду від позивача надійшла письмова заява про стягнення судових витрат по справі. Відповідно до заяви просить стягнути з відповідачів-1,2 витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 6000,00 грн. Заява на підставі ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду ухвалою від 22.03.2016 р.
14.04.2016 р. через канцелярію суду від позивача надійшла письмова заява, в якій зазначено, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України позивач заявляє про відмову від позовних вимог до відповідача-2 ФОП ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором поруки від 01.12.2014 р. та просить припинити провадження в цій частині позовних вимог.
Заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.
Представник позивача та присутній у судовому засіданні 22.03.2016 р. позивач підтримали позовні вимоги, які мотивовані такими обставинами. 01.12.2014 р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір б/н, відповідно до якого відповідач-1 зобов'язався за завданням замовника виконати повний капітальний ремонт комбайну КЗС-9-01 «Славутич» 2000 року випуску, заводський номер 195. Строк виконання послуг за договором - 60 робочих днів із моменту прийомки комбайну. Комбайн був переданий відповідачу-1 за актом від 01.12.2014 р. Після передачі комбайну в ремонт акт огляду та дефектування комбайну відповідачем-1 за участю позивача не складався. На виконання умов договору позивачем були перераховані на банківський рахунок відповідача-1 грошові кошти на загальну суму 160000,00 грн. Однак, відповідачем-1 у встановлений договором строку капітальний ремонт комбайну виконаний не був. Відповідачем-1 неодноразово переносилися строки ремонту до 01.04.2015 р., 01.06.2015 р., 15.06.2015 р. Позивач 22.06.2015 р. приїхав до відповідача-1 за місцем проведення ремонту комбайну та пред'явив йому вимогу про повернення з ремонту комбайну, складання акту огляду на предмет встановлення обсягу виконаних робіт та встановлених на нього запасних частин, а також складання акту на повернення комбайну з ремонту. Зазначені вимоги відповідачем-1 залишені без задоволення, в зв'язку з чим позивач помістив комбайн на автомобільну платформу та перевіз його до с. Пологи Запорізької області за місцем його зберігання. У цей же день за участю третьої особи, яка займається ремонтом сільгосптехніки, було складено акт огляду комбайна, в результаті якого було виявлено недоліки в ремонті комбайну, зокрема, двигун ЯМЗ-238 - встановлений інший (заводський номер встановленого після ремонту двигуна не відповідає номеру, зазначеному в свідоцтві про державну реєстрацію та акті прийому-передачі комбайна на ремонт. Заводський номер двигуна, встановленого на комбайн, при приведенні капітального ремонту - НОМЕР_6). 09.07.2015 р. після запуску двигуна та спробі зрушити комбайн із місця, двигун вийшов з ладу (заклинив), що зафіксовано в акті дефектування двигуна ЯМЗ-238 від 09.07.2015 р., зафіксовано, що капітальний ремонт двигуна комбайна не проводився, зафіксовані несправності та об'єм робіт по капітальному ремонту двигуна. Укладений між позивачем та відповідачем-1 договір від 01.12.2014 р. підлягає розірванню через істотне порушення останнім вимог договору та допущення істотних недоліків, а отримані за договором кошти стягненню з відповідача-1 як збережені останнім без достатніх правових підстав. 09.07.2015 р. позивачем із ФОП ОСОБА_5 був укладений договір на проведення капітального ремонту зазначеного двигуна, на проведення якого позивачем було витрачено 71461,79 грн., із яких: 46261,79 грн. - вартість запасних частин, 25200,00 грн. - вартість послуг із ремонту двигуна. Через невиконання відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань, для можливості збирання врожаю, позивач вимушений був укласти з ТОВ «Агрофірма «Комунар» договір № 27 від 20.07.2015 р. та понести витрати в розмірі 100000,00 грн. За таких обставин, із відповідача-1 підлягають стягненню спричинені збитки в розмірі 171461,79 грн., які полягають у понесених позивачем витратах на ремонт двигуна та сплату послуг по збиранню врожаю. Крім того, зобов'язання відповідача-1 забезпечено договором поруки від 01.12.2014 р., укладеним із поручителем ФОП ОСОБА_3 (відповідач-2) у забезпечення виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором від 01.12.2014 р. Розмір відповідальності за договором поруки обмежується сумою 1000,00 грн. У судовому засіданні 14.04.2016 р. представник позивача просить позовні вимоги задовольнити, з урахуванням заяви позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача-2 боргу за договором поруки від 01.12.2014 р. В іншій частині позовні вимоги підтримує. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 22, 526, 530, 546, 553, 554, 610, 612, 651, 837, 852, 1212 ЦК України.
Відповідачі-1,2 у судові засідання не з'являлися, причини неявки суду невідомі. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином: ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи направлялися відповідачам-1,2 на адреси, зазначені в позовній заяві. Поштове відправлення з ухвалою про порушення провадження у справі, яке направлялося відповідачу-1, повернуте підприємством зв'язку на адресу суду з поміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". Відповідач-2 ухвалу про порушення провадження у справі отримав 05.03.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Будь-яких заяв, клопотань, письмового відзиву від відповідачів-1,2 до суду не надійшло.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 роз'яснено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність відповідачів-1,2 за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.12.2014 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач, замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач-1, виконавець) було укладено договір про проведення капітального ремонту зернозбирального комбайна, відповідно до предмету якого відповідач зобов'язався за завданням позивача надати послуги по проведенню повного капітального ремонту комбайна на території відповідача (п.п. 1.1, 1.2). Згідно з п.п. 1.3, 1.4 договору доставка комбайна до виконавця для надання послуг здійснюється за рахунок замовника. При необхідності спеціалісти виконавця проводять діагностику комбайна на території замовника або безпосередньо за місцем його знаходження.
Порядок надання послуг встановлений у п.п. 2.1, 2.2 договору: послуги надаються після приймання комбайна виконавцем і повного його розбирання і дефектовки, які проводяться виконавцем у присутності представника замовника. По закінченню надання послуг сторони підписують акт наданих послуг, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.п. 3.1 - 3.7 договору строк надання послуг становить 60 робочих днів із моменту приймання комбайна на ремонт виконавцем. Приймання комбайна виконавцем підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі комбайна для проведення капітального ремонту. Сума договору складається із загальної вартості наданих по договору послуг і вартості запасних частин, які були використані під час проведення капітального ремонту. Вартість послуг становить 10% від вартості запасних частин, які використані при проведені капітального ремонту комбайна, вартість запасних частин указується в рахунках-фактурах виконавця, погоджених і підписаних замовником. Розрахунок за надані послуги і встановлені у процесі їх виконання запасні частини проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця часткової оплати у сумі 30 тис. грн. протягом 5-ти робочих днів із моменту надання виконавцем рахунку-фактури на запасні частини після проведення повного розбирання і дефектовки комбайна. Повний розрахунок за надані послуги проводиться у безготівковій формі до 15 липня 2014 р. Виконавець надає послуги із застосуванням своїх запасних частин.
Згідно з п.п. 3.8, 4.2, 4.3 договору гарантійний строк експлуатації комбайна, а також усіх його вузлів і агрегатів становить 1 рік із дати введення в експлуатацію після надання послуг. Замовник зобов'язався отримати комбайн після надання послуг протягом 3 днів після закінчення строків, указаних у п. 3.1. У випадку виходу із ладу (поломки) комбайна, а також його вузлів і агрегатів у період гарантійного строку замовник звертається за виконанням гарантійних зобов'язань безпосередньо до виконавця.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.4, 5.5 договору виконавець зобов'язався надати послуги якісно і в строк, указаний у п. 3.1 договору. За прострочення надання послуг, указаних у п. 3.1 договору, виконавець зобов'язується виплатити замовнику неустойку у розмірі 1% від вартості послуг за кожен день прострочення. У випадку виходу комбайна із ладу (поломки), а також виявлення несправностей вузлів, агрегатів, запасних частин, установлених або відремонтованих виконавцем, які виникли під час гарантійного періоду, виконавець зобов'язується усунути недоліки, які виявлені, протягом 24 годин із моменту виявлення таких несправностей і усного звернення замовника. Виконавець зобов'язався надати послуги у суворій відповідності з технологією заводу-виробника.
У п.п. 8.1 - 8.3 передбачено, що договір вступає в силу із дня підписання його сторонами і діє до 1 серпня 2015 р. Договір може бути розірваний достроково за згодою сторін. При цьому сторона, яка по будь-яким причинам бажає розірвати договір, зобов'язана у письмовому вигляді повідомити протилежну сторону про свій намір за 20 календарних днів. У випадку невиконання умов договору сторонами або однією із сторін, в силу будь-яких обставин, договір діє до повного виконання умов договору сторонами.
Згідно з актом приймання-передачі зернозбирального комбайну від 01.12.2014 р. (а.с. 21), складеним сторонами у м. Пологи, замовник передав, а виконавець прийняв для проведення повного капітального ремонту зернозбиральний комбайн марка КЗС-9-01 «Славутич»,заводський номер 195, рік випуску 2000, двигун номер НОМЕР_1.
15.12.2014 р. позивачу видано свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_5, згідно з яким він є власником комбайна зернозбирального, реєстраційний номер НОМЕР_2, марка КЗС-9-1 «Славутич», рік випуску 2000, заводський № 195, двигун № НОМЕР_1 (а.с. 65).
Протягом строку дії договору позивач перерахував відповідачу-1 суму 160000 грн., а саме: платіжним дорученням № 302 від 18.12.2014 р. на суму 20000 грн. із призначенням платежу: «За запчастини до комбайна КЗС-9-1 «Славутич» згідно р/ф № 397 від 12.12.14 р.»; платіжним дорученням № 303 від 22.12.2014 р. на суму 10000 грн. із призначенням платежу: «За запчастини до комбайна КЗС-9-1 «Славутич» згідно р/ф № 397 від 12.12.14 р.» ; платіжним дорученням № 312 від 28.01.2015 р. на суму 35000 грн. із призначенням платежу: «За запчастини до комбайна КЗС-9-1 «Славутич» згідно договору № 1 від 12.12.14 р.»; платіжним дорученням № 320 від 13.02.2015 р. на суму 5000 грн. із призначенням платежу: «За запчастини до комбайна КЗС-9-1 «Славутич» згідно договору № 1 від 12.12.14 р.»; платіжним дорученням № 342 від 20.05.2015 р. на суму 60000 грн. із призначенням платежу: «За запчастини до комбайна КЗС-9-1 «Славутич» згідно рахунку б/н від 19.05.15 р. без ПДВ »; платіжним дорученням № 351 від 08.06.2015 р. на суму 30000 грн. із призначенням платежу: «За запчастини до комбайна КЗС-9-1 «Славутич» згідно рахунку б/н від 08.06.15 р. без ПДВ » (а.с. 24-29).
Також 01.12.2014 р. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач, кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (боржник) усіх своїх зобов'язань по договору про проведення капітального ремонту зернозбирального комбайна від 01.12.2014 р., укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 22). Розмір відповідальності поручителя перед кредитором 1000 грн. (п. 2). У випадку невиконання боржником зобов'язань по договору про проведення капітального ремонту зернозбирального комбайна від 01.12.2014 р., боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 4). У випадку невиконання боржником будь-якого зобов'язання, передбаченого договором про проведення капітального ремонту зернозбирального комбайна від 01.12.2014 р., кредитор має право пред'явити до поручителя вимогу із зазначенням невиконаного зобов'язання (п. 5).
27.11.2015 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_1 склав фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 вимогу про виконання зобов'язань, згідно з якою, зокрема, вказав, що у встановлений п. 3.1 договору від 01.12.2014 р. строк - до 24.02.2015 р. (60 робочих днів з моменту прийомки комбайну в ремонт) ФОП ОСОБА_2 капітальний ремонт комбайну не був виконаний. Із урахуванням розміру відповідальності, передбаченого договором поруки від 01.12.2014 р., вимагав у 3-денний строк із дня отримання даної вимоги перерахувати грошові кошти в сумі 1000,00 грн. на вказаний у цій вимозі рахунок. Вимога має відмітку «Отримав 27.11.2015 р.» та підпис, при цьому прізвища особи, яка вчинила цей підпис, не зазначено (а.с. 91).
У лютому 2016 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом, по якому порушено дану справу, та відповідно до позовної заяви просив розірвати договір від 01.12.2014 р. на проведення капітального ремонту зернозбирального комбайну КЗС-9-01 «Славутич», 2000 року випуску, заводський номер 195, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2; стягнути з ФОП ОСОБА_2 160000,00 грн., збережених без достатніх правових підстав; стягнути з ФОП ОСОБА_2 171461,79 грн. у відшкодування завданих збитків; солідарно стягнути з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 1000,00 грн. боргу за договором поруки від 01.12.2014 р. Заявою від 22.03.2016 р., яка надійшла до суду 14.04.2016 р., позивач заявив відмову від позовних вимог до відповідача-2 ФОП ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором поруки від 01.12.2014 р. та просив припинити провадження в цій частині позовних вимог.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги стосовно відповідача-1 задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Відповідно до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, яка встановлює поняття зобов'язання та підстави його виникнення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.ст. 11, 509, 626, 629 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Правовідносини фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (позивач) та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 врегульовано договором від 01.12.2014 р. про проведення капітального ремонту зернозбирального комбайна, який за правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ст. 852 ЦК України).
Під час розгляду справи судом встановлено, що у визначений договором строк (60 робочих днів із моменту приймання комбайну на ремонт), тобто до 25 лютого 2015 р. включно роботи відповідачем-1 виконані не були; сторони акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до п. 2.2 договору від 01.12.2014 р., не складали. Даний висновок судом зроблений, оскільки доказів складання такого акту між позивачем та відповідачем -1 суду не надано.
Листування під час дії договору між сторонами, згідно з поясненнями позивача, не велося. Позивач зазначив, що направляв відповідачу-1 листи електронною поштою, але вони не збереглися.
Позивач просить розірвати укладений між ним та відповідачем-1 договір від 01.12.2014 р. на проведення капітального ремонту зернозбирального комбайну через істотне порушення відповідачем-1 вимог договору та допущення істотних недоліків.
Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
У статті 188 Господарського кодексу України встановлений порядок розірвання господарських договорів. Відповідно до ч.ч. 1, 4 цієї норми сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений двадцятиденний строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частиною 1 вказаної статті передбачено, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Спірний договір від 01.12.2014 р. не передбачає право на одностороннє розірвання договору. Пунктом 8.2 договору визначено право дострокового розірвання договору за згодою сторін, при цьому сторона, яка бажає розірвати договір, зобов'язана письмово повідомити протилежну сторону про свій намір за 20 календарних днів.
Відповідні докази направлення до порушення провадження в даній справі відповідачу-1 в установленому порядку пропозиції про розірвання спірного договору від 01.12.2014 р. на момент розгляду судом даного спору позивачем не представлено. Позивач надав заяву про розірвання договору та повернення коштів, збережених без достатніх правових підстав, направлену відповідачу-1 30.03.2016 р., тобто після порушення провадження в даній справі.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, на яку посилається позивач, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Разом з тим, приписами спеціального законодавства, яке регулює правовідносини підряду (статтею 849 ЦК України) визначено право замовника відмовитися від договору підряду у випадках: 1) якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (тобто до закінчення строку виконання робіт, передбаченого договором) 2) якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; 3) замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Доказів письмової відмови від договору у порядку ст.849 ЦК України до закінчення строку як виконання робіт (до 25 лютого 2015 р.), так і строку дії договору (до 1 серпня 2015 р.) позивач не надав. Доказів у підтвердження неодноразового перенесення дати повернення комбайну з ремонту до 01.04.2015 р., до 01.06.2015 р., до 15.06.2015 р., як вказано у позовній заяві, також не надано.
При вирішенні спору про розірвання договору суд враховує, що укладений між позивачем та відповідачем - 1 договір відповідно до ст.ст.509, 510 ЦК України є підставою для виникнення взаємних зобов'язань сторін, які в силу приписів ст.ст.525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Згідно з ст. 538 цього Кодексу виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконання другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не впливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Як вбачається із укладеного між позивачем та відповідачем -1 договору, у п.п. 2.1, 2.2 договору сторони досягли згоди, що послуги надаються після приймання комбайна виконавцем і повного його розбирання і дефектовки, які проводяться виконавцем у присутності представника замовника. Доказів проведення такої дефектовки позивач суду не надав. Відповідно до ч.2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Оскільки договором передбачено проведення дефектовки виконавцем у присутності замовника, суд не приймає як належний доказ акт від 27.11.2014 р., який складений позивачем до укладення договору із іншою юридичною особою, яка не є стороною вказаного у підставі позову договору. При цьому суд також враховує, що згідно з ст.527 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належними сторонами.
Позивач стверджує, що 22.06.2015 р. він приїхав до відповідача-1 за місцем проведення ремонту комбайну та пред'явив йому вимогу про повернення з ремонту комбайну, складання акту огляду на предмет встановлення обсягу виконаних робіт та встановлених на нього запасних частин, а також складання акту на повернення комбайну з ремонту. Зазначені вимоги відповідачем-1 залишені без задоволення, в зв'язку з чим позивач помістив комбайн на автомобільну платформу та перевіз його до с. Пологи Запорізької області за місцем його зберігання.
Однак, жодних доказів у підтвердження даних фактів (щодо вимоги підряднику та дати забирання в односторонньому порядку з ремонту комбайна 22.06.2015 р.) позивач суду не надав.
Суд також не може прийняти як належний доказ істотного порушення зобов'язання відповідачем-1, як підставу для розірвання договору в судовому порядку згідно з ч.2 ст.651 ЦК України, надані позивачем акт огляду комбайна КЗС-9-1 «Славутич» від 22.06.2015 р., фототаблицю, оскільки даний акт складений позивачем із іншою юридичною особою, яка не є стороною вказаного у підставі позову договору, не є уповноваженою особою щодо складання таких актів. При цьому суд також враховує, що у акті від 22.06.2015 р. немає помітки про проведення фотографування комбайна під час огляду, а із наданих фотографій не вбачається індивідуальних ознак комбайна, тому стверджувати, що фотографування здійснено 22.06.2015 р. комбайна госномер НОМЕР_2, заводський №195, підстави відсутні.
На підставі викладеного вище, судом відмовляється в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору від 01.12.2014 р.
Позивач просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 160000,00 грн., збережених без достатніх правових підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, яка вказана позивачем у підставі позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Із змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що застосовувати цю норму можливо для захисту прав та інтересу у разі набуття або збереження особою майна, але без достатньої правової підстави. Тобто, повинен мати місце факт набуття або збереження майна відповідачем та відсутність достатньої правової підстави. Безпідставність полягає в тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав, встановлених не тільки законом або договором, а й адміністративним актом чи одностороннім правочином.
Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин сторін виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 р. у справі № 3-64гс14, від 14.10.2014 р. у справі № 3-129гс14, від 25.02.2015 р. у справі № 3-11гс15.
Кошти, які позивач просить стягнути з відповідача-1, було отримано в якості вартості запасних частин, що й було передбачено укладеним між сторонами договором від 01.12.2014 р. (п.п. 3.2, 3.4, 3.7), 160000,00 грн. перераховані в межах строку дії договору і на його виконання. Позивачем не заперечується, що вказані у платіжних дорученнях рахунки виставлені на підставі договору і загальна сума коштів 160000,00 грн., сплачена за вартість запасних частин. При цьому суд бере до уваги, що в підтвердження факту перерахування цих коштів відповідачу-1 позивачем надані перелічені вище платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи. У платіжних дорученнях позивачем у призначенні платежу зазначено, що платіж здійснюється за запчастини до комбайна КЗС-9-1 «Славутич» згідно рахунків-фактур із зазначенням номерів рахунків та їх дати, а також згідно договору № 1 від 01.12.2014 р. (платіжні доручення №№ 312, 320). Відповідно до усних пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, рахунки-фактури, посилання на які міститься в платіжних дорученнях, у нього не збереглися. Зазначення в платіжних дорученнях №№ 312, 320 номеру договору - № 1 від 01.12.2014 р. є помилковим з боку позивача, пояснив, що іншого договору, окрім договору б/н від 01.12.2014 р., між позивачем та відповідачем-1 не укладалося, кошти за даними платіжними дорученнями перераховувалися позивачем саме за умовами договору б/н від 01.12.2014 р. Із досліджених судом доказів слідує, що сплачена сума є лише вартістю запасних застин, а не послуг підрядника. Запасні частини встановлені відповідачем-1 на комбайн позивача, що підтверджено у судовому засіданні представником позивача. Твердження, що встановлені запасні частини, які були у споживанні раніше (не нові) не підтверджено належними доказами.
Таким чином, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, договірний характер правовідносин сторін виключає можливість застосувати до них положення ст. 1212 ЦК України. Кошти у сумі 160000,00 грн. набуті за наявною правовою підставою - договором і не можуть бути стягнуті як безпідставно отримані в порядку ст. 1212 ЦК України.
Позивачем також заявлено вимогу стосовно стягнення з відповідача-1 суми 171461,79 грн. у відшкодування завданих збитків. Позов в цій частині обґрунтовано позивачем ст. 22 ЦК України.
Згідно зі ст. 22 ЦК України, яка встановлює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Порядок відшкодування збитків встановлений також главою 25 Господарського кодексу України. Так, відповідно до ст. 224 цього Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Аналогічні приписи встановлені ст. 623 ЦК України.
Крім того, склад збитків передбачено в ст. 225 ГК України: до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Із змісту цих норм, а також ст.ст. 610, 611 ЦК України, ст.ст. 216, 218 ГК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.
Притягнення до відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою правової відповідальності. Склад правопорушення, визначний законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом - правовідношення по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону правопорушення складає вина.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.
На кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст.ст. 614, 623 ЦК України).
Із змісту наведених вище норм законодавства слідує, що закон розділяє збитки на реальні збитки та упущену вигоду. Стаття 22 ЦК України визначає реальні збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода визначена статтею 22 ЦК України як дохід, який особа могла б реально одержати, але не одержав внаслідок обставин, які від нього не залежать (за звичайних обставин, якби її право не було порушено).
Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України також встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи приписи ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України щодо здійснення правосуддя на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду спору, у порядку попередньої підготовки справи до розгляду суд зобов'язав сторони надати, зокрема, письмове нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог та заперечень, листування по суті спору (з доказами направлення або вручення вихідної кореспонденції). Крім того, суд відкладав розгляд справи у тому числі для можливості надати витребувані докази, а також надати інші докази в підтвердження вимог та заперечень.
Таким чином, господарський суд створював сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Підтримуючи позов у частині стягнення суми 171461,79 грн. збитків, позивач зазначає, що це реальні збитки, які полягають у понесених ним витратах на ремонт двигуна у сумі 71461,79 грн. (із яких 46261,79 грн. - вартість запасних частин, 25200,00 грн. - вартість послуг із ремонту) та вартості послуг по збиранню зернових культур прямим комбайнуванням на належних позивачу земельних ділянках та понесених витратах у розмірі 100000,00 грн.
Наявність збитків та їх розмір фізична особа - підприємець ОСОБА_1 обґрунтовує тими обставинами, що після встановлення факту непроведення відповідачем-1 капітального ремонту двигуна комбайна, позивачем 09.07.2015 р. із іншим суб'єктом підприємницької діяльності був укладений договір на проведення капітального ремонту зазначеного двигуна, і позивачем витрачено 71461,79 грн., із яких 46261,79 грн. - вартість запасних частин, 25200,00 грн. - вартість послуг із ремонту. Позивач стверджує, що через невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, для можливості збирання врожаю зернових культур на орендованих землях сільськогосподарського призначення загальною площею 333,5273 га, які знаходяться на території Пологівського району Запорізької області, він був змушений укласти з іншою юридичною особою договір № 27 від 20.07.2015 р. на надання послуг по збиранню зернових культур прямим комбайнуванням та понести витрати у розмірі 100000,00 грн.
У підтвердження позовних вимог у цій частині позивач надав, крім зазначених раніше акту огляду комбайна КЗС-9-1 «Славутич» від 22.06.2015 р., фото таблицю, договір № 1 від 09.07.2015 р., укладений із іншим суб'єктом підприємницької діяльності на проведення повного капітального ремонту двигуна ЯМЗ 238, заводський № НОМЕР_6; акт дефектовки двигуна ЯМЗ-238 від 09.07.2015 р. заводський № НОМЕР_6; акт приймання двигуна в ремонт від 09.07.2015 р.; акт виконаних робіт від 06.08.2015 р.; рахунок на оплату № 54 від 30.10.2015 р. на суму 46261,79 грн., рахунок на оплату № 55 від 30.10.2015 р. на суму 25200,00 грн.; товарний чек від 30.10.2015 р. на суму 46261,79 грн., товарний чек від 30.10.2015 р. на суму 25200,00 грн.; договір № 27 про надання послуг від 20.07.2015 р., укладений позивачем із іншою юридичною особою; акт прийому-передачі робіт від 27.07.2015 р.; платіжне доручення № 374 від 21.07.2015 р. на суму 100000,00 грн.; довідку № 03-06/0835 від 16.10.2015 р. Управління агропромислового розвитку Пологівської райдержадміністрації про те, що збирання ранніх зернових культур урожаю 2015 року по району розпочалося 06 липня 2015 року та завершилося 03 серпня 2015 року; інформаційну довідку № 171/01-04 від 28.10.2015 р., підписану начальником управління Держземагентства у Пологівському району, згідно з якою, зокрема, ФОП ОСОБА_1 має 333,5273 га земельних ділянок на підставі договорів оренди землі; документи, які посвідчують правових статут цих суб'єктів (копії свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з ЄДРПОУ, Виписки з ЄДРЮОтаФОП).
Разом з тим, позивачем не доведено, що тільки неправомірні дії відповідача-1 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості зібрати врожай на належних земельних ділянках та були причиною і підставою проведення ремонту двигуна заводський № НОМЕР_6. Тобто, позивачем не доведено причинний зв'язок між діями відповідача-1 і неможливістю зібрати врожай за відсутності справного комбайну «Славутич», який був переданий відповідачу-1 у ремонт. Суд враховує, що з договору № 27 від 20.07.2015 р. та підписаного до нього акту прийому-передачі виконаних робіт від 27.07.2015 р. не вбачається про надання послуг по збиранню зернових культур лише одним комбайном. Доказів відсутності у позивача інших комбайнів, крім спірного (реєстраційний номер НОМЕР_2, марка КЗС-9-1 «Славутич», рік випуску 2000, заводський № 195, двигун № НОМЕР_1) суду не надано.
Посилання позивача на акт огляду комбайна КЗС 9-1 «Славутич» від 22.06.2015 р., складений та затверджений позивачем та третьою особою (юридичною особою), судом до уваги не береться, оскільки ця юридична особа не є стороною договору, не доведено повноважень особи щодо проведення таких оглядів, акт складений без участі уповноважених сторін, зокрема, спеціалістів Торгово-промислової палати, якій відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» надано право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Позивач посилається на договір № 1 від 09.07.2015 р., укладений з іншою фізичною особою - підприємцем (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов'язався надати позивачу послуги по проведенню повного капітального ремонту двигуна ЯМЗ 238, заводський номер НОМЕР_6. При цьому, як вбачається з даного договору, акту дефектовки від 09.07.2015 р., акту приймання двигуна в ремонт від 09.07.2015 р., акту виконаних робіт від 06.08.2015 р. заводський номер двигуна, який переданий у ремонт позивачем - НОМЕР_6. Разом з тим, відповідно до акту приймання-передачі відповідачу-1 комбайна, на який позивач посилався в позовній заяві, заводський номер двигуна - НОМЕР_1. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_5 (копія в матеріалах справи, а.с. 65) заводський номер двигуна комбайна КЗС-9-1 «Славутич», власником якого є позивач - НОМЕР_1. Позивач у судовому засіданні зазначив, що відповідачем-1 був встановлений на комбайн «Славутич» інший двигун, заводський номер якого відрізняється від номеру, зазначеному в свідоцтві про держреєстрацію. Належних доказів на підтвердження даного факту позивач суду не надав. Зокрема, позивач не надав доказів звернення до правоохоронних органів щодо заміни двигуна, який має ідентифікуючі ознаки і є підтвердженням права власності на комбайн, який пройшов державну реєстрацію. Таким чином, суд не бере до уваги укладення між позивачем та підприємцем договору № 1 від 09.07.2015 р. на капітальний ремонт двигуна, оскільки позивачем не доведено суду, що здійснювався ремонт саме двигуна, встановленого на спірному комбайні «Славутич». Крім того, у рахунках на оплату №№ 54, 55 від 30.10.2015 р., які оплачені позивачем у загальній сумі 71461,79 грн., та яка визначена позивачем до стягнення, зазначений договір від 18.09.2015 р., тоді як позивачем до матеріалів справи наданий договір від 09.07.2015 р.
Долучена позивачем до матеріалів справи фототаблиця до акту огляду комбайну КЗС-1 «Славутич», держномер НОМЕР_2, заводський номер № 195, який належить ОСОБА_1, як зазначено вище, судом до уваги не береться, оскільки з даної фото таблиці не вбачається який саме комбайн оглядався (не вбачається індивідуальних ознак комбайну). Крім того, в акті огляду комбайну, до якого за твердженням позивача складалася дана фототаблиця, не зазначено фіксування з допомогою фото знімальних пристроїв, та не зазначено про складення фототаблиці в якості додатку до акту.
Оцінюючи докази, представлені позивачем, у сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено розміру завданих збитків, а також причинного зв'язку між діями відповідача-1 та завданими збитками позивачу, вини відповідача-1 в заподіяних позивачу збитках. Тобто, позивачем не доведено суду склад правопорушення, який дає підставу на стягнення збитків. Надані позивачем документи (договори, акти виконаних робіт, підтвердження оплати, здійсненої позивачем) не спростовують висновків суду, оскільки позивачем не доведено, що спричинені йому збитки виникли внаслідок саме невиконання відповідачем-1 зобов'язань за договором, а не внаслідок господарської діяльності позивача.
Суд також зазначає, що за твердженням позивача відповідач-1 здійснив часткову заміну запасних частин, але будь-яких документів стосовно виконання (часткового виконання) відповідачем-1 договору від 01.12.2014 р. позивач суду не надав, зокрема, не надав докази оплати підряднику за виконаний ним об'єм роботи, акти виконаних робіт. Позивачем не надано суду доказів також того, що позивач звертався до відповідача-1 з письмовою претензією до відповідача-1 стосовно неякісного виконання останнім робіт, зокрема, встановленні на комбайні неякісних (бувших у користуванні) запасних частин, заміни двигуна. Позивачем також не доведено суду, що комбайн був забраний ним у відповідача-1 22.06.2015 р.
На підставі викладеного, судом відмовляється в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 суми 171461,79 грн. у відшкодування завданих збитків.
Позивачем також заявлялася вимога про солідарне стягнення з відповідачів-1,2 суми 1000,00 грн. боргу за договором поруки від 01.12.2014 р.
Письмовою заявою від 22.03.2016 р., яка надійшла до суду 14.04.2016 р., позивач відмовився від позовних вимог до відповідача-2 ФОП ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором поруки від 01.12.2014 р. та просить припинити провадження в цій частині позовних вимог.
Заява прийнята судом до розгляду в судовому засіданні 14.04.2016 р. Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Розглянувши заяву про відмову від позову, оскільки відмова позивача від частини позовних вимог не суперечить законодавству і фактичним обставинам справи, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, наслідки відмови від позову роз'яснені представнику позивача в судовому засіданні, суд вважає за необхідне прийняти відмову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від частини позовних вимог про стягнення боргу з відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за договором поруки від 01.12.2014 р., провадження у справі № 908/551/16 у цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинити.
Позовну вимогу про стягнення з відповідача-1 суми 1000,00 грн. боргу за договором поруки від 01.12.2014 р. представник позивача в судовому засіданні підтримав, наполягає на її задоволенні.
Договір поруки від 01.12.2014 р. був укладений між позивачем та відповідачем-2 ФОП ОСОБА_3 (поручитель). Предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором (позивачем) за виконання ФОП ОСОБА_6 всіх своїх зобов'язань по договору на проведення капітального ремонту зернозбирального комбайну від 01.12.2014 р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (п. 1 договору). Розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою 1000,00 грн. (п. 2).
Відповідно до позовної заяви, позивач визначає суму 1000,00 грн. як борг. Разом з тим, за змістом ст.509 ЦК України боргом є невиконане у строк зобов'язання. За умовами укладеного між позивачем та відповідачем -1 договору відповідач-1 був зобов'язаний виконати роботи і не мав грошового зобов'язання. Крім того, заявляючи до стягнення суму 1000 грн., позивач не доказав підстави її виникнення, оскільки заявляючи до стягнення з відповідача -1 суму 160000,00 грн. та 171461,79 грн., він визначив правову природу цих сум як безпідставно отримані та збитки, а не борг, і не зменшував заявлені суми на 1000,00 грн. боргу, який просив стягнути на підставі договору поруки.
Оцінивши в сукупності доводи позивача та надані докази, суд вважає, що позивачем на підставах, вказаних вище, не доведено обставини, на які він посилається як на обґрунтування своїх вимог.
За таких обставин, у задоволенні позову до відповідача-1 відмовляється повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК суму 6 364,93 грн. судового збору, суму 6000,00 грн. витрат по сплаті послуг адвоката (договір про надання правових послуг адвоката від 12.11.2015 р. із додатками №1-2, проміжний акт виконаних робіт від 21.03.2016 р., копія платіжного доручення №2 від 10.02.2016 р.) покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору від 01.12.2014 р. на проведення капітального ремонту зернозбирального комбайну; стягнення 160000,00 грн., збережених без достатніх правових підстав; 171461,79 грн. відшкодування завданих збитків; 1000,00 грн. боргу відмовити повністю.
Прийняти відмову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від частини позовних вимог про стягнення з відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 1000,00 грн. боргу за договором поруки від 01.12.2014 р.
Провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 1000,00 грн. боргу за договором поруки від 01.12.2014 р. припинити.
Повне рішення складено 19 квітня 2016 р.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд, який розглянув справу. У разі неподання скарги, рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання у повному обсязі.