ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.04.2016Справа №910/3827/16
За позовом Коцюбинської селищної ради Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-Буд»
про визнання договору недійсним
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Ополінський А.О.
від відповідача: Кур'ян А.М., Габрик О.І.
Коцюбинська селищна рада Київської області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» про визнання недійсним договору № 192 від 24.12.2012 р. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 р. порушено провадження у справі № 910/3827/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Одночасно з поданням позову, Коцюбинською селищною радою Київської області заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ірпінський відділ Києво-Святошинської прокуратури.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора
За приписами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Для участі у справі, провадження в якій уже порушено, прокурор подає до господарського суду відповідну заяву.
Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відтак, прокурор є самостійним учасником судового процесу та у разі необхідності представництва інтересів держави може вступити у справу на підставі відповідної заяви, адресованої суду, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання Коцюбинської селищної ради Київської області про залучення прокуратури до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» повністю виконало роботи за договором № 192 від 24.12.2012 р., що підтверджується актом приймання-передачі від 20.12.2012 р.
Крім того, відповідач вказує, що відповідно до рішення Коцюбинської селищної ради Київської області «Про селищний бюджет смт. Коцюбинське на 2012 рік» (зі змінами) реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київські області віднесено до об'єктів, видатки на які у 2012 році проводяться за рахунок бюджету розвитку.
Також відповідач звертає увагу, що декларацію про готовність об'єкту до експлуатації подано 24.12.2016 р., тобто після підписання акту приймання-передачі робіт.
04.04.2015 р. через відділ діловодства Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» подало заяву про застосування до вимог Коцюбинської селищної ради Київської області позовної давності та відмову у задоволенні позову.
07.04.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Коцюбинська селищна рада Київської області подала клопотання про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» проектної документації по об'єкту «Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київській області».
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечив проти вищевказаного клопотання, зазначивши, що відповідна проектна документація була подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» Київському апеляційному господарському суду у справі № 911/4196/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» до Коцюбинської селищної ради про стягнення заборгованості за договором № 192 від 20.12.2012 р. та позивач мав можливість надати відповідні документи ознайомившись з матеріалами вказаної справи.
Як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 р. у справі № 911/4196/15 за клопотанням Коцюбинської селищної ради витребувано проектну документацію по об'єкту «Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київській області», про що винесено відповідну ухвалу від 14.03.2016 р.
Також у постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 р. у справі № 911/4196/15 зазначається про долучення Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» до матеріалів справи проекту по реконструкції каналізаційних мереж.
При цьому, суд відзначає, що Коцюбинська селищна рада є стороною у справі № 911/4196/15 та, відповідно, користується визначеними Господарським процесуальним кодексом України правами, в тому числі на ознайомлення з матеріалами справи.
Однак, позивачем не наведено обставин, що перешкоджають наданню вищевказаних доказів, а відтак - клопотання Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, зв'язку з чим суд відмовляє у його задоволенні.
Водночас, суд відзначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» долучено до матеріалів справи проект реконструкції каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київській області.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві позов.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 07.04.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
20.12.2012 між Коцюбинською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» укладено договір № 192 на розроблення проектної документації по об'єкту будівництва «Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київській області», за умовами якого відповідач зобов'язався у 2012 році виконати геолого-розвідувальні роботи для розробки проектної документації, проектні роботи, отримання позитивного експертного звіту кошторисної частини робочого проекту, а позивач - прийняти вказані роботи за актом приймання-передачі та оплатити їх.
Відповідно до п. п. 3.1., 5.1. договору загальна вартість робіт становить 39 727, 46 грн. Строк виконання робіт - з моменту підписання договору до 31.12.2012 р.
Договір, відповідно до п. 10.1., набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р.
У подальшому сторони вносило зміни до договору № 192 від 20.12.2012 р. та відповідно до додаткової угоди № 2 до від 31.12.2013 р. строк його дії встановлено до 31.12.2014 р.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2012 р. сторонами підписано акт здачі-приймання робіт за договором № 192 від 20.12.2012 р.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що договір № 192 від 20.12.2012 р. не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки фактично проектна документація була розроблена у вересні 2012 року, а експертний звіт отриманий у жовтні 2012 року, в той час як відповідно до наявних у справі документів роботи по об'єкту «Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київській області» виконувались у період з 26.11.2012 р. до 20.12.2012 р., тобто до укладення оспорюваного договору та, відповідно акт здачі-приймання робіт від 24.12.2012 р. за договором № 192 від 20.12.2012 р. складений безпідставно.
Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на норми ст. 203 Цивільного кодексу України, які передбачають, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до положень ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Оспорюваний договір № 192 від 20.12.2012 р. підписаний уповноваженими особами Коцюбинської селищної радою та Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» та скріплений печатками юридичних осіб, а відтак - позивач визнав для себе прийнятними умови вказаного договору та погодився їх дотримуватись.
Стосовно доводів позивача, що оспорюваний договір № 192 від 20.12.2012 р. не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки роботи на об'єкті «Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київській області» фактично виконувались до укладення вказаного договору, суд відзначає наступне.
За змістом ст. 235 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.
Тобто вчинення фіктивного правочину характеризується тим, що сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені таким правочином та відсутністю його правової мети.
За приписами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Тобто, обов'язок щодо прийняття робіт та виявлення недоліків чинним законодавством покладено саме на замовника.
Водночас, у матеріалах справи міститься акт здачі-приймання робіт за договором № 192 від 20.12.2012 р., підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, у якому, зокрема, вказується, що проектні роботи задовольняють умовам договору, технічним умовам, завданню на проектування та в належному порядку оформлені.
Доказів щодо наявності у Коцюбинської селищної ради претензій до виконаних робіт матеріали справи не містять.
Також в матеріалах справи наявні рішення Коцюбинської селищної ради Київської області «Про селищний бюджет смт. Коцюбинське на 2012 рік» (зі змінами) відповідно до яких реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київські області віднесено до об'єктів, видатки на які у 2012 році проводяться за рахунок бюджету розвитку.
Наявними у справі документами підтверджується, зокрема, одержання Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» відповідних дозволів на проведення робіт по розриттю ґрунту для прокладення каналізації по вул. Бакала в смт. Коцюбинське, експертного висновку щодо розгляду кошторисної документації з реконструкції каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київській області та реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київській області.
Крім того, відповідачем надано затверджений Коцюбинською селищною радою реконструкції мереж по вул. Бакала в смт. Коцюбинське.
Тож, наявними у справі документами підтверджується факт розроблення Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-Буд» проектної документації по об'єкту будівництва «Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське в Київській області», що є предметом оспорюваного договору № 192 від 20.12.2012 р.
При цьому, доказів здійснення вищевказаних робіт будь-якою іншою особою на відповідній правовій підставі позивачем суду не надано, а відтак - у даному випадку суд вважає досягнутою мету договору № 192 від 20.12.2012 р., що, в свою чергу, спростовує доводи позивача про його фіктивність.
Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Відтак, про фіктивність правочину свідчить відсутність у його сторін волі щодо настання правових наслідків, які породжуються відповідним правочином.
В той же час, як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується фактичне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 192 від 20.12.2012 р., тобто укладений між сторонами договір фактично виконується та, відповідно, створює для сторін правові наслідки, обумовлені вказаним договором, що свідчить про відсутність ознак фіктивності правочину у розумінні ст. 234 Цивільного кодексу України.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені цим кодексом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За змістом п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Тож, здійснивши оцінку наведених позивачем обґрунтувань та наявних у справі доказів з правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а матеріалами справи спростовуються доводи позивача про відсутність у сторін намірів щодо настання відповідних правових наслідків у зв'язку з укладенням договору № 192 від 20.12.2012 р.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину, у зв'язку з чим вимоги Коцюбинської селищної ради Київської області не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволені позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 12.04.2016 р.
Суддя Пригунова А.Б.