ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/5651/16
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"
простягнення 44446,78 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Оніщенко Г.В. - представник за довіреністю № 3703/18 від 15.12.15;
від відповідача Волобоєва Т.В. - представник за довіреністю № 114 від 17.02.16
В судовому засіданні 20.04.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про стягнення 44446,78 грн. страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 240-а/12корп від 09.07.2012, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Skoda Roomster», державний номер НОМЕР_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "BMW", державний номер НОМЕР_1, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "АСК «Інго Україна». Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 44446,78 грн. в якості виплати страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.03.2016 порушено провадження у справі № 910/5651/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 20.04.2016.
14.04.2016 через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд в позові відмовити у зв'язку з тим, що позивачем було подано заяву про виплату страхового відшкодування більше ніж через рік з моменту ДТП, що відповідно до ст. 37 „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування відповідачем.
У судове засідання, призначене на 20.04.2016, представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
09 липня 2012 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № 240-а/12корп ПрАТ «СК «АХА Страхування» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки «Skoda Roomster», державний номер НОМЕР_3, страхувальник та вигодонабувач за договором - ОСОБА_3.
Згідно Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9211332 07.06.2013 на перехресті вулиць Антонова/Чайки в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «BMW», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, під керуванням власника, «Nissan», державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6 та «Skoda Roomster», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України постановою Апеляційного суду Київської області від 16.07.2013.
04.07.2013 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про ДТП та заявою про виплату йому страхового відшкодування.
Відповідно до Звіту № 279/13 від 25.06.2013 про визначення вартості матеріального збитку загальна вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля ««Skoda Roomster», державний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП складає 92 855 грн. 32 коп.
За страховим випадком - ДТП що сталась 07.06.2013 за участю застрахованого автомобіля «Skoda Roomster», державний номер НОМЕР_3, згідно складеного страхового акту № 1.002.13.07519/VESKO23639 від 04.07.13 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 44446,78 грн., виплата якого страхувальнику підтверджується платіжним дорученням № 42790 від 05.07.2013 та відомістю виплат № АХА00001144від 05.07.2013 (п. 12).
Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія ОСОБА_4, який керував автомобілем «BMW», державний номер НОМЕР_1, підтверджується постановою Апеляційного суду Київської області від 16.07.2013.
Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_4. як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 26.12.2012 до 25.12.2013 (Поліс АЕ/1093421), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «BMW», ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Skoda Roomster», державний номер НОМЕР_3, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 240-а/12корп від 09.07.2012, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Skoda Roomster», державний номер НОМЕР_3.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 44446 грн. 78 коп, що відповідає розміру позовних вимог до відповідача.
В матеріалах справи наявна копія заяви позивача про регресні вимоги до відповідача за вих. № 1669 АХА/АГ від 14.09.2015, а також відповідь ПрАТ «АСК Інго Україна» про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування з посиланням на п.37.1.4 положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .
У своєму відзиві відповідач зазначає, що повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із тим, що позивачем було пропущено 1-річний строк звернення до відповідача із відповідною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що претензія позивача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу була отримана відповідачем більше ніж через рік з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, а відтак, з огляду на положення ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», це є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є саме відповідач.
Згідно з підпунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування» (підпункт 1.2 статті 1 зазначеного Закону).
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-49гс15.
Відповідно до частини першої статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, за таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 44446,78 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054 м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070 м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в сумі 44 446 (сорок чотири тисячі чотириста сорок шість) грн. 78 коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.04.2016
Суддя Пукшин Л.Г.