номер провадження справи 35/21/16
14.04.2016 Справа № 908/655/16
Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.
при секретарі Осоцькому Д.І.
За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_1, директор, наказ № 1 від 24.10.2012р.
Від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 УКРАЇНА”, Одеська область, м. Іллічівськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВГ-ЕЛЕКТРО”, м. Запоріжжя
про стягнення 167954,39 грн.
10.03.2016р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 УКРАЇНА” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВГ-ЕЛЕКТРО” про стягнення заборгованості за договором поставки № 30/15 від 17.11.2015р. у сумі 167954,39 грн.
Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що 17.11.2015р. між ТОВ “ОСОБА_2 УКРАЇНА” (Постачальник) та ТОВ “ВВГ-ЕЛЕКТРО” (Покупець), укладено договір № 30/15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на умовах, передбачених договором, постачати в асортименті товари, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар. Позивач, відповідно до умов договору поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 152880,00 грн., проте, відповідач свої грошові зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав та станом на 09.12.2015р. (остання дата розрахунку за поставлений товар) заборгованість відповідача перед позивачем склала 152880,00 грн. 22.12.2015р. ТОВ “ОСОБА_2 УКРАЇНА” звернулось до відповідача з претензією вих. № 234 від 22.12.2015р., в якій вимагало в п'ятиденний строк від дня отримання вказаної претензії погасити заборгованість за поставлений товар в сумі 152880,00 грн. Претензія залишена відповідачем без задоволення та заборгованість за отриманий товар в сумі 152880,00 грн. не сплачена. В зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано відповідачу 11241,92 грн. пені та 3832,47 грн. 15 % річних.
10.03.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.
Ухвалою від 12.03.2016р. судом порушено провадження у справі № 908/655/16 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/21/16. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 31.03.2016р. об 11 год. 30 хв.
10.03.2016р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній припускає, що в зв'язку з ігноруванням відповідачем претензії № 234 від 22.12.2015р. щодо задоволення вимог позивача про сплату отриманого за договором товару та відсутністю налагодженого конструктивного діалогу щодо вирішення ситуації, майно (зокрема, грошові кошти на поточних рахунках або інших рахунках), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитися на момент виконання судового рішення. Просить суд забезпечити позовні вимоги:
- шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “ВВГ-ЕЛЕКТРО” в сумі 167954,39 грн., які знаходяться на поточному рахунку № 2600731029501 у ПАТ “ОСОБА_3 ДНІПРО”, МФО 305749, та на будь-яких інших рахунках, що можуть належати відповідачу або бути виявлені органами державної виконавчої служби у ході виконання ухвали про забезпечення позову;
- шляхом накладення арешту на нерухоме майно за адресою: 69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 9; 69096, м. Запоріжжя, вул. Сакко і ОСОБА_1, 3, та на будь-яке інше нерухоме майно, що може належати відповідачу або бути виявлене органами державної виконавчої служби у ході виконання ухвали про забезпечення позову. В судовому засіданні 31.03.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Також представник позивача в судовому засіданні 31.03.2016р. підтримав заяву про забезпечення позову.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.03.2016р. не виконав, відзив та витребувані судом документи не надав. Про причини неможливості з'явитись в судове засідання суд не повідомив.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в судовому засіданні 31.03.2016р. судом відмовлено в її задоволенні, про що зазначено в ухвалі від 31.03.2016р. Також ухвалою від 31.03.2016р. розгляд справи відкладено на 14.04.2016р.
В судовому засіданні 14.04.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 152880 грн., пеню в сумі 11241,92 грн., 3832,47 грн. 15 % річних та 2519,32 грн. сплаченого судового збору.
Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився. Про причини неможливості присутності в судовому засіданні суд не повідомив.
Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На адресу суду, якою, згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань є: 69083 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9; були направлені ухвала суду від 12.03.2016р. про порушення провадження у справі та ухвала від 31.03.2016р. про відкладення розгляду справи, які станом на день розгляду справи до суду не поверталися.
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а також те, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, спір розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
За заявою представника позивача справа розглядалася без застосування технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 14.04.2016 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, документи, надані позивачем додатково, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Як свідчать матеріали справи, 17.11.2015р. між ТОВ “ОСОБА_2 УКРАЇНА” (діла - постачальник) та ТОВ “ВВГ-ЕЛЕКТРО” (далі - покупець), укладено договір № 30/15 (далі - договір)
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується на умовах, передбачених договором, постачати в асортименті товари, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар.
Повне найменування товару, що поставляється, його опис та характеристика, кількість Товару, ціна одиниці Товару, його вартість містяться в накладних на кожну поставку (п. 1.3 Договору).
Згідно п.п. 2.1.1 договору, поставка товару та транспортні витрати за даним договором здійснюється постачальником за його рахунок на склад або інше приміщення покупця, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сакко і Вацетті, 3.
Відповідно до п.п. 2.2.4 договору покупець зобов'язується оплачувати вартість товару у порядку та на умовах, передбачених договором.
Постачання кожної партії товару здійснюється в зазначеній у заявці чи узгоджений сторонами термін (п. 3.3 договору)
Пунктом 3.10 договору сторони узгодили, що право власності на постановлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі йому товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної.
Відповідно до п. 5.3 договору, покупець має право при прийманні товару здійснювати перевірку його якості, тари та упаковки. Товар не прийнятий покупцем у зв'язку з простроченим терміном придатності та / або явними дефектами тари та упаковки вважається не поставленим товаром і повинен бути прийнятий постачальником до повернення. При цьому сторони зобов'язані підписати відповідний акт.
Пунктом 6.2 договору сторони обумовили, що товар, поставлений за договором, підлягає оплаті на умовах після оплати 100 % (ціни) товару протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дати поставки товару.
Оплата вартості товару здійснюється покупцем в порядку, передбаченому чинними законодавством України. При здійсненні оплати за товар покупець повинен у платіжному документі вказувати призначення платежу, а саме: посилання на даний договір і на номер та дату відповідної накладної, за якою здійснюється оплата (п. 6.3 договору)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного договору поставки № 30/15 від 17.11.2015р. згідно з видатковою накладною № 000000297 від 18.11.2015р. ТОВ “ОСОБА_2 УКРАЇНА” передало ТОВ “ВВГ-ЕЛЕКТРО” 1170 шт. світлодіодних ламп на суму 114660 грн. Відповідно до видаткової накладної № 0001111 від 26.11.2015р. постачальник передав покупцю 390 шт. світлодіодних ламп на суму 38220 грн.
Товар отримано на підставі довіреності № 1-161115 від 16.11.2015р., виданий директору ОСОБА_4 на отримання 11560 світлодіодних ламп.
Вказаний товар отриманий без зауважень та заперечень, про що свідчить підпис та печатка на видаткових накладних.
Всього товару було отримано на загальну суму 152880 грн.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалося вище, оплата товару мала відбутися протягом 14 банківських днів з дати поставки товару. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар не виконав, сума заборгованості складає 152880 грн.
22.12.2015р. ТОВ “ОСОБА_2 УКРАЇНА” звернулось до ТОВ “ВВГ-ЕЛЕКТРО з претензією вих. № 234 від 22.12.2015р., в якій повідомляло про наявність заборгованості за поставлений товар в сумі 152880,00 грн. та вимагало її погасити в п'ятиденний строк від дня отримання вказаної претензії. Також позивач попереджав, що в разі несплати заборгованості, останній буде змушений звернутися до суду про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням збитків від інфляції, 15 % річних, пені, судових витрат та витрат, пов'язаних зі стягненням боргу.
Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість за отриманий товар в сумі 152880,00 грн. не сплачена.
Факт наявності заборгованості ТОВ “ВВГ-ЕЛЕКТРО” перед ТОВ “ОСОБА_2 УКРАЇНА” підтверджений наявними у справі документами, не спростований відповідачем, а тому, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 152880 грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 8.2 договору поставки № 30/15 від 17.11.2015р. сторони домовились, що за несвоєчасну оплату придбаного товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення виконання зобов'язання від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Позивачем нарахована пеня:
- по видатковій накладній № 000000297 від 18.11.2015р. на суму 114660 грн. за період з 10.12.2015р. по 08.02.2016р. - 61 день - в сумі 84361,44 грн.
- по видатковій накладній № 0001111 від 26.11.2015р. на суму 38220 грн. за період з 10.12.2015р. по 08.02.2016р. - 61 день - в сумі 2810,48 грн.
Загальний розмір пені складає 11241,92 грн.
Перевіривши нарахування пені суд зазначає наступне.
Пунктом 6.2 договору визначено, що оплата здійснюється покупцем протягом 14 банківських днів з дати поставки товару.
Згідно із п. 3.4 договору, передача товару покупцеві здійснюється на підставі накладних, які складаються у двох примірниках, по одному для кожної сторони, і підписуються представниками обох сторін, що володіють відповідними повноваженнями та дорученнями.
Відповідно до п. 3.10 договору датою поставки товару вважається дата підписання накладної.
Отже, сторони в договорі передбачили, що поставка товару оформляється видатковою накладною, дата підписання якої і є датою поставки.
Таким чином, вірним є нарахування пені, починаючи з наступного дня після спливу 14 банківських днів з дати поставки товару, зазначеній в видатковій накладній.
За видатковою накладною № 000000297 від 18.11.2015р. останнім днем сплати за отриманий товар є 07.12.2015р., по видатковій накладній № 0001111 від 26.11.2015р. останній день - 15.12.2015р., отже нарахування пені слід починати з 08.12.2015р. та 16.12.2015р. відповідно.
Позивачем правомірно заявлена пеня, нарахована за видатковою накладною № 000000297 з 10.12.2015р., тоді як пеня, що нарахована по видатковій накладній № 0001111 з 10.12.2015р. заявлена невірно: правильне нарахування має починатися з 16.12.2015р., згідно п. 6.2 договору.
Судом, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», перевірено нарахування пені за видатковою накладною № 000000297 та здійснено перерахування пені по видатковій накладній № 0001111 та з'ясовано, що:
- по видатковій накладній № 000000297 від 18.11.2015р. за період з 10.12.2015р. по 08.02.2016р. сума пені становить 8416,71 грн.
- по видатковій накладній № 0001111 від 26.11.2015р. за період з 16.12.2015р. по 08.02.2016р. сума пені складає 2529,13 грн.
Загальна сума пені, що підлягає стягненню складає 10945,84 грн. В іншій частині стягнення пені суд відмовляє.
Також позивачем заявлено до стягнення за період з 10.12.2015р. по 08.02.2016р. 15 % річних в загальній сумі 3832,47 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.3 договору сторони обумовили, що за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15 % річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (4.2.)
Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
Сторонами в договорі узгоджений розмір процентів річних на рівні 15, а тому позивачем правомірно заявлені нарахування 15 % річних. Разом з цим, позивачем невірно визначений період нарахування 15 % річних по видатковій накладній № 0001111 від 26.11.2015р., оскільки, як вже було зазначено вище, останнім днем оплати за поставлений товар згідно вказаної накладної є 15.12.2015р., а тому нарахування річних слід починати з 16.12.2015р.
Здійснивши перерахування 15 % річних по видатковій накладній № 0001111 від 26.11.2015р. за період з 16.12.2015р. по 08.02.2016р. судом з'ясовано, що 15 % річних за вказаний період становить 863,88 грн. та саме ця сума підлягає стягненню.
За видатковою накладною № 000000297 від 18.11.2015р. розрахунок 15 % річних здійснений вірно.
Загальна сума 15 % річних, яка підлягає стягненню ставить 3738,23 грн. В іншій частині стягнення 15 % річних суд відмовляє.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, (ч.2 ст.43 ГПК України)
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем порушені вимоги своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором поставки № 30/15 від 17.11.2015р. щодо своєчасної оплати за отриманий товар, а тому суд задовольняє позовні вимоги позивача частково, з урахуванням вищевикладеного.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВГ-ЕЛЕКТРО” 69083 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 9 код ЄДРПОУ 36711659 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 УКРАЇНА”, 68003 Одеська область, м. Іллічівськ вул. 1 травня, буд. 3 код ЄДРПОУ 38364003 основну заборгованість в розмірі 152880 (сто п'ятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн., пеню в сумі 10945 (десять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 84 коп., 15 % річних в розмірі 3738 (три тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 23 коп. та 2513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 46 коп. судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.
Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.04.2016р.
Суддя О.А. Топчій