Справа № 143/427/16-ц
13.04.2016 року Погребищенський районний суд Вінницької області
в складі головуючого - судді Марченко Л.В.,
з участю секретаря Горбатюк Т.Б.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Погребище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином,-
Встановив:
15 березня 2016 року ОСОБА_1, звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та витрат та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів на свою користь матеріальну шкоду в сумі 11 000 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1, зазначила, що 27 липня 2015 року з її домоволодіння, що розташоване в м. Погребищі по вул. І.Франка, 14 ОСОБА_2, та ОСОБА_3, із іі домогосподарства було викрадено телицю, чим завдано матеріальної шкоди на загальну суму -11000 гривень.
Вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 05.02.2016 року у кримінальному провадженні № 143/1360/15-к відповідачів було визнано винуватими у вчиненні злочину, та засуджено: ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України. До покарання у виді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України., а ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.301, ч.2 ст.309 КК України із застосуванням ст. 71 КК України та обрано покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі.
Вказаним злочином позивачці було заподіяно матеріальну і моральну шкоду. Матеріальна шкода полягає у вартості викраденої у позивачки телиці, вартістю 11 тисяч гривень, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Окрім того, в наслідок вчинення злочину, позивачці була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала позивачка у звязку з викраденням у неї телиці, душевних стражданнях. Моральну шкоду позивачка оцінює у 10 000 грн, із розрахунку в межах мінімальної заробітної плати щомісячно, з часу вчинення злочину.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_4, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 11000 грн. підтримала в повному обсязі, просили її задовольнити, а в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. просила задовольнити в межах, передбачених законом.
Відповідач по справі ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, проте направив до суду свою заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_4 визнав частково та просив розгляд справи провести у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_3, в судове засідання не з'явився про день слухання справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_4, та дослідивши документи та матеріали справи, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідачів, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.
Вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 5.02.2016 року відповідачів визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Зазначений вирок ніким не оскаржувався та набрав законної сили 6.03.2016 року (а.с. 3-6).
Згідно із ч. 4 ст. 61 Цивільно процесуального кодексу України (далі ЦПК України) вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обовязковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вироком суду встановлено, що внаслідок злочинних дій відповідачів позивачу заподіяно матеріальну та моральну шкоду і ця обставина є обов'язковою для суду при розгляді цієї справи.
Встановленим судом обставинам, відповідають цивільні правовідносини, повязані із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій, які регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).
Так, статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідач ОСОБА_2І визнав, що внаслідок його та засудженого ОСОБА_3, неправомірних дій, позивачці було завдано матеріальної шкоди на 11 000 гривень, а саме вартості викраденої у неї телиці.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди належить задовольнити повністю в сумі 11 000 гивень
Визначаючись щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить із такого.
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним кодексом і відповідними законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Судом установлено, що внаслідок злочину, вчиненого відповідачами, позивачка отримала зазнала моральних страждань у звязку із втратою єдиної годувальниці - телиці. Злочин, вчинений відповідачами призвів до того, що порушився звичайний, нормальний спосіб життя позивачкиа, яка є людиною пенсійного похилого віку та має захворювання серця.
При цьому, не дивлячись на те, що з часу вчинення злочину минуло більше восьми місяців, відповідачі не вжили жодних заходів щодо відшкодування позивачці матеріальної і моральної шкоди та не сприяли усуненню негативних наслідків вчиненого ними злочину. Зазначене, на переконання суду, не може не відобразитись на характері та обсязі душевних та психічних страждань, яких зазнала та продовжує зазнавати позивачка.
Отже, очевидним є те, що вчиненим відповідачами злочином позивачці завдано моральної шкоди, що частково визнав відповідач ОСОБА_2, в наданій до суду заяві.
При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.
На думку суду, у даному випадку компенсація моральної шкоди, завданої позивачу, не поглинеться самим лише фактом визнання одним із відповідачів винним у заподіянні моральної шкоди.
Відповідно до статей 10, 57-60 ЦПК України кожна сторона зобовязана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 11 та 212 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на це, ураховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань позивача, їх тривалість, і можливість відновлення немайнових втрат, недопущення безпідставного збагачення позивача, суд вважає, що розумним, справедливим та виваженим відшкодуванням моральної шкоди позивачу є 2000 грн.
Аналіз досліджених у судовому засіданні та оцінених доказів переконують суд у тому, що позивачем доведено факт порушення відповідачами її права, внаслідок чого позивачу було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, водночас позивач не у повному обсязі обґрунтувала розмір моральної шкоди, а тому її позов належить задовольнити лише частково.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, з відповідачів в дохід держави слід стягнути 551,20 грн судового збору.
Керуючись статтями 1, 3, 10, 11, 57-62, 79, 84, 88, 212-215, суд
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 та з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 13 000 (тринадцять тисяч) гривень, із них: 11 000 (одинадцять тисяч) гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 2000 (дві тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя ІНФОРМАЦІЯ_5 Вінницької облобласті та з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних частинах судовий збір в розмірі 551 грн.20 коп. на користь держави.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя