іменем України
Справа № 126/881/16-ц
Провадження № 2/126/398/2016
"14" квітня 2016 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хмель Р. В.
секретар Дончик О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Війтівської сільської ради Бершадського району, про визнання права власності на спадкове майно, -
03.10.2011 року померла бабуся позивача -ОСОБА_4. ОСОБА_1 будучи спадкоємцем на її майно за заповітом, вчиненим на його ім'я 16.03.1996 року та посвідченим державним нотаріусом Бершадської державної нотаріальної контори, прийняв спадкове майно так як постійно проживав з померлою в одному житловому будинку на час її смерті. Дочка померлої - ОСОБА_5 - будучи людиною пенсійного віку та маючи право на обов'язкову частку в спадковому майні, яке залишилось після смерті матері, від спадкового майна відмовилась, про що подала відповідну заяву до приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Маючи намір оформити документи на спадкове майно, а саме ? частину житлового будинку, яка належала ОСОБА_4, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.03.2016 року. Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину вказано те, що відсутній правовстановлюючий документи, який би підтверджував те, що померлій ОСОБА_4 належала ? частка житлового будинку № 57 по вул. Шевченка, с. Війтівка Бершадського району Вінницької області.
При житті померла ОСОБА_4 володіла та користувалась належною їй часткою житлового будинку, при цьому право власності на вказаний будинок було посвідчене свідоцтвом №739 від 24.05.1989 року виданим на підставі рішення Бершадської районної ради народних депутатів від 16.04.1987 року та рішенням Чапаєвської сільської ради від 21.04.1988 року, де вказано, що цілий житловий будинок з будівлями та спорудами, що розташований по вул. Шевченка, 57 в с. Чапаєвка (Війтівка) відноситься до категорії колгоспних дворів, головою якого є ОСОБА_4. Однак, у вказаному документі не вказано частку кожного члена колгоспного двору у даному домоволодінні. Зокрема станом на 15.04.1991 року до складу колгоспного двору, розташованого по вул. Шевченка, 57 в с. Чапаєвка (Війтівка) входили: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, що вказує на те, що померлій належала лише ? частина вищеописаного будинку.
З урахуванням викладеного, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право приватної власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 03.10.2011 року на житловий будинок - А, загальною площею 66,3 кв.м., житловою площею 28,6 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: А1 - житлова прибудова, а- прибудова, а1- навіс, Б - літня кухня, Б/під -погріб, б - веранда, б1 - навіс, В - літня кухня, Г -гараж, Д - сарай, Ж -жомова яма, К - сарай, , Т - туалет, 1-4 - споруди, що розташований за адресою с. Війтівка Бершадського району Вінницької області, вул. Шевченка, 57.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а справу слухати без його участі.
Відповідачі, так само не з'явившись в судове засідання, надали письмові заяви про визнання позовних вимог та розгляд справи за їх відсутності.
Враховуючи те, що сторони скористались своїм правом передбаченим ч.2 ст.158 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до копії заповіту від 16.03.1996 року посвідченого державним нотаріусом Бершадської державної нотаріальної контори (а.с.13), копії паспорта ОСОБА_1 (а.с.19-20), копії свідоцтва про смерть (а.с.14), ОСОБА_1 іванович є спадкоємцем на майно ОСОБА_4, яка померла 03.10.2011 року.
З довідки Війтівської сільської ради №57 від 28.01.2016 року (а.с.21), вбачається, що окрім спадкоємця за заповітом ОСОБА_1, після смерті ОСОБА_4 її спадкоємцями є також син ОСОБА_2 та дочка - ОСОБА_5
У свідоцтві №739 від 24.05.1989 року виданому на підставі рішення Бершадської районної ради народних депутатів від 16.04.1987 року та рішенням Чапаєвської сільської ради від 21.04.1988 року (а.с.10) вказано, що цілий житловий будинок з будівлями та спорудами, що розташований по вул. Шевченка, 57 в с. Чапаєвка (Війтівка) відноситься до категорії колгоспних дворів, головою якого є ОСОБА_4. Однак, у вказаному документі дійсно не вказано частку кожного члена колгоспного двору у даному домоволодінні. При цьому, згідно з записами в погосподарській книзі станом на 15.04.1991 року до складу колгоспного двору, розташованого по вул. Шевченка, 57 в с. Чапаєвка (Війтівка) входили: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (довідка від 06.04.2015 року а.с.9), що вказує на те, що померлій належала лише ? частина вищеописаного будинку.
При зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.17-18), оскільки в правовстановлюючому документі не вказано частки, яка належала померлій.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Ч. 1 ст. 1220 ЦК України, зазначає, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Відповідно до ст. ст. 1217-1219 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та припинились внаслідок його смерті, крім прав та обов'язків, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
Зі змісту ст.ст.1223, 1233 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
В силу ст.ст.1268-1270 ЦК України, спадкоємець повинен прийняти спадщину у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право а спадщину на нерухоме майно.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на
випадок своєї смерті ( ч. 1 ст. 1233 ЦК України).
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на новостворене нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до п.г. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
На час виникнення спірних правовідносин діяла Інструкція порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року згідно із ст. 1, ст. 6 якої встановлено, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.
Вищевказана інструкція втратила чинність 19 січня 1996 року.
Відповідно до пп. 6-7 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.
Враховуючи , що станом на 15.04.1991 року членами колгоспного двору, який є предметом позову було чотири особи, - померлій ОСОБА_4 належала лише 1/4 частина вказаного житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності " визначено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору , а саме :
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
У відповідності із вимогами листа Міністерства Юстиції України за № 19-32/319 від 21.02.2005 року згідно якого у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і право встановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Згідно ст.ст. 319, 321 ЦК України та ст. 41 Конституції України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, а отже такими, що підлягають до задоволення із зазначених підстав.
Керуючись ст. ст. 16, 319, 321, 1217, 1218, 1220 ЦК України, ст. ст. 174, 209, 213 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 03.10.2011 року на житловий будинок - А, загальною площею 66,3 кв.м., житловою площею 28,6 кв.м., з відповідною часткою господарських будівель та споруд: А1 - житлова прибудова, а- прибудова, а1- навіс, Б - літня кухня, Б/під -погріб, б - веранда, б1 - навіс, В - літня кухня, Г -гараж, Д - сарай, Ж -жомова яма, К - сарай, , Т - туалет, 1-4 - споруди, що розташований за адресою с. Війтівка Бершадського району Вінницької області, вул. Шевченка, 57.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Р. В. Хмель