Копія
Справа № 822/566/16
19 квітня 2016 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Матущака В.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області , третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі - ТУ ДСА України в Хмельницькій області), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - ГУ ДКС України у Хмельницькій області), в якому просить:
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України у Хмельницькій області в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції чинній з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по день винесення рішення, відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд");
- зобов'язати ТУ ДСА України у Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції чинній з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по день винесення рішення, відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років тощо);
- допустити рішення суду до негайного виконання;
- встановити судовий контроль за виконанням постанови шляхом подання звіту про виконання постанови.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що пп.59 п.5 Прикінцевих положень Закону України від 14.10.2014№1697-VII "Про прокуратуру" (офіційно опублікований 25.10.2014) ч.1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено абзацом другим, згідно з яким розмір її посадового окладу, як помічника місцевого суду (п'ята категорія посад державних службовців), встановлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, помноженому на коефіцієнт 1,3. Підпунктом 2 п.13 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" на Кабінет Міністрів України був покладений обов'язок у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Проте Уряд ці вимоги не виконав і заробітна плата не виплачується їй відповідно до норм Закону, які набрали чинності з 26.10.2014. Вважає неправомірною відмову ТУ ДСА в Хмельницькій області у перерахунку і виплаті їй заробітної плати у розмірі, встановленому частиною першою статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII чим грубо порушуються її конституційні права.
Позивач в судове засідання не з'явилась, до суду подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду заперечення в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, враховуючи наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 працює в Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області на посаді помічника судді теперішній час, що підтверджується копією трудової книжки АХ №776436.
Не погоджуючись з нарахуванням заробітної плати 09.12.2015 позивач звернулась до ТУ ДСА України у Хмельницькій області із заявою щодо проведення перерахунку та виплати заробітної плати відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Заробітна плата у спірний період виплачувалась позивачу, виходячи з розміру посадового окладу в 1218,00 грн.
Проте, листом від 11.01.2016 №29/16-вих ТУ ДСА України у Хмельницькій області відмовило позивачу в задоволенні вимог про здійснення перерахунку і виплати заробітної плати за період 26.10.2014 по 31.12.2015 відповідно до вимог ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції станом на 01.01.2015 та за період з 29.03.2015 відповідно до вимог ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції станом на 28.03.2015, оскільки заробітна плата ТУ ДСА України у Хмельницькій області нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", яка станом на час розгляду заяви позивача не приведена у відповідність до норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Вважаючи дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та невиплаті позивачу заробітної плати неправомірними, позивач звернувся з позовом до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові, організаційні, економічні та соціальні умови реалізації громадянами України права на державну службу, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті регулює Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).
За приписами ст.1 Закону № 3723-XII, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Статтею 33 Закону № 3723-XII передбачено, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Частиною 2 ст.8 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Натомість ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI у редакції від 07.07.2010 було встановлено, що "розмір заробітної плати працівників апаратів судів визначається законом". Однак, ні в цьому Законі, ні в жодному іншому законі України такий розмір визначено не було.
Водночас відповідно до ст.149 Закону №2453-VI правовий статус працівників апарату суду визначається Законом № 3723-XII.
У свою чергу ч.7 ст.33 Закону №3723-XII передбачено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів.
Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №482 у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати.
Разом з тим в силу ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", мінімальна заробітна плата у 2014 у місячному розмірі становила 1218,00 грн. Такий же розмір заробітної плати було встановлено і на 2015 рік.
Частиною 1 ст.142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
Пунктом 1 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що ці зміни набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закону України "Про прокуратуру" був опублікований у газеті "Голос України" 25.10.2014. Відтак викладені зміни набрали чинності 26.10.2014.
При цьому зазначеним Законом внесено зміни до ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", яким визначено що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Водночас, відповідно до п.п.2 п.13 Розділу XIIІ Закону України "Про прокуратуру", Кабінету Міністрів України доручено: - у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; - у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Таким чином, з 26.10.2014 працівники апаратів судів мають право на посадові оклади у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру". Це право підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на 2014 рік видатків на ці потреби не було передбачено.
Проте всупереч закону Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги зазначеної норми.
Окрім цього, 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік". Абзацом третім п.9 Прикінцевих положень якого було встановлено, що норми і положення ч.3 ст.69, ст.129, чч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, Кабінетом Міністрів України не було прийнято актів на реалізацію вище вказаного Закону.
Таким чином, стаття 144 Закону про судоустрій і статус суддів у редакції Закону про прокуратуру регулювала розмір посадового окладу працівника апарату суду до 28.03.2015, а після цієї дати згадане питання почало регулюватися статтею 147 Закону про судоустрій і статус суддів у редакції Закону про забезпечення права на справедливий суд.
Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 29.03.2015, затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до нової редакції матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до ст.147 Закону України №2453-VI (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
При цьому розмір посадового окладу працівника суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Відповідно до п.п.2 п.13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою КМУ від 02.09.2015 №644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" на виконання зазначених вимог були внесені зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Зокрема, у схемі посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів місячний посадовий оклад було визначено як коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду. Окрім цього, було передбачено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду. Зазначені зміни були опубліковані та набрали чинності 09.09.2015.
Отже, у період з набрання чинності 29.03.2015 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" по набрання чинності 09.09.2015 змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268, розмір посадового окладу працівника суду повинен був обчислюватись відповідно до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" у розмірі не менше 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду для працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, з коефіцієнтом 1,3 для працівників посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців.
Оскільки Закон "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" набрав чинності (13.03.2015) до набрання чинності Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", то останній після набрання ним чинності (з 29.03.2015) почав справляти вплив на розмір посадових окладів працівників апарату судів з урахуванням положення абз.3 п.9 Прикінцевих положень Закону про Державний бюджет України на 2015 рік: розмір окладів визначався безпосередньо Законом про судоустрій і статус суддів у редакції Закону про забезпечення права на справедливий суд, але лише до моменту набрання чинності постановою КМУ про визначення розміру цих окладів.
Водночас, суд зауважує, що закони - "Про державний бюджет України на 2015 рік" та "Про забезпечення права на справедливий суд" є спеціальними нормативно-правовими актам якими визначено механізм фінансування оплати праці працівників апарату суду та розміри заробітної плати відповідно, а тому пріоритет у застосуванні має той закон який прийнятий пізніше, а не той, який пізніше набрав чинності.
Вказана позиція суду узгоджується з позицію Конституційного Суду України про те, що фактором, який визначає пріоритет у правозастосуванні, є момент саме прийняття закону.
Так, у справі №18/183-97 Конституційний Суд України, зокрема, зазначив таке: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. До того ж сам Конституційний договір по суті передбачав втрату ним чинності і скасування чинної на момент його підписання Конституції з прийняттям нової Конституції України".
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач як працівник апарату місцевого суду має право на перерахунок посадового окладу за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 включно, відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").
Вимога щодо перерахунку посадового окладу за період з 01.01.2015 по 28.03.2015 позивачем не заявлялась та не досліджувалась, тому суд не робить висновків щодо правомірності дій відповідача за цей період.
Водночас, варто зазначити, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.
Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що він не повинен був враховувати положення Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, якими внесено зміни до ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", через те, що відсутнє відповідне бюджетне призначення таких видатків в бюджеті.
Також, суд звертає увагу на те, що жодних обмежень, які закріплені на рівні закону, щодо нарахування розміру посадового окладу працівника апарату суду у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, яким внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій ті статус суддів" за період з за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 року, не встановлено.
Цей висновок суду, також підтверджується висновками ВАС України, затвердженими Пленумом ВАСУ №3 від 05.02.2016 "Про довідку щодо результатів вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України від 07.07.2010 №2453-УІ "Про судоустрій і статус суддів" у спорах щодо визначення розміру заробітної плати працівників апарату судів".
Вирішуючи вимогу позивача про негайне виконання рішення та встановлення судового контролю за виконанням постанови, суд зазначає наступне.
Негайне виконання - це виконання постанови суду до набрання нею законної сили, і спрямоване на усунення можливої небезпеки, що може настати за час від прийняття постанови до часу набрання нею законної сили. При вирішенні клопотання позивача про негайне виконання рішення суду, суд враховує, що вимоги позову є зобов'язальними, не має визначених ст. 256 КАС України підстав для вирішення питання забезпечення негайного виконання цієї постанови і позивач в обґрунтуванні позову не навів підстав необхідних для прийняття рішення про негайне виконання рішення та доказів цього і таких не встановив суд, тому це клопотання позивача не задовольняється.
Згідно ч.1 ст.267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У Рішенні від 30.06.2009 N 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз2 п.4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини" "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Отже, судовий контроль є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист, яким є прийняття рішення судом, виконання його та контроль цього судом. У цій справі суд: 1) не встановив грубого і умисного порушення відповідачем Закону; 2) з урахуванням встановлених обставин справи у суду не має підстав вважати, що суб'єкт владних повноважень буде не виконувати рішення суду; 3) це є право суду, а тому не має підстав зобов'язувати відповідача подати звіт про виконання цього судового рішення. Крім цього, позивач у випадку порушення його прав при виконанні ( не виконанні) рішення суду може реалізувати своє право передбачене ч.9 ст.267 КАС України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, діяльності здійснює Державна судова адміністрація України.
При цьому, ТУ ДСА України в Хмельницькій області діє на підставі Положення про ТУ ДСА України, затвердженого Наказом ДСА України від 05.04.2011 за №82.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Статтею 5 Закону України "Про оплату праці" визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних документів.
Частинами 1 - 2 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, суд вважає, що позивачем частково доведені позовні вимоги, натомість відповідачем не доведено дію межах Закону, щодо ненарахування та невиплати позивачу зарплати у повному обсязі, відповідно до вимог Закону, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.11, 71, 158-163, 186, 254, 267 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").
Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Суддя/підпис/В.В. Матущак
"Згідно з оригіналом" Суддя В.В. Матущак