копія
14 квітня 2016 р. Справа № 804/1432/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Індустріального районного відділу в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 березня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач 1,ГУ ДМС у Дніпропетровській області), Індустріального районного відділу в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач 2, Індустріальний РВ в м. Дніпропетровську ГУ ДМС у Дніпропетровській області), в якому просить визнати дії Індустріального районного відділу в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо зняття з реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та малолітнього сина ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2, протиправними; зобов'язати Індустріальний районний відділ в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області поновити реєстрацію за місцем проживання: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідач 1 та відповідач 2 під час знятті з реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_1, ОСОБА_1, та її малолітнього сина ОСОБА_2 діяв протизаконно та порушив інтереси позивача, а тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року відкрито провадження у справі №804/1432/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Позивач судове засідання з'явилась, надала суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, адміністративний позов підтримала в повному обсязі та просила позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належними чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи, або розгляду справи без їх участі до суду не зверталися, письмові заперечення на позовну заяву також не надходили.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.
Дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 разом зі своїм малолітнім сином, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають за адресою: АДРЕСА_1. У вказаній квартирі ми були зареєстровані: ОСОБА_1 - зареєстрована з 20.06.2002 року, ОСОБА_2 - з 03.03.2015 року. Вказана квартира належала матері ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20 грудня 2000 року між ОСОБА_3, який діяв по дорученню, посвідченому 21.06.2000 за № 2-2424 Новомосковською держнотконторою Дніпропетровської області від імені гр. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мартиненко Н. Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 3168.
22 листопада 2015 року при зверненні до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області позивач дізналась про те, що 21 липня 2015 року її було знято з реєстрації місця проживання. Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання/перебування особи за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС в Дніпропетровській області від 22.11.2015 року в талоні зняття з реєстрації матері вказана дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто, з реєстрації місця проживання зняли як ОСОБА_1 так і її малолітнього сина.
При зверненні до Індустріального районного відділу в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області з приводу надання пояснень щодо зняття з реєстрації місця проживання, ОСОБА_1 не було надано жодної відповіді та в поновленні реєстрації місця проживання відмовлено.
В листопаді 2015 року було направлено адвокатський запит до Індустріального районного відділу в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про надання інформації, на підставі чого відбулось зняття з реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак до теперішнього часу відповіді позивачу не було надано.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» врегульовані відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї іншими міжнародними договорами України, а також визначено порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження (далі - Закон № 1382).
Процедура реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування встановлені Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1077 від 22.11.2012 (далі - Порядок №1077).
Відповідно до ст.2 Закону № 1382 громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до п.1.3, п.1.4 Порядку №1077 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб, що проживають або перебувають у спеціалізованих соціальних установах, закладах соціального обслуговування та соціального захисту (далі - заклад/установа), здійснюється територіальним підрозділом ДМС України у взаємодії із закладом/установою відповідно до території обслуговування територіального підрозділу ДМС України.
Статтею 7 Закону № 1382 та п.3.1 Порядку №1077 врегульовано питання зняття з реєстрації місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.
Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Суд зазначає, що відповідно до п. 3.2 та 3.3 Порядку №1077 зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про зняття з реєстрації місця проживання особисто. За заявою особи зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.
Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що ОСОБА_1 не було надано письмової згоди на зняття її з реєстрації місця проживання та її малолітнього сина ОСОБА_2.
З огляду на зазначені норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, суд приходить до висновку, що Індустріальним районним відділом в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, в порушення зазначених положень законодавства було вчинено протиправні дії щодо зняття з реєстрації за місцем проживання АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та малолітнього сина ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2.
На підставі викладеного суд зобов'язує Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області Індустріальний районний відділ в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області поновити реєстрацію за місцем проживання: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 69 КАСУ визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАСУ).
Згідно приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень, а тому позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 122-128, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Індустріального районного відділу в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Індустріального районного відділу в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо зняття з реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та малолітнього сина ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2, протиправними.
Зобов'язати Індустріальний районний відділ в м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області поновити реєстрацію за місцем проживання: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Присудити із Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Індустріального районного відділу в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 551, 20 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 14.04.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук-Борисенко Н.В. Захарчук-Борисенко В.В.Кухар