Справа № 600/30/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Кренцель М.І.
Провадження № 22-ц/789/341/16 Доповідач - Костів О.З.
Категорія - 27
07 квітня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Костіва О.З.
суддів - Кузьма Р. М., Сташків Б. І.,
при секретарі - Романюк Х.Ю.
за участю представника апелянта - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 24 грудня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В січні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Козівського районного суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 25548.53 грн.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 20 квітня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»), та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №DNН4КS29640214, відповідно до умов якого їй було надано кошти в сумі 6820.00 грн. із сплатою за користування кредитом 25.08 % річних. Незважаючи на належне виконання позивачем зобов'язання за кредитним договором, відповідач взяті на себе зобов'язання порушив, в зв»язку із чим станом на 20 листопада 2014 року виникла заборгованість в сумі 77124.63 грн., яка складається із наступного: 4007.76 грн. - заборгованість за кредитом; 23696.67 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 49420.20 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 53268.89 грн., яка була стягнута згідно рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2013 року з відповідачки ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Приватбанк». Різниця становить 23855.74 грн., а також штрафи відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 1192.79 грн. - штраф (процентна складова).
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 24 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
ПАТ КБ «ПриватБанк» подало на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Зазначає, що обставини укладення кредитного договору №DNН4КS29640214 від 20 квітня 2006 року доказуванню не підлягають відповідно ч.3 ст.61 ЦПК України, оскільки вказані обставини встановлені рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2013 pоку, що проігноровано судом першої інстанції. Також вказують на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів отримання відповідачкою ноутбуку та миші, на придбання яких було перераховані кошти. Просять рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні представник апелянта - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені в ній.
Представник відповідача - ОСОБА_2 рпроти апеляційної скарги заперечив. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
В судовому засіданні встановлено, що Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_4 «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків Закритого Акціонерного Товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк», у зв'язку із чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року змінено найменування позивача із ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк».
17 липня 2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).
20 квітня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір №DNН4КS29640214 про надання кредиту у розмірі 6820.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк 42 місяці (тобто, до 20 жовтня 2009 року).
Вказаний кредитний договір укладений з метою придбання товару, зазначеного в рахунку, виданого ПП ОСОБА_5, а саме: ноутбуку НР Compag nx 6125 Turirion та мишки LOGITECH NOTEBOOCK NX 20 на загальну суму 6592 грн.
В зв»язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов»язань за кредитним договором, згідно наданого банком розрахунку, станом на 20 листопада 2014 року заборгованість за кредитним договором становить 77124.63 грн., яка складається із наступного:
- 4007.76 грн. - заборгованість за кредитом;
- 23696.67 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 49420.20 грн.-пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просив від вказаної суми відмінусувати 53268.89 грн., які стягнуті із відповідачки в їх користь згідно рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2013 року. Різниця становить 23855.74 грн., до яких, згідно позовних вимог, додаються штрафи відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 1192.79 грн. - штраф (процентна складова). Загальна сума заборгованості за кредитним договором, яку позивач просив стягнути із відповідачки - 25548.53 грн.
В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Індустріального суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNН4КS29640214 від 20 квітня 2006 року в розмірі 43268.89 грн. та стягнуто солідарно із ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ «Приват Банк» суму 10000.00 грн., а всього заборгованість у сумі 53268.89 грн., що складається із наступного:
- 4107.76 грн. - заборгованість за кредитом;
- 18238.10 грн. - заборгованість по процентам за корисутвання кредитом;
- 28010.23 грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором;
- 500 грн. - штраф (фіксована частина);
- 2512.80 грн. - штраф (процентна складова).
Стягнуто солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 532.69 грн.
В решті позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що обставини укладення кредитного договору №DNН4КS29640214 від 20 квітня 2006 року доказуванню не підлягають відповідно ч.3 ст.61 ЦПК України, оскільки вказані обставини встановлені рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2013 pоку.
Однак, вказані твердження апелянта є безпідставними виходячи із наступного.
В судовому засіданні встановлено, що цивільна справа, по якій Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська 22 березня 2013 року постановлено рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанку», розглянута в порядку, передбаченому ч.4 ст.169 ЦПК України - з постановленням заочного рішення.
ОСОБА_3 подала до суду заяву про перегляд вказаного заочного рішення.
Згідно ухвали Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2013 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення - задоволено.
Заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2013 року скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.
В подальшому, рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 грудня 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовлено в повному обсязі.
Вказане рішення вступило в законну силу.
Таким чином, рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2013 року, на преюдиційне значення якого посилається апелянт, скасоване.
Натомість, із рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 грудня 2013 року вбачається, що при розгляді справи позивачем не було представлено доказів саме видачі кредиту, відсутня деталізація розрахунку заборгованості та докази належного повідомлення боржника щодо здійснення по примусовому стягненню боргу.
Предметом позову по даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором №DNН4КS29640214 від 20 квітня 2006 року в розмірі 25548.53 грн.
Вказана сума позивачем обрахована як різниця заборгованості, яка існувала станом на 20 листопада 2014 року в розмірі 77124.63 грн. та сумою заборгованості в розмірі 53268.89 грн., яка стягнута із відповідачки згідно рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2013 року. До вказаної різниці (23855.74 грн.) позивачем додано штрафи в розмірі 1692.79 грн.
У відповідності до ст.10 ЦПК України розрахунок заборгованості за кредитним договором є обов»язком позивача.
Однак, будь-яких даних щодо структури даної заборгованості в розмірі 23855.74 грн. та її складових частин (тіло кредиту, відсотки, штрафні санкції) матеріали справи не містять.
Позивачем надано лише розрахунок заборгованості за кредитним договором, яка існувала станом на 20 листопада 2014 року в розмірі 77124.63 грн. Розрахунок заборгованості, що є предметом позову, суду представлено не було, що позбавляє суд можливості з»ясувати обставини, пов»язані із правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
З поданої позовної заяви та доданих документів неможливо встановити, з чого саме складається заявлена до стягнення сума.
В судовому засіданні представник апелянта надати пояснення з даного приводу не змогла. Також на пропозицію суду не підготовлено детальну інформацію про структуру заборгованості по кредиту, яка є предметом позову.
Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,
Згідно ч.3 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи в задоволені позову, судом першої інстанції надано вірну оцінку обставинам справи, оскільки відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог по суті заявленого позову, а саме доказів, які б підтверджували наявність заборгованості відповідачки за кредитним договором саме в розмірі, який заявлено до стягнення, відсутня деталізація вказаної заборгованості.
Разом із тим колегія вважає безпідставними посилання суду першої інстанції, як на підставу відмови в задоволенні позову, на ту обставину, що позивачем не доведено отримання відповідачкою ноутбуку та мишки, грошові кошти за які банк перерахував торговому підприємству.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір було укладено саме з метою придбання ноутбуку та мишки.
При укладенні договору позивачу було надано рахунок №0452 від 20 квітня 2006 року, підписаний ПП ОСОБА_6, на загальну суму 6592 грн.
Згідно рахунку, укладений кредитний договір саме на придбання товару, зазначеного в ньому, та оплату комісії.
Згідно даного договору кредитні кошти в розмірі 5500 грн. перераховано на рахунок ПП ОСОБА_5 (код НОМЕР_1, рахунок №260048172 в Тернопільській обласній дирекції АППБ Аваль, МФО 338501), а кошти в сумі 1320 грн. перераховано на погашення комісії за п.2.2 Умов надання споживчого кредиту («Розстрочка») (Стандарт), на рахунок 260060502700003.
Правовідносини з приводу придбання, повернення або втрати товару, зазначеного в кредитному договорі, вирішуються між покупцем та продавцем відповідно до ст.698 ЦК України, а ОСОБА_4, котрий видав покупцю товару кредит на його придбання, не є стороною договору купівлі-продажу товару.
Таким чином, обставини отримання, чи не отримання покупцем товару, на придбання якого банком видано кредит, не є предметом доказування по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_7