01.04.2016 Справа №607/17551/15-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючої судді Грицай К.М.
за участю секретарів Григорусь О.М., Матвійчук В.П.,
представника позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 комітету Тернопільської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особи ОСОБА_7 про визнання протиправним та нечинним та часткове скасування п. 9 рішення № 261 виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року та застосування наслідків недійсності правочину, -
Позивач ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_6 комітету Тернопільської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_7 про визнання протиправним та нечинним та часткове скасування п. 9 рішення № 261 виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року та застосування наслідків недійсності правочину. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 25 лютого 2010 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради прийняв рішення № 216 «Про оформлення права власності на квартири та приміщення в 122 квартирному житловому будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок-секція «А») 1 черга будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою пров. Цегельний, 7», у п. 9 якого вказано «оформити право власності в рівних частинах за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру № 84 загальною площею 63,2 кв.м., житловою площею 34,9 кв.м. в житловому будинку за адресою пров. Цегельний, 7». Із вказаним рішенням позивач не згідна, оскільки вказує, що угода № 37 від 08.09.2004 року про дольову участь укладалась тільки нею,тому вважає, що спірне рішення не відповідає закону та порушує її права щодо володіння, користування та розпорядження майном з тих причин, що згідно п. 6.1 Тимчасового положення про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться із видачею свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об'єкта (частини об'єкта інвестору); об'єкта нерухомого майна, документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та акта приймання-передавання цього об'єкта. Позивач посилається на те, що згідно висновку експерта № 5890/13-22 від 24.12.2013 року, встановлено, що підпис у розділі «Сторона-1» «ОСОБА_5О.» в ОСОБА_8 приймання - передачі виконаних робіт від 01.02.2010 року виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою і таким чином є недійсним правочином.
Також, вказує, що угоду № 37 від 08 вересня 2004 року про дольову участь в будівництві житла, позивач укладала як ОСОБА_9 в екземплярі угоди № 37 від 08 вересня 2004 року, яка подана до виконавчого комітету в слугувала одною з підстав для прийняття рішення, позивач зазначена як ОСОБА_5, хоча прізвище змінила після укладення шлюбу 26 липня 2008 року, тобто на час укладення угоди бути ОСОБА_5 не могла. Ніяких змін та доповнень до Угоди № 37 зміни прізвища та залучення інших осіб позивач не підписувала і таким чином поданий до виконавчого комітету екземпляр угоди є недійсним. Згідно відповіді ПП ОСОБА_7, на момент подання документів до Тернопільської міської ради на реєстрацію права власності на двохкімнатну квартиру у відповідності до Угоди № 37 про дольову участь у будівництві житла по пров. Цегельному від 08 вересня 2004 року, дольовик ОСОБА_5 при оформлені документів не заявляла жодних вимог щодо розподілу часток права власності новозбудованої квартири з дольовиком ОСОБА_2, з яким перебувала у шлюбі. Таким чином, вважає, що спірне рішення виконкому Тернопільської міської ради прийнято на підставі неправдивих документів.
У зв'язку з вищенаведеним, просить суд визнати протиправним та не чинним та частково скасувати п. 9 рішення № 261 виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року, застосувавши наслідки недійсності правочину.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить його задовольнити. Вказує на те, що акт приймання - передачі виконаних робіт від 01.02.2010 року підписаний не позивачем, угода не могла бути укладена ОСОБА_5, оскільки на час її укладення прізвище позивача було ОСОБА_9, тому рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради не відповідає законові та порушує права власника квартири ОСОБА_5 Крім того, вважає, що квартира була придбана за власні кошти ОСОБА_5
Представник відповідача ОСОБА_6 комітету Тернопільської міської ради в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що оскаржуване рішення було прийняте на відповідно до вимог чинного законодавства на підставі документів, поданих забудовником ПП ОСОБА_7, який несе повну відповідальність за достовірність наданих ним документів, відповідає закону та не порушує прав позивача. В подальшому в судове засідання не з'явився, подавши суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, щодо вирішення спору покладаються на думку суду.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, подавши письмові заперечення проти позову. Крім того, суду пояснив, що перед оформленням документів для подання до Тернопільської міської ради забудовнику ОСОБА_7 було надано свідоцтво про шлюб між ним та ОСОБА_9, яка взяла прізвище ОСОБА_2. За пропозицією забудовника та взаємною згодою подружжя були внесені зміни до угоди № 37 та додатку до угоди, в яких дольовиками зазначались ОСОБА_5 і ОСОБА_2, їм пояснили, що дата підписання договору повинна зберігатись, оскільки кошти сплачувались у 2006 році. На час здачу будинку до експлуатації позивач не заявляла жодних вимог щодо розподілу часток права власності та претензій до забудовника. Він не має жодних претензій до забудовника. Вважає, що були усі юридичні факти, необхідні для прийняття рішення про оформлення права власності на квартиру, а акт прийому передачі виконаних робіт не є правочинним документом, та відсутність підпису позивача на ньому за наявності угоди про дольову участь та відсутності жодний претензій до забудовника не підтверджує недійсність спірного рішення виконкому Тернопільської міської ради.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, подавши письмові заперечення проти позову. Також, суду пояснила, що рішення виконавчого комітету ґрунтувалось на передбачених законом підставах, доводи позивача про фальсифікацію угоди № 37 необгрунтовані, оскільки експертним висновком підтверджено, що вона підписала цю угоду особисто. Крім того, вказує, позивачем не було зареєстровано право власності на квартиру згідно спірного рішення виконкому Тернопільської міської ради №261 від 25.02.2010 року, тому доводи про порушення її права власності є безпідставними.
Представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з тим, що вони не обґрунтовані та безпідставні, подавши суду письмові заперечення, які підтримала у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився із невідомих суду на те причин, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступних підстав:
ОСОБА_2 та ОСОБА_9 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.07.2008 року, згідно свідоцтва про шлюб серії І-ИД № 045487, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області.
Згідно статті ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин», виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
На підставі п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від № 7/5 від 07.02.2002 року (що був чинний на час прийняття оскаржуваного рішення), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: а) органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та акта приймання-передавання цього об'єкта.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року № 261 «Про оформлення права власності на квартири та приміщення в 122-квартирному житловому будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок-секція А) І черга будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою провулок Цегельний, 7», зокрема, згідно пункту 9 вирішено оформити право власності в рівних частках за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на двохкімнатну квартиру № 84 загальною площею 63,2 кв. м, житловою площею 34,9 кв. м в житловому будинку за адресою провулок Цегельний, 7.
Дане рішення було прийнято виконкомом Тернопільської міської ради на підставі наступних документів, які зберігаються у відповідача:
- угоди № 37 про дольову участь в будівництві житла від 08.09.2004 року, укладеного між сторонами ПП ОСОБА_10 як "Забудовником" та ОСОБА_5, ОСОБА_2 як "Дольовик" і підприємця ОСОБА_7, який містить підписи сторін;
- довідки від 01 лютого 2010 року, виданої ПП ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про те, що згідно угоди № 37 від 08.09.2014 року вони повністю розрахувались за двокімнатну квартиру АДРЕСА_1;
- акту передачі-приймання виконаних робіт від 01.02.2010 року, сторонами якого є ОСОБА_5, ОСОБА_2 та підприємець ОСОБА_7, згідно якого відповідно до угоди № 37 від 08.09.2004 року «Сторона-2» виконала увесь обсяг будівельно-монтажних робіт та супутніх послуг по будівництву квартири АДРЕСА_1 та після підписання цього акту сторони підтверджують, що не мають одна до одної будь-який претензій фінансового, майнового та немайнового характеру, який містить підписи сторін;
- клопотання від 08.02.2010 року ПП ОСОБА_7 на адресу міського голови про оформлення за ОСОБА_5, ОСОБА_2 права власності в рівних частках на квартиру № 37 про дольову участь в будівництві житла від 08.09.2004 року, у зв'язку з закінченням будівництва 122-квартирного житлового будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок-секція А) І черга будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою провулок Цегельний, 7 згідно Свідоцтва № 19000170 від 19 листопада 2009 року про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
На підставі вищезазначеного рішення відповідач ОСОБА_2 зареєстрував право власності на 1/2 частку квартири № 84 за адресою провулок Цегельний, 7 в місті Тернополі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.05.2011 року серії CAE № 040565.
Згідно договору дарування 1/2 частини квартири від 19.06.2012 року, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар належну ОСОБА_2 1/2 частину квартири, що знаходиться в будинку № 7 по пров. Цегельний в м. Тернополі, яка належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ 040565, виданого виконкомом Тернопільської міської ради від 13.05.2011 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.03.2013 року по справі №1915/20856/2012 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частки квартири та про надання квартири у її володіння та користування. Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 04.06.2013 року дане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 03.02.2014 року було визнано нечинним в частині і скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року № 261 «Про оформлення права власності на квартири та приміщення в 122-квартирному житловому будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок-секція А) І черга будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою провулок Цегельний, 7», щодо оформлення права власності в рівних частках за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на двохкімнатну квартиру № 84 загальною площею 63,2 кв. м, житловою площею 34,9 кв. м в житловому будинку за адресою провулок Цегельний, 7. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року провадження у даній справі було закрито.
Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року № 261 було порушено права позивача щодо володіння, користування та розпорядження майном.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до вимог ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Так, правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Таким чином, рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25.02.2010 року № 261 «Про оформлення права власності на квартири та приміщення в 122-квартирному житловому будинку з вбудованими офісами, магазинами (блок - секція А) 1 черга будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами за адресою провулок Цегельний , 7 в місті Тернополі» - є нормативно-правовим актом індивідуальної дії.
Згідно положень ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги покликається на висновок експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 24.12.2013 року №5890/13-22, що була проведена під час розгляду Тернопільським міськрайонним судом справи №607/7305/13-а, яким встановлено, що підпис у розділі "Дольовик" в угоді №37 про дольову участь в будівництві житла від 08.09.2004 року виконаний ОСОБА_5. Підпис у розділі "Сторона-1" "ОСОБА_5О." в акті приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2010 року виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою.
Сторонами в судовому засіданні не заперечувався факт, що підпис у розділі "Сторона-1" "ОСОБА_5О." в акті приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2010 року виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою, однак, суд не погоджується та відкидає доводи позивача про те, що у зв'язку з цим акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2010 року є недійсним правочином, оскільки акт приймання-передачі не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України та сам по собі не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а складений на виконання угоди № 37 про дольову участь у будівництві житла 08.09.2004 року.
Крім того, судом встановлено та підтверджено представником позивача, що позивач ОСОБА_5 сплатила кошти за виконані підрядником ОСОБА_7 роботи згідно угоди № 37 про дольову участь у будівництві житла від 08.09.2004 року та не заявляла претензій щодо виконаних забудовником робіт.
Також, позивачем на підтвердження доводів про недійсність поданого до виконавчого комітету Тернопільської міської ради екземпляру угоди № 37 від 08 вересня 2004 року, укладеної між ПП ОСОБА_7 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 в судове засідання не подано жодних доказів, зокрема, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі угоди, яка визнана судом недійсною.
Так, згідно висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 24.12.2013 року №5890/13-22, підпис у розділі "Дольовик" в угоді №37 про дольову участь в будівництві житла від 08.09.2004 року виконаний ОСОБА_5.
Позивачем не доведено укладення позивачем із забудовником угоди від 08.09.2004 року іншого змісту, а подана представником позивача фотокопія угоди від 08.09.2004, у якій міститься прізвище ОСОБА_9, належним чином не засвідчена, тому суд не бере її до уваги як неналежний доказ.
Також, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що на час укладання договору позивач «Родоновою» бути не могла, оскільки змінила прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_5 лише у 2008 році після укладення шлюбу, з урахуванням пояснень представника позивача про те, що позивач ОСОБА_5 з приводу недійсності укладеної угоди до забудовника ОСОБА_7 не зверталась та таких вимог суду не заявляла та виходячи із вимог ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину та ст. 627 ЦК щодо свободи договору, згідно положень якої сторони є вільним в укладенні договору.
Крім того, доводи представника позивача про те, що позивач зверталась до правоохоронних органів із заявою з приводу підроблення акта приймання-передачі та угоди суд не бере до уваги, оскільки згідно наданого представником позивача в судове засідання листа Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області № 1962 від 12.02.2016 року випливає, що інформація про розгляд заяви ОСОБА_5, зареєстрованої в ЖЄО від 07.03.2013 року, не може бути надана, оскільки дані матеріали не збереглись.
Таким чином, доводи позивача щодо прийняття відповідачем оскаржуваного рішення на основі поданих забудовником ОСОБА_7 недійсних документів, не підтверджено у ході судового розгляду.
В силу ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Так, в встановлено в судовому засіданні та підтверджено сторонами, що за позивачем не було зареєстровано право власності на 1/2 частку квартири № 84 загальною площею 63,2 кв. м, житловою площею 34,9 кв. м в житловому будинку за адресою провулок Цегельний, 7.
Проте, позивачем не було заявлено вимог та не наведено обставин про наявність перешкод у реєстрації за нею права власності на дане нерухоме майно з боку відповідачів.
Як вбачається з відповіді ПП ОСОБА_7, направленої на запит № 01-02/13 від 22.02.2013 року, що на момент подання документів до Тернопільської міської ради на реєстрацію права власності на двохкімнатну квартиру у відповідності до Угоди № 37 про дольову участь у будівництві житла по пров. Цегельному від 08 вересня 2004 року, дольовик ОСОБА_5 при оформлені документів не заявляла жодних вимог щодо розподілу часток права власності новозбудованої квартири з дольовиком ОСОБА_2, з яким перебувала у шлюбі.
Крім того, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01.03.2013 року у справі № 1915/20856/2012 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частки квартири та про надання права квартири у її володіння та користування у задоволені позовних вимог відмовлено та ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 04.06.2013 року дане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
До того ж, із змісту листа Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області № 3476 від 12.03.2016 року, направленого на адресу ОСОБА_3 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 по усній домовленості із ОСОБА_5 проживають ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які оплачують комунальні послуги ОСОБА_5
Вказане підтверджує відсутність будь-яких порушень щодо володіння та користування позивачем 1/2 частиною квартири АДРЕСА_3, щодо якої було прийнято спірне рішення виконкомом Тернопільської міської ради та спростовує доводи відповідача про порушення її права власності в частині права володіння та користування нерухомим майном.
Таким чином, в ході судового розгляду позивачем не було доведено та судом не встановлено, що прийняте рішення відповідачем виконкомом Тернопільської міської ради суперечить актам цивільного законодавства чи закону та порушує її право власності.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради не є правочином, а є правовим актом індивідуальної дії, а позивачем не було заявлено вимог щодо визнання будь-якого іншого правочину недійсним, тому вимоги позивача про застосування наслідків недійсності правочину суд вважає безпідставними, та таким, що не грунтуються на вимогах закону.
Враховуючи вищезазначені обставин та те, що позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердженні її вимог, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_5 слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 294 ЦПК України, ст. ст. 16, 21, 202, 204, 216, 331, 393, 627 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від № 7/5 від 07.02.2002 року, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 комітету Тернопільської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особи ОСОБА_7 про визнання протиправним та нечинним та скасування п. 9 рішення № 261 виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 лютого 2010 року в частині щодо оформлення права власності в рівних частинах за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру № 84 загальною площею 63,2 кв.м, житловою площею 34,9 кв.м в житловому будинку за адресою: м. Тернопіль, пров. Цегельний, 7 та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий підпис ОСОБА_13
Рішення не набрало законної сили
Згідно з оригіналом:
Суддя К.М. Грицай