Гусятинський районний суд Тернопільської області
Справа № 606/2632/14-к
"04" квітня 2016 р. Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника-адвоката ОСОБА_5
законного представника малолітньої
потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду селища Гусятин кримінальне провадження №12014210170000392 від 14.10.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, раніше не судимого, одруженого, працює на посаді тракториста ТОВ «Захід агропродукт», має на утриманні малолітню дитину, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 Кримінального кодексу України,-
ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах: 09 жовтня 2014 року близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов в гості до свого шурина ОСОБА_7 за місцем проживання останнього в с. Гайворонка Теребовлянського району Тернопільської області. Не заставши ОСОБА_7 по місцю проживання, ОСОБА_4 , перебуваючи на території подвір'я останнього, розпочав спілкування із його дружиною ОСОБА_8 , яка в цей час займалася господарськими справами. Будучи ображеною зухвалою поведінкою ОСОБА_4 та не бажаючи спілкуватись із ним, ОСОБА_8 покинула власне господарство та пішла по особистих справах на город, залишивши на подвір'ї ОСОБА_4 із своєю малолітньою донькою - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Залишившись наодинці із малолітньою ОСОБА_6 , у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на порушення нормального фізичного, психічного та соціального розвитку малолітньої потерпілої - вчинення в її присутності розпусних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення власної статевої пристрасті, а також здатних викликати фізичне та моральне розбещення малолітньої ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний намір, будучи в нетверезому стані, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 присів на стілець, що знаходився на вказаному господарстві, посадивши малолітню ОСОБА_6 собі на праве коліно. Діючи умисно, ігноруючи існуючі елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, з метою задоволення своїх ницих інстинктів, направлених на моральне розбещення малолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_4 спустив свої штани та нижню білизну з стегон, оголивши при цьому свої статеві органи та продемонстрував їх малолітній ОСОБА_6 , тим самим вчинив розпусні дії по відношенню щодо останньої.
Вищеописані аморальні дії ОСОБА_4 були припинені внаслідок того, що матір малолітньої - ОСОБА_8 повернулась на подвір'я, де виявила ОСОБА_4 під час вчинення злочинних дій, які припинила забравши від нього свою доньку та вигнала останнього з подвір'я.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав повністю та показав, що 09 жовтня 2014 року близько 17 год. 30 хв. прийшов на подвір'я до свого шурина ОСОБА_7 в с. Гайворонка Теребовлянського району Тернопільської області. Того дня випив пляшку горілки з другом, тому перебував в стані алкогольного сп'яніння. Дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_8 сказала, що чоловіка немає вдома. Він щось пожартував до неї, після чого вона пішла на город, а він залишився на подвір'ї, де бігала малолітня ОСОБА_6 Сів на стілець і курив сигарету. Потім захотів в туалет та відійшов справити нужду. Розщіпнув ширінку штанів і справляв нужду, коли підбігла дитина ОСОБА_6 і знаходилась від нього на відстані близько метра. В цей момент надійшла з городу ОСОБА_8 і побачила, що він стоїть із розщіпненою ширінкою та біля нього дитина. Вважає, що через це ОСОБА_8 подумала, що в нього з дитиною щось було. Після цього він пішов додому, через кілька днів приходив вибачатись за те, що був в нетверезому стані.
Незважаючи на невизнання вини у скоєнні інкримінованого злочину, вина ОСОБА_4 в повному обсязі доведена наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.
Як вбачається із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.10.2014 року, ОСОБА_8 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомила ДІМ Теребовлянського РВ УМВС України ОСОБА_9 про те, що 09.10.2014 року біля 17 год. 30 хв. ОСОБА_4 розбещував її малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого вона застала на місці скоєння злочину (а.с.73)
Під час допиту свідка ОСОБА_8 який проводився слідчим суддею Теребовлянського районного суду 15.10.2014 року, аудіозапис якого було досліджено в даному судовому засіданні, ОСОБА_8 показала наступне: «09 жовтня 2014 року о 17-00 год. 17.30 год. приїхав швагро ОСОБА_4 і чіпався до мене, хотів мене ізнасиловати... Потім я пішла на город, виганяти ялівку на город на бурачанку, а двоє дітей були зі мною, а маленька була біля ОСОБА_10 … Коли я прийшла, мала сиділа… коло себе, коло його члена… в горлі тримала, вона може сказати сама. Її звати ОСОБА_11 , має три рочки... Член в горлі здалека видно було. Я не поймала, так щоб поймала, коли прийшла то побачила тільки, що штани були скинуті, розщіплені і все було видно… ОСОБА_12 була в шоці… Я з ним посварилась і спитала що він робив, на що він сказав нічого я з нею не робив… Чи робив ще якісь дії не бачила... Мала тоді нічого не могла сказала, а зараз мала казала - дядя мені піську в рота пхав, показував…Вона сама сказала… Я забрала дитину а він поїхав... Дитина сиділа біля нього, потім він взяв на коліна... Приїхав чоловік з роботи і я все йому розказала, він поїхав до голови сільської ради... Здалека бачила статевий член в роті дитини».
Відповідно до статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи” від 30 травня 2008 року №5, розпусні дії, відповідальність за які передбачено статтею 156 КК, повинні мати сексуальний характер і можуть бути у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення, спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту.
Під фізичними розпусними діями слід розуміти оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, імітація статевого акту, схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності потерпілої особи тощо.
Обвинувачений ОСОБА_4 повністю заперечує вчинення розпусних дій стосовно малолітньої та пояснює, що коли він оголив статевий орган з метою справляння природної потреби, до нього в той момент підбігла дитина та знаходилась на відстані біля метра.
Такі показання обвинуваченого спростовуються вищезазначеними показаннями свідка ОСОБА_8 , надані у відповідності до статті 255 КПК України.
Крім того, показання свідка ОСОБА_8 підтверджують саме сексуальний характер розпусних дій ОСОБА_4 - оголення статевих органів та демонстрування їх малолітній ОСОБА_6 , яке було спрямоване на задоволення власної статевої пристрасті.
Посилання сторони захисту на те, що надані слідчому судді Теребовлянського районного суду показання ОСОБА_8 є недопустимим доказом, так як вона допитувалась в присутності підозрюваного ОСОБА_4 , якому вже було повідомлено про підозру; сторона обвинувачення та слідчий суддя задавали йому запитання; підозрюваному ОСОБА_4 не було роз'яснено його права, гарантовані в кримінальному провадженні, не знаходять свого підтвердження. Допит особи згідно з положеннями статті 225 КПК України може бути також проведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні. Тобто, в разі повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні на момент проведення допиту особи згідно з положеннями статті 225 КПК України, то такий допит проводиться в присутності сторони захисту.
В даному випадку, як вбачається із матеріалів кримінального провадження та про що зазначає сам захисник, ОСОБА_4 15 жовтня 2014 року було письмово повідомлено про підозру, яке містить права підозрюваного, у зв'язку з чим після повідомлення підозри ОСОБА_4 допит ОСОБА_8 проводився за його присутності.
Оскільки суд у відповідності до ч.4 статті 95 КПК України може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, то повідомлені слідчому судді підозрюваним ОСОБА_4 обставини події під час проведення на стадії досудового розслідування допиту свідка ОСОБА_8 , судом до уваги не беруться.
Відповідно до статті 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. ОСОБА_8 в судовому засіданні Теребовлянського районного суду під час досудового розслідування показання надавала під присягою, будучи ознайомленою з пам'яткою про права та обов'язки свідка та попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України, їй роз'яснювався зміст ст.63 Конституції України, а тому її показання, отримані у порядку? передбаченому статтею 225 КПК України, суд вважає належним та допустимим доказом.
Під час даного судового розгляду свідок ОСОБА_8 викликалась в судове засідання та відмовилась від дачі показань відповідно до ст.63 Конституції України. Критично сприймаючи посилання на цю обставину сторони захисту, суд використання свого конституційного права ОСОБА_8 не розцінює як відмову від показань, які дані нею в порядку статті 225 КПК України.
Про цю ж подію ОСОБА_8 розповіла своєму чоловіку ОСОБА_7 , а на наступний день дружині обвинуваченого ОСОБА_13 , що вбачається із показань допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
Ці свідки не були свідками-очевидцями події та отримали інформацію зі слів інших осіб. Суд відповідно до ст.97 КПК України визнає допустимими доказами показання з чужих слів.
Зокрема, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , який являється старостою с. Гайворонка Теребовлянського району Тернопільської області показав, що біля 10-ї вечора в жовтні місяці 2014 року ОСОБА_18 приходив до нього за порадою. Розповів про те, що його дружина ОСОБА_19 сказала, що ОСОБА_4 чи чіплявся чи приставав до їх дитини, що саме робив, яким способом не уточняв. Він порадив ОСОБА_20 звернутись до міліції, якщо вони впевнені що це було насправді.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , яка доводиться дружиною обвинуваченого, показала що пізно ввечері 09.10.2014 року до неї зателефонував її швагро та розповів, що ОСОБА_19 казала, що ОСОБА_4 чіпався до їхньої трирічної дитини. На наступний день вона пішла додому до ОСОБА_21 і ОСОБА_22 їй сказала, що її чоловік був в них на подвір'ї і чіпався до дитини. Коли вона прийшла з городу, то побачила що мала була біля чоловіка, а штани в нього були спущені. Про те, що пхав статевий член в рот, ОСОБА_22 знає зі слів дитини. Вважає, що її чоловік нічого подібного не робив. З його слів їй відомо, що він був п'яний та коли пішов справляти нужду, то дитина сама підбігла до нього.
Свідок ОСОБА_16 , яка являється матір'ю обвинуваченого, в судовому засіданні показала, що зі слів невістки ОСОБА_13 їй відомо, що ОСОБА_4 тримав на руках і чіпався до дитини, вчиняв розпусні дії. Вважає, що він нічого подібного не робив. Зі слів свого сина ОСОБА_4 , він пішов у туалет та не встиг заправити штани, коли підбігла до нього дитина.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , батько обвинуваченого, показав, що від невістки ОСОБА_13 він дізнався про те, що дружина ОСОБА_7 звинувачує його сина ОСОБА_4 в тому, що він в них на подвір'ї щось робив з їхньою малолітньою дитиною. Зі слів сина знає, що той приїхав до ОСОБА_21 та коли пішов в туалет, то підбігла дитина і він не встиг застебнути штани, а в цей момент прийшла з городу ОСОБА_22 . Вважає, що його син не винен в пред'явленому обвинуваченні.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що від свого сина ОСОБА_7 дізналась про те, що її зять ОСОБА_4 приставав до його жінки. Швагро подзвонив до дочки ОСОБА_13 і про це розповів. Про дитину вона взнала лише через тиждень. Тоді почула, що ОСОБА_4 вчиняв розпусні дії відносно дитини.
Показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 в частині того, що ОСОБА_4 не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення викликають сумнів в їх неупередженості, оскільки свідки являються батьками та дружиною обвинуваченого, про подію знають з чужих слів та їх показання спростовуються вищезазначеними доказами вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину.
Суд погоджується із доводами сторони захисту в частині недопустимості як доказу заяви ОСОБА_4 від 14 жовтня 2014 року в зв'язку із порушенням прав останнього при її відібранні.
Як вбачається з наданої стороною обвинувачення як доказ заяви ОСОБА_4 від 14 жовтня 2014 року начальнику Теребовлянського РВ УМВСУ в Тернопільській області (а.с.74), в якій обвинувачений зізнався у розбещені малолітньої та вказав при яких обставинах, відсутні відомості про те, що перед прийняттям заяви від ОСОБА_4 14 жовтня 2014 року йому повідомлено про права, гарантовані підозрюваному чи обвинуваченому в кримінальному провадженні. Зокрема, про право не давати показання або побачення із захисником перед першим допитом.
В судовому засіданні ОСОБА_4 показав, що написав таку заяву під психологічним тиском працівників міліції, викладене в заяві заперечує, чи роз'яснювались йому права не пригадує.
Про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.156 КК України було повідомлено 15 жовтня 2014 року, а захисника залучено 30 жовтня 2014 року (а.с.5-6).
Отже, оскільки заява ОСОБА_4 від 14 жовтня 2014 року отримана з порушенням права особи на захист і отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від показань та не відповідати на запитання, то відповідно до чч.1,2 ст. 87 КПК України така заява є недопустимим доказом.
Обвинувачений ОСОБА_4 на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах Теребовлянської ЦКРЛ не знаходиться, що підтверджується довідкою з лікарні № 500 від 14.10.2014 року (а.с.83). При таких обставинах, оцінивши всі докази окремо та в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 156 КК України, так як він вчинив розбещення малолітньої ОСОБА_6 , 2011 р.н.
Показання обвинуваченого суд оцінює як такі, що надані з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення. Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується також у тому, що усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою задоволення особистої статевої пристрасті, вчинив у присутності малолітньої ОСОБА_6 розпусні дії сексуального характеру, які здатні викликати моральне та фізичне розбещення останньої, що виразилися у демонстративному здійсненні акту онанізму перед ОСОБА_6 , яка в той момент сиділа в нього на коліні та спостерігала за процесом мастурбації ОСОБА_4 власного статевого члена рукою. Вищеописані аморальні дії ОСОБА_4 були припинені внаслідок того, що матір малолітньої - ОСОБА_8 повернулась на подвір'я, де виявила ОСОБА_4 , який, утримуючи її малолітню доньку на своєму коліні, задовільняв сексуальну потребу шляхом мастурбації свого статевого члена, умисно демонструючи це ОСОБА_6 . Далі ОСОБА_8 припинила злочинні дії ОСОБА_4 , забравши від нього свою доньку та вигнавши останнього з подвір'я.
В ході судового розгляду ОСОБА_4 своєї вини не визнавав повністю, а стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження обвинувачення в цій частині, а тому суд прийшов до висновку про необхідність виключити із обвинувачення вчинення ОСОБА_4 розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_6 у вигляді вчинення акту онанізму в її присутності.
При призначенні покарання обвинуваченому у відповідності до вимог статті 65 КК України, суд враховує підвищену суспільну небезпеку та тяжкість вчиненого, особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, та вважає за необхідне обрати йому покарання у виді позбавлення волі. При призначенні такого виду покарання, суд враховує обтяжуючу вину ОСОБА_4 обставину, а саме, вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння та пом'якшуючі обставини, що має на утриманні малолітню дитину; законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_7 просить його не карати, ніяких претензій до обвинуваченого не має.
Дане покарання обвинуваченому, на думку суду, відповідає передбаченій ст.50 КК України меті покарання, зокрема, його виправленню та запобіганню вчиненню нових злочинів.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 369, 370 КПК України,-
ОСОБА_4 визнати винним за частиною 2 статті 156 КК України та обрати йому покарання у виді 5 (п'яти) років 6 місяців позбавлення волі. Запобіжний захід до набрання вироку законної сили залишити попередній - заставу в розмірі 30 000 тисяч гривень. Зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 23 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2014 року у відповідності до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вирок може бути оскаржений протягом 30-ти днів з моменту проголошення в апеляційний суд Тернопільської області через Гусятинський районний суд. Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя- підпис З оригіналом вірно: Суддя Гусятинського районного суду ОСОБА_1