ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
14 квітня 2016 року № 813/3182/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
судді Кедик М.В.,
судді Братичак У.В.
при секретарі Зубач С.А.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача та третьої особи 5 - Запорожець Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та на стороні відповідача - закрите акціонерне товариство "Маршал", товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАИНСКАЯ МЕДИА ГРУППА", Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та на стороні відповідача - закрите акціонерне товариство "Маршал", товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАИНСКАЯ МЕДИА ГРУППА" , Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати окремі положення рішення Державної служби інтелектуальної власності України, викладеного у Висновку №11175 від 22.04.2015 за результатами кваліфікаційної експертизи в частині відмови в наданні правової охорони на знак «ІНФОРМАЦІЯ_2» відносно послуг 35, 38, 41 класів щодо заявки № m 2013 23394 від 16.12.2013;
- зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України вчинити необхідні дії щодо надання правової охорони позивачеві щодо заявки № m 2013 23394 від 16.12.2013.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підстави для відмови у реєстрації знаку «ІНФОРМАЦІЯ_2» відносно послуг 35, 38, 41 класів щодо заявки № m 2013 23394 від 16.12.2013, які наведені експертизою, є необґрунтованими. Зазначає, що підстави відмови є формальними та такими, що порушують права та інтереси позивача, а головний експерт ОСОБА_6 не перевірила всі наявні дані та не взяла до уваги попереднє рішення Апеляційної палати, аргументи і документи, надані позивачем. Зокрема, стосовно схожості словесних знаків «ІНФОРМАЦІЯ_2» і «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ТОВ «Українська медіа група») ОСОБА_1 надав три офіційні листи-відповіді від провідних знавців української мови, які зводяться до того, що слова «ІНФОРМАЦІЯ_2» і «ІНФОРМАЦІЯ_2» не є схожими і сплутати їх неможливо. Стосовно ймовірності сплутати знак «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі словесним знаком «ІНФОРМАЦІЯ_1», раніше зареєстрованим в Україні на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, позивач зазначив, що ОСОБА_4 є редактором газети «ІНФОРМАЦІЯ_2», а ОСОБА_3 - дописувачем, партреном газети та дружиною позивача, отже вони не могли заперечувати проти реєстрації знака «ІНФОРМАЦІЯ_2» за новими класами. Що стосується Свідоцтва на знак «ІНФОРМАЦІЯ_2», виданого ЗАТ «Маршал» для частини послуг 41 класу, то позивач вказав, що ЗАТ «Маршал» припинило дію 20.08.2012 та про ЗАТ «Маршал» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей не знайдено.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та уточнених позовних заявах та додаткових поясненнях. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача та представник третьої особи - Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, наведених в письмовому запереченні на позовну заяву та додаткових поясненнях. Заперечення мотивує тим, що раніше зареєстровані в Україні знаки «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» є частково схожими до ступеню сплутування із знаком «ІНФОРМАЦІЯ_2», якому позивач просив надати правову охорону, щодо частини споріднених послуг 35, 38, 41 класів МКТП. Також зазначає, що заклад експертизи - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» не міг врахувати при проведенні кваліфікаційної експертизи однієї заявки рішення Апеляційної палати щодо інших заявок, оскільки заклад експертизи при проведенні експертизи бере до уваги лише ті обставини, які стосуються одного знака за однією заявкою та не може брати до уваги інші обставини (документи), які не стосуються відповідної заявки. Наголошує на тому, що листи-довідки від знавців української мови не можуть братись до уваги при проведенні експертизи, оскільки такі фахівці не є спеціалістами у сфері інтелектуальної власності та взяття їх висновків до уваги не передбачено жодним нормативно-правовим документом. Зазначає, що позивачем подано заяви-згоди ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 18.06.2015 та 19.06.2015 на реєстрацію знака «ІНФОРМАЦІЯ_2» за новими класами, однак такі заяви подані уже після прийняття відповідачем оскарженого рішення, а тому такі обставини жодним чином не можуть спростовувати законність та обґрунтованість рішення відповідача. Крім того вказує на те, що словесний знак «ІНФОРМАЦІЯ_2» вже раніше зареєстрований в Україні за ЗАТ «Маршал» відповідно до Свідоцтва НОМЕР_2 від 17.01.2005, датою припинення дії цього свідоцтва є 20.08.2012, а відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва. З урахуванням викладеного просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, представники третіх осіб - закритого акціонерного товариства "Маршал", товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАИНСКАЯ МЕДИА ГРУППА" в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі правовідносини.
16.12.2013 ОСОБА_1 подав заявку № m 2013 23394 про реєстрацію знаку «ІНФОРМАЦІЯ_2» відносно товарів 9 класу та послуг 35, 38, 41 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг.
28.01.2015 Державним підприємством "Український інститут промислової власності" позивачу направлено повідомлення №2138/3 про можливу відмову у реєстрації знака відносно частини заявлених товарів і послуг, оскільки «… заявлене словесне позначення:
- для всіх послуг 35, 38, 41 класів є схожим настільки, що його можна сплутати з словесним знаком «ІНФОРМАЦІЯ_2», раніше зареєстрованим в Україні на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАИНСКАЯ МЕДИА ГРУППА", Україна (свідоцтво НОМЕР_3 від 15.04.2004, заявка №2001128325 від 24.12.2001), щодо споріднених послуг;
- для всіх послуг 35 класу є схожим настільки, що його можна сплутати з словесним знаком «ІНФОРМАЦІЯ_1», раніше зареєстрованим в Україні на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, Україна (свідоцтво НОМЕР_1 від 10.09.2009, заявка № m 200806209 від 02.04.2008) щодо споріднених послуг;
- для частини послуг 41 класу, що входять до узагальнюючого поняття: «влаштування спортивних і культурних заходів», є схожими настільки, що його можна сплутати з словесним знаком «ІНФОРМАЦІЯ_2», раніше зареєстрованим в Україні на ім'я Закритого акціонерного товариства «Маршал», Україна (заявка №2002087018 від 19.08.2002, свідоцтво НОМЕР_2 від 17.01.2005, дата припинення дії свідоцтва 20.08.2012), щодо споріднених послуг. Ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва».
Позивачу запропоновано, що у випадку незгоди з наведеними підставами, заявник має право протягом двох місяців від дати отримання повідомлення подати мотивовану відповідь з доводами на користь реєстрації знака.
Позивачем надана відповідь на вказане повідомлення від 13.03.2015 №26 та в обґрунтування відповідності умовам надання правової охорони наведено свої відповідні аргументи, проте така відповідь ОСОБА_1, на думку відповідача, не спростувала факт схожості позначення зі знаками, раніше зареєстрованими в Україні щодо споріднених послуг, а тому така відповідь не була визнана обґрунтованою.
22.04.2015 Державним підприємством "Український інститут промислової власності" складено висновок про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи за заявкою від 16.12.2013 № m 2013 23294 відносно частини товарів і послуг. Так, за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної згідно з ст.10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що заявлене позначення відповідає умовам надання правової охорони лише відносно частини товарів і послуг.
Після затвердження Державною службою інтелектуальної власності України 22.04.2015, зазначений висновок набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака відносно частини товарів і послуг.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач оскаржив його до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (надалі - Закон) та Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 23.07.95р. № 116 (надалі - Правила).
Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону, установа у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, зокрема, організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них, видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію.
Згідно з статтею 1 Закону знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
За положеннями частини 1 статті 5 Закону правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
Частиною 2 статті 5 Закону встановлено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.
Згідно зі статтею 7 Закону, зокрема, визначено, що особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Державного департаменту інтелектуальної власності заявку.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику (ч. 3 статті 10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").
Відповідно до статті 24 Закону висновок державної наукової і науково-технічної експертизи є обов'язковим для прийняття до розгляду та врахування при обґрунтуванні пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових і науково-технічних, соціально-економічних, екологічних програм і проектів, реалізації наукової і науково-технічної діяльності, аналізі ефективності використання науково-технічного потенціалу.
Єдиним в Україні державним закладом для розгляду і проведення державної експертизи заявок на об'єкти права інтелектуальної власності, в тому числі на знаки для товарів і послуг, уповноваженим Державною службою, є Державне підприємство "Український інститут промислової власності".
Отже, по суті, висновок закладу експертизи за заявкою є висновком державної науково-технічної експертизи і є обов'язковим для врахування його.
Матеріали справи свідчать про те, що експертиза заявки, за якою прийняте рішення, що оскаржується, проведена в порядку, встановленому статтею 10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, у строки, які практично існують або встановлені статтею 10 цього Закону, про що надані документи, зокрема, висновки формальної експертизи, висновки кваліфікаційної експертизи.
При проведенні кваліфікаційної експертизи заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг заявлене позначення перевіряється на відповідність умовам надання правової охорони, встановленим ст. 5 Закону, та чи не поширюються на нього підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені ст. 6 Закону.
Підстави для відмови в наданні правової охорони визначено статтею 6 Закону, зокрема, відповідно до п.3 не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
Як видно з висновку Державного підприємства "Український інститут промислової власності", на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, у ньому вказано три підстави відмови у реєстрації заявленого позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Зокрема, однією з підстав відмови вказано, що «для всіх послуг 35, 38, 41 класів є схожим настільки, що його можна сплутати з словесним знаком «ІНФОРМАЦІЯ_2», раніше зареєстрованим в Україні на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАИНСКАЯ МЕДИА ГРУППА", Україна (свідоцтво НОМЕР_3 від 15.04.2004, заявка №2001128325 від 24.12.2001), щодо споріднених послуг».
Відповідно до п.4.3.2.4 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг при перевірці позначень на схожість встановлюється ступінь їх схожості, однорідність товарів і послуг, для яких заявлені знаки. При цьому позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.
Для позначення, заявленого як знак, щодо якого проводиться експертиза по суті, і виявлених зареєстрованих та заявлених на реєстрацію знаків з більш раннім пріоритетом встановлюється однорідність товарів або товарів і послуг. При встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги.
Згідно з п 4.3.2.6 Правил словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються зі словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи. При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 від 15.04.2004 (заявка №2001128325 від 24.12.2001) на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАИНСКАЯ МЕДИА ГРУППА" зареєстровано словесний знак - «ІНФОРМАЦІЯ_2», а заявлений знак позивача є словесним позначенням та складається із словесного елемента «ІНФОРМАЦІЯ_2», виконаного стандартним шрифтом, літерами кирилиці.
Як видно з наведених вище норм, законодавством дійсно передбачена вказана у рішенні підстава для відмови в реєстрації знака - схожість до ступеню сплутування із знаками раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд враховує доводи відповідача та зазначає, що заявлений позивачем знак "ІНФОРМАЦІЯ_2" та уже зареєстрований знак «ІНФОРМАЦІЯ_2» є схожими, зокрема, за смисловою (семантичною) ознакою, а смислове значення позначень може виступати як самостійний критерій схожості.
При цьому, суд критично оцінює наявний у справі висновок експерта № 4123 від 15.12.2015, складений за результатами судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, у зв'язку з таким.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 5 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Згідно з вказаним висновком експерта: «Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» за заявкою № m 2013 23294 від 16.12.2013 та позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» знаку за свідоцтвом України НОМЕР_3 від 15.04.2004 не є тотожними. Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» за заявкою № m 2013 23294 від 16.12.2013 та позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» знаку за свідоцтвом України НОМЕР_3 від 15.04.2004 не є схожими до ступеня змішування».
Разом з тим, суд зазначає, що такий висновок зроблений експертами за результатами дослідження виключно переліку тих питань, які поставив на вирішення сам позивач, а судовими експертами, всупереч наданих їм прав, не було роз'яснено та викладено питання у відповідності до Рекомендацій, визначених Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.01.1998 №53/5.
Суд зауважує, що він не володіє спеціальними знаннями в сфері інтелектуальної власності, які необхідні для встановлення обставин справи, на відміну від експерта, для чого власне і призначалась судова експертиза. Проте, судові експерти не виконали в повному обсязі свого обов'язку щодо проведення повного дослідження та дачі обґрунтованого висновку, оскільки неправильно вибрали об'єкт дослідження, невідповідність обраної методики дослідження фонетичної, графічної та семантичної схожості спеціальному законодавству в сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності, підміну дослідження семантичної схожості словесних позначень на соціально-лінгвістичне дослідження «генетичного походження української мови».
Таким чином, суд вважає, що зазначений висновок експерта не свідчить про необґрунтованість та протиправність рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 22.04.2015 про відмову в реєстрації знака за заявкою № m 2013 23294 від 16.12.2013.
Крім того, суд не бере до уваги листи-довідки від знавців української мови, на які посилається позивач в обґрунтування несхожості його знаку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за заявкою № m 2013 23294 від 16.12.2013 та знаку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом НОМЕР_3, оскільки фахівці з української мови не є спеціалістами в сфері інтелектуальної власності та Законом України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не передбачено використання при проведенні експертизи заявки фахівцями державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» таких джерел як праці лінгвістів чи філологів.
Щодо тверджень позивача про те, що Державна служба інтелектуальної власності України проігнорувала рішення Апеляційної палати від 11.09.2009, яке підтверджувало правові підстави та можливості отримання ОСОБА_1 захисту на знак «ІНФОРМАЦІЯ_2» за новими класами, суд зазначає, що таке не може бути взяте до уваги, оскільки заклад експертизи при проведенні експертизи бере до уваги лише ті обставини, які стосуються одного знака за однією заявкою та не може брати до уваги інші обставини (документи), які не стосуються відповідної заявки.
Другою підставою для відмови ОСОБА_1 у реєстрації заявленого позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» стало те, що «для всіх послуг 35 класу є схожим настільки, що його можна сплутати з словесним знаком «ІНФОРМАЦІЯ_1», раніше зареєстрованим в Україні на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, Україна (свідоцтво НОМЕР_1 від 10.09.2009, заявка № m 200806209 від 02.04.2008) щодо споріднених послуг».
З даного приводу колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 від 10.09.2009 (заявка № m 200806209 від 02.04.2008) на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровано словесний знак - «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Як видно з відповіді ОСОБА_1 на повідомлення №2138/3 про можливу відмову у реєстрації знака відносно частини заявлених товарів і послуг від 13.03.2015 №26 ОСОБА_1 зазначив, що власниками Свідоцтвана знак «ІНФОРМАЦІЯ_1» є він, його дружина ОСОБА_3 і редактор його газети «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_4 та жодна з них не заперечує проти реєстрації ним знаку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за новими класами та гадає, що письмове оформлення цього факту зайве.
В судовому засіданні позивач підтвердив, що на момент подачі заявки до відповідача він не подавав жодних заяв від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про їх згоду на реєстрацію знаку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за новими класами на ім'я ОСОБА_1, однак до матеріалів справи позивачем долучено заяви від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 18.06.2015 та 19.06.2015, в яких вони дають відповідну згоду.
Однак, дані заяви суд не бере до уваги, оскільки вони датовані вже після 16.12.2013 (дати подання позивачем заявки № m 2013 23294), після 13.03.2015 ( дати подання відповіді на повідомлення №2138/3 про можливу відмову у реєстрації знака відносно частини заявлених товарів і послуг) та після 22.04.2015 ( дати прийняття відповідачем оскарженого рішення), а тому такі заяви жодним чином не спростовують незаконність та необґрунтованість рішення відповідача.
Третьою підставою для відмови ОСОБА_1 у реєстрації заявленого позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» стало те, що «для частини послуг 41 класу, що входять до узагальнюючого поняття: «влаштування спортивних і культурних заходів», є схожими настільки, що його можна сплутати з словесним знаком «ІНФОРМАЦІЯ_2», раніше зареєстрованим в Україні на ім'я Закритого акціонерного товариства «Маршал», Україна (заявка №2002087018 від 19.08.2002, свідоцтво НОМЕР_2 від 17.01.2005, дата припинення дії свідоцтва 20.08.2012), щодо споріднених послуг».
Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 від 17.01.2005 ім'я Закритого акціонерного товариства «Маршал» зареєстровано словесний знак «ІНФОРМАЦІЯ_2» та дія цього свідоцтва припинена 20.08.2012.
Відповідно до ст. 22 України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва, тому суд погоджується з твердженням відповідача про те, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва НОМЕР_2 протягом 3 років після припинення його дії, тобто до 20.08.2015 не міг зареєструвати такий знак, тому дії закладу експертизи при проставленні такого знаку позивачеві повністю узгоджуються з приписами Закону.
Суд критично оцінює твердження позивача про те, що записів про ЗАТ «Маршал» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не знайдено, оскільки, як видно з Витягу, який формувався за запитом ОСОБА_1, у ньому невірно вказано найменування ЗАТ «Маршал», а саме: слово «Маршал» не взято у дужки, що може свідчити про те, що це є різні юридичні особи.
Крім того, суд зазначає, що право ЗАТ «Маршал» на повторну реєстрацію знака протягом трьох років, передбачене ст. 22 України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", не залежить від факту припинення юридичної особи та внесення відповідного запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наслідком розгляду справи суд дійшов висновку, що Державна служба інтелектуальної власності при прийнятті оскаржуваного рішення, в повній мірі дотрималась вказаних вище положень КАС України.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд вважає, що оскаржуване рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 22.04.2015 винесене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Відтак, відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування, та як наслідок зобов'язання відповідача вчинити необхідні дії щодо надання правової охорони позивачеві щодо заявки № m 2013 23394 від 16.12.2013, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем у вигляді судового збору, відшкодуванню з Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 24, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Головуючий суддя Р.М. Брильовський
Суддя М.В. Кедик
Суддя У.В. Братичак