19 квітня 2016 року
Справа № 803/463/16
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізолфа-Сервіс" про стягнення податкового боргу,
Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізолфа-Сервіс" (далі - ТзОВ "Ізолфа-Сервіс", відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 389308,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником податків і зборів, однак всупереч вимогам статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підприємство не виконує свого обов'язку щодо своєчасності та повноти сплати податків та зборів в порядку і строки, визначені цим Кодексом, в зв'язку з чим у відповідача виник податковий борг з податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 389308,50 грн. Позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак дані заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем.
У зв'язку із наведеним позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 389308,50 грн. для погашення податкового боргу з рахунків у банку, що обслуговують платника податків.
В судове засідання представник позивача не прибув, але від нього надійшло клопотання від 19.04.2016 року про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.
На адресу суду 18 квітня 2016 року надійшло клопотання відповідача від 18.04.2016 року про відкладення розгляду справи, оскільки єдиний представник товариства не може прибути в судове засідання, та знаходиться за межами Волинської області. Заперечень проти позову відповідач не подав.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибули, при цьому представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на підставі наявних у ній доказів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.
В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відмовляє та вважає неприбуття представника відповідача без поважних причин, оскільки неможливість прибуття в судове засідання представника товариства не підтверджена письмовими доказами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Станом на .29.02.2016 року за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 186341,40 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 202967,10 грн., про що зазначено Луцькою ОДПІ у довідці від 29.02.2016 року (а.с.7-8) та розрахунку сум податкового боргу ТзОВ "Ізолфа-Сервіс" (а.с.9-10).
Податковий борг виник у зв'язку з наступними обставинами.
Заборгованість відповідача з податку на додану вартість виникла у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом в податкових повідомленнях-рішеннях від 11.02.2015 року №0000722202 та від 24.04.2012 року №0000472301.
Податковим повідомленням-рішенням від 11.02.2015 року №0000722202 відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 25709,00 грн. за основним платежем та нараховано штрафні санкції в розмірі 12854,50 грн. (а.с.11).
Товариство не погодилося з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його в судовому порядку, проте постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 року у справі №803/945/15-а суд в задоволенні позову ТзОВ "Ізолфа-Сервіс" відмовив повністю (а.с.12-15). Зазначена постанова набрала законної сили 11.07.2015 року. З урахуванням переплати в сумі 3112,00 заборгованість відповідача згідно цього податкового повідомлення-рішення становить 35451,50 грн.
Також заборгованість з податку на додану вартість виникла у зв'язку з прийняттям Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 24.04.2012 року №0000472301, яким відповідачу збільшено суму грошового за основним платежем на 113679,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 18887,75 грн. (а.с.16).
Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТзОВ "Ізолфа-Сервіс" оскаржило його до Волинського окружного адміністративного суду, який постановою від 23.07.2012 року у справі №2а/0370/1395/12 відмовив підприємству у задоволенні позову (а.с.17-21). Вказана постанова набрала законної 22.09.2015 року за результатами апеляційного та касаційного оскарження.
Відповідно до статті 129 Податкового кодексу України на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК товариству податковим органом була нарахована пеня в сумі 18323,15 грн. У зв'язку з цим загальна сума заборгованості товариства з податку на додану вартість становить 186341,40 грн.
Крім того, за відповідачем рахується заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств, яка виникла на підставі нарахованих контролюючим органом платнику податків сум грошових зобов'язань в податкових повідомленнях-рішеннях від 24.04.2012 року №0000462301 та від 03.12.2015 року №0027721503.
Податковим повідомленням-рішенням від 24.04.2012 року №0000462301 відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 158222,00 грн. за основним платежем та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23609,25 грн. (а.с.22).
Товариство не погодилося з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його в судовому порядку, проте постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 року у справі №2а/0370/1395/12 підприємству відмовлено у задоволенні позову (а.с.17-21). Вказана постанова набрала законної 22.09.2015 року за результатами апеляційного та касаційного оскарження. З урахуванням переплати в сумі 3164,14 заборгованість відповідача згідно цього податкового повідомлення-рішення становить 178667,11 грн.
Також відповідачу згідно податкового повідомлення-рішення від 03.12.2015 року №0027721503 Луцькою ОДПІ нараховано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн. (а.с.23).
Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК підприємству податковим органом була нарахована пеня в сумі 24129,99 грн. У зв'язку з цим загальна сума заборгованості відповідача з податку на прибуток приватних підприємств становить 202967,10 грн.
Отже, загальна сума податкового боргу ТзОВ "Ізолфа-Сервіс" з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств становить 389308,50 грн.
Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пп. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання самостійно узгодженого платником податків, або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом в строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Судом встановлено, що податковий борг відповідача виник внаслідок несплати грошових зобов'язань, визначених платнику контролюючим органом, який є узгодженим в судовому порядку та підлягав перерахунку в бюджет у строки, встановлені статтями 57 ПК України.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що позивач, суб'єкт владних повноважень, вживав заходів досудового погашення заборгованості шляхом направлення відповідачу податкової вимоги форми “Ю” від 16 листопада 2015 року №17744-23 (а.с.24), однак вказані заходи досудового стягнення не призвели до погашення заборгованості.
Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Наявність відкритих банківських рахунків підтверджується довідкою про наявність заборгованості по платежах до бюджету ТзОВ "Ізолфа-Сервіс" (а.с.7-8).
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 389308,50 грн., тому позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про стягнення з рахунків ТзОВ "Ізолфа-Сервіс" у банках, обслуговуючих платника податків, в дохід Державного бюджету України коштів у розмірі податкового боргу в сумі 389308,50 грн.
Керуючись статтями 122, 128, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізолфа-Сервіс" (45620, Волинська область, Луцький район, с. Шепель, вул. Шевченка, буд. 39, ідентифікаційний код 35323231) у банках, обслуговуючих платника податків, в дохід Державного бюджету України кошти у розмірі податкового боргу з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 389308 (триста вісімдесят дев'ять тисяч триста вісім) грн. 50 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Д. Ковальчук