Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
« 19» квітня 2016 р. Справа № 927/230/16
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цілісний майновий комплекс 103», вул. Дніпровська Набережна, буд. 19-А, м. Київ, 02081
Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 22083,11 грн.
Суддя І.Г.Мурашко
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариством з обмеженою відповідальністю «Цілісний майновий комплекс 103» подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 16375,09 грн., з якої 6980,00 грн. сума основного боргу із сплати орендної плати за період травень - червень 2015 р., включно, 7148,00 грн. штрафу, 2190,29 грн. пені за період з 11.05.2015 р. по 11.12.2015 р., включно, 56,80 грн. трьох відсотків річних за період з 24.11.2015 р. по 07.03.2016 р., включно. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди від 01.01.2015 р. № 01/01/15-07 та додаткових угод № 1 від 01.04.2015 р. та № 2 від 30.06.2015 р. до нього.
Позивачем була подана заява від 31.03.2016 р. № 35 про збільшення позовних вимог, у зв'язку із заявленням до стягнення інфляційних втрат та збільшенням періоду нарахування пені та трьох відсотків річних (а.с.64-70). Згідно поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 22083,11 грн. заборгованості, з якої 6980,00 грн. сума основного боргу зі сплати орендної плати за період з травня по червень 2015 р., 7148,00 грн. штрафу, 7683,00 грн. пені за період з 11.06.2015 р. по 31.03.2016 р., включно, 126,30 грн. трьох відсотків річних за той же період та 145,81 грн. інфляційних втрат за той же період.
Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу.
Суд, перевіривши повноваження особи, що підписала подану заяву, докази сплати судового збору, а також докази направлення поданої заяви на адресу відповідача (а.с.10, 71-72, 74), заяву про збільшення позовних вимог прийняв, та продовжив розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.
Відповідач відзив на позов не надав, проти позову не заперечив, у судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, будь - яких заяв або клопотань на адресу суду не надіслав.
Ухвала суду про порушення провадження по справі від 16.03.2016 р. та про відкладення розгляду справи від 05.04.2016 р. були направлені за адресою державної реєстрації відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ (а.с. 20-21), а саме: АДРЕСА_1, - повернуті відділенням потового зв'язку на адресу суду, як не отримані, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.49-50, 80-81).
Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змінами та доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, вищезазначене, відповідач був двічі належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом.
Позивачем було заявлено клопотання від 05.04.2016 р. про розгляд справи за відсутності повноважного представника у судовому засіданні. Заявлене клопотання судом задоволено.
Згідно заявленого клопотання останній позовні вимоги підтримав, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог (а.с.82).
Зважаючи на те, що згідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання, неподання ним відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -
Встановив:
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
01 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цілісний майновий комплекс 103» (надалі - орендодавець, позивач по справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - орендар, відповідач по справі) укладено договір оренди № 01/01/15-07, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування (надалі - оренду) нежиле приміщення (надалі - приміщення) (п. 1.1 договору). Приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2, складське приміщення (п. 1.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2015 р.). Площа приміщення, що передається орендарю, складає: - 120 м. кв. (п. 1.4 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2015 р.) (а.с.25-28, 30).
Орендоване приміщення належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу від 25.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2975 (а.с.52-55).
Згідно пунктів 4.1 - 4.2 договору, строк оренди - строк користування приміщенням, зумовлений строком дії договору, з урахуванням дострокового розірвання чи припинення, відповідно до умов даного договору. Строк оренди починає спливати з дати підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення, та закінчується у відповідне число відповідного місяця згідно п. 21.1 договору. Пунктом 21.1 договору передбачено, що договір діє до 31 грудня 2015 року.
Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний використовувати приміщення винятково як складське приміщення для зберігання товарно - матеріальних цінностей та здійснення підприємницької діяльності відповідно до статутної діяльності.
У відповідності до п. 2.1 договору, приміщення передається орендарю на підставі акту прийому - передачі, у якому повинні бути зазначені опис його технічного стану, розмір площі, вказівки про наявність систем забезпечення, місце розташування. Акт приймання - передачі приміщення складається і підписується сторонами на дату фактичної передачі приміщення в оренду (п. 2.2 договору).
На виконання умов договору оренди від 01.01.2015 р. № 01/01/15-07, згідно акту приймання - передачі від 01.01.2015 року, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування з 01 січня 2015 року складське приміщення - 120 м. кв., за адресою: АДРЕСА_2. Сторони засвідчили, що приміщення передано в задовільному (справному) стані, придатному для використання відповідно до умов договору (а.с. 29).
Умовами договору передбачено, що орендар сплачує орендодавцю плату за користування приміщенням - орендну плату та додатково компенсує витрати по Сервісній угоді (п. 6.1 договору).
За приписами п.п. 7.1 - 7.4 договору, усі належні за даним договором платежі орендар сплачує орендодавцю у формі безготівкових банківських розрахунків, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок орендодавця, зазначений нижче в даному договорі чи інший рахунок орендодавця, про який орендар сповіщений належним чином. Нарахування платежів за договором починається з дати підписання сторонами акта приймання - передачі приміщення. Усі платежі здійснюються в національній валюті України - гривні. Зобов'язання по здійсненню платежів, передбачені даним розділом чи іншими умовами договору, будуть виконані належним чином у момент, коли суми коштів, що відповідають повному розміру платежу, будуть зараховані на рахунок орендодавця.
Якщо в будь - який момент сума платежів чи інших сум коштів, отриманих орендодавцем від орендаря за даним договором буде недостатня для покриття усіх фінансових зобов'язань орендаря орендодавцем, такі суми зараховуються і можуть бути використанні для виконання зобов'язань орендаря у наступному порядку: - компенсація будь - яких пошкоджень приміщень, заподіяних з вини орендаря; будь - які види неустойки, якщо вони передбачені договором чи законодавством України; прострочена орендна плата; поточна орендна плата (п. 8.1 договору).
Згідно п. 9.1 договору вартість оренди 1 м. кв. складського приміщення становить 30,00 грн. з ПДВ на місяць. Розмір орендної плати складського приміщення за місяць складає: 3600,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 600,00 грн.
Додатком № 1 від 01.04.2015 року до договору оренди від 01.01.2015 р. № 01/01/15-07, пункт 9.1 договору викладено в новій редакції, а саме: вартість оренди 1 м. кв. становить 33,00 грн. з ПДВ на місяць. Розмір орендної плати за місяць оренди 120 м. кв. площі приміщення складає 3960,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Дана додаткова угода вступила в силу з дня її підписання уповноваженими представниками сторін, тобто з 01 квітня 2015 року (а.с. 30).
Якщо інше не передбачено даним договором, оплата за користування приміщенням сплачується орендарем один раз на місяць, не пізніше 10-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата. Для зручності орендаря орендодавець не пізніше 5-го числа кожного місяця виставляє рахунок орендареві. Якщо до настання зазначеного вище терміну оплати орендної плати відповідний рахунок не буде отриманий орендарем, орендар повинен звернутися до орендодавця з метою одержання рахунку до настання терміну оплати. Неотримання орендарем рахунка (несвоєчасне його отримання) не є підставою для несплати або затримки оплати орендної плати за договором (п. 9.3 -9.5 договору).
На виконання умов договору оренди від 01.01.2015 року № 01/01/15-07, сторонами були складені акти виконання робіт (надання послуг з оренди складського приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (120 м. кв.) за період з січня 2015 р. по червень 2015 р. включно, на загальну суму 22680,00 грн. (а.с.32-34): за січень 2015 р. № 90 від 31.01.2015 р. на суму 3600,00 грн. (а.с.32), за лютий 2015 р. № 188 від 28.02.2015 р. на суму 3600,00 грн. (а.с.32), за березень 2015 р. № 284 від 31.03.2015 р. на суму 3600,00 грн. (а.с.33), за квітень 2015 р. № 382 від 30.04.2015 р. на суму 3960,00 грн. (а.с.33), за травень 2015 р. № 483 від 31.05.2015 р. на суму 3960,00 грн. (а.с.34), за червень 2015 р. № 580 від 30.06.215 р. на суму 3960,0 грн. (а.с.34). Акти виконаних робіт (наданих послуг) за січень 2015 р. - квітень 2015 р., червень 2015 р. підписані обома сторонами.
Згідно п. 9.4 договору оренди, позивачем були виставлені рахунки на оплату наданих послуг з оренди приміщення: за січень 2015 р. від 20.01.2015 р. № 92 на суму 3600,00 грн. (а.с.60), за лютий 2015 р. від 06.02.2015 р. № 187 на суму 3600,00 грн. (а.с.59), за березень 2015 р. від 06.03.2015 р. № 284 на суму 3600,00 грн. (а.с.58), за квітень 2015 р. від 07.04.2015 р. № 379 на суму 3960,00 грн. (а.с. 57), за травень 2015 р. від 07.05.2015 р. № 486 на суму 3960,00 грн. (а.с.56), за червень 2015 р. від 08.06.2015 р. № 586 на суму 3960,00 грн. (а.с.61).
Відповідач частково розрахувався за надані послуги з оренди на суму 15700,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.35-42, 62). Решту вартості наданих послуг з оренди за період травень 2015 р. - червень 2015 р. в сумі 6980,00 грн. (22680,00 грн. -15700,00 грн.), відповідач не оплатив, доказів сплати до суду не надав.
30 червня 2015 р. сторони уклали додаткову угоду № 2 від 30.06.2015 р. до договору оренди від 01.01.2015 р. № 01/01/15-07, якою припинили з 30 червня 2015 року дію договору оренди від 01.01.2015 р. № 01/01/15-07 (а.с.30). Сторонами було складено акт приймання - передачі нежилого приміщення від 30.06.2015 р. (а.с.31), згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв від орендаря нежиле приміщення, що знаходилось в оренді згідно договору від 01.01.2015 р. № 01/01/15-07.
Частина 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності зі cт. 193 Господарського кодексу України та cт. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 530 вказаного Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач умови договору порушив, за надані послуги з оренди приміщення за травень - червень 2015 р., включно, у встановлений п. 9.3 договору, строк в повному обсязі не розрахувався.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за надані послуги з оренди приміщення у спірному періоді становить 6980,00 грн. (22680,00 грн. - 15700,00 грн.).
На день винесення рішення по справі відповідач наявну заборгованість в сумі 6980,00 грн. не погасив, доказів сплати до суду не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення орендної плати за період травень - червень 2015 р. включно, є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 6980,00 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Виходячи зі змісту п. 16.1 договору, сторони домовились, що у випадку прострочення орендарем виконання зобов'язань, що передбачає здійснення платежів на користь орендодавця, якщо будь - який платіж (його частина) за даним договором буде прострочений орендарем, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожний календарний день прострочення. Крім того, за кожні 30 календарних днів існування заборгованості за договором, орендар додатково зобов'язаний буде сплачувати орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, яка склалась на день нарахування такого штрафу (вказаний штраф нараховується в останній день кожного 30-денного періоду прострочення оплати заборгованості, тобто штраф нараховується на 30-тий день прострочення, 60-тий день прострочення, 90-тий день прострочення і так далі). Сторони домовились, що строк нарахування вказаних штрафних санкцій та строк позовної давності щодо них встановлюються 3 роки.
Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р., пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Отже, правомірним є нарахування позивачем пені та штрафу згідно умов договору.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня за порушення грошових зобов'язань, і який не може перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, однак, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Зазначена позиція узгоджується з п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р.
Виходячи з умов п. 16.1 договору, сторони погодили, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення відповідачем оплати вартості наданих послуг складає 3 роки.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем, виходячи з умов п. 16.1 договору, в розмірі 0,5% від суми простроченого грошового зобов'язання нараховано та заявлено до стягнення 7683,00 грн. пені за період з 11.06.2015 р. по 31.03.2016 р., включно, 7148,00 грн. штрафу за кожні 30 днів прострочення оплати за надані послуги в розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості у період з 11.05.2015 р. по 11.03.2016 р., включно, а також, на підставі ст. 625 ЦКУ, останнім заявлено до стягнення 126,30 грн. трьох відсотків річних за період з 11.06.2015 р. по 31.03.2016 р., включно, та 145,81 грн. інфляційних втрат за той же період.
Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши наданий розрахунок (а.с.11-14, 67-70), дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу в повному обсязі в сумі 7148,00 грн., в частині інфляційних втрат в межах заявлених вимог в сумі 145,81 грн. та в частині стягнення пені та трьох відсотків річних частково в сумі 2016,07 грн. та 126,16 грн. відповідно, виходячи з наступного.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Тобто, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той граничний розмір, що встановлений законом, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Аналогічна правова позиція визначена п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р., згідно якої розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Враховуючи зазначене, судом був здійснений перерахунок пені, що заявлена позивачем до стягнення у визначеному вище періоді, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у такому періоді. Крім того, при нарахуванні пені та трьох відсотків річних позивачем не було враховано, що 2016 рік складається з 366 днів.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до обсягу задоволених вимог з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цілісний майновий комплекс 103» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 19-А, п/р 26006577688000 у АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 38526690) - 6980,00 грн. основного боргу, 2016,07 грн. пені, 7148,00 грн. штрафу, 126,16 грн. трьох відсотків річних, 145,81 грн. інфляційних втрат, 1024,41 грн. судового збору.
3.В решті позовних вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Суддя Мурашко І.Г.