Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" квітня 2016 р.Справа № Б-50/66-09
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі Єгоровій О.І.
розглянувши справу
за заявою ФОП ОСОБА_2, с. Нова Водолага
до ФОП ОСОБА_2, с. Нова Водолага
про визнання банкрутом
за участю сторін: не з'явились.
Постановою суду від 13.05.2009 р. ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого П'янова С.В. Ухвалою суду від 14.12.09 р. припинено обов'язки ліквідатора П'янова С.В. та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. Ухвалою суду від 13.08.13 р. ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Косиневського М.А., якого зобов'язано відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати всі дії по ліквідації банкрута, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи.
Ухвалою від 10.12.15 р. судом було відмовлено ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в задоволенні заперечень на звіт ліквідатора та відкладено розгляд звіту ліквідатора на 21.01.16 р., зобов'язавши ліквідатора надати суду докази розрахунку з заставними кредиторами та повний звіт ліквідатора.
Ухвалою суду від 21.01.16 р. та від 09.02.16 р. відкладено розгляд справи в зв'язку з неявкою в судове засідання ліквідатора.
Ухвалою суду від 01.03.16 р. відмовлено Мухітдінову Р.Д. у затвердженні оплати послуг ліквідатора, відкладено розгляд звіту ліквідатора, зобов'язано П'янова С.В. надати суду докази перерахування коштів від реалізації заставного майна, зобов'язано Косиневського М.А. вжити заходів щодо повернення грошових коштів від заставного кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в сумі 7411,60 грн та колишнього ліквідатора Мухітдінова Р.Д. і надати суду звіт про здійснені заходи.
В судове засідання жоден з учасників процесу не з'явились, вимог ухвали суду не виконали, ліквідатор Косиневський М.А. надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою та неможливістю бути присутнім в даному судовому засіданні.
Згідно з п.3.9.2. Постанови ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарсько процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участи, якщо ухвалу, в якій зазначено час та місце такого засідання, надіслана сторонам у відповідному порядку.
Судом встановлено, що ухвала суду про час та місце слухання справи надіслана всім учасникам процесу у встановленому порядку, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути клопотання П'янова С.В. про оплату послуг за наявними в справі матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, надане суду клопотання про відкладення розгляду справи, суд встановив наступне.
Ухвалою суду від 12.11.15 р., яка набрала законної сили, судом встановлено, що станом на дату порушення справи про банкрутство, у боржника перебувало у власності майно, а саме: 1) автомобіль Volkswagen Passat, яке перебувало в заставі у ПАТ "Альфа Банк"; 2) нежитлові приміщення майстерні заг. площею 351,1 кв.м., що знаходилось в іпотеці у ПАТ "ВТБ Банк" (замінено на ТОВ "Українська боргова компанія"); 3) будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, що знаходилось в іпотеці у ПАТ "ОТП Банк" (замінено на ТОВ "ОТП Факторинг Україна"); 4) обладнання, яке не перебувало у заставі.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Volkswagen Passat, був реалізован ліквідатором П'яновим С.В. 12.10.2009 р. за ціною 79606,80 грн, з якої послуги біржі склали 7581,60 грн. Також, судом встановлено, що після реалізованого заставного майна банкрута кошти заставному кредитору ПАТ "Альфа Банк" взагалі не перераховувались. В зв'язку з чим, ухвалою від 01.03.16 р. суд зобов'язав ліквідатора Косиневського М.А. з'ясувати у П'янова С.В. де знаходяться грошові кошти від реалізації заставного автомобіля та вжити заходів щодо їх повернення з метою перерахування заставному кредитору. Крім того, цією ж ухвалою суд зобов'язав П'янова С.В. надати суду докази перерахування коштів від реалізації заставного майна ПАТ "Альфа Банк".
Зазначена вище ухвала суду в своєї підставі є фактично судовим рішенням. Набрання рішення суду законної сили означає, що воно набуває властивостей: обов'язковості, винятковості, виконуваності і преюдиціальності. Це означає, що рішення (ухвала) суду повинно виконуватися всіма сторонами та учасниками провадження, неприпустимо оспорювання фактів та правовідносин, установлених в рішенні (ухвалі) суду, що набрало законної сили в порушення відповідного порядку визначеного в ГПК України та положеннями Закону про банкрутство.
Проте, колишній ліквідатор П'янов С.В. вимог ухвали суду не виконав, доказів перерахування коштів заставному кредитору ПАТ "Альфа Банк" суду не представив, натомість матеріали справи містять клопотання П'янова С.В. про затвердження йому оплати послуг ліквідатора за період з 13.05.2009 р. по 14.12.2009 р. в сумі 9215,80 грн. Крім того, в своєму звіті ліквідатор Косиневський М.А. просить суд затвердити оплату послуг попередніх ліквідаторів, зокрема, П'янова С.В. в сумі 9215,80 грн.
Згідно з ч. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) передбачено, що кошти перераховані на депозитний рахунок використовуються лише за рішенням суду, який визнав громадянина - підприємця банкрутом.
У відповідності до ч. 1 ст. 49 Закону про банкрутство до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.
Станом на сьогоднішній день колишній ліквідатор П'янов С.В. до суду з клопотанням про розподіл грошових коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, до суду не звертався, обґрунтувань заявленого клопотання щодо оплати послуг та витрат ліквідатора суду не надав. Крім того, колишнім ліквідатором не надано доказів перерахування коштів заставному кредитору, що свідчить про ігнорування П'яновим С.В. вимог ухвал господарського суду, які набрали законної сили, та неналежного виконання ним обов'язків ліквідатора у даній справі.
Згідно зі ст. 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 3-1 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.
Відповідно ч. 14 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат.
Отже з аналізу приписів Закону про банкрутство суд доходить висновку, що відносини щодо оплати діяльності арбітражних керуючих нерозривно пов'язані зі справою про банкрутство, у зв'язку з чим вони розглядаються в межах цієї справи та відповідно до положень Закону України "Про оплату праці".
Згідно зі ст.ст.1, 2 Закону України "Про оплату праці" заробітною платою вважається винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку виплачують працівникові за виконану ним роботу.
Проте, колишнім ліквідатором П'яновим С.В. не наведено суду достатніх доказів про належне виконання ним роботи ліквідатора та документально підтверджених підстав для затвердження йому оплати його послуг та витрат. Натомість, з наявних матеріалів справи, судом вбачається необґрунтоване привласнення грошових коштів П'яновим С.В., отриманих від реалізації автомобілю, який знаходився в заставі у ПАТ "Альфа Банк".
Згідно з ч.6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені засади діяльності ліквідатора, однією із яких є - сумлінно та розумно, з урахування інтересів боржника та його кредиторів виконувати свої права та обов'язки. При цьому "сумлінність" або "добросовісність" має трактуватися як категорія моральна, що відображає врахування особою інтересів інших учасників господарських правовідносин, публічного інтересу тощо, а "розумність" - як категорія інтелектуальна, що припускає адекватність оцінки особою цінності певного цивільного права, доцільності своїх дій, наслідки здійснення або нездійснення цивільного права. Тобто, під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
За час виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_2 ліквідатор П'янов С.В. здійснив заходи по реалізації майна банкрута, що знаходилось в заставі у ПАТ "Альфа Банк", проте отримані від реалізації кошти на рахунок заставного кредитора перераховані не були, що свідчить про те, що ліквідатор діяв не в інтересах заставного кредитора і свідчить про не сумлінне ставлення до своїх обов'язків.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, враховуючи, що колишнім ліквідатором П'яновим С.В. неналежно виконувались обов'язки, покладені на нього судом, суду не доведено здійснення витрат при проведенні ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_2, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання П'янова С.В.
Враховуючи зазначене вище, а також наявність клопотання про відкладення розгляду справи, з метою вжиття ліквідатором Косиневським М.А. додаткових заходів по ліквідаційній процедурі, зокрема повернення грошових коштів від попередніх ліквідаторів та заставного кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна", суд доходить висновку про необхідність відкладення розгляду звіту ліквідатора.
У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема є незавершення ліквідаційної процедури.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 3-1, 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 77, 86 ГПК України,
1. Відмовити П'янову С.В. у задоволенні клопотання про оплату послуг ліквідатора.
2. Відкласти розгляд звіту ліквідатора на "17" травня 2016 р. о(об) 12:00 м. Харків, пл. Свободи 5 Держпром 8-й під'їзд, к. 111.
3. Зобов'язати ліквідатора Косиневського М.А. вжити заходів щодо повернення грошових коштів від заставного кредитора ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в сумі 7411,60 грн та колишніх ліквідаторів П'янова С.В. та Мухітдінова Р.Д., надати суду звіт про здійснені заходи.
4. Явку в судове засідання ліквідатора визнати обовязковою.
5. Ухвалу направити ліквідатору, Мухітдінову Р.Д., П'янову С.В., кредиторам згідно реєстру, банкруту.
Суддя Міньковський С.В.