Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" квітня 2016 р.Справа № 922/287/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ,
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Харків,
про стягнення 18063,28 грн.
за участю представників:
позивача - Таранової Т.І. (довіреність № 8616-К-О від 26.11.2014р.);
відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 784 від 09.03.2016р.);
Публічне акціонерне товариство Комерційного банку "Приватбанк" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 01.03.2011р. в розмірі 18063,28 грн., у тому числі: 4593,19 грн. заборгованості за кредитом; 5583,28 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 6729,29 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1157,52 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом. Судовий збір позивач просить стягнути з відповідача.
У відзиві на позовну заяву (вх. № 9563 від 22.03.2016р.) відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що він належним чином виконав обов'язки стосовно повернення кредитних коштів та нарахування відсотків за користування кредитом, а тому не повинен нести будь-які негативні наслідки у зв'язку з недотриманням Банком вимог законодавства. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем не доведено, що саме надані до матеріалів справи "Умови" та "Тарифи" були розміщені на сайті позивача, а тому витяги з цих "Умов" та "Тарифів" не можуть бути доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки вони не містять даних щодо їх публікації та набрання чинності. Таким чином, відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутній доказ, який містить зміст зобов'язань, які виникли між сторонами на підставі відкриття поточного рахунку. Також відповідач зазначає, що позивач, в порушення прав клієнта, не повідомив останнього про те, що терміном повернення кредиту є 25.10.2013р., у зв'язку із накладенням арешту, чим позбавив його права розпорядитися належними йому коштами в інший спосіб, зокрема, вжити заходів до погашення заборгованості за рішенням суду.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надала письмові заперечення на відзив відповідача, які були долучені судом до матеріалів справи.
Представник відповідача проти позову заперечувала повністю, заявила усне клопотання про застосування спеціальної позовної давності до позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в частині стягнення пені.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
01.03.2011р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.
Згідно даної заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httr://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 01.03.2011р., та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Відповідно до вищевказаного Договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Згідно п. 3.2.1.1.16. даних Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно п. 3.2.1.1.1. "Умов та правил надання банківських послуг", кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до п. 3.2.1.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Пунктом 3.2.1.1.8. "Умов та правил надання банківських послуг" встановлено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"),
Пункт 3.2.1.1.6. Умов передбачає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому "Умовами і правилами надання банківських послуг", у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інших).
Відповідно до розділу 3.2.1.4. "Умов і правил надання банківських послуг", яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При необнуленні дебетового сальда в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого "Умовами і правилами надання банківських послуг", Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
При цьому, під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Згідно п. 3.2.1.4.4. "Умов і правил надання банківських послуг", Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
Згідно п. 3.2.1.2.3.4. "Умов і правил надання банківських послуг", Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого даними Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.2.1.5.1. "Умов і правил надання банківських послуг", при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до п. 3.2.1.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
У п. 3.2.1.6.1. "Умов і правил надання банківських послуг" встановлено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 7300,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача.
Проте, з боку відповідача мало місце порушення зобов'язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем, розмір якої станом на 20.01.2016р. склав 18063,28 грн. Дана заборгованість складається з наступного:
- 4593,19 грн. - заборгованість за кредитом;
- 5583,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 6729,29 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
- 1157,52 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів розміщення на сайті позивача "Умов" та "Тарифів", витяги з яких надані до матеріалів справи, а тому ці витяги не можуть бути доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки вони не містять даних щодо їх публікації та набрання чинності. За таких обставин, відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутній доказ, який містить зміст зобов'язань, які виникли між сторонами на підставі відкриття поточного рахунку.
Суд не приймає вищевказані доводи відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до Розділу 1 Загальних положень "Умов та Правил надання банківських послуг", які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), ПАТ КБ "Приватбанк", що діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009р., керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує "Умови та Правила надання банківських послуг".
Документи, розміщені на сайті - це публічна оферта, що містить умови та правила надання послуг Банком та його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні Банка.
Всі без виключення клієнти Банку мають можливість ознайомитись з умовами та правилами в мережі інтернет, а також зі змінами в умовах та правилах, які публікуються на сайті в розділі "Архів договорів".
Внесення змін регламентоване розділом 1.1.6. Загальних положень Умов та правил, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua): Зміни до цих Умов і Правил надання банківських послуг вносяться Банком щомісяця в однобічному порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України. У тих випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, Банк повідомляє Клієнтів про внесені зміни шляхом використання наступних каналів зв'язку:
- Офіційний сайт Банку: www.privatbank.ua, розміщення інформації у відділеннях Банку.
- Підпис необхідних документів безпосередньо у відділенні Банку.
- Іншими каналами зв'язку у відповідності до Умов та правил.
Пунктом 1.1.2.1.6. Загальних положень Умов та правил передбачений обов'язок клієнта у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку звернутися до Банку для розірвання Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих власнику і його довіреним особам.
Проте, відповідач з цього приводу до Банку не звертався.
Крім того, як зазначає позивач, відповідач неодноразово користувався послугами позивача та проводив транзакції, що також є підставою вважати, що відповідач чітко знав зміст Умов кредитування та був згоден з Тарифами та Умовами, на яких позивач надає послуги відповідачу.
Наказом № СП-2011-85 від 28.01.2011р., виписку з якого надано позивачем до матеріалів справи, запроваджена нова послуга для клієнтів МСБ, а саме можливість кредитування рахунку. Даним наказом також з 10.02.2011р. затверджені параметри продукту "кредитний ліміт на рахунок", а саме - сума, період погашення, відсоткова ставка, комісія, оформлення, та текст розділу 3.18. "Умов та Правил надання банківських послуг".
Як зазначалося вище, 01.03.2011р. відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку зі зразками підписів та відбитком печатки. Підписавши заяву, відповідач виразив згоду з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", Тарифами Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua і разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.
Отже, враховуючи вищевикладене, заява про відкриття поточного рахунку зі зразками підписів від 01.03.2011р. разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", Тарифа ми, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір банкі вського обслуговування від 01.03.2011р.
Щодо доводів відповідача стосовно повного погашення суми боргу, суд зазначає наступне.
З 23.10.2013р. відповідач за рахунок кредитного ліміту зі свого поточного рахунку № НОМЕР_2 здійснив операцію (зняття готівки), що призвела до виникнення на його поточному рахунку дебетового сальдо (виникає в разі перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами Клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на начало банківського дня), що підтверджується відповідними документами (колонка "обороти дебет" з виписки).
Відповідно до п. 3.2.1.2.1.8. "Умов та Правил надання банківських послуг", у разі накладення арешту на грошові кошти, розміщені на рахунку Клієнта та / або пред'явлення стягувачем платіжної вимоги на списання грошових коштів з рахунку Клієнта, далі Арешт, Сторони домовились про зміну розміру кредитного ліміту до розміру, наданого Банком на дату настання Арешту. При цьому, терміном повернення кредиту є дата настання Арешту. У випадку якщо Клієнт не погашає заборгованість за кредитом, заборгованість за кредитом вважається простроченою. При цьому, до настання термінів визначених п.3.2.1.4.1.3. розрахунки за кредитом здійснюються відповідно до п.3.2.1. 4.1.1., 3.2.1.4.1.2., 3.2.1.4.4. З моменту настання строків визначених п.3.2.1.4.1.3. розрахунки здійснюються в відповідністю з п.3.2.1.4.1.3. зі сплатою всіх штрафних санкцій (пені, штрафи) передбачених п.3.2.1. Умов та Правил.
Таким чином, сторони ще при укладенні договору домовились, що терміном повернення кредиту є дата настання Арешту.
25.10.2013р. Банком була отримана постанова Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ від 29.12.2012р. про арешт коштів боржника, згідно якої на кошти відповідача, розміщені на рахунку НОМЕР_2, накладено арешт.
Заборгованість відповідачем погашена не була, тому з 25.10.2013р. кредит вважається простроченим. Заборгованість за кредитом складає 4593,19 грн., та саме в цю дату відповідач повинен був повернути кошти.
Суд звертає увагу, що постанова виконавчого органу була винесена 29.12.2012р., а готівку з рахунку відповідач зняв вже після винесення постанови - 23.10.2015р., не зважаючи на те, що відповідач знав про виконавче провадження та арешт рахунку.
При цьому, Умовами та правилами не передбачено обов'язок позивача про повідомлення щодо арештів рахунків. В той же час, пунктом 3.2.1.2.2.13 "Умов та Правил надання банківських послуг" передбачено, що при винесенні господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство Клієнта, наявності інших вступивших в силу рішень суду про стягнення коштів з поточного рахунку Клієнта чи інших видів звернення стягнення на його майно, а також обставин, які свідчать про те, що наданий Клієнту кредит своєчасно не буде повернуто, Клієнт зобов'язується не пізніше трьох днів з моменту отримання ухвали господарського суду повідомити про це Банк.
Згідно п. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові. Пункт 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Таким чином, відповідачу було відомо про відкриття у відношенні нього виконавчого провадження на підставі рішення суду, але він навмисно не повідомив про це Банк, щоб мати можливість користуватись коштами Банку й надалі.
Згідно ч. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
В той же час Законом передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 6 Закону). Тобто відповідач мав можливість оскаржити дії держвиконавця. Проте доказів такого оскарження відповідачем не надано.
Відповідно ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність", арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.
Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом Украї ни "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шля хом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.
Постанова від 29.12.2012р. була отримана Банком 25.10.2013р., та в той же день на виконання постанови на рахунок відповідача було накладено арешт та зупинені всі операції по рахунку.
При цьому, вбачається, що з боку позивача не було допущено порушень законодавства, тому що арешт був накладений виключно за постановою держвиконавця, яка є обов'язковою для виконання.
За умовами надання банківських послуг, відповідач повинен був повернути отримані у Банку кошти у день настання арешту. Але він намагався це зробити тільки через два місяці - у грудні 2013 р. та у січні 2014р., коли на рахунок вже був накладений арешт та операції по рахунку були заблоковані.
Як вбачається з виписки по рахунку відповідача, після виносу на прострочку заборгованості, на рахунок відповідача надходили кошти 13.12.2013р., 23.12.2013р. та 09.01.2014р. (на загальну суму 5310,00 грн.). Але у зв'язку з тим, що постановою Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ від 29.12.2012р. на рахунок відповідача було накладено арешт у межах суми 173992,81 грн., позивач не мав права проводити операції по рахунку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно усного клопотання відповідача про застосування спеціальної позовної давності до позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в частині стягнення пені, суд повідомляє наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Відповідно до п. 3.2.1.5.4. "Умов та правил надання банківських послуг", які разом із Заявою відповідача про відкриття поточного рахунку, складають Договір банківського обслуговування б/н від 01.03.2011р., нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачений п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Оскільки у даному випадку зобов'язання мало бути виконане відповідачем 25.10.2013р., про що зазначалося вище, позивач у відповідності до п. 3.2.1.5.4. "Умов та правил надання банківських послуг", має право нараховувати неустойку протягом трьох років саме з цієї дати, тобто до 25.10.2016р.
Таким чином, строк позовної давності стосовно вимог про стягнення з відповідача пені спливе лише 25.10.2017р., тобто через рік після закінчення трирічного строку для нарахування неустойки, встановленого "Умовами та правилами надання банківських послуг".
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності до позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в частині стягнення пені, про що було усно заявлено відповідачем.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 258, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ: 14360570) - заборгованість за Договором б/н від 01.03.2011р. в розмірі 18063,28 грн. (у тому числі: 4593,19 грн. - заборгованість за кредитом; 5583,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6729,29 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1157,52 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом); витрати з оплати судового збору в розмірі 1378,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.04.2016 р.
Суддя Н.М. Кухар