79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.04.2016р. Справа№ 914/412/16
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів
про: стягнення 130214,44 грн. та зобов'язання звільнити приміщення,
Суддя Король М.Р.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_3. - представник (договір про надання правової допомоги №10/03 від 10.03.2016р., ордер на надання правової допомоги серії ЛВ №021961 від 10.03.2016р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1993 від 08.03.2012р.);
від відповідача: ОСОБА_4 (договір про надання правової допомоги №02-04/240 від 23.03.2016р., ордер на надання правової допомоги серії ЛВ №064985 від 23.03.2016р.).
В судовому засіданні 11.04.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
позов заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (м. Львів) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Львів) про стягнення 130214,44 грн. та зобов'язання звільнити приміщення.
Ухвалою суду від 18.02.2016 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 10.03.2016 року. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.
Позивач та його представник в судове засідання 10.03.2016 року прибули. Через відділ обліку та документального забезпечення суду позивач подав лист (вх. №9464/16 від 10.03.2016р.), в якому зазначив про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України.
Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами не звертався.
Розгляд справи відкладено на 24.03.2016 року.
Позивач та його представник в судове засідання 24.03.2016 року прибули, позовні вимоги підтримали повністю.24.03.2016 року позивач через відділ обліку та документального забезпечення суду подав додаткові письмові пояснення (вх. №12665/16).
Представник відповідача в судове засідання прибув, позовні вимоги визнав частково. 23.03.2016 року відповідач через відділ обліку та документального забезпечення суду подав відзив на позовну заяву (вх. №12472/16).
В судовому засіданні оголошено перерву до 31.03.2016 року.
Після закінчення перерви, позивач та його представник в судове засідання 31.03.2016 року прибули, надали пояснення по суті позовних вимог. 31.03.2016 року позивач через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №14043/16).
Представник відповідача в судове засідання прибув, надав пояснення по суті позовних вимог.
В судовому засіданні оголошено перерву до 05.04.2016 року.
Після закінчення перерви, позивач та його представник в судове засідання 05.04.2016 року прибули, позовні вимоги підтримали повністю.
Представник відповідача в судове засідання прибув, надав пояснення по суті позовних вимог.
В судовому засіданні оголошено перерву до 11.04.2016 року.
Після закінчення перерви, позивач та його представник в судове засідання 11.04.2016 року прибули, позовні вимоги підтримали повністю. 07.04.2016 року представник позивача через відділ обліку та документального забезпечення суду подав письмові пояснення (вх. №15360/16)
Представник відповідача в судове засідання прибув.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
01.02.2012 року між ОСОБА_5 (наймодавець) та ФОП ОСОБА_1 (наймач) укладено договір про безоплатне користування приміщенням (далі по тексту - Договір 1), відповідно до п.1. котрого наймодавець передає, а наймач приймає у виключне строкове та безоплатне користування нежиле приміщення площею 205,3 кв. м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_3. Вартість приміщення на момент укладення цього договору становить 741165,00 грн.
Відповідно до п.3. Договору 1, цей договір вступає в дію після його підписання сторонами та діє до 01.11.2015 року.
29.10.2015 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 укладено угоду про часткову зміну Договору 1 (далі по тексту - Угода), відповідно до п.1 котрої, сторони домовились продовжити термін дії договору про безоплатне користування приміщенням №__, який укладений між ними 01 лютого 2016 р. - до 31.12.2015 року включно. Всі інші умови Договору 1 залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (п. 3. Угоди).
В судовому засіданні позивачем надано пояснення щодо п.1 вищезазначеної угоди, а саме зазначено, що сторонами допущено описку при зазначенні дати договору, а саме замість « 2012 р.» помилково зазначено « 2016 р.», проте, в інших пунктах даної угоди такої описки ними не допущено.
Відповідно до п.4. Угоди, ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною Договору 1.
01.02.2012 року між ОСОБА_6 (далі по тексту - Орендодавець) та ОСОБА_7 (далі по тексту - Орендар) укладено договір оренди (далі по тексту - Договір 2), відповідно до якого Орендодавець зобов'язується надати Орендарю в оплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а Орендар сплачувати Орендодавцю орендну плату, передбачену розділом 2 цього договору.
Приміщення надається для ведення підприємницької діяльності (п.1.3 Договору 2).
Згідно п.2.1. розділу 2. Договору 2, орендна плата на момент підписання цього договору становить 10000,00 грн.
У пункті 2.3. розділу 2. Договору 2 Орендар зобов'язаний сплачувати щомісячно, до 10 числа поточного місяця Орендодавцю орендну плату з врахуванням індексу інфляції за останній місяць офіційно визнаний на момент проведення відповідного платежу.
Відповідно до п.2.5. розділу 2 Договору 2, орендна плата проводиться шляхом готівкового розрахунку.
Договір 2 набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.01.2013 року (п.6.1. розділу 6. Договору 2).
Оскільки, сторони не виявили бажання припинити дію Договору 2, його дія продовжувалась на той самий строк.
Згідно з п.4.1. розділу 4. Договору 2, його дія припиняється після закінчення її терміну або достроково за згодою сторін, а також у інших випадках, передбачених законом або цим договором.
17.11.2015 року ОСОБА_5 (власник приміщення, що є об'єктом оренди Договору 2) надіслала на адресу ОСОБА_7 лист б/н від 16.11.2015 року,в якому просила звільнити та повернути по акту прийому-передачі, а також оплатити за користування приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
28.01.2016 року позивач надіслав на адресу відповідача лист б/н від 27.01.2016 року, в якому, я зв'язку із закінчення строку дії Договору 2 станом на 01.01.2016 року, просив повернути вищевказане приміщення за актом прийому-передачі до 31.01.2016 року, а також погасити заборгованість по орендній платі.
У пункті 4.2. розділу 4. Договору 2 сторони погодились, зокрема, що невиконання Орендарем протягом двох місяців обов'язків з будь якого виду платежів, передбачених цим договором означає подання ним пропозиції Орендодавцю про дострокове припинення його дії.
Відповідно до п. 4.3 розділу 4. Договору 2, після припинення дії цього договору орендар позбавляється права користування одержаним за цим договором приміщенням.
Позивач стверджує, що всупереч вимогам Договору 2, відповідач не виконав своїх зобов'язань із сплати орендної плати, внаслідок чого, станом на день звернення із позовом, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 122773,2 грн., з яких 105002,34 грн. - суборендної плати, 17770,86 грн. - за фактичне користування приміщенням за січень 2016 року.
Також позивачем нараховано 7441,24 грн. пені за прострочення сплати орендної плати.
Відтак, позивач просив суд стягнути вищевказані суми орендної плати та пені, розірвати Договір 2 та зобов'язати звільнити об'єкт оренди.
07.04.2016 року представник позивача через відділ обліку та документального подав письмові пояснення (вх. №15360/16), в яких зазначив, що за січень 2016 року позивач здійснив нарахування саме орендної плати за фактичне користування приміщенням, що є об'єктом оренди Договору 2, крім того, до вищевказаних пояснень долучено копію акту передачі-приймання від 30.03.2016 року, відповідно до якого позивач повернув ОСОБА_5 приміщення, що є об'єктом оренди Договору 2.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, проти позову в частині 6060,00 грн. основної суми боргу та 33,55 грн. пені не заперечив. Щодо решти позовних вимог, то, на думку відповідача, зобов'язання повернути позивачу приміщення, що є об'єктом оренди Договору 2 та сплатити орендну плату за листопад, грудень 2015 року, січень 2016 року у нього не виникло.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:договори та інші правочини.
Як встановлено судом, 01.02.2012 року позивач та відповідач уклали договір оренди, об'єктом котрого є нежитлове приміщення загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Позивач свої зобов'язання за Договором 2 виконував належним чином, проте відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання зі сплати орендної плати, внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; орендна плата встановлюється у грошовій формі.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 2.3. розділу 2. Договору 2 зазначено, що Орендар зобов'язаний сплачувати щомісячно, до 10 числа поточного місяця Орендодавцю орендну плату з врахуванням індексу інфляції за останній місяць офіційно визнаний на момент проведення відповідного платежу.
Згідно п.2.1. розділу 2 Договору 2, орендна плата на момент підписання цього договору становить 10000,00 грн.
Відтак, позивач допущено помилку при визначенні розміру орендної плати, оскільки в даному, розмір орендної плати за кожний наступний місяць не визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, а визначається за наступною формулою: орендна плата*індекс інфляції за останній місяць офіційно визнаний на момент проведення відповідного платежу, де розмір орендної плати, відповідно до п.2.1. розділу 2 Договору 2, є сталим числом та становить 10000,00 грн.
Судом здійснено перерахунок суми орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача відповідно до умов Договору 2.
Індекс інфляціїРозмір орендної плати (грн.)Сплатив (грн.)Заборгованість (грн.)
2014 рік
січень100,210000,0010000,000,00
лютий100,610020,0010000,0020,00
березень102,210060,0010000,0060,00
квітень103,310220,0010000,00220,00
травень103,810330,0010000,00330,00
червень10110380,0010000,00380,00
липень100,410100,0010000,00100,00
серпень100,810040,0010000,0040,00
вересень102,910080,0010000,0080,00
жовтень102,410290,0010000,00290,00
листопад101,910240,0010000,00240,00
грудень10310190,0010000,00190,00
2015 рік
січень103,110300,0010000,00300,00
лютий105,310310,0010000,00310,00
березень110,810530,0010000,00530,00
квітень11411080,0010000,001080,00
травень102,211400,0010000,001400,00
червень100,410220,0010000,00220,00
липень9910040,0010000,0040,00
серпень99,210000,0010000,000,00
вересень102,310000,0010000,000,00
жовтень98,710000,0010000,00230,00
листопад10210000,000,0010000,00
грудень100,710200,000,0010200,00
2016 рік
січень 0,0010070,00
Загалом36330,00
Таким чином, загальна сума боргу зі сплати орендної плати, нарахованої відповідно до п.2.3. розділу 2. Договору 2, становить 36330,00 грн.
01.02.2012 року між наймодавцем та наймачем (позивачем) укладено Договір 1, об'єктом котрого є нежиле приміщення площею 205,3 кв. м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_3. Відповідно до п.3. Договору 1, цей договір вступає в дію після його підписання сторонами та діє до 01.11.2015 року.
Договір 2, об'єктом котрого є вищевказане приміщення, укладено між Орендодавцем (позивачем) та Орендарем 01.02.2012 року, набув чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 01.01.2013 року (п.6.1. розділу 6. Договору 2). Оскільки, сторони не виявили бажання припинити дію Договору 2, його дія продовжувалась на той самий строк.
Згідно з ч.3 ст. 827 ЦК України, до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу «НАЙМ (ОРЕНДА)».
Відповідно до ч. 2 ст. 774 ЦК України, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Беручи до уваги угоду про часткову зміну Договору 1, термін дії договору про безоплатне користування приміщенням продовжено до 31.12.2015 року включно, що є підставою для закінчення строку дії договору суборенди 31.12.2015 р.
Згідно з п. 4.4. Договору 2 припинення цього договору не звільняє орендаря від погашення своєї заборгованості перед орендодавцем з будь-якого виду платежів, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 3.4. розділу 3. Договору 2, Орендар зобов'язується повернути приміщення у місячний термін Орендодавцю у разі припинення дії цього договору.
Як зазначено у чч. 3,4 п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Водночас у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.
Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відтак, за умовами ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, підставою для припинення зобов'язання відповідача сплачувати позивачу орендну плату за користування орендованим майном, є підписання акту приймання-передачі приміщення.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 26.02.2014 року у справі № 910/5414/13 та в Постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року у справі №12/75-2167-33/75-4/180.
Як встановлено судом та не заперечувалось представниками сторін, відповідач не повернув орендованого приміщення згідно акту приймання-передачі, продовжував ним користуватись, не вносячи орендну плату з листопада 2015 року по січень 2016 року.
Відтак, вищенаведені доводи відповідача, є безпідставними.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2. розділу 5. Договору 2 передбачено, що у випадку затримання орендного платежу орендар виплачує орендодавцю пеню з простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення платежу, за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому даний шестимісячний строк визначає максимальний період часу, протягом якого можуть бути нараховані штрафні санкції.
Судом здійснено перерахунок суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача за невиконання умов Договору 2.
Сума боргу (грн,)Період простроченняКількість днів простро-ченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
23010.10.2015 - 29.10.20152022,0000 %0,121 %*5,55
23030.10.2015 - 17.12.20154922,0000 %0,121 %*13,59
23018.12.2015 - 28.01.20164222,0000 %0,121 %*11,64
23029.01.2016 - 09.02.20161222,0000 %0,120 %*3,32
1000010.11.2015 - 17.12.20153822,0000 %0,121 %*458,08
1000018.12.2015 - 28.01.20164222,0000 %0,121 %*506,30
1000029.01.2016 - 09.02.20161222,0000 %0,120 %*144,26
1020010.12.2015 - 17.12.2015822,0000 %0,121 %*98,37
1020018.12.2015 - 28.01.20164222,0000 %0,121 %*516,43
1020029.01.2016 - 09.02.20161222,0000 %0,120 %*147,15
Загалом1904,69
Таким чином, загальна сума пені за прострочення сплати орендної плати, нарахованої відповідно до п.5.2. розділу 5. Договору 2, становить 1904,69 грн.
На підставі зазначеного вище, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 36330,00 грн. боргу зі сплати орендної плати та 1904,69 грн. пені.
Під час розгляду справи, відповідач повернув позивачу приміщення, що є об'єктом оренди згідно Договору 2, а позивач - власнику цього приміщення (ОСОБА_5).
Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У відповідності до п. 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Відтак, провадження у справі в частині зобов'язання звільнити приміщення, що розташоване в будівлі під літ. «Д-1» за адресою: м. Львів, вул. Шараневича, 28 загальною площею 205,3 кв.м. підлягає припиненню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання звільнити приміщення, що розташоване в будівлі під літ. «Д-1» за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 205,3 кв.м.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79040, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79044, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_2) 36330,00 грн. суборендної плати, 1904,69 грн. пені та 1951,52 грн. судового збору.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 18.04.2016 року.
Суддя Король М.Р.