79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.04.2016р. Справа№ 914/457/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи
за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал”, м.Львів
до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Львівобленерго”, м.Львів
про визнання договору про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2006р. укладеним за виключенням пунктів 4.2.1 договору, ч.2 п.6 додатку №2, п.8 додатку №2, п.10 додатку №2 договору, а п.4 додатку №2 до договору укладеним в редакції ЛМКП "Львівводоканал".
За участю представників сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність №112-7894 від 22.12.2014р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшов позов Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” до ОСОБА_2 акціонерного товариства “Львівобленерго” про визнання договору про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2006р. укладеним за виключенням пунктів 4.2.1 договору, ч.2 п.6 додатку №2, п.8 додатку№2, п.10 додатку №2 договору, а п.4 додатку №2 до договору укладеним в редакції ЛМКП "Львівводоканал".
Ухвалою суду від 22.02.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2016р.
Ухвалою суду від від 14.03.2016р. відмовлено Львівському міському комунальному підприємству “Львівводоканал” у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, з підстав викладених в ухвалі, розгляд справи відкладено на 28.03.2016р. у зв"язку з неявкою представника позивача.
У зв'язку з тим, що при виготовленні в ухвалі господарського суду Львівської області від 14.03.2016р. про відкладення розгляду спору допущено описку, зокрема в п.2 резолютивної частини ухвали невірно вказано дату розгляду справи, зазначено що розгляд справи відкладено на 28.02.16р., замість 28.03.16р., ухвалою суду від 18.03.2016р. виправлено дану описку.
Ухвалою суду від 28.03.2016р. розгляд справи відкладено на 11.04.2016р. Львівському міському комунальному підприємству “Львівводоканал” відмовлено у задоволенні кдопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 служби Львівського міського управління юстиції в особі державного реєстратора, а також витребування в реєстраційної служби ЛМУЮ реєстраційної справи ПАТ “Львівобленерго”, з підстав викладених в ухвалі. Цією ж ухвалою на підставі поданого позивачем клопотання, розгляд справи відкладено на 11.04.2016р.
07.04.2016р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання вих. №10-1639 від 07.04.2016р. (вх.№15363/16 від 07.04.2016р.) про долучення до матеріалів справи: оригіналу довідки УДКСУ у Личаківському районі м.Львова про зарахування в дохід Державного бюджету судового збору та витяг з електронного ресурсу (сайт Міністерства юстиції України) на ЛМКП "Львівводоканал".
08.04.2016р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання №1 в порядку ст.79 ГПК України вих.№10-1681 від 08.04.2016р. (вх.№2010/16 від 08.04.2016р.) про зупинення провадження у справі до вирішення справи №914/888/16.
Також позивачем подано клопотання №2 в порядку ст.ст.4-2, 4-3, 22 ГПК України вих.№10-1683 від 08.04.2016р. (вх.№15521/16 від 08.04.2016р.) про відкладення розгляду справи на більш пізній термін або продовження розгляду спору, у зв"язку із залученням представника позивача до участі у іншому судовому процесі.
В судове засідання 11.04.2016р. представник позивача втретє не з"явився, з підстав викладених у вищевказаному клопотанні.
Представник відповідача заперечив проти клопотання позивача про зупинення провадження у справі, мотивуючи тим, що справа №914/888/16 та справа №914/457/16 не пов"язані між собою. При розгляді справи №914/888/16 не будуть встановлені обставини, що впливатимуть на розгляд справи №914/457/16.
Крім того, представник відповідача заперечив проти клопотання позивача про відкладення розгляду спору, мотивуючи це затягуванням розгляду справи зі сторони позивача.
Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення. При цьому суд виходить з наступного.
Клопотання про зупинення провадження у справі мотивоване тим, що у провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/888/16 за позовом ЛМКП "Львівводоканал"до ПАТ "Львівобленерго" про визнання правовідносин між ЛМКП "Львівводоканал" та ПАТ "Львівобленерго" по постачанню та споживанню електричної енергії бездоговірними, з моменту державної перереєстрації ВАТ "Львівобленерго" в ПАТ "Львівобленерго".
На думку представника позивача справа №914/457/16 нерозривно пов"язана зі справою №914/888/16, рішення в останній справі вплине на результати розгляду справи №914/457/16.
Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Як вказано у п. 3.16 постанові пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18 (із змінами та доповненнями), при цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
З огляду на вищевказане слід зазначити, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, господарському суду слід у кожному випадку з'ясувати: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі. Йдеться, зокрема про те, що суд не може розглянути певну справу через обмеженість предметом позову та певною черговістю розгляду вимог.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У поданому клопотанні про зупинення провадження у справі позивач не наводить жодних мотивів та обґрунтувань про те, яким чином винесення рішення у справі №914/888/16 про визнання правовідносин між ЛМКП "Львівводоканал" та ПАТ "Львівобленерго" по постачанню та споживанню електричної енергії бездоговірними, з моменту державної перереєстрації ВАТ "Львівобленерго" в ПАТ "Львівобленерго", може вплинути на вирішення по суті спору у справі №914/457/16 про визнання договору про постачання електричної енергії №90035 від14.11.2006р. укладеним за виключенням пунктів 4.2.1 договору, ч.2 п.6 додатку №2, п.8 додатку №2, п.10 додатку №2 договору, а п.4 додатку №2 до договору укладеним в редакції ЛМКП "Львівводоканал".
Зважаючи на предмет спору у справі №914/888/16 вона не є такою, що унеможливлює розгляд справи №914/457/16, надання оцінки зібраним у даній справі доказам в межах позовних вимог і предмета позову, з'ясування та дослідження усіх обставин спору в межах даної справи. Заявником не доведено об'єктивної неможливості розгляду справи №914/457/16 до прийняття рішення у справі №914/888/16.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв"язку з участю представника в іншому судовому процесі, суд зазначає наступне.
Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Нез”явлення у засідання суду належним чином повідомленого представника позивача не може бути визнано порушенням процесуального законодавства, оскільки не передбачено ГПК України, як обставина, що перешкоджає розгляду справи. Крім того, відкладення розгляду справи при належному повідомленні сторін є правом суду, а не його обов”язком, а ухвалою суду від 28.03.2016р. явка представників сторін, в тому числі й позивача не визнавалась обов'язковою.
Поряд з тим, суд бере до уваги те, що представник позивача втретє не з"являється в судове засідання, а у випадку неможливості явки певного представника, позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Вказане узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у п.п. 3.9.2. п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції”.
З огляду на вищенаведене, слід зазначити, що ЛМКП «Львівводоканал» не було позбавлене можливості забезпечити явку в судове засіданні у цій справі іншого уповноваженого представника. Більше того, у зв'язку з неявками позивача у судові засідання у цій справі, не виконання ним вимог ухвал суду, засідання відкладалися судом неодноразово.
Крім того, слід зазначити, що при вирішення спорів господарський суд обмежений процесуальним строком встановленими статтею 69 ГПК України, а обгрунтованих підстав для його продовження позивачем у клопотанні не наведено.
На думку суду, дії позивача спрямовані на умисне затягування судового процесу, що порушує права відповідача та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи, що позивач недобросовісно користується належними йому процесуальними правами, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що отримавши договір про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2006р. з протоколом розбіжностей позивача, відповідач відповідно до ч. 5 ст. 181 ГК України в 20-денний строк з дня отримання цього протоколу розбіжностей не вжив заходів для врегулювання спірних розбіжностей, не передав неврегульовані розбіжності на вирішення господарського суду в 20-денний строк з дня отримання протоколу розбіжностей, а тому в порядку ст. 181 Господарського кодексу України вважає, що даний договір укладений в редакції позивача згідно його протоколу розбіжностей. Що стосується протоколу-погодження, який підписаний позивачем, то вважає, що кожна сторона залишилась при своїй думці стосовно спірних пунктів.
Відповідно, посилаючись на ст.ст.626,638 ЦК України, ч.4 ст.179, ст.181 ГК України, ст.26 Закону України "Про електроенергію", п.5.1., п.9.1. Правил користування електричною енергією, позивач просить визнати договір про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2006р. укладеним, за виключенням пунктів 4.2.1 договору, ч.2 п.6 додатку №2, п.8 додатку№2, п.10 додатку №2 договору, а п.4 додатку №2 до договору укладеним в редакції ЛМКП "Львівводоканал".
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву б/н від 10.03.2016р.(вх. №9463/16 від 10.03.2016р.) де зазначив, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту прав та інтересів в господарському суді, як визнання договору укладеним в редакції сторони за договором і така позовна вимога не відповідає матеріально-правовому способу захисту. Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/1966/15 за позовом ПАТ “Львівобленерго” до ЛМКП “Львівводоканал” про стягнення заборгованості (пені) по договору №90035 від 14.11.2006р., яке набрало законної сили і ЛМКП “Львівводоканал” не оскаржувалось, судом встановлено, що протокол погодження від 04.01.2007р. до договору №90035 від 14.11.2006р. підписаний сторонами без будь-яких зауважень, а тому твердження відповідача (ЛМКП “Львівводоканал”) про недосягнення сторонами договору згоди щодо п.4.2.1 договору та п.8 додатку №2 до договору не заслуговує на увагу суду. Тобто цим рішенням суду встановлено необґрунтованість доводів ЛМКП “Львівводоканал” про те, що спірні пункти, зокрема п.4.2.1 договору та п.8 додатку до цього договору є чинними та стягнуто заборгованість по пені на користь ПАТ “Львівобленерго”.
Як стверджує відповідач, з моменту підписання ЛМКП “Львівводоканал” протоколу погодження від 04.01.2007р. і по 2016р. позивач виконував всі пункти договору №90035 від 14.11.2006р., в тому числі і ті які зараз вважає спірними. Крім того, у 2015р. ЛМКП “Львівводоканал” вже подавався позов з аналогічних підстав, однак 21.09.2015р. господарським судом Львівської області провадження у справі №914/2862/15 за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Львівобленерго” про визнання недійсним в частині договору №90035 та додатку №2 до даного договору з 14.12.2006р. припинено у зв'язку із відмовою позивача від позову.
Враховуючи те, що позов заявлено ЛМКП “Львівводоканал” у 2016р., тоді як згідно положень чинного законодавства загальний строк позовної давності становить три роки, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду ще 05.01.2010р. відтак, відповідач у своїй заяві б/н від 10.03.2016р. (долученої до відзиву на позовну заяву б/н від 10.03.2016р.(вх. №9463/16 від 10.03.2016р.) просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог ЛМКП “Львівводоканал”.
На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ЛМКП “Львівводоканал” повністю.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
ВАТ "Львівобленерго" надав ЛМКП "Львівводоканал" проект договору про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2006р. з додатками, що були підписані першим заступником голови правління ВАТ «Львівобленерго» ОСОБА_5, підпис якого на цих документах був скріплений печаткою ВАТ «Львівобленерго».
14.11.2006р. між ВАТ "Львівобленерго" (постачальник) та ЛМКП "Львівводоканал" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №90035, згідно якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно цього договору. Точка продажу електричної енергії зазначена в додатку №6 "Однолінійна схема".
Умовами п.4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Пунктом 4 додатку №2 до договору передбачено, що споживач протягом розрахункового періоду здійснює 3 планових платежів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 07 числа розрахункового періоду 30% вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання; до 07 числа розрахункового періоду 30% вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання; до 24 числа розрахункового періоду 30% вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання. Споживач самостійно та/або постачальник електричної енергії розраховує суму планового платежу шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг електричної енергії, заявленої на поточний розрахунковий період (додаток №1 "Обсяг споживання електричної енергії") із врахуванням відсотка планового платежу.
Частиною 2 п.6 додатку №2 до договору передбачено, що плата за перетікання електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачується на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який зазначається у договорі.
Пунктом 8 додатку №2 до договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від прострочення суми.
Пунктом 10 додатку№2 до договору передбачено, що споживач, який має погоджену у встановленому порядку екологічну та/або аварійну броню електропостачання, здійснює протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.
Обсяг та вартість електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні на розрахунковий період визначається відповідно до даних складеного акта екологічної, аварійної та технологічної електропостачання споживача, тривалості розрахункового періоду та тарифу, який діяв на день здійснення платежу.
Плата за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні проводяться споживачем на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
У разі виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію сума платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні зараховується, як оплата спожитої електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.
У разі використання споживачем зарезервованого обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні, постачальником електричної енергії здійснюється перерахунок його вартості відповідно до тарифів, які діяли в період використання зарезервованого обсягу електричної енергії.
Споживач, рівень споживання електричної енергії якого за заборгованість з оплати за електричну енергію обмежено до рівня аварійної броні електропостачанння та який не здійснює поточну оплату обсягу електричної енергії на рівні аварійної броні, зобов"язаний протягом терміну, передбаченого актом екологічної, аварійної та технологічної броні, обмежити споживання електричної енергії на власні потреби до рівня екологічної броні або повністю припинити споживання електричної енергії у разі відсутності в акті визначеного у встановленому порядку рівня екологічної броні.
Розглянувши проект договору з додатками, позивач підписав його із протоколом розбіжностей. Даний договір з додатками, протокол розбіжностей до нього були підписані директором ЛМКП «Львівводоканал» ОСОБА_6, підписи якого на цих документах скріплені печаткою позивача.
Позивач вважаючи деякі пункти направленого відповідачем проекту договору такими, що порушують його права 14.11.2006р. направив відповідачу протокол розбіжностей до даного договору.
У вказаному протоколі розбіжностей у позивача були зауваження до п.4 додатку №2 договору щодо порядку розрахунків, він просив викласти цей пункт в наступній редакції: "Споживач зобов"язаний проводити оплату за електроенергію шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями в кінці місяця".
Крім того, позивач просив виключити п.4.2.1. договору, ч.2 п.6, п.8, п.10 додатку №2 до договору.
Позивач стверджує, що отримавши протокол розбіжностей, відповідач відповідно до ч.5 ст.181 ГК України не вжив заходів для врегулювання певних розбіжностей шляхом часткового погодження деяких умов проекту договору, про що свідчить протокол погодження до договору підписаний 04.01.2007р.
Сторони не дійшли згоди по наступних пунктах договору вказаних у протоколах (погодження та розбіжностей) п. 4.2.1 договору №90035 від 14.11.2006р., п.4, ч.2 п.6, п.8, п.10 додатку№2 до договору №90035 від 14.11.2006р.
Позивач зазначає, що відповідач не виконав свій обов"язок і не звернувся до суду з метою врегулювання спірних пунктів договору. У протоколі-погодження підписаному сторонами 04.01.2007р. відсутній узгоджений варіант, кожна сторона залишилась при своїй думці стосовно спірних пунктів, а також збіг 20-денний термін передбачений Законом для врегулювання суперечностей в судовому порядку.
Посилаючись на ст.ст.626,638 ЦК України, ч.4 ст.179, ст.181 ГК України, ст.26 Закону України "Про електроенергію", п.5.1., п.9.1. Правил користування електричною енергією, позивач просить визнати договір про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2006р. укладеним, за виключенням пунктів 4.2.1 договору, ч.2 п.6 додатку №2, п.8 додатку№2, п.10 додатку №2 договору, а п.4 додатку №2 до договору укладеним в редакції ЛМКП "Львівводоканал".
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно з ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено судом, колонка «Редакція ЛМКП «Львівводоканал» в протоколі-погодження від 04.01.2007р. із редакцією спірних пунктів 4.2.1. договору, п. 4 додатку №2 до договору, ч. 2 п. 6 додатку №2 до договору, п. 8 додатку №2 до договору, п. 10 додатку №2 до договору була заповнена відповідачем, а не позивачем, та містила попередню редакцію позивача щодо цих пунктів згідно протоколу розбіжностей ЛМКП «Львівводоканал».
Згідно листа відповідача №142-0053 від 04.01.2007р., яким відповідач направив позивачу протокол-погодження від 04.01.2007р., відповідач пропонував позивачу підписати даний протокол-погодження, а у випадку не підписання даного протоколу - повідомити про це письмово. У цьому листі відповідач не пропонував позивачу зазначити у цьому протоколі-погодження свою редакцію спірних пунктів.
Як вбачається із протоколу-погодження від 04.01.2007р. відповідач у колонці «редакція ВАТ «Львівобленерго» пропонував позивачу залишити п. 4.2.1. договору, ч. 2 п. 6 додатку №2, п. 8 додатку №2 в редакції ВАТ «Львівобленерго», а п. 4 додатку №2 та п. 10 додатку №2 до цього договору викласти у іншій редакції, яка зазначена судом вище.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що викладення самим відповідачем у цій графі протоколу-погодження від 04.01.2007р. пунктів 4.2.1. договору, п.4 додатку №2 до договору, ч. 2 п. 6 додатку №2 до договору, п. 8 додатку №2 до договору, п. 10 додатку №2 до договору у редакції згідно протоколу розбіжностей позивача не може вважатися вираженням позивачем незгоди із пропозицією відповідача щодо умов договору, яка викладена відповідачем у протоколі-погодження у графі «Редакція ВАТ «Львівобленерго».
Позивач підписав даний протокол-погодження відповідача від 04.01.2007р. без жодних зауважень на пропозицію відповідача залишити п. 4.2.1. договору, ч. 2 п. 6 додатку №2, п. 8 додатку №2 в редакції ВАТ «Львівобленерго», а п. 4 додатку №2 та п. 10 додатку №2 до цього договору викласти у іншій запропонованій у цьому протоколі редакції.
З огляду на це, суд відхиляє доводи позивача про те, що підписавши цей протокол-погодження сторони не дійшли згоди щодо спірних пунктів договору, кожна сторона залишилася при своїй думці.
Крім цього, при укладені цього договору позивач не заперечував щодо викладення преамбули додатку №2 в редакції «Планові платежі», порядок сплати яких передбачено в спірному п. 4 додатку №2 до договору.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 115 ГПК України рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання.
Згідно ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/1966/15 за позовом ПАТ «Львівобленерго» та ЛМКП «Львівводоканал» про стягнення боргу, в т.ч. і пені на підставі договору про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2006р., що набрало законної сили, судом встановлено необґрунтованість твердження ЛМКП «Львівводоканал» про недосягнення згоди між ПАТ «Львівобленерго» та ЛМКП «Львівводоканал» щодо п. 4.2.1. та п. 8 додатку №2 до договору у протоколі-погодження від 04.01.2007р. так як цей протокол-погодження підписаний ЛМКП «Львівводоканал» без жодних зауважень.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що у протоколі-погодження сторони дійшли згоди щодо викладення пунктів 4.2.1. договору, п. 4 додатку №2 до договору, ч. 2 п. 6 додатку №2 до договору, п. 8 додатку №2 до договору, п. 10 додатку №2 до договору в редакції відповідача згідно цього протоколу.
Оскільки відповідач отримав згадуваний протокол 26.12.2006р., а розбіжності між позивачем та відповідачем щодо згадуваних спірних пунктів договору про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2006р. були врегульовані 04.01.2007р. - підписанням сторонами протоколу-погодження від 04.01.2007р., тобто в межах 20-денного строку з дня отримання відповідачем протоколу розбіжностей позивача, суд приходить до висновку, що договір про постачання електричної енергії №90035 від 14.11.2006р. був укладений сторонами з п.4.2.1. договору, ч. 2 п. 6 додатку №2 до договору, п. 8 додатку №2 до договору, п. 4 додатку №2 та п. 10 додатку №2 до договору в редакції відповідача згідно протоколу-погодження від 04.01.2007р.
Відповідно до п. 1.2. «Правил користування електричною енергією», що затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. (із змінами та доповненнями) планові платежі - перерахування коштів частинами з певною періодичністю протягом розрахункового періоду.
В п. 2 додатку №2 до договору сторони передбачили, що розрахунковим періодом вважається період з 27 числа попереднього місяця до 26 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного.
Як вбачається з матеріалів справи, з моменту підписання сторонами протоколу-погодження 04.01.2007р. позивач щомісячно проводив оплату за електроенергію плановими платежами з характерною періодичністю, яка передбачена в протоколі-погодження позивача від 04.01.2007р., а саме до 7, до 17, до 24 числа розрахункового періоду.
Позивачем не подано жодних доказів на підтвердження того, що після підписання протоколу-погодження від 04.01.2007р. ЛМКП "Львівводоканал" проводило оплату за електроенергію не плановими платежами, а по факту споживання в кінці місяця, тоді як згідно позовної заяви ЛМКП «Львівводоканал» позивач покликається на те, що з моменту підписання позивачем протоколу-погодження п. 4 додатку №2 договору №90035 укладений в редакції протоколу розбіжностей позивача і передбачає оплату за електроенергію лише в кінці місяця, а не до 7, до 17, до 24 числа розрахункового періоду.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно з ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З правового аналізу даних норм Цивільного кодексу України випливає, що сам боржник оплачує кредитору пеню за порушення зобов'язань не інакше як на підставі положення договору, що передбачає такий вид забезпечення виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів цієї справи позивач проводив оплату пені в розмірі, зокрема, 500 000 грн., 249 011,82 грн., 250 988,18 грн., 530 000 грн. на користь відповідача на підставі положень договору №90035 про сплату пені за порушення грошових зобов'язань, що не спростовано позивачем.
Крім того, позивач не оскаржував в апеляційному порядку вищевказане рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/1966/15 про стягнення з нього пені в сумі 163 540,49 грн. на підставі спірних п. 4.2.1. цього договору, п. 8 додатку №2 до договору, ч. 2 п. 6 додатку №2 до цього договору, подавав суду у цій справі заяву про відстрочку та розстрочку виконання цього рішення суду в т.ч. і щодо стягнення пені, позивач оплатив 163 540,49 грн. пені на підставі цього договору на користь відповідача на виконання цього рішення суду, тоді як згідно позовної заяви ЛМКП «Львівводоканал» у справі №914/457/16 позивач посилається на те, що з моменту підписання протоколу-погодження договір №90035 укладений в редакції протоколу розбіжностей позивача і ці пункти договору щодо порядку сплати пені за порушення грошових зобов'язань виключені з нього.
Такі фактичні дії позивача по виконанню спірних пунктів в редакції відповідача згідно протоколу-погодження додатково підтверджують те, що з моменту підписання протоколу-погодження 04.01.2007 р. позивач вважав, що у цьому протоколі сторони дійшли згоди щодо всіх цих спірних пунктів, а договір №90035 від 14.11.2006р. укладений сторонами з пунктами 4.2.1. договору, ч. 2 п. 6 додатку №2, п. 8 додатку №2, п. 4 додатку №2 та п. 10 додатку №2 в редакції відповідача згідно протоколу-погодження від 04.01.2007р.
Як вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ «Львівобленерго», Статуту ПАТ «Львівобленерго» з 19.04.2011р. Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго» перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго».
В порядку ст. 104 ЦК України внаслідок зміни найменування юридична особа не припиняється, а відтак, з 19.04.2011 року всі права, обов'язки та зобов'язання ВАТ “Львівобленерго» по договору з постачання електричної енергії №90035 перейшли до ПАТ «Львівобленерго», що є належним відповідачем у цій справі.
У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що права та законні інтереси суб”єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення його прав і законних інтересів.
Однак вищевказані норми чинного законодавства України не передбачають такого способу захисту прав та інтересів особи у господарському суді, як визнання договору укладеним в редакції сторони за договором.
Враховуючи, що заявлена позовна вимога не відповідає матеріально-правовому способу захисту, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності у зв'язку з тим, що позивачем подано даний позов після спливу загального строку позовної давності в три роки з дня підписання сторонами протоколу-погодження від 04.01.2007р.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, фактично сплив позовної давності є підставою для відмови у позові лише коли про її застосування заявлено стороною у спорі і суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності.
Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”).
Враховуючи те, що суд дійшов висновку що даний позов є необґрунтованим, відтак, у його задоволенні слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, а не з підстави пропущення позивачем строку позовної давності.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судовий збір відповідно до положень ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», ст. ст. 181, 275 ГК України, ст. ст. 104, 547-549 ЦК України ст.ст. 43, 22, 33, 34, 35, 49, 75, 82-85, 87 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 18.04.2016р.
Суддя Сухович Ю.О.