18.04.2016 р. Справа № 914/2040/15
Суддя Кітаєва С.Б. розглянувши матеріали справи
За позовом:
до відповідача:
за участю третьої особи на стороні відповідача :
Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «Лапаївка», м.Львів
Публічного акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів
про:
стягнення заборгованості за договором №12/396-БО-21 від 03.09.2012р. та інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов»язання.
За участю представників:
від позивача : не викликався
від відповідача : не викликався
від третьої особи : не викликався.
Суть спору :
У червні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 44 106,36 грн., пені в сумі 3 918,85 грн., 7% штрафу в сумі 5 270,23 грн., 22 628,24 грн. інфляційних сум та 3 % річних у сумі 3125,20 грн. у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати вартості природного газу поставленого за договором купівлі-продажу від 03.09.2012 року № 12/396-БО-21.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.09.2015 року, з урахуванням ухвали господарського суду Львівської області від 15.10.2015 року про виправлення описки, позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 34,35 грн., пеню в сумі 422,65 грн., 7% штрафу в сумі 676,16 грн., 3% річних в сумі 86,35 грн. та 64,46 грн. інфляційних сум.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2016 року у справі №914/2040/15 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року та рішення господарського суду Львівської області від 14.09.2015 року скасовано, і справу №914/2040/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
У Постанові від 30 березня 2016 року Вищий господарський суд України вказав на те, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення заборгованості в сумі 44 072,01 грн. та нарахованих на суму боргу пені, штрафу, інфляційних сум і 3% річних є передчасними та необґрунтованими, оскільки ними в порушення ст. 43 ГПК України не досліджено всі обставини справи в їх сукупності, зокрема, визначення умовами договору порядку підтвердження обсягів поставки природного газу.
Так, за змістом п. 4.1 договору кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця з урахуванням вимог Методики.
Відповідно до п. 3 Методики, яка була чинною в спірний період, обсяги поставленого теплогенеруючому підприємству газу визначають комерційними засобами вимірювальної техніки (витратомірами).
Згідно з ГОСТ 2939 стандартними умовами для визначення обсягу газу є температура 20° C, тиск 760 мм. рт. ст. (0,1 МПа) та вологість, яка дорівнює 0. Увесь газ, спожитий теплогенеруючим підприємством, підлягає комерційному обліку.
На теплових електростанціях при комбінованому виробництві електричної та теплової енергії у зв'язку з відсутністю національних нормативних документів розрахунок витрат газу на відпущену електричну (Q ел) та теплову (Q г) енергію здійснюють згідно з ГКД 34.09.103-96 та ГКД 34.09.108-98. При цьому витрати газу на виробництво теплової енергії для населення є частиною (Q г).
Обсяги газу (Q г), тис. м 3 (приведені до стандартних умов), які газотранспортне підприємство поставило теплогенеруючому підприємству за звітний період (місяць), оформлюють двостороннім Актом приймання-передачі природного газу, який складають протягом п'яти днів місяця, наступного за звітним. Для складання зазначеного акта необхідно виконати розрахунок пропорційного перераховування обсягу теплової енергії, отриманої окремим споживачем, в обсяг газу, використаного на її вироблення, згідно з формулами (1 - 5) розділу IV цієї Методики за зразком розрахунку за звітний період.
Проте, суди обох інстанцій не дослідили умов п.п. 3.3, 3.4, 4.1 договору та положень Методики щодо визначення ними порядку встановлення та підтвердження обсягів поставленого газу, а також доводів позивача про те, що відповідач всупереч умовам договору та Методики не оформив акти приймання-передачі природного газу, фактично прийнятого ним у жовтні-грудні 2012 року, у зв'язку з чим продавець самостійно визначив такий обсяг, та не навели в прийнятих рішеннях жодних обгрунтувань їх прийняття чи відхилення.
При цьому, прийнявши в якості доказів, що підтверджують обсяги поставки газу в спірний період, акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 року, від 30.11.2012 року, від 31.12.2012 року, суди обох інстанцій не звернули увагу, що ці акти не підписані з боку постачальника, та не навели наведеним обставинам правової оцінки.
Крім того, зважаючи на те, що за наведеними актами поставка газу здійснювалася за двома договорами, судам слід було з'ясувати, який обсяг природного газу здійснено саме за договором купівлі-продажу від 03.09.2012 року № 12/396-БО-21, що є підставою позову в даній справі.
Відтак, суд касаційної інстанції вказав на те, що висновок судів обох інстанцій про доведеність підстав для часткового задоволення позову про стягнення заборгованості, пені, штрафу, інфляційних сум і 3% річних не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону, є передчасним та зроблений без дослідження всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями господарського суду Львівської області від 14.04.2016 року, для розгляду справи №914/2040/15 на новому розгляді визначено суддю Кітаєву С.Б.
Керуючись ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Прийняти справу №914/2045/15 до розгляду в новому складі суду.
2.Справу призначити до розгляду в судовому засіданні на: 25.05.16 р. на 11:40.
Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою : 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань №9 ( 2-ий поверх).
3. Сторонам, третій особі - у зв'язку із запровадженням автоматизованої системи документообігу у господарському суді, з метою належної реєстрації та своєчасного передання таких матеріалів до судді, кореспонденцію до суду подати за три дні до судового засідання, з реєстрацією у канцелярії суду (1-й поверх).
4. Зобов'язати Позивача в порядку та строки , встановлені в п.3 даної ухвали :
4.1. із врахуванням вказівок Вищого господарського суду України у Постанові від 30 березня 2016 року у справі №914/2040/15 - в письмовій формі подати обгрунтовані (з посиланням на докази та норми чинного законодавства) пояснення позиції позивача щодо заявлених вимог;
4.2 довідкою підтвердити суму основного боргу по заявлених вимогах станом на час розгляду справи;
4.3.надати суду для огляду оригінали документів, які підтверджують обставини на яких грунтуються заявлені позовні вимоги та які обґрунтовують обставини, які підлягають дослідженню, враховуючи вказівки ВГСУ у постанові від 30.032016 р.
4.6. явка повноваженого представника позивача в судове засідання з оригіналами документів для огляду - обов'язкова.
5. Зобов'язати відповідача в порядку та строки , встановлені в п.3 даної ухвали :
5.1. із врахуванням вказівок Вищого господарського суду України у Постанові від 30 березня 2016 року у справі №914/2040/15 - в письмовій формі подати обгрунтовані (з посиланням на докази та норми чинного законодавства) пояснення позиції відповідача щодо заявлених вимог;
5.2. надати суду для огляду оригінали документів, які підтверджують обставини на яких грунтуються заперечення відповідача на позов та які обґрунтовують обставини, які підлягають дослідженню , враховуючи вказівки ВГСУ у постанові від 30.032016 р.
5.3. надати в засідання для огляду оригінали документів, на які посилається відповідач;
5.4. явка уповноваженого представника відповідача в судове засідання з оригіналами документів для огляду - обов”язкова.
6. Зобов'язати третю особу в порядку та строки , встановлені в п.3 даної ухвали :
6.1. із врахуванням вказівок Вищого господарського суду України у Постанові від 30 березня 2016 року у справі №914/2040/15 - в письмовій формі подати обгрунтовані (з посиланням на докази та норми чинного законодавства) пояснення позиції третьої особи щодо заявлених вимог;
6.2. надати суду для огляду оригінали документів, які підтверджують обставини на яких грунтуються пояснення третьої особи по заявлених вимогах та які обґрунтовують обставини, які підлягають дослідженню , враховуючи вказівки ВГСУ у постанові від 30.032016 р;
6.3. надати в засідання для огляду оригінали документів, на які посилається третя особа у поясненнях;
6.4. явка уповноваженого представника третьої особи в судове засідання з оригіналами документів для огляду - обов”язкова.
7.Сторонам , третій особі - наведений у цій ухвалі перелік доказів , що витребовуються від сторін, не є вичерпним. При цьому , сторони не обмежені в наданні додаткових доказів якими обґрунтовуються позовні вимоги або заперечення на позов.
8. Скерувати дану ухвалу сторонам та третій особі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси, які вказані у позовній заяві.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі лише потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об”активного зв”язку між змістом судових доказів ( відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об”єктом судового пізнання.
Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, інші факти , що мають значення для правильного вирішення спору.
Водночас , суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.
Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тягар доказування визначається предметом спору. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Повноваження представників сторін повинні бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видається юридичною особою, підписом керівника з прикладенням печатки цієї юридичної особи). У разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівником або засновниками - наказ, рішення, розпорядження, протокол тощо (або засвідчені належним чином витяги з них), які підтверджують службовий статус представника.
При направлені до суду документів посилання на номер справи обов'язкове.
Суддя Кітаєва С.Б.