79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.04.2016р. Справа№ 914/339/16
Суддя господарського суду Львівської області, В.М. Пазичев розглянувши матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Трускавець, Львівська обл.)
до відповідача: Приватного підприємства «Грагар» (м. Стебник, Львівська обл.)
про: стягнення суми основного боргу в розмірі 36167,41 грн., пені у розмірі 16381,03 грн., 3% річних у розмірі 7764,19 грн., інфляційних втрат у розмірі 55088,66 грн., штрафу у розмірі 13893,37 грн.
Суддя: Пазичев В.М.
При секретарі: Черменєвій В.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_3 - довіреність № 459 від 28.07.2015 року.
від відповідача: Не з'явився.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Трускавець, Львівська обл.) до Приватного підприємства «Грагар» (м. Стебник, Львівська обл.) про стягнення суми основного боргу в розмірі 36167,41 грн., пені у розмірі 16381,03 грн., 3% річних у розмірі 7764,19 грн., інфляційних втрат у розмірі 55088,66 грн., штрафу у розмірі 13893,37 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.02.2016 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.02.2016 року. Ухвалою суду від 23.02.2016 року розгляд справи відкладено до 24.03.2016 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 24.03.2016 року розгляд справи відкладено до 13.04.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.02.2016 року, про відкладення від 23.02.2016 року, від 24.03.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
21.03.2016 року за вх. № 11785/16 позивач подав додаткові докази до матеріалів справи.
23.03.2016 року за вх. № 1677/16 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої він просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 16623,56 грн., 3% річних у розмірі 7764,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 56700,68 грн. та штраф у розмірі 13893,38 грн.
В судовому засіданні 24.03.2016 року представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України та відкладення розгляду справи.
Клопотання позивача від 24.03.2016 року про продовження строку розгляду справи - задоволено. Строк вирішення спору, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено на 15 днів.
11.04.2016 року за вх. № 15662/16 позивач подав пояснення по справі.
13.04.2016 року за вх. № 2088/16 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої він просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7764,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 56700,68 грн. та штраф у розмірі 13893,38 грн.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.02.2016 року, про відкладення від 23.02.2016 року, від 24.03.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 24.03.2016 р. про відкладення розгляду справи на 13.04.2016 р. є копія Списку № 326 згрупованих внутрішніх поштових відпралень за 24.03.2015 року.
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21864050 від 13.04.2016 року, Приватне підприємство «Грагар» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: Львівська обл., м. Стебник, вул. Трускавецька, 107.
Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідача.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.04.2016 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Як зазначено у позовній заяві, між ФОП ОСОБА_2 (надалі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Грагар" (надалі - відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки № 010113 від 03.01.2013 р. За цим договором Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - Покупцеві Товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти Товар (товари) і сплатити за нього згідно з умовами цього Договору.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 2.2 Договору, ціна товару остаточно узгоджується та вказується Сторонами у видатковій накладній на поставку товару.
Відповідно до п. 2.4 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів від дати виписки накладної та передачі у власність Покупця Товару.
Позивач наголошує, що на виконання даного Договору приватному підприємству "Грагар" було поставлено будівельні та інертні матеріали, надано транспортні послуги та послуги автокрана (п.3.6 Договору) на загальну вартість 299867,41 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000024 від 04.01.2013 р., № РН-0000028 від 09.01.2013 р., № РН-0000031 від 10.01.2013 р., № РН-0000023 від 11.01.2013 р., № РН-0000025 від 15.01.2013 р., № РН-0000026 від 16.01.13р., № РН-0000027 від 17.01.13 р., № РН-0000029 від 18.01.13 р., № РН-0000030 від 21.01.13 р.. № РН-0000032 від 22.01.13р., № РН-0000033 від 23.01.2013 р., № РН-0000034 від 23.01.2013 р., № РН-0000035 від 24.01.2013 р., № РН-0000036 від 24.01.2013 р., № РН-0000037 від 25.01.2013 р., № РН-0000038 від 28.01.2013 р., № РН-0000039 від 29.01.13 р., № РН-0000040 від 30.01.2013 р., № РН-0000042 від 31.01.2013 р., № РН-0000265 від 31.05.2013 р., № РН-0000274 від 10.06.2013 р„ № РН-0000275 від 10.06.2013 р., № РН-0000268 від 14.06.2013 р., № РН-0000264 від 17.06.2013 р., № РН-0000358 від 20.06.2013 р., № РН-0000357 від 21.06.2013 р., та актами наданих послуг № ОУ-0000006 від 03.06.2013 р., № ОУ-0000012 від 04.06.2013 р., № ОУ-0000013 від 05.06.2013 р., № ОУ-0000014 від 06.06.2013 р., № ОУ-0000015 від 07.06.2013 р., № ОУ-0000016 від 10.06.2013 р., № ОУ-0000018 від 12.06.2013 р., № ОУ-0000019 від 14.06.2013 р., № ОУ-0000024 від 17.06.2013 р., № ОУ-0000025 від 18.06.2013 р., № ОУ-0000027 від 19.06.2013 р., № ОУ-0000028 від 20.06.2013 р., № ОУ-0000029 від 21.06.2013 р., № ОУ-0000032 від 25.06.2013 р., № ОУ-0000030 від 26.06.2013 р., № ОУ-0000031 від 27.06.2013 р., № ОУ-0000033 від 01.07.2013 р.
Позивач звертає увагу на те, що протягом березня 2013 р. - січня 2014 р. відповідачем було перераховано 228700,00 грн. Протягом вересня 2015 р. - січня 2016 р. відповідачем було перераховано ще 35000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача станом на 03.02.2016 р. складає 36 167,41 грн.
На підставі п. 2.2 Договору вартість реалізованих товарів може бути змінена на вимогу Постачальника з метою урахування індексу інфляції у випадку, якщо оплата за отриманий товар прострочена більш, як на 30 календарних днів.
На підставі п. 2.6 Договору, в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних, які нараховуються на суму заборгованості Покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати Постачальнику.
Відповідно до п. 5.2 Договору, за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором Сторона, що прострочила виконання зобов'язань, сплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний прострочений день, виходячи з суми прострочених зобов'язань, визначеної в порядку, встановленому Законом України про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до п. 5.3 Договору, якщо оплата за отриманий товар прострочена більш, як на 90 календарних днів Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 5 % від суми невиконаних зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити па користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.
Відповідно до п. 5.3 Договору, якщо оплата за отриманий товар прострочена більш, як на 90 календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 5 % від суми невиконаних зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Оскільки договором не встановлено іншого розміру процентів річних, то застосовується встановлений ст. 625 ЦК України 3 % процентів річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, за твердженням позивача, до стягнення підлягає загальна сума заборгованості = 36167,41 грн. Загальна сума 3% річних = 7764,19 грн. Загальна сума інфляційних втрат - 55088,66 грн. Загальна сума пені = 16381,03 грн. Загальна сума штрафу = 13893,37 грн.
13.04.2016 року за вх. № 2088/16 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої він просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7764,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 56700,68 грн. та штраф у розмірі 13893,38 грн.
Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, між ФОП ОСОБА_2 (надалі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Грагар" (надалі - відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки № 010113 від 03.01.2013 р. За цим договором Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - Покупцеві Товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти Товар (товари) і сплатити за нього згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору, ціна товару остаточно узгоджується та вказується Сторонами у видатковій накладній на поставку товару.
Відповідно до п. 2.4 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів від дати виписки накладної та передачі у власність Покупця Товару.
На виконання даного Договору, приватному підприємству "Грагар" було поставлено будівельні та інертні матеріали, надано транспортні послуги та послуги автокрана (п. 3.6 Договору) на загальну вартість 299867,41 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000024 від 04.01.2013 р., № РН-0000028 від 09.01.2013 р., № РН-0000031 від 10.01.2013 р., № РН-0000023 від 11.01.2013 р., № РН-0000025 від 15.01.2013 р., № РН-0000026 від 16.01.2013 р., № РН-0000027 від 17.01.2013 р., № РН-0000029 від 18.01.13 р., № РН-0000030 від 21.01.2013 р., № РН-0000032 від 22.01.2013 р., № РН-0000033 від 23.01.2013 р., № РН-0000034 від 23.01.2013 р., № РН-0000035 від 24.01.2013 р., № РН-0000036 від 24.01.2013 р., № РН-0000037 від 25.01.2013 р., № РН-0000038 від 28.01.2013 р., № РН-0000039 від 29.01.2013 р., № РН-0000040 від 30.01.2013 р., № РН-0000042 від 31.01.2013 р., № РН-0000265 від 31.05.2013 р., № РН-0000274 від 10.06.2013 р„ № РН-0000275 від 10.06.2013 р., № РН-0000268 від 14.06.2013 р., № РН-0000264 від 17.06.2013 р., № РН-0000358 від 20.06.2013 р., № РН-0000357 від 21.06.2013 р., та актами наданих послуг № ОУ-0000006 від 03.06.2013 р., № ОУ-0000012 від 04.06.2013 р., № ОУ-0000013 від 05.06.2013 р., № ОУ-0000014 від 06.06.2013 р., № ОУ-0000015 від 07.06.2013 р., № ОУ-0000016 від 10.06.2013 р., № ОУ-0000018 від 12.06.2013 р., № ОУ-0000019 від 14.06.2013 р., № ОУ-0000024 від 17.06.2013 р., № ОУ-0000025 від 18.06.2013 р., № ОУ-0000027 від 19.06.2013 р., № ОУ-0000028 від 20.06.2013 р., № ОУ-0000029 від 21.06.2013 р., № ОУ-0000032 від 25.06.2013 р., № ОУ-0000030 від 26.06.2013 р., № ОУ-0000031 від 27.06.2013 р., № ОУ-0000033 від 01.07.2013 р.
Протягом березня 2013 р. - січня 2014 р. відповідачем було перераховано 228700,00 грн. Протягом вересня 2015 р. - січня 2016 р. відповідачем було перераховано ще 35000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача станом на 03.02.2016 р. складає 36 167,41 грн.
На підставі п. 2.2 Договору, вартість реалізованих товарів може бути змінена на вимогу Постачальника з метою урахування індексу інфляції у випадку, якщо оплата за отриманий товар прострочена більш, як на 30 календарних днів.
На підставі п. 2.6 Договору, в разі прострочення Покупцем оплати товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних, які нараховуються на суму заборгованості Покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати Постачальнику.
Відповідно до п. 5.3 Договору, якщо оплата за отриманий товар прострочена більш, як на 90 календарних днів Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 5 % від суми невиконаних зобов'язань.
13.04.2016 року за вх. № 2088/16 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої він просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7764,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 56700,68 грн. та штраф у розмірі 13893,38 грн.
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
1-1) відсутній предмет спору;
2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;
5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;
6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
Враховуючи обставини сплати боргу відповідачем, що викладені у заяві позивача від 23.03.2016 року за вх. № 1677/16, а також те, що такі дії не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 36167,41 грн. на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Однак, 36167,41 грн. боргу відповідач сплатив лише після подачі позовної заяви, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.
Отже, як вбачається з представлених суду доказів, оплата боргу, стягнення якого є предметом спору, відбулась тільки після звернення позивача з позовом до суду.
Отже, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 3% річних у розмірі 7764,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 56700,68 грн. та штраф у розмірі 13893,38 грн.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Грагар» про стягнення 3% річних у розмірі 7764,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 56700,68 грн. та штрафу у розмірі 13893,38 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Уточнені(зменшені) позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Грагар" (82172, Львівська обл., м. Стебник, вул. Трускавецька, 107, код ЄДРПОУ 35376330) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 3% річних в розмірі 7764 (сім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 15 коп., інфляційні втрати в розмірі 56700 (п'ятдесят шість тисяч сімсот) грн. 68 коп., штраф в розмірі 13893 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 38 коп. та 1717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 88 коп. судового збору.
3. Провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 36167,41 грн. - припинити.
4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.
Повний текст рішення виготовлено 15.04.2016 року.