ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.04.2016Справа №910/30010/15
За позовомДержавного підприємства "Укрінвестбуд"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна"
Простягнення 1 939 885,92 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
У судовому засіданні брали участь представники сторін:
Від позивачаДяченко Т.В. за довіреністю від 10.09.2015 № 166
Від відповідачаЗорін Р.О. за довіреністю від 01.02.2016
Державне підприємство "Укрінвестбуд" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" 992 328,90 грн. заборгованості з компенсування витрат, пов'язаних зі сплатою орендної плати за користування земельними ділянками, 819 887,49 грн. інфляційної складової боргу та 127 669,53 грн. 3 % річних з простроченої суми.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2015 порушено провадження у справі № 910/30010/15, розгляд якої призначено на 16.12.2015, зобов'язано сторін надати суду певні документи.
Ухвалою від 16.12.2015 розгляду справи було відкладено на 20.01.2016 у зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням витребуваних документів.
Згідно з ухвалою від 20.01.2016 розгляду справи було відкладено на 17.02.2016 у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали від 27.11.2015.
17.02.2016 у судовому засіданні було відмовлено відповідачеві у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, у ході розгляду спору по суті заслухано правові позиції представників сторін та оголошено перерву до 24.02.2016.
24.02.2016 після заслуховування пояснень представників сторін судом було оголошено перерву в засіданні до 16.03.2016.
16.03.2016 перерва в судовому засіданні була оголошена до 06.04.2016 для витребування документів від сторін додаткових документів і доказів у справі.
Ухвалою від 06.04.2016 розгляд справи було відкладено на 13.04.2016 для витребування додаткових доказів у відповідача.
Строк вирішення спору у справі продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, що відбулося 13.04.2016, представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі. Зокрема, представник позивача просив задовольнити заявлений позов, представник відповідача - відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до позовної заяви, усних та письмових пояснень представника позивача, позовні вимоги про стягнення боргу з компенсації орендних платежів за період з липня 2009 по квітень 2013 року з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних мотивовані наявністю між сторонами зобов'язальних правовідносин, за якими відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати позивачу вартість орендної плати за землю, проте допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
На підтвердження таких вимог суду було подано договір від 27.02.2014 № 01-04 з додатком, договір від 26.10.2010 № 02-10, гарантійний лист відповідача, претензії про сплату боргу, докази заявлення кредиторських вимог у справі про банкрутство відповідача, акти здачі-прийняття робіт, банківські виписки і платіжні доручення, договори оренди, розрахунок нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з відзивом на позовну заяву і доповненнями до нього Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантанна" проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність і безпідставність заявлених вимог.
Поряд з цим, відповідач також просить суд застосувати до позовних вимог Державного підприємства "Укрінвестбуд" наслідки пропуску строку позовної давності.
Позивачем посилання відповідача на пропуск строку позовної давності не визнано і подано письмові заперечення, що залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.04.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
22.06.2004 Державне підприємство "Укрінвестбуд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантанна" уклали договір про передачу функцій замовника будівництва об'єкту (незавершені будівництвом вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення (офісні приміщення та підземна автостоянка) в осях 37-41 багатоповерхового житлового будинку на 130 квартир за будівельною адресою: будинок № 4-в, вул. Ставронаводницька, 2-20, м. Київ) з метою завершення його будівництва та подальшого набуття відповідачем права власності на такий об'єкт.
До таких функцій замовника було віднесено отримання вихідних даних для проектування, здійснення вибору розробника проекту та інших виконавців проектних і будівельних робіт, укладання та виконання договорів на здійснення проектних робіт, отримання дозволу на будівництво, здійснення контролю та технічного нагляду за додержанням вимог технічної документації та проекту під час будівництва, укладання та здійснення виконання договору генерального підряду на будівництво об'єкту або ж виконання обов'язків генерального підрядника самостійно з правом укладення та виконання підрядних договорів на виконання окремих робіт, продовження строків дії укладених договорів, самостійне та на власний розсуд здійснення розпорядження майновими правами (включаючи право власності) на об'єкт або його частину, здійснення заходів з організації роботи державної приймальної комісії та здачі об'єкту в експлуатацію, включаючи підписання акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, здійснення подальшої експлуатації закінченого будівництвом об'єкту.
24.06.2004 позивач в якості орендаря уклав з Київською міською радою як з орендодавцем нотаріально посвідчені оплатні договори оренди земельних ділянок по вул. Старонаводницькій, 4-в у м. Києві, розміром 2 918 кв.м. (для завершення будівництва житлового будинку) і 5 204 кв.м. (для організації будівельних робіт), кадастрові номери 8 000 000 000:82:068:0100, 8 000 000 000:82:068:0101.
У ході розгляду спору сторони підтвердили факт виконання відповідачем функцій замовника будівництва нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Ставронаводницька, 4.
Позивач стверджує, що відповідач протягом тривалого часу у добровільному порядку перераховував йому грошові кошти, які становили собою вартість орендної плати за землю, яку Державне підприємство "Укрінвестбуд", у свою чергу, сплачувало Київській міській раді.
У межах таких правовідносин, сплачувані кошти сторони визначали як компенсація оренди земельної ділянки.
Відповідачем такі твердження позивача були визнані під час з'ясування судом фактичних обставин справи № 910/30010/15, що дає підстави вести мову про наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин, в силу яких відповідач використовував корисні властивості отриманих позивачем в оренду земельних ділянок для організації будівельних робіт та завершення будівництва житлового будинку та сплачував позивачеві грошові кошти в якості компенсації оренди земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2009 було порушено провадження у справі № 44/474-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна", у зв'язку з чим листопаді 2009 року Державним підприємством "Укрінвестбуд" було заявлено кредиторські вимоги до боржника в сумі 347 553,30 грн., розраховані за період з 01.08.2008 по 30.09.2008 та з 01.12.2008 по 31.07.2009.
Такі кредиторські вимоги були визнані в судовому порядку та включені до реєстру вимог кредиторів як конкурсні згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як такі, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.
Матеріалами справи підтверджується, що у травні 2010 відповідач направив позивачеві гарантійний лист від 20.05.2010 № 51/10-УКБ, яким зобов'язався не пізніше 28.11.2010 погасити існуючу заборгованість за оренду земельної ділянки в сумі 608,4 тис. грн. з червня 2010 року рівними частинами, мотивуючи це метою позитивного вирішення існуючих питань, які пов'язані з прийняттям рішень щодо здачі в експлуатацію офісних приміщень, прибудованих до житлового будинку по вул. Старонаводницькій, 4-в у м. Києві.
26.10.2010 сторонами укладено договір № 02-10, метою підписання якого було визначено забезпечення реального і належного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов'язань, згідно з договором, укладеним в порядку ст. 81 Господарського кодексу України шляхом обміну листами, а саме: погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантанна" по компенсації витрат Державному підприємству "Укрінвестбуд", пов'язаних зі сплатою орендної плати за користування земельними ділянками по вул. Старонаводницькій, 4-в у Печерському районі м. Києва (заборгованість за оренду земельних ділянок) та своєчасної сплати поточних платежів за їх оренду.
Згідно з п. 1 договору від 26.10.2010 відповідач зобов'язався погасити заборгованість за оренду земельних ділянок в сумі 608,4 тис. грн. (згідно з листом-гарантією від 20.05.2010 № 51/10-УКБ) відповідно до графіка, а саме:
1) 101 400,00 грн. до 28.06.2010;
2) 101 400,00 грн. до 28.07.2010;
3) 101 400,00 грн. до 28.08.2010;
4) 101 400,00 грн. до 28.09.2010;
5) 101 400,00 грн. до 28.10.2010;
6) 101 423,19 грн. до 28.11.2010.
Всього: 608 423,19 грн.
Відповідно до п. 2 договору від 26.10.2010 у разі порушення своїх зобов'язань по погашенню заборгованості, а також в разі несвоєчасної сплати поточних платежів за оренду земельних ділянок (на протязі 5-ти днів після надання позивачем рахунку-фактури та акту виконаних робіт) відповідач несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.
У п. 3 договору від 26.10.2010 зазначено, що у разі прострочення відповідачем грошового зобов'язання, він повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Таким чином, внаслідок укладення описаного договору від 26.10.2010, зобов'язальні правовідносини сторін, в межах яких позивач надавав відповідачеві для організації будівельних робіт та для завершення будівництва житлового будинку земельні ділянки, а відповідач - компенсував витрати позивача зі сплати орендної плати, набули письмової форми з визначенням строків виконання і порядку підтвердження.
Позивач у справі стверджує, що 25.06.2010 та 20.07.2010 відповідач сплатив йому 202 800,00 грн. двома рівними платежами по 101 400,00 грн., а після укладення договору від 26.10.2010 жодних платежів не здійснював.
Такі твердження позивача не були заперечені відповідачем в ході з'ясування судом фактичних обставин справи.
Наявність у відповідача простроченої заборгованості зумовила звернення позивача до суду з указаним позовом, оскільки всі претензії, що неодноразово направлялися відповідачеві, залишені ним без задоволення.
Згідно з розрахунком позивача, борг з компенсації оренди земельної ділянки за період з травня 2010 року по квітень 2013 року становить 992 328,90 грн. за вирахуванням визнаних у справі № 44/474-б кредиторських вимог та з врахуванням 58 089,89 грн. залишку простроченої заборгованості станом на 29.08.2010.
Розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних на щомісячні платежі з компенсації орендної плати було проведено позивачем за період з 29.08.2010 по 25.10.2015.
До позовної заяви позивачем було приєднано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з компенсації оренди земельної ділянки на загальну суму 1 304 635,13 грн., а саме: за 2009 рік на суму 217 113,78 грн. (від 31.07.2009, 31.08.2009, 30.09.2009, 30.10.2009, 30.11.2009, 31.12.2009 по 36 185,63 грн. кожний), за 2010 рік на суму 459 847,04 грн. (від 29.01.2010, 28.02.2010, 31.09.2010, 30.04.2010, 31.05.2010, 30.06.2010, 30.07.2010, 31.08.2010 по 38.320,58 грн. кожний та від 30.09.2010, 30.10.2010, 30.11.2010, 31.12.2010 по 38 320,60 грн. кожний), за 2011 рік на суму 354 923,27 грн. (від 31.01.2011, 28.02.2011, 31.03.2011, 29.04.2011, 31.05.2011, 30.06.2011, 31.07.2011 по 38 320,56 грн. кожний та від 31.08.2011, 30.09.2011, 31.10.2011, 30.11.2011, 30.12.2011 по 17 335,87 грн. кожний), за 2012 рік на суму 208 030,44 грн. (від 31.01.2012, 29.02.2012, 31.03.2012, 30.04.2012, 31.05.2012, 30.06.2012, 31.07.2012, 31.08.2012, 30.09.2012, 31.10.2012, 30.11.2012, 31.12.2012 по 17 335,87 грн. кожний), за 2013 рік на суму 64 720,60 грн. (від 31.01.2013, 28.02.2013, 31.03.2013 по 17 335,87 грн. кожний та від 30.04.2013 на суму 12 712,97 грн.).
Описані акти свідчать про понесення позивачем витрат зі сплати орендної плати, погодження відповідачем сум компенсації оренди землі за договором від 26.10.2010 та прийняття зобов'язання з їх відшкодування.
Статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Виконання відповідачем функцій замовника будівництва на земельній ділянці, що була орендована позивачем у Київської міської ради та одночасна компенсація Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантанна" Державному підприємству "Укрінвестбуд" орендної плати не суперечить законодавству, а тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню загальні положення Господарського та Цивільного кодексів України про зобов'язання.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні положення містяться у главах 47, 48 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що не перераховуючи позивачеві кошти з компенсації, відповідач тим самим, порушує прийняті на себе зобов'язання, а тому позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в цілому є правомірними, а також такими, що не суперечать Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. в редакції від 30.06.1999 зі змінами та доповненнями, адже є поточними грошовими вимогами, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство і на які не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Оцінюючи у сукупності наявні у справі матеріали, обґрунтування позивача та заперечення відповідача, а також його заяву про застосування строків позовної давності, суд вважає за належне частково задовольнити позовні вимоги, зважаючи на наступне.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовну заяву № 217 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" позивачем було складено 18.11.2015 та подано до суду 25.11.2015, тобто загальний строк позовної давності до вимог позивача слід відраховувати з 24.11.2012.
На думку позивача, ним не було пропущено строк позовної давності для заявлення вимог за період травня 2010 року - квітень 2013 року та вимог із залишку простроченої заборгованості в сумі 58 089,89 грн. станом на 29.08.2010, оскільки відповідачем вчинялися дії, які свідчать про переривання цього строку згідно з приписами ст. 264 Цивільного кодексу України.
Так, у ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Такою дією, на переконання позивача, слугує лист відповідача від 14.08.2013 № 35/163, де вказується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантанна" надалі продовжуватиме компенсувати сплату орендної плати щодо об'єкту по вул. Старонаводницькій, 4-в у м. Києві з урахуванням того, що Державне підприємство "Укрінвестбуд" визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" у судовій справі № 44/474-46/501-б на суму 347 533,30 грн., котра буде виплачена відповідно до затвердженого платну санації у строки та в порядку, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Також, у листі від 14.08.2013 зазначено, що відповідач докладе необхідних зусиль, щоб залишок боргу у розмірі 992 328,90 грн. був сплачений у строк до 01.09.2013.
Суд не приймає означений вище лист як належний і допустимий доказ переривання строку позовної давності у зв'язку з тим, що він був підписаний не уповноваженою особою.
Так, станом на 14.08.2013 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" тривала судова процедура санації, введена ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2013, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. в редакції від 30.06.1999 зі змінами та доповненнями з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого ст. 53 цього Закону; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.
Судовим рішенням про введення санації було, серед іншого, ухвалено відсторонити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" ОСОБА_4 від посади.
Отже, станом на 14.08.2013 ОСОБА_4 не мала повноважень на підписання від імені відповідача як керівник товариства юридично значимі документи, а тому заперечення позивача щодо переривання строку позовної давності судом відхиляються.
Зважаючи на викладене, період прострочення боржника, який не охоплюється пропущеним строком позовної давності становить 24.11.2012 - 30.04.2013, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу задовольняються судом частково на суму 99 392,32 грн. у зв'язку з частковою відмовою у позові через пропуск строку позовної давності (підлягають стягненню суми за актами здачі-приймання робіт від 30.11.2012 та 31.12.2012, 31.01.2013, 28.02.2013, 31.03.2013 на суму 17 335,87 грн. кожний та від 30.04.2013 на суму 12 712,97 грн.).
При цьому, заперечення відповідача щодо недоведеності позовних вимог (надання актів від 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, підписаних не уповноваженою особою - ОСОБА_4) судом відхиляються, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 про введення процедури санації переглядалася в апеляційному порядку та у зв'язку з прийняттям судом апеляційної інстанції до розгляду апеляційної скарги на неї, не могла вважатися такою, що набула законної сили. Як вказувалося вище, ухвала від 28.02.2013 у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013.
Також судом при цьому враховується те, що факти сплати за оренду землі щомісячно позивачем підтверджується належними доказами, зокрема, наданими банківськими виписками, тоді як відповідач за договором № 02-10 від 26.10.2010 взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати поточні платежі за оренду земельних ділянок, і доказів припинення такого зобов'язання суду не надано.
Крім того, суд критично ставиться до решти правової позиції відповідача, оголошеної ним при запереченні позовних вимог, а саме: відповідач вказує, що об'єкт будівництва, функції замовника якого за договором від 22.06.2004 прийняло на себе Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантанна", був завершений 15.01.2010, що підтверджує сертифікат відповідності, виданий 15.03.2011. У такому сертифікаті замовником будівництва вказано позивача, а не відповідача.
Так, судом встановлено, що матеріали справи дійсно містять сертифікат відповідності КВ 000788 від 15.03.2011, що виданий на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 15.01.2011.
Об'єктом за даним сертифікатом є будівництво житлового будинку № 12 на вул. Старонадодницькій, 2-20 у Печерському районі м. Києва (нежитлові приміщення, прибудовані до житлового будинку в осях 37-41) на вул. Старонаводницькій, 4-в у Печерському районі м. Києва; замовником - Державне підприємство "Укрінвестбуд"; генпідрядником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантанна".
Пунктом 3 договору від 22.06.2004 було закріплено, що оскільки відповідач у повному обсязі здійснив з позивачем розрахунки щодо набуття позивачем житла (квартир) в рахунок його частки за договором № 54-1011 (договір про пайову участь у будівництві житлового будинку № 12 в мікрорайоні по вул. Старонаводницькій, 2-20 у м. Києві з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземними гаражами, укладений відповідачем та Господарським управлінням Кабінету міністрів України 11.12.1999), сторони зазначають, що право власності відповідача на об'єкт, як закінчений будівництвом будинок, набувається ним в повному обсязі на весь об'єкт (всі його приміщення) після приймання його державною приймальною комісією.
На думку суду, зазначення у сертифікаті відповідності якості замовника будівництва об'єкту позивача не може слугувати підставою для відмови у задоволенні цього позову, оскільки відповідач приймав на себе певні функції замовника за договором від 22.06.2004, проте не стверджував, що став у встановленому законом порядку повним правонаступником всього обсягу правомочностей замовника будівництва.
Крім того, отримання такого сертифікату не є підставою про припинення орендних правовідносин щодо земельних ділянок, за які позивач перераховував орендну плату, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 819 887,49 грн. інфляційної складової боргу та 127 669,53 грн. 3 % річних.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем, що виникли за усною домовленістю та за договором від 26.10.1020, з огляду на умови даного договору та враховуючи дію наведених приписів законодавства, заявлені вимоги видаються правомірними і обґрунтованими, а також такими, що підлягають частковому задоволенню через застосування приписів 4 ст. 267 Цивільного кодексу України до частини вимог про стягнення основного боргу.
Розрахувавши 3 % річних та застосувавши індекс інфляції до стягуваної з відповідача суми боргу за несвоєчасне внесення платежів за листопад 2012 - квітень 2013 років, суд встановив, що розмір 3 % річних на суму основного боргу (99 392,32 грн.) становить 8 019,44 грн., інфляційних втрат - 74 551,38 грн. за період з 24.11.2012 по 25.10.2015.
Отже, позовні вимоги у справі № 910/30010/15 задовольняються частково, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, 4-д, ідентифікаційний код 21468990) на користь Державного підприємства «Укрінвестбуд» (вул. Банкова, 3, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код 31405158) 99 392 (дев'яносто дев'ять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 32 коп. боргу, 8 019 (вісім тисяч дев'ятнадцять) грн. 44 коп. 3 % річних, 74 551 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 38 коп. інфляційної складової боргу та 2 729 (дві тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 18.04.2016 р.
Суддя І.О. Андреїшина