ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
19.04.2016Справа № 910/7046/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши
позовну заяву Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро", м. Бориспіль-7
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ
про стягнення заборгованості в розмірі 23 007,87 грн.,
Позивач, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро", 15.04.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 14-589 від 06.04.2016 року до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення заборгованості в розмірі 23 007,87 грн.
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Пунктом 4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів сплати судового збору у передбаченому порядку та розмірі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З доданих до позовної заяви № 14-589 від 06.04.2016 року документів вбачається, що позивачем в пункті 6 переліку доданих матеріалів до позовної заяви зазначено «Платіжне доручення про сплату судового збору - тільки в першу адресу - 1 арк.», проте під час перевірки додатків до позовної заяви було виявлено відсутність вказаного документу, що підтверджується актом відділу діловодства Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 року.
Отже, позивач не надав до даної позовної заяви доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. При цьому, будь-яких посилань на правові підстави звільнення від сплати судового збору позивачем не зазначено.
Отже, зазначені обставини є підставою для застосування наслідків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України щодо повернення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
При цьому, п. 4 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.
Документи, що підтверджують надсилання відповідачу копії позовної заяви з усіма додатками безпосередньо не пов'язані з розглядом спору та забезпеченням його правильного і своєчасного вирішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.
У відповідності до п.п. 59, 61 зазначених вище Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Таким чином, належним доказом надіслання копії позовної заяви з доданими до неї всіма документами відповідачу є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції та фіскальний чек, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення.
З доданих до позовної заяви № 14-589 від 06.04.2016 року документів вбачається, що позивачем в пункті 7 переліку доданих матеріалів до позовної заяви зазначено «Оригінал поштової квитанції та опису вкладення - тільки в першому адресу - 2 арк.», проте фактично вказаний оригінал поштової квитанції відсутній, що підтверджується актом відділу діловодства Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 року.
Отже, з аналізу доданих до позовної заяви документів вбачається, що в якості доказу направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами позивачем не додано до позовної заяви оригінал поштової квитанції, що є підставою для застосування наслідків, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України щодо повернення позовної заяви без розгляду.
Також суд з аналізу доданого до матеріалів позовної заяви опису вкладення в цінний лист від 13.04.2016 року дійшов висновку про направлення копії іншої позовної заяви відповідачу, а саме б/н, б/д, а не тієї, що є належною та надісланою до суду № 14-589 від 06.04.2016 року, що свідчить про невиконання позивачем в цій частині встановлених чинним законодавством України відповідних процесуальних вимог та призводить до наслідків, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Суд дійшов висновку, що зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, проте у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 у справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.
Як зазначено у ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому, суд у разі порушення позивачем ст. 57 Господарського процесуального кодексу України не має права скористатися приписами ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки, є зобов'язаним виконати вимоги ст. 63 зазначеного Кодексу України.
Таким чином, позовна заява з доданими до неї документами не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню заявнику без розгляду для усунення допущеного порушення.
Одночасно, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 63 вказаного Кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.
Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 38, 56, 57, п.п. 4, 6 ч.1 ст. 63, ст.ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
Позовну заяву № 14-589 від 06.04.2016 року Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 23 007,87 грн., з доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду.
Роз'яснити Державному підприємству обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру "Київцентраеро", що повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суддя О.С. Комарова