ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.04.2016Справа №910/3379/16
За позовом Центральної геофізичної обсерваторії
до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"
про стягнення 100 590,01 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Філіп С.Ю. (дов. б/н від 23.02.2016 року)
від відповідача не з'явився
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14 квітня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Центральна геофізична обсерваторія (надалі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 100 590,01 грн., в тому числі 62 400,00 грн. основного боргу, 5 370,78 грн. пені, 918,73 грн. 3 % річних, 31 900,50 грн. інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг з утримання обладнання № 0-23/СКІЕКІЕ0057/011106 від 01.11.2006 року в частині здійснення оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 року порушено провадження у справі № 910/3379/16, слухання справи призначено на 14.04.2016 року.
13.04.2016 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначив, що позивач безпідставно нарахував плату за утримання обладнання з 15.09.2015 року. Крім того, відповідач надав контррозрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань і просив застосувати строки позовної давності стосовно стягнення пені за період з 15.11.2014 року по 25.02.2015 року.
У судовому засіданні 14.04.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання 14.04.2016 року не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
01.11.2006 року між Центральною геофізичною обсерваторією (виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Телесистеми України", яке в подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Телесистеми України" (замовник) укладено Договір про надання послуг з утримання обладнання № 0-23/СКІЕКІЕ0057/011106 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору на підставі взаємної згоди сторін замовник передає, а виконавець приймає на утримання телекомунікаційне обладнання замовника згідно його переліку та місць утримання, які зазначені у Додатку до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 1.2. Договору перелік та дата передачі замовником конкретного обладнання на утримання виконавцю зазначається сторонами в акті (актах) прийому-передачі обладнання на утримання (акт готовності), що є підставою для визначення початку надання виконавцем послуг щодо конкретного обладнання. Передача обладнання не веде до переходу права власності на нього до виконавця, а також не перекладає на останнього відповідальності за роботу обладнання та його схоронність, крім випадків, коли з вини виконавця порушуються ізольованість місця розташування обладнання та обмежений доступ до третіх осіб, крім персоналу виконавця та замовника.
Пунктом 2.1.1. Договору сторони погодили, що виконавець зобов'язується обслуговувати обладнання замовника у місцях його утримання (згідно Додатку до Договору), зокрема, прибирати зазначені місця та власне обладнання від пилу, сміття, наслідків опадів; усувати наявні зовнішні перешкоди в роботі обладнання; контролювати та попереджати несанкціонований доступ до обладнання; забезпечувати у місцях утримання обладнання правил пожежної безпеки; інформувати замовника про надзвичайні ситуації та ризики, які можуть негативно вплинути на нормальну роботу обладнання.
Відповідно до пункту 2.2.3. Договору замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати встановлені договором платежі.
Вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику за цим договором, вказується сторонами в Додатку № 1 до Договору (пункт 3.1. Договору).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору вартість послуг за місяць становить 1 800,00 грн.
В подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду від 31.12.2008 року, Додаткову угоду від 24.06.2010 року, Додаткову угоду № 3 від 01.04.2011 року, відповідно до яких сторони викладали Додаток № 1 до Договору у новій редакції.
Згідно Додаткової угоди № 3 від 01.04.2011 року, вартість послуг за місяць становить 4 600,00 грн.
Відповідно до пункту 3.3. Договору нарахування плати за послуги починається з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі обладнання на утримання (Акт готовності) і продовжується до моменту вивозу замовником обладнання з місця його утримання.
Послуги оплачуються замовником на підставі акту здачі-приймання наданих послуг і рахунку на оплату послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг та отримання відповідного рахунку (пункт 3.5. Договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору відповідачу надано послуги за період з 31.10.2014 року по 15.09.2015 року на загальну суму 52 746,67 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання робіт від 30.11.2014 року на суму 4 600,00 грн., Актом здачі-приймання робіт від 31.12.2014 року на суму 4 600,00 грн., Актом здачі-приймання робіт від 31.01.2015 року на суму 4 600,00 грн., Актом здачі-приймання робіт від 28.02.2015 року на суму 4 600,00 грн., Актом здачі-приймання робіт від 31.03.2015 року на суму 4 600,00 грн., Актом здачі-приймання робіт від 31.04.2015 року на суму 4 600,00 грн., Актом здачі-приймання робіт від 31.05.2015 року на суму 4 600,00 грн., Актом здачі-приймання робіт від 30.06.2015 року на суму 4 600,00 грн., Актом здачі-приймання робіт від 31.07.2015 року на суму 4 600,00 грн., Актом здачі-приймання робіт від 31.08.2015 року на суму 4 600,00 грн., Актом здачі-приймання робіт від 14.09.2015 року на суму 2 146,67 грн.
Відповідачем надіслано на адресу позивача лист № 15/ЦТУ/0372 від 15.08.2015 року в якому останній просив надати доступ до телекомунікаційного обладнання з метою демонтажу та вважати Договір розірваним з 15.09.2015 року.
Позивачем у відповідь на вищезазначений лист надіслано відповідачу лист № 16-04/1629 від 08.09.2015 року у якому позивач повідомив, що згоден на дострокове звільнення місця утримання обладнання та припинення дії договору.
Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 15.09.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 50 746,67 грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем не вивезено обладнання з місця утримання, позивачем нарахована плата за послуги у період з 15.09.2015 року по 01.12.2015 року, що становить 11 653,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг з утримання обладнання № 0-23/СКІЕКІЕ0057/011106 від 01.11.2006 року в частині здійснення оплати наданих послуг, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 62 400,00 грн. основного боргу.
У поданому відзиві відповідач зазначив, що позивач безпідставно нарахував плату за утримання обладнання з 15.09.2015 року. Крім того, відповідач надав контррозрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань і просив застосувати строки позовної давності стосовно стягнення пені за період з 15.11.2014 року по 25.02.2015 року.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Доказів сплати відповідачем наданих послуг та вивозу замовником обладнання з місця його утримання, суду не надано.
З урахуванням статті 530 Цивільного кодексу України на пункту 3.5. Договору строк виконання зобов'язання станом на час розгляду справи настав.
Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 62 400,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 370,78 грн. пені, 918,73 грн. 3 % річних, 31 900,50 грн. інфляційних нарахувань.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за надані послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 4.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати за послуги, що сталася з вини замовника, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більш ніж 10 % (десяти відсотків) від розміру місячної вартості за послуги.
У поданому відзиві відповідач просив застосувати строки позовної давності стосовно нарахування пені за період з 15.11.2014 року по 25.02.2015 року.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина 1); за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5).
Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
З огляду на правову природу пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2014 року).
Позивач звернувся до суду з даним позовом 29.02.2016 року, що підтверджується відтиском штемпелю відділу діловодства Господарського суду міста Києва.
У зв'язку із викладеним, вимога про стягнення пені за період з 15.11.2014 року по 25.02.2015 року (період за який відповідач просить застосувати строки позовної давності щодо нарахування пені) заявлена позивачем поза межами позовної давності.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені за період з 15.11.2014 року по 25.02.2015 року.
Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 239,45 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору та періоду прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що зазначені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 918,73 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в розмірі 9 944,87 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 62 400,00 грн. основного боргу, 5 239,45 грн. пені, 918,73 грн. 3 % річних, 9 944,87 грн. інфляційних нарахувань.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Центральної геофізичної обсерваторії задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 7, ідентифікаційний код 22599262) на користь Центральної геофізичної обсерваторії (03028, м. Київ, проспект Науки, будинок 39, корпус 2, ідентифікаційний код 22864480) 62 400 (шістдесят дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 5 239 (п'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 45 коп. пені, 918 (дев'ятсот вісімнадцять) грн. 73 коп. 3 % річних, 9 944 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 87 коп. інфляційних нарахувань, 1 177 (одну тисячу сто сімдесят сім) грн. 55 коп. судового збору.
3.У іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.04.2016
Суддя С.В. Стасюк