12 квітня 2016 р. Справа № 903/1302/15
за позовом Публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Західінкомбанк”
до відповідача 1: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дорсервіс Луцьк”
відповідача 2: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Волинська факторингова компанія”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Доброслав-Луцьк”
про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги
Суддя Філатова С.Т.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, дов. №293-19 від 25.02.2016р.
від відповідачів: н/в
від третьої особи: н/в
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. В судовому засіданні згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
У судовому засіданні 12.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство “Західінкомбанк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Західінкомбанк” звернулося з позовом про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором від 25.09.2015р. та відступлення права вимоги за договором іпотеки від 26.09.2015р., укладених між ТзОВ “Дорсервіс Луцьк” та ТзОВ “Волинська факторингова компанія”.
Позовні вимоги обґрунтовані таким:
08.12.2015р. ПАТ „Західінкомбанк” отримало від ТзОВ „Дорсервіс Луцьк” поштове відправлення №4300601611250, в якому знаходилась заява про заміну кредитора у справі про банкрутство ТзОВ „Доброслав-Луцьк” №5004/1113/12.
Із зазначеної заяви ПАТ „Західінкомбанк” стало відомо, що 25.09.2015 року між ТзОВ „Волинська факторингова компанія” та ТзОВ „Дорсервіс Луцьк” було укладено договір про відступлення права вимоги (договір цесії), за яким ТзОВ „Дорсервіс Луцьк” набуло право вимоги до ТзОВ „Доброслав-Луцьк” по кредитному договору №1702/06-616 від 17.02.2006 року.
Крім того, у вказаній заяві містилася інформація про те, що між зазначеними вище сторонами 25.09.2015р. було укладено договір про відступлення права вимоги (договір цесії), за яким ТзОВ "Дорсервіс Луцьк" набуло права вимоги до ТзОВ "Доброслав-Луцьк" по кредитному договору №1702/06-616 від 17.02.2006р.
26.09.2015 року було укладено договір про відступлення права вимоги (договір цесії) реєстровий №1860, за яким ТзОВ „Дорсервіс Луцьк” набуло право вимоги до ТзОВ „Доброслав-Луцьк” по договору іпотеки від 19.02.2008 року за реєстровим №629, який був укладений для забезпечення зобов'язань за кредитним договором №1702/06-616 від 17.02.2006 року.
Жодних копій вказаних вище договорів ПАТ „Західінкомбанк” надано не було, про що було складено акт відкриття поштового відправлення від 08.12.2015 року.
На момент укладення оскаржуваних договорів уступки права вимоги від 25.09.2015р. та 26.09.2015 року у ТзОВ „Волинська Факторингова компанія” не існувало права вимоги до ТзОВ „Доброслав-Луцьк” по кредитному договору №1702/06-616 від 17.02.2006 року, а тому остання і не вправі була здійснювати відступлення майнового права, яке їй не належало.
Твердження ТзОВ „Волинська факторингова компанія” про те, що остання набула право вимоги по кредитному договору №1702/06-616 від 17.02.2006 року та договору іпотеки від 19.02.2008 року р.№629 у зв'язку з укладенням 07.08.2014 року з ПАТ „Західінкомбанк” договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договору про відступлення права вимоги (договір цесії) за договором іпотеки від 19.02.2008 року р.№629, зареєстрований за р. №1209, є безпідставними та необгрунтованими.
Вищевказані договори уступки права вимоги від 07.08.2014р. є недійсними, у зв'язку з чим на сьогоднішній день у господарському суді Волинської області слухається справа №903/1074/15 про визнання зазначених правочинів недійсними.
Укладаючи оскаржувані договори уступки права вимоги від 25.09.2015 року та 26.09.2015 року по зобов'язаннях, що випливають з кредитного договору, укладеного з ТзОВ „Доброслав-Луцьк” №1702/06-616, та договору іпотеки р.№629, який забезпечував його виконання, ТзОВ „Волинська Факторингова компанія” не володіла необхідним обсягом цивільної дієздатності, адже, по суті не була кредитором ОСОБА_3 „Доброслав-Луцьк”, так як не набула жодних прав та обов'язків як кредитора по кредитному договору №1702/06-616.
Лише банк, або інша фінансова установа, може набути всіх прав та обов'язків по кредитному договору, як кредитор, і лише фінансовій установі може бути уступлене право вимоги по кредитному договору (а.с. 3-29, 33-49).
Відповідач 1 ТзОВ "Дорсервіс-Луцьк" у відзиві від 25.01.2016р. позов заперечив, мотивуючи тим, що наприкінці листопада 2015 року ОСОБА_4, як засновник TзOB “Волинькомхліб”, яке є співзасновником TзOB “Волинська факторингова компанія” з істотною участю, звернувся до Рівненського міського суду із позовною заявою до ТзОВ “Дорсервіс-Луцьк”, ТзОВ “Волинська факторингова компанія” про визнання правочинів недійсними (справа №569/14856/15-ц).
Предметом розгляду даної справи була законність укладення між ТзОВ “Волинська факторингова компанія” та ТзОВ “Дорсервіс Луцьк” договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором від 25.09.2015 та догово рів про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 25.09.2015 та 26.09.2015р.
02.12.2015р. рішенням Рівненського міського суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Основними підставами для відмови було те, що оспорювані договори є договорами цесії, а не факторингу (як про це зазначав позивач). Відповідно, на підставі цього, суд дійшов висновку про законність укладення зазначених договорів.
Зауважив, що рішенням Рівненського міського суду від 02.12.2015р. у справі №5б9/1485б/15-ц встановлено законність укладення договорів, що оспорюються у даній справі, при цьому послався на ч. 3 ст.35 ГПК України.
Водночас, відповідач 1 звернувся до суду з клопотанням від 25.01.2016р. про зупинення провадження у справі до вирішення Рівненським апеляційним господарським судом справи №903/1074/15р. за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк", ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дорсервіс Луцьк", про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № 1156 від 07.08.2014 р. та договору про відступлення права вимоги (договір цесії) № 1157 від 07.08.2014 р., мотивуючи тим, що на даний час наявний спір про законність набуття ТзОВ “Волинська факторингова компанія” права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки (а.с 63-77).
Ухвалою суду від 26.01.2016р. провадження у справі було зупинено до вирішення справи господарського суду Волинської області №903/1074/15.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 24.12.2015р. у справі №903/1074/15, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" ОСОБА_5 до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк", ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дорсервіс Луцьк" та визнано недійсними договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 1156 від 07.08.2014 року та договір про відступлення права вимоги (договір цесії) №1157 від 07.08.2014 року (а.с. 112-118).
Відповідно до ч. 5 ст. 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Ухвалою суду від 29.03.2016р. провадження у справі поновлено. Розгляд справи призначено на 12.04.2016р. на 12.00год.
Позивач у додаткових поясненнях №454-19 від 12.04.2016р. в спростування заперечень до відзиву відповідача 1 від 25.01.2016р. вказав таке:
Предметом розгляду справи №569/14856/15-ц в Рівненському міському суді, на яку посилається відповідач у справі, було встановлення обставин чи оскаржувані договори уступки права вимоги від 25.09.2015 року та 26.09.2015 року є договорами факторингу.
У своїй позовній заяві, обґрунтовуючи недійсність вищевказаних договорів уступки права вимоги, банк не стверджував, що зазначені вище договори є договорами факторингу.
Банк зазначив, що такі договори недійсні в силу того, що ТзОВ "Дорсерівіс-Луцьк", не будучи фінансовою установою, став стороною кредитного договору, та у відповідності договору про відступлення права вимоги набув право (замість ТзОВ "Волинська факторингова компанія") вимагати від боржника (ТзОВ "Доброслав-Лупьк") належного виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору, тобто і сплати процентів за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору.
Вказаний договір створив правові наслідки, існування яких прямо суперечить ст.1054 ЦК України, а отже сам зміст договору є таким, що суперечить Цивільному кодексу України (а.с. 151-152).
Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, витребувані докази не подав, поважних причин невиконання вимог суду не зазначив. Звернувся до суду із заявою від 12.04.2016р. про зупинення провадження у справі до вирішення двох інших справ:
що розглядається в порядку конституційного провадження Конституційним Судом України за поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої ст. 8, частини 4 ст. 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України;
що розглядається в порядку господарського провадження Вищим господарським судом України №903/1074/15.
Заяву обґрунтовано тим, що
Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження за поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону 1-раїни "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої,четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України. Визнання Конституційним Судом України Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" таким, що не відповідає Конституції України, має істотне значення для вирішення господарської справи №903/1302/15.
ТОВ "Волинська факторингова компанія" подало касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 по справі 903/1074/15.
На даний час наявний спір про законність набуття ТОВ "Волинська факторингова компанія" права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. За наявності такого спору, господарський суд Волинської області не може розглядатися питання про законність подальшого відчуження ТОВ "Во линська факторингова компанія" на користь ТОВ "Дорсервіс Луцьк" права вимо ги за згаданими вище договорами (а.с. 121-143).
Позивач клопотання про зупинення провадження у справі заперечив, як таке, що суперечить ч.1 ст.79 ГПК України.
Судом заяву про зупинення провадження у справі відхилено, як необґрунтовану та таку, що суперечить ч.1 ст. 79 ГПК України, згідно якої господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Відповідач 1 не навів, в чому вбачає неможливість та пов'язаність зі справою, що знаходиться у провадженні Конституційного Суду.
В силу положень ст.ст.13, 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України при розгляді подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України буде вирішувати питання щодо відповідності норм зазначеного Закону Конституції України.
Щодо касаційної скарги по справі №903/1074/15:
Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. по справі №903/1074/15 рішення господарського суду від 21.12.2015р. залишено без змін та набрало законної сили. Частиною 1 ст.79 ГПК передбачено зупинення провадження до вирішення справи, в даному випадку спір вирішено.
Водночас, скасування судового рішення в касаційному порядку може бути підставою для звернення в порядку ст.112 ГПК України.
Відповідач 2 та третя особа у судове засідання 12.04.2016р. не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 06.04.2016р. за №4302304138158, №4560100135396 (а.с. 146-147).
Ухвалами суду від 21.12.2015р., 12.01.2016р., 29.03.2016р. відповідачів 1, 2, третю особу зобов'язано було подати додаткові докази.
Вимоги суду не виконані, поважних причин невиконання не зазначено.
Зважаючи на те, що відповідачі 1, 2 та третя особа належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, спливає строк розгляду справи, імперативно визначений ст. 69 ГПК України, клопотання про продовження строку від сторін не надходило, явку сторін не було визнано обов'язковою, господарський суд,визнавши долучені до справи докази достатніми для розгляду справи за наявними матеріалами згідно ст. 75 ГПК України та заслухавши пояснення представника позивача,дослідивши долучені до справи докази -
встановив:
17.02.2006р. між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ (правонаступником якого є ПАТ "Західінкомбанк") (кредитор) та ТзОВ "Доброслав-Луцьк" (позичальник) був укладений кредитний договір №1702/06-616 з додатковими договорами про надання кредиту у вигляді відкриття відкличної поновлюваної лінії для придбання обладнання, здійснення господарської діяльності (п.1.1 договору) (а.с. 36-42).
19.02.2008р. між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ (іпотекодержатель) та ТзОВ "Добросла-Луцьк" (іпотекодавець) укладений договір іпотеки з додатковим договорм від 19.11.2008р., згідно з яким у порядку та на умовах, визначених договором, іпотекодавець передає нерухоме майно, визначене в розділі 3 договору, в іпотеку іпотекодержателю для додаткового забезпечення зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором №1702/06-616 від 17.02.2006р. (а.с. 43-49).
Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.09.2012р. порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк".
28.05.2014 р. рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 38 “Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк” з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2014 р. по 28.08.2014 р.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.07.2015р. №63 “Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку”, розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк” та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк” провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту з регулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_6.
08.08.2014р. між публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_6 (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія" укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором .
Відповідно до п.1 даного договору первісний кредитор здійснює відступлення права вимоги, а новий кредитор приймає право вимоги зобов'язання до товариства з обмеженою відповідальністю “Доброслав-Луцьк” (боржник), які ґрунтуються на кредитному договорі № 1702/06-616 від 17.02.2006р. з додатковими договорами до нього.
Водночас, 08.08.2014 р. між публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_6 (первісний іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги (договір цесії), посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за р. № 1209.
У відповідності до п.4 даного договору кредитний договір №1702/06-616 був забезпечений договором іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за р. №629, між первісним іпотекодержателем та іпотекодавцем - товариством з обмеженою відповідальністю “Доброслав-Луцьк”.
Згідно п.5 договору про відступлення права вимоги (договору цесії) сторони домовились, що за цим договором до нового іпотекодержателя переходять права та обов'язки первісного іпотекодержателя за договором іпотеки в обсязі та умовах, що існують на момент укладення договору.
Відповідно до п.6, з моменту укладення договору новий іпотекодержатель приймає за договором іпотеки іпотечне майно, що знаходиться у м. Луцьку, вул. Лідавська, 2.
25.09.2015р. ТзОВ "Волинська факторингова компанія" (первісний кредитор) та ТзОВ "Дорсервіс Луцьк" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (договір цесії), згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за кредитним договором №1702/06-616 від 17.02.2006р. з додатковими договорами до нього.
Першочергово кредитний договір був укладений між ТзОВ КБ "Західікомбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Західінкомбанк") та боржником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк" (боржник). Первісний кредитор набув право вимоги до боржника на підставі ст.512 ЦК України та договору про відступлення права вимоги 08.08.2014р. (а.с. 88-89).
26.09.2015р. між ТзОВ "Волинська факторингова компанія" (первісний іпотекодержатель) та ТзОВ "Дорсервіс Луцьк" (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення права вимоги (договір цесії), згідно з яким 17.02.2006р. між кредитором - КБ "Західінокомбанк" ТзОВ (правонаступником якого є - ПАТ "Західінкомбанк") та боржником - ТзОВ "Доброслав-Луцьк" був укладений кредитний договір №1702/06-616. 08.08.2014р. між кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія" був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №1702/06-616 від 17.02.2006р. та додатковими до нього договорами , на підставі якого сторона 1 набула право вимоги за кредитним договором, як новий кредитор. 25.09.2015р. між стороною 1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Дорсервіс Луцьк" - новим іпотекодержателем був укладений договір про відступлення права вимоги за вищезгаданим кредитним договором (а.с. 90-96).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нарухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна іпотекодержателем іпотечного майна є ТзОВ "Дорсервіс Луцьк" (а.с. 161-250).
Рішенням господарського суду Волинської області від 21.12.2015р. по справі №903/1074/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р., визнано:
недійсним договір про відступлення права вимоги за кредитним договором (кредитний договір № 1702/06-616 від 17.02.2006 р.), укладений 08.08.2014 р. між публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія";
недійсним договір про відступлення права вимоги (договір цесії), укладений 08.08.2014 р. між публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 та зареєстрований за р. № 1209.
Суд дійшов висновку, що уповноважена особа Фонду ОСОБА_6, укладаючи вищевказані оспорювані договори відступлення права вимоги, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на їх укладення та зловживав своїм службовим становищем, оскільки: такі договори могли бути укладені виключно після проведення відповідного конкурсу, на якому мав бути визначений переможець (Глава 8 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку), і лише з таким переможцем можна було укладати договори. Проте Уповноважена особа Фонду ОСОБА_6 без проведення відповідного конкурсу самостійно визначив фінансову установу, з якою уклав відповідні договори уступки права вимоги. Оскаржувані договори укладені до затвердження ліквідаційної маси та інвентаризації майна публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк” (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 268/14 від 25.12.2014 р. про затвердження), необхідність чого передбачено п.1 ст. 51 Закону. Уповноважена особа Фонду ОСОБА_6, укладаючи оспорювані договори до затвердження ліквідаційної маси, не отримав дозволу від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а таким чином не набув цивільної дієздатності на укладення договорів (а.с 52).
Позивач просить визнати недійсними договори про відступлення права вимоги (договори цесії) від 25.09.2015р. та 26.09.2015р., обґрунтовуючи тим, що ТзОВ "Волинська факторингова компанія" на час укладення договорів не володіла необхідним обсягом цивільної дієздатності, оскільки договори про відступлення прав вимоги від 08.08.2014р., на підставі яких ТзОВ "Волинська факторингова компанія" обґрунтувала свої права на передачу прав, є недійсними.
Вказані обставини щодо недійсності договорів відступлення права вимоги від 08.08.2014р. встановлені рішенням господарського суду Волинської області від 21.12.2015р. по справі №903/1074/15, що набуло законної сили відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р.
Згідно ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вищий господарський суд України у постанові №18 від 26.11.2011р. " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у п.2.6 зауважив, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
При цьому преюдиціальністю є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
При цьому судом не прийнято доводи відповідача 1 щодо преюдиціальності обставин щодо законності укладення договорів, встановлених рішенням Рівненського міського суду від 02.12.2015р. у справі №569/14856/15-ц (а.с. 78-86).
Суд виходить із такого:
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині рішення.
Рівненським міським судом надана правова оцінка оспорюваним договорам про відступлення права вимоги як таким, що не є договорами факторингу та не підпадають під дію Закону про України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг".
Водночас, судом не досліджувались та не встановлювались обставини щодо законності набуття прав та подальшого відчуження права вимоги за оспорюваними договорами.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язані, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Частиною 1 ст. 236 ЦК визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Зважаючи на те, що правочини, на підставі яких відповідач 2 передавав відповідачу 1 права вимоги, є недійсними і ніяких правових наслідків не створили, що встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, відповідач 2 не набув відповідних прав і не мав права передати їх відповідачу 1.
Враховуючи приписи ч.1 ст. 216 та ч.1 ст.236 ЦК України щодо недійсності правочину з моменту його вчинення та відсутності створення нам правових наслідків для сторін, є недійсними і оспорювані правочини про подальшу передачу права вимоги від ТзОВ "Волинська факторингова компанія" до ТзОВ "Дорсервіс Луцьк", оскільки не можна передати те, що не було набуто.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Згідно приписів ст.ст. 204, 575 ЦК України, виходячи зі змісту п. 2.1. кредитного договору №1702/06-616 від 17.02.2006р. з додатковими договорами, п.п. 1.1, 2.1 договору іпотеки від 19.02.2008р. та рішення господарського суду Волинської області, що набуло законної сили згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду 06.01.2016р., позивач ПАТ "Західінкомбанк" мав право звернутись до суду із застосуванням статей 203 та 215 ЦК України з вимогою про визнання недійсними оспорюваних договорів.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги щодо про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором від 25.09.2015р. та відступлення права вимоги за договором іпотеки від 26.09.2015р., укладених між ТзОВ “Дорсервіс Луцьк” та ТзОВ “Волинська факторингова компанія”, підставні та підлягають до задоволення в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 35 ГПК України.
Водночас, судом не прийняті доводи позивача щодо порушення вимог ст. 1054 ЦК України, як такі, що спростовані змістом ст. 515 ЦК України, згідно якої заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та ч.2 ст.583 ЦК України, ч.1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку".
В даному випадку оспорюються правочини про договірну передачу зобов'язальних вимог, які не потребують дотримання умов, визначених ст. 1054 ЦК України.
Решта доводів та заперечень сторін правового значення не має та висновків суду не спростовує.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідачів 1, 2, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 436,00грн. (за дві немайнові вимоги) слід віднести на них порівну відповідно до вимог ст.49 ГПК України.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 203, 204, 215, 216, 236, 512-516, 583 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (договір цесії) від 25.09.2015р., укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дорсервіс Луцьк" про передачу права вимоги за кредитним договором №1702/06-616 від 17.02.2006р.
3. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (договір цесії) від 26.09.2015р., укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дорсервіс Луцьк" про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19.02.2008р.(номер в реєстрі 1860).
4. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дорсервіс Луцьк" (45624, Луцький район, с. Великий Омеляник, вул. Володимирська, 4, код ЄДРПОУ 35914275)
на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (45405, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, ЄДРПОУ 19233095) 1 218,00грн. витрат по судовому збору.
5. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Волинська факторингова компанія" (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, буд 1, код ЄДРПОУ 38691844)
на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (45405, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, ЄДРПОУ 19233095) 1 218,00грн. витрат по судовому збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено
15.04.2016
Суддя С. Т. Філатова