Справа № 152/510/16-ц
2-о/152/19/16
іменем України
15 квітня 2016 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Славінської Н.Л.,
з участю:
секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,
заявника - ОСОБА_1,
представника заявника - адвоката Костриці В.С.,
представника заінтересованої особи -
Копистиринської сільської ради - Палазюка Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді Вінницької області в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, заінтересовані особи - Копистиринська сільська рада Шаргородського району Вінницької області, ОСОБА_4,
встановив:
24.03.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення фактів.
Мотивуючи заяву, ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року в с. Копистирин Шаргородського району Вінницької області померла її матір ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_9 року помер батько - ОСОБА_6, які по день смерті проживали однією сім'єю та були зареєстровані в АДРЕСА_1
Після смерті батьків залишилася спадщина, що складається із земельних ділянок, яку вона прийняла, так як проживала з матір'ю на день її смерті.
Вона є єдиним спадкоємцем майна померлих батьків за законом, оскільки інший спадкоємець - її брат ОСОБА_4 спадщини не прийняв та на неї не претендує, про що подав нотаріусу відповідну заяву.
Для оформлення своїх спадкових прав після смерті батьків вона звернулася з заявою в державну нотаріальну контору, проте державним нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері. Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус зазначає не підтвердження родинних зв'язків із ОСОБА_6 через відсутність запису про батька в свідоцтві про народження, відсутність свідоцтва про одруження батьків, відсутність доказів про прийняття спадщини після смерті матері.
Встановлення фактів має для неї юридичне значення, оскільки дозволяє реалізувати право на отримання спадщини, що відкрилася після смерті її батьків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Просить встановити юридичні факти: її постійного проживання із матір'ю ОСОБА_5 у будинку по АДРЕСА_2 по день смерті останньої, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_8 року; проживання її матері ОСОБА_5 та батька ОСОБА_6 однією сім'єю не менш як п'ять років - з 01.01.2001 року до дня смерті батька - ІНФОРМАЦІЯ_9 року; визнання ОСОБА_6 батьківства відносно неї - ОСОБА_1.
07.04.2016 року заявниця ОСОБА_1 подала заяву про уточнення заявлених вимог, у якій просить встановити юридичні факти: її постійного проживання із матір'ю ОСОБА_5 у будинку по АДРЕСА_2 по день смерті останньої, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_8 року; проживання її матері ОСОБА_5 та батька ОСОБА_6 однією сім'єю не менш як п'ять років - з 01.01.2001 року до дня смерті батька - ІНФОРМАЦІЯ_9 року; родинних відносин між нею та ОСОБА_6, зокрема, що вона - ОСОБА_1, є донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року та по день смерті проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_3
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Костриця В.С. підтримали заяву, з врахуванням редакції від 07.04.2016 року, зсилаючись на ті самі доводи. Просили встановити юридичні факти: постійного проживання заявниці із матір'ю ОСОБА_5 у будинку по АДРЕСА_2 по день смерті останньої, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_8 року; проживання батьків заявниці - матері ОСОБА_5 та батька ОСОБА_6 однією сім'єю не менш як п'ять років - з 01.01.2001 року до дня смерті батька - ІНФОРМАЦІЯ_9 року; родинних відносин між заявницею та ОСОБА_6, зокрема, що заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року та по день смерті проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_3 Суду пояснили, що матір та батько заявниці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1961 року проживали однією сім'єю до дня смерті батька. Шлюб між батьками заявниці був незареєстрований, хоча жоден з них не перебував у іншому шлюбі, весілля у батьків було. Під час спільного проживання однією сім'єю батьки заявниці були пов'язані спільним побутом, взаємними правами та обов'язками, вели спільне господарство, одержували спільні доходи від ведення господарства, отримані доходи спільно розподіляли на придбання необхідних продуктів, одягу, меблів, на інші потреби сім'ї. Заявниця народилася у 1965 році у сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6. У 1969 році у заявниці народився брат - ОСОБА_4. Після смерті батька заявниці у 2006 році остання забрала матір проживати до себе, так як матір була незряча в останні роки свого життя і потребувала сторонньої допомоги та утримання. Матір заявниці ОСОБА_5 померла в будинку заявниці. Встановлення означених юридичних фактів має для заявниці юридичне значення, так як дозволяє реалізувати право на отримання спадщини після смерті батьків, оскільки інший спадкоємець - її брат ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовився.
Представник заінтересованої особи Копистиринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області - Копистиринський сільський голова Палазюк Ю.Г. в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 в редакції від 07.04.2016 року визнав, не заперечував щодо її задоволення. Суду пояснив, що йому, як сільському голові достовірно відомо, що батьки заявниці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю до смерті ОСОБА_6 у 2006 році, вели спільне господарство, мали спільний побут, дітей, тобто проживали як подружжя. Після смерті ОСОБА_6 заявниця забрала свою матір до себе додому, так як остання перед смертю осліпла і заявниця здійснювала догляд за матір'ю. ОСОБА_5 на день своєї смерті знаходилася у заявниці протягом останніх п'яти років до смерті. Крім того, йому достовірно відомо, що батьком заявниці був ОСОБА_6 Вказані факти підтверджуються записами в погосподарських книгах, наявних у Копистиринській сільській раді
Заінтересована особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, 12.04.2016 року від нього до суду надійшла заява, у якій останній просить розгляд справи проводити у його відсутність, у зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання, не заперечує щодо задоволення заяви ОСОБА_1, оскільки його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 дійсно проживали однією сім'єю як подружжя, хоч їх шлюб не був зареєстрований, а після смерті батька заявниця, яка є його сестрою, забрала матір до себе і доглядала (а.с.39).
Вислухавши пояснення заявниці та її представника, а також представника заінтересованої особи, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1961 року по день смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_9 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в домогосподарстві ОСОБА_5, що знаходиться на АДРЕСА_4 Вінницької області, оскільки були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, обробляли земельні ділянки, придбавали майно, мали спільні сімейні інтереси та взаємні права і обов'язки, що випливають зі шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_9 року ОСОБА_6 помер (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_5 померла (а.с.12).
Померлий ОСОБА_6 від спільного проживання з ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах мав сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та доньку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка народилася і на теперішній час постійно проживає в АДРЕСА_5 а до одруження проживала спільно із батьками на одному погосподарському номері.
В свідоцтві про народження заявниці в графі «батько» запис про батька відсутній, що, як слідує з пояснення представників заявника та заінтересованої особи - Копистиринської сільської ради, такий запис в свідоцтві про народження дитини був характерним для подружжя, яке перебувало у фактичних шлюбних відносинах у 50-60 роках.
Вказані факти також підтверджуються записами в погосподарських книгах з 1964 року по 2006-2010 роки (а.с.19-32), з яких вбачається, що ОСОБА_6 проживав спільно із ОСОБА_5 на погосподарському номері матері останньої - ОСОБА_8, яка до своєї смерті значилася головою двору, а ОСОБА_6 по відношенню до неї - зятем, ОСОБА_5 - донькою, заявниця - онукою. Після смерті ОСОБА_8 головою двору в погосподарських книгах значиться ОСОБА_6, його дружиною зазначено - ОСОБА_5, дітьми - ОСОБА_9 (заявницю) та ОСОБА_4
З довідки виконкому Копистиринської сільської ради від 19.02.2016 року №04 вбачається, що ОСОБА_6 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 року постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_6
З довідки, виданої виконкомом Коипстиринської сільської ради від 29.02.2016 року за №08 вбачається, що ОСОБА_5 постійно проживала та була зареєстрована АДРЕСА_7 проте на день смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_8 року проживала біля доньки ОСОБА_1 по АДРЕСА_8
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що народилася у 1940 році в с. Копистирин, де постійно проживає по теперішній час. Заявниця ОСОБА_1 проживає по сусідству із нею. Їй достовірно відомо, що з 1961 року батьки заявниці - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, як подружжя. У ОСОБА_6 та ОСОБА_11 були спільні діти - заявниця та син - ОСОБА_4 Про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживали без реєстрації шлюбу, їй не відомо, оскільки в них було весілля, на якому вона була присутня. Після смерті ОСОБА_6 у 2006 році ОСОБА_5 ще певний час проживала у їх спільному будинку, а потім заявниця забрала її до себе - в будинок АДРЕСА_9 оскільки матір заявниці зовсім осліпла. ОСОБА_5 померла в будинку заявниці.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що народилася у 1940 році, з 1960 року приїхала проживати в АДРЕСА_5 де проживає по теперішній час, по сусідству із заявницею. Вона добре знала батьків заявниці - ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які одружилися в 1961 році, вона була запрошена на весілля. Їй не відомо, що батьки заявниці - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не зареєстрували свій шлюб. Також, їй достовірно відомо, що ОСОБА_6 був батьком заявниці, яка народилася у 1965 році. ОСОБА_6 помер у 2006 році, після чого заявниця забрала свою матір проживати до себе, так як остання осліпла і потребувала догляду. ОСОБА_5 померла у 2011 році, проживаючи із заявницею.
Таким чином, судом встановлено факт, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1961 року по день смерті ОСОБА_6, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_9 року, перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в домогосподарстві ОСОБА_5, що знаходиться на АДРЕСА_4 Вінницької області, оскільки були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, обробляли земельні ділянки, придбавали майно, мали спільні сімейні інтереси та взаємні права і обов'язки, що випливають зі шлюбу, тобто протягом не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6
Згідно із ч.ч.2, 4 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки… Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Виходячи з аналізу вказаної норми СК, сім'єю є соціальна група, що складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, а також людей, що спільно проживають на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, яка здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування» від 30.05.2008 року за №7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які
проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до
часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом),
судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК
про те, що сім'ю складають особи, які спільно
проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та
обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на
момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з
урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією
сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно
проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали
взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки,
падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї,
тощо... До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка
хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у
зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Зазначене поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини. Саме така правова позиція висловлена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.12.2013 року у справі №6-6661св13.
Крім того, з аналізу досліджених в судовому засіданні документів та показань заявниці, представника заінтересованої особи, свідків судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року, був батьком заявниці ОСОБА_1 (а.с.10).
До того ж, з аналізу досліджених в судовому засіданні документів та показань заявниці, представника заінтересованої особи, свідків судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 проживала з матір'ю ОСОБА_5 в будинку за АДРЕСА_10 Вінницької області, по день смерті останньої, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_10 року, тобто на час відкриття спадщини.
Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст.29 ЦК України).
Відповідно ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування» від 30.05.2008 року за №7, у разі якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Заявниця ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батьків, проте, оформити спадкові права на земельні ділянки, належні ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (а.с.16-17), не може, оскільки 16.03.2016 року державним нотаріусом Шаргородської ДНК Вінницької області відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с.7-9).
У зв'язку із наведеним встановлення даних фактів має для заявниці ОСОБА_1 юридичне значення.
Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регулюються нормами ЦПК, СК та ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.234 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у порядку окремого провадження.
Згідно із ч.3 ст.235 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно з п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Згідно із ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки… Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Аналіз перевірених і оцінених судом доказів переконує суд, що заявницею надані належні та допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву у їх достовірності та належності, що є підставою для задоволення заяви ОСОБА_1
При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне - 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Керуючись ст.ст.3, 213-215, 218, 223, 234-235 ЦПК України, на підставі п.п.1, 5 ч.1 та ч.2 ст.256 ЦПК України суд,
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу з 1961 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка проживала в АДРЕСА_5 з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав у АДРЕСА_11 до дня смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_9 року, тобто не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Встановити факт, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав у с. Копистирин по день смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_9 року, був батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки та жительки с. Копистирин Шаргородського району Вінницької області, українки, громадянки України.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки та жительки с. Копистирин Шаргородського району Вінницької області, українки, громадянки України зі спадкодавцем ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_8 року, на АДРЕСА_12
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя