125/2791/15-а
2-а/125/13/2016
11.04.2016
Барський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Питель О.В.,
за участю секретаря Лозінської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бар Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного мисливствознавця ДП «Могилів-Подільський лісгосп» ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного мисливствознавця ДП «Могилів-Подільський лісгосп» ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття справи та зобов'язання вчинити дії. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що працює штатним єгерем Барської районної організації УТМР. 29.11.2015 близько 14.00 год. виконуючи обхід мисливських угідь, що розташовані на території Підлісно-Ялтушківської сільської ради та межують з Мурованокуриловецьким районом, позивач почув постріли з мисливської зброї та гавкіт собак. ОСОБА_1 пішов на звуки та побачив на снігу сліди крові і сліди від коліс автомобіля. Далі в лісі побачив як дві мисливські собаки атакують дикого кабана, неподалік стояв мисливець з рушницею. Позивач запитав у мисливця: «Що відбувається?», оскільки у той день було заборонене полювання на дикого кабана. Мисливець відповів, що зараз під'їдуть єгері. Через деякий час на місце приїхав голова Мурованокуриловецької районної організації УТМР ще з кимось. Голова Мурованокуриловецької районної організації УТМР попросив документи позивача та забрав їх. Позивач вважає, що посвідчення єгеря та посвідчення мисливця вилучені у нього незаконно. Крім того, оскільки документи у нього вихопили з руки, то при цьому контрольна картка випала на сніг, і знайшов він її лише наступного дня. Пізніше, усі розійшлися, ніякого протоколу ніхто не складав. 04.12.2015 відповідач викликав позивача до Мурованокриловецького лісгоспу, сказав написати пояснення у протоколі та сплатити штраф 510 грн. Згодом копію протоколу та постанови позивач витребував у відповідача, звернувшись до прокуратури. Так, відповідач наклав адміністративне стягнення на позивача за те, що останній проводив полювання на території Мурованокуриловецької РО УТМР, яка не зазначена у дозволі, та за відсутності контрольної картки добутої дичини у порушення правил полювання. Позивач вважає постанову незаконною, а дії відповідача протиправними, оскільки 29.11.2015 позивач був не на полюванні, а виконував обхід, тобто свої службові обов'язки, тому не мусив мати при собі контрольну картку. Крім того, у позовній заяві позивач вказав, що йому не було відомо, коли розглядалася справа, відповідачем справа була розглянута за його відсутності, не були роз'яснені права.
У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, просив задовольнити позов, визнати дії відповідача протиправними, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №30 від 04.12.2015, закрити провадження у справі, зобов'язати посадових осіб ДП «Могилів-Подільський лісгосп» повернути позивачеві незаконно вилучене посвідчення єгеря №27. Додатково позивач вказав, що 29.11.2015 ОСОБА_2 склав йому розписку про те, що вилучив у нього посвідчення мисливця та службове посвідчення єгеря.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ВН №000062 та договору про надання правової допомоги від 15.02.2016 (а.с. 25-27), суду пояснив, що розгляд справи про вчинення, на думку відповідача, ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відбувалося з грубим порушенням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, протокол було складено у відсутності позивача, у протоколі не вказано дати розгляду справи, а лише години. Крім того, у протоколі зазначено, що справа буде розглядатися у приміщенні Мурованокуриловецького лісництва по вул. Леніна, 192, а постанова складена у м. Могилів-Подільському, як вбачається з її тексту.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Свої заперечення відповідач мотивував наступним. 29.11.2015 йому зателефонував голова голова Мурованокуриловецької районної організації УТМР ОСОБА_4 та повідомив, що на території мисливських угідь Мурованокуриловецької районної організації УТМР відбувається незаконне полювання. Відповідач прибув на місце, де йому голова Мурованокуриловецької районної організації УТМР та єгер даної організації ОСОБА_5 повідомили, що ОСОБА_1 займався незаконним полюванням на їх території. Пояснення ОСОБА_1 про те, що він був на обході та не полював, не були взяті до уваги, оскільки ОСОБА_4 не знайшов слідів ОСОБА_1 на підтвердження слів останнього, що він прийшов у ліс пішки. У лісі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знайшли сліди коліс двох автомобілів та сліди крові двох вбитих тварин. Відповідач підтвердив, що склав розписку позивачеві про те, що вилучив його документи. Після розписки відповідач почав складати протокол про вчинення правопорушення ОСОБА_1 Вказаний протокол відповідач складав у машині, позивач у цей час був на дворі. Коли протокол був складено, виявилося, що позивач зник. Тому 04.12.2015 відповідач зателефонував позивачеві та запросив його до Мурованокуриловецького лісництва (вул. Леніна, 192). Позивач з'явився, на пропозицію відповідача позивач написав пояснення у протоколі, що датований 29.11.2015, та поставив свій підпис. Після чого відповідачем за погодженням з позивачем було визначено суму штрафу, який він наклав. Позивач пішов сплачувати штраф, а відповідач склав постанову. Коли позивач приніс квитанцію, то відповідач повернув йому посвідчення мисливця та запропонував копію постанови, однак позивач відмовився її брати. Посвідчення єгеря, що також було вилучено у позивача на підставі положень ст. 39 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», було передано голові Мурованокуриловецької районної організації УТМР, який надіслав посвідчення до обласної організації, оскільки у разі необхідності ними буде проводитися службове розслідування. Таким чином, відповідач вважає постанову законною, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У судовому засіданні за клопотанням позивача був допитаний свідок ОСОБА_6, який є головою Барської РО УТМР. Свідок підтвердив, що ОСОБА_1 працює штатним єгерем та 29.11.2015 проводив обхід на мисливських угіддях, що за ним закріплені.
За клопотанням відповідача у судовому засіданні були допитані у якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що 29.11.2015 приблизно о 15.00 год. йому зателефонував єгер ОСОБА_5 та повідомив, що з боку Барського району чути постріли з мисливської зброї та гавкіт собак. Свідок разом з єгерем приїхали на місце події. На місці був позивач, який повідомив, що працює єгерем, свідок забрав у нього документи до з'ясування обставин. ОСОБА_1 пояснював, що виконував обхід, почув постріли, тому зайшов на територію Муровано-Куриловецького району. ОСОБА_1 показав напрямок, звідки він прийшов. Свідок та єгер ОСОБА_5 пішли перевірити пояснення ОСОБА_1 Свідок пішов у тому, напрямку, що вказав позивач, і встановив, що сліди людини закінчуються біля слідів від коліс автомобіля. На снігу було добре видно сліди коліс двох автомобілів, які зникли з місця події, інших слідів свідки не знайшли, тому дійшли висновку, що позивач займався незаконним полюванням. Свідок зателефонував державному мисливствознавцю ОСОБА_2, який приїхав, щоб скласти відповідний протокол.
На запитання головуючого свідок пояснив, що не чув як відповідач повідомляв позивачеві що буде складати протокол про вчинення адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив що працює лісником у Барському лісництві, а його батько ОСОБА_5 працює єгерем Мурованокуриловецької районної організації УТМР. Свідок не пам'ятає точної дати, коли він був на полюванні на мисливських угіддях Мурованокуриловецького району на лисицю та почув з боку Барського району постріли з мисливської зброї та гавкіт собак, бачив, що собака атакувала дикого кабана, на гавкіт собаки йшов ОСОБА_1 Свідок зателефонував батькові та повідомив дану інформацію. Приїхали ОСОБА_4 та ОСОБА_5, пізніше ОСОБА_2
На запитання головуючого свідок пояснив, що не чув чи ОСОБА_2 повідомляв ОСОБА_1 про складення протоколу.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що не пам'ятає точної дати, але його син ОСОБА_7 зателефонував йому та повідомив, що знаходиться на полюванні на мисливських угіддях Мурованокуриловецького району, та почув близько 5 пострілів, гавкіт собак з боку Барського району. Свідок одразу зателефонував ОСОБА_4 та вони разом виїхали на місце події. На місці події був ОСОБА_1, якого свідок знає давно, тому запитав, що той там робить. ОСОБА_1 пояснив, що виконував обхід, почув постріли, тому зайшов на територію Мурованокуриловецького району. Свідок пропонував позивачеві показати сліди останнього на підтвердження його слів, однак ОСОБА_1 відмовився. Свідок та ОСОБА_4 слідів ОСОБА_1 не знайшли, тому дійшли висновку, що останній займався незаконним полюванням.
Дослідивши матеріали справи, ураховуючи пояснення позивача, заперечення відповідача, пояснення свідків, суд вважає, що позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення №0185. Як вбачається зі змісту протоколу ОСОБА_1 29.11.2015 о 16.00 год. проводив полювання на території мисливський угідь Мурованокуриловецької районної організації УТМР, які не зазначені у дозволі, та за відсутності контрольної картки добутої дичини та порушень правил полювання, де і був затриманий рейдерською бригадою. У протоколі відсутня дата розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол містить пояснення позивача, аналогічні тим, що він давав у судовому засіданні та підпис останнього, який датований 29.11.2015 (а.с. 7). Протокол датований 29.11.2015, однак коли він був складений у судовому засіданні достовірно встановлено не було. Свої пояснення та підпис позивач виклав у протоколі 04.12.2015, що не заперечував і відповідач.
29.11.2015 відповідач склав розписку про те, що вилучив у позивача посвідчення мисливця та службове посвідчення єгеря (а.с. 8).
04.12.2015 відповідач виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення №30 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. Як вбачається з тексту постанови, вона була винесена у м. Могилів-Подільський (а.с. 9). У судовому засіданні відповідач заперечував те, що справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглядалася у м. Могилів-Подільський, вказав, що оскільки Мурованокуриловецька районна організація УТМР є підрозділом, тому бланки постанов відповідач отримує з м. Могилів-Подільського, тому на них вказано м. Могилів-Подільський.
04.12.2015 ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 510 грн, що підтверджується даними копії квитанції №59 (а.с. 10).
Позивач працює єгерем Барської районної організації УТМР, що підтверджується даними копії посвідчення №27 від 11.09.2007 (а.с. 11), та даними копії договору на виконання робіт (надання послуг) з ведення мисливського господарства від 03.08.2015, що укладений між Барської районної організації УТМР та ОСОБА_1 (строк дії договору з 03.08.2015 до 31.12.2015) (а.с. 54-55).
Відповідно до розподілу мисливських угідь Барської районної організації УТМР за штатним єгерем ОСОБА_1 закріплено обхід №6, до якого входять землі Верхівської, Підлісноялтушківської та Супівської сільських рад (а.с. 56). Згідно з даними копії карти угідь Барської РО УТМР обхід №6 межує з угіддями Мурованокуриловецького району (а.с. 57).
Відповідно до даних Посадової інструкції єгеря останній при виконанні службових обов'язків повинен бути у форменому одязі, мати при собі службове посвідчення (п. 2.11 Посадової інструкції) (а.с. 58).
Відповідно до даних повідомлення про розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 30.11.2015 №002 розгляд вказаної справи призначено на 10.00 год. 04.12.2015 у Мурованокуриловецькому лісництві державного підприємства «Могилів-Подільське лісове господарство» за адресою: Вінницька область, смт Муровані-Курилівці, вул. Леніна, 192. Повідомлення склав мисливствознавець Мурованоуриловецького району ОСОБА_2 Наведене повідомлення ОСОБА_1 отримав 04.12.2015, про що свідчить відмітка на тексті повідомлення та дану обставину не оспорювали сторони (а.с. 62).
Відповідно до даних розписки позивач отримав копію оскаржуваної постанови №30 11.12.2015 (а.с. 63).
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України - у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами. Під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відповідач використав наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення №0185, пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Однак, зазначений протокол складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки у судовому засіданні не було встановлено дату його складення - позивач вказав, що йому не було відомо про складання протоколу 29.11.2015, відповідач вказав, що протокол він склав 29.11.2015, жоден зі свідків не бачив, що 29.11.2015 було складено протокол; пояснення у протоколі, датованому 29.11.2015, позивач записував 04.12.2015, що також не заперечувалося відповідачем, крім того, у протоколі не зазначено дату розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Надаючи оцінку показам свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які були на місці події 29.11.2015, суд бере до уваги те, що жоден зі свідків не бачив особисто чи займався ОСОБА_1 полюванням. Наведені обставини не були взяті до уваги відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови.
Надаючи оцінку діям відповідача щодо складення оскаржуваної постанови та накладення на позивача адміністративного стягнення, суд, крім наведеного вище, виходить з того, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про розгляд справи, оскільки у протоколі відсутня дата розгляду справи, а повідомлення про розгляд справи 04.12.2015 о 10.00 год. ОСОБА_1 отримав 04.12.2015, що позбавило можливості позивача підготуватися до розгляду справи, скористатися юридичною допомогою.
Крім того, у постанові у справі про адміністративне правопорушення №30 від 04.12.2015 відносно ОСОБА_1 невірно вказано місце її складення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №30 від 04.12.2015 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги у частині закриття провадження у справі, то, оскільки суд не є відповідно до закону органом, до компетенції якого належать повноваження з розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 85 КУпАП, то він, відповідно, не має повноважень щодо її закриття, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.
Вирішуючи чи підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов'язання посадових осіб повернути позивачу незаконно вилучене посвідчення єгеря №27, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про полювання та мисливське господарство» посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, відповідно до законодавства мають право вилучати в осіб, які порушують правила полювання, знаряддя добування тварин, транспортні (плавучі) засоби, обладнання і предмети, що були знаряддям порушень, незаконно добутих тварин та іншу продукцію полювання, а також відповідні документи. Відтак, суд приймає пояснення відповідача про те, що документи у ОСОБА_1 ним були вилучені, оскільки він вбачав підстави для проведення службового розслідування, тому посвідчення єгеря на ім'я ОСОБА_1 було офіційно надіслано до Вінницької обласної організації УТМР.
Крім того, позивачем не зазначено у яких саме посадових осіб він просив витребувати документ, а суд не вправі вирішити питання про зобов'язання вчинити певні дії щодо осіб, які не були учасниками судового розгляду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог про зобов'язання посадових осіб повернути позивачу незаконно вилучене посвідчення єгеря №27.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 85, 242, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 2-17, 122, 158-163, 171-2 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії державного мисливствознавця ДП «Могилів-Подільський лісгосп» ОСОБА_2 щодо винесення постанови №30 від 04.12.2015 протиправними.
Постанову №30 від 04.12.2015 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 85 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн - скасувати.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 15.04.2016.
Суддя: