Справа № 345/4424/15-ц
Провадження № 22-ц/779/879/2016
Категорія 34
Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В. Г.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
13 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Горейко М.Д.
суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.
секретаря Шемрай Н.Б.
з участю представників апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, представника відповідача КП «ЖЕО-4» Попович Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №4» про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, за апеляційною скаргою представників ОСОБА_7 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 10 березня 2016 року, -
ОСОБА_4 звернулась в суд з наведеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що внаслідок затоплення її квартири, яке сталося 17.10.2015 року з вини відповідача ОСОБА_7, що підтверджується актом комісії КП «ЖЕО-4» від 19.10.2015 року, були пошкоджені стелі, стіни та підлога в кухні, коридорі і кімнаті квартири. Всі речі та меблі були мокрими, внаслідок чого втратили товарний вигляд. Квартира потребує ремонту, вартість якого за висновком спеціаліста складає 3704 грн., що підтверджується дефектним актом та кошторисом від 30.10.2015 року. Крім матеріальної шкоди їй спричинено і моральну шкоду. Вона являється інвалідом загального захворювання і затоплення квартири спричинило їй психологічний стрес, вона втратила спокій та нормальний сон, що вплинуло на стан її здоров'я. Також вона затратила багато часу на просушування речей, приведення їх до попереднього стану та проведення оцінки завданих збитків і як компенсацію за пошкодження меблів, які так і не вдалось привести до попереднього вигляду, вона визначила розмір моральної шкоди саме в 10 000 грн.
Ухвалою суду від 04.01.2016 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Комунальне підприємство «ЖЕО №4».
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 10 березня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_4. Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_4 3704 грн. матеріальної шкоди, 3500 грн. моральної шкоди, 1600 грн. витрат за надання правової допомоги, а також 1705,20 грн. сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, представники ОСОБА_7 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказують, що судом першої інстанції не взято до уваги заперечення на позовну заяву, а також ряд письмових доказів, а саме: акт Калуської міської ради про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП від 29.10.2009 року, відповідно до якого квартиру відповідача відключено від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП; квитанцію №0778 від 31.07.2009 року, згідно якої у квартирі ОСОБА_7 відрізано батареї опалення; довідку жителів квартир АДРЕСА_1 відповідно до якої жителі квартир не заперечують проти встановлення автономного (газового) опалення у квартирі НОМЕР_1 акт КП «Водотеплосервіс» від 01.12.2009 року, згідно якого у квартирі відповідача демонтовано всі прилади центрального опалення, стояки ізольовані; акт КП «Водотеплосервіс» від 09.12.2009 року, відповідно до якого у квартирі ОСОБА_7 демонтовано всі прилади центрального опалення і встановлено локальне (газове) опалення, стояки відсутні. Наведеними письмовими доказами підтверджується, що вини відповідача в затопленні квартири позивача немає, а аварія сталася з вини КП «ЖЕО №4», яке не утримувало внутрішньобудинкові системи в належному технічному стані.
Крім того в запереченні представник відповідача клопотав про допит свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які могли підтвердити ряд фактів та обставин, що мали місце коли сталося затоплення, однак суд безпідставно відмовив в задоволенні такого клопотання представника відповідача, натомість свідків зі сторони позивача суд вислухав і їх суперечливі свідчення заклав в основу оскаржуваного рішення.
Також апелянти зазначають, що судом неправильно досліджено та оцінено як доказ Акт про залиття від 19.10.2015 року, складений працівниками КП «ЖЕО №4», оскільки такий не відповідає вимогам п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, а також дійсним обставинам справи, так як не містить висновку комісії щодо встановлення безпосередньої вини власника квартири НОМЕР_1 - ОСОБА_7 у затопленні, дійсної причини аварійної ситуації, безпосереднього причинного зв'язку між причиною і наслідками. В акті зазначено, що причиною затоплення є несправний стояк опалення в кухні, який на момент обстеження був зашитий керамічною плиткою, однак безпосередньої причини несправності даного стояка не встановлено, а саме, що дії власника квартири НОМЕР_1 послужили причиною прориву труби опалення, внаслідок чого сталося затоплення. Одночасно і сама позивач, і допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що значне затоплення сталося через те, що невідома особа 18.10.2015 року після того, як працівниками КП «ЖЕО №4» було перекрито теплопостачання по стояку, відкрила подачу води по стояку.
На думку апелянтів, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надала жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем заподіяно їй моральну шкоду.
Крім того, апелянти зауважують, що згідно оскаржуваного рішення суд відповідно до ст.ст. 84, 88 ЦПК України повважав за необхідне стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 1500 грн. витрат на правову допомогу, однак стягнув 1600 грн.
З цих підстав апелянти просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
В засіданні апеляційного суду представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.
Позивач ОСОБА_4 та її представник, представник відповідача КП «ЖЕО №4» доводи апеляційної скарги не визнали, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просили в задоволенні скарги відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін та позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло (а.с. 43). ОСОБА_4 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 згідно свідоцтва про право власності від 14.01.2011 року та витягу про державну реєстрацію прав (копія на а.с. 4-5). Власником іншої 1/2 частини вказаної квартири є дочка позивача - ОСОБА_11
Балансоутримувачем цього будинку є КП «ЖЕО №4».
19.10.2015 року ОСОБА_4 звернулася до КП «ЖЕО №4» із заявою, в якій просила надати комісію для огляду її квартири, в якій мало місце затоплення (а.с. 9).
За даними акту про залиття №509 від 19.10.2015 року, складеного комісією КП «ЖЕО №4», вбачається, що 17.10.2015 року в будинку АДРЕСА_2 трапилося залиття стелі та стін у кухні, ванній кімнаті та кімнаті. При обстеженні квартири НОМЕР_1 виявлено, що причиною затоплення є несправний стояк опалення у кухні, який на момент обстеження був зашитий керамічною плиткою мешканцями даної квартири. Також комісія рекомендувала мешканцям даної квартири провести роботи по виведенню стояка центрального опалення на зовні та надати доступ до мереж центрального опалення (а.с. 7).
Факт затоплення 17.10.2015 року квартири ОСОБА_4 підтвердили також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які вказали, що вода текла зі стелі, з квартири ОСОБА_7 та що кімната, кухня, коридор, туалет, а також всі речі та меблі були мокрими.
За викликом позивача працівники КП «ЖЕО №4» 17.10.2015 року по приїзду на місце перекрили воду в стояку будинку, однак не помістили на будинку повідомлення про причину відсутності води і 18.10.2015 року невідомий мешканець будинку відкрив на стояку кран води, у зв'язку з чим знову почалось затоплення квартири позивача.
Як сторони визнали, затоплення було нетривалим і наслідки залиття частин квартири позивача не збільшились.
З пояснювальної записки щодо ремонту квартири ОСОБА_4, а також із зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва, дефектного акту, локального кошторису вбачається, що вартість ремонтних робіт складає 3704 грн. (а.с. 10-11).
Вирішуючи позов ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, суд першої інстанції виходив з того, що з вини власника квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_7 сталося затоплення квартири ОСОБА_4, тому матеріальна шкода в розмірі 3704 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_7, а в позові до КП «ЖЕО №4» слід відмовити.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Наведена норма закону встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.05.2012 року між КП «ЖЕО №4» та ОСОБА_7 був укладений Договір №1343 про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території (а.с. 44), згідно п.п. 3 п. 13 якого виконавець КП «ЖЕО №4» зобов'язувалось утримувати внутрішньо будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законом строки. Відповідно до п.п.10 п. 13 договору КП «ЖЕО №4» зобов'язане своєчасно проводити підготовку житлового будинку та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
За даними акту про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 29.10.2009 року (а.с. 45) квартира АДРЕСА_1 відключена від внутрішньобудинкових мереж на підставі рішення міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГОП за участю представника КП «ЖЕО №4», представника монтажної організації та представника виконавця послуг з ЦО і ГВП, чим підтверджується що прилади центрального опалення в цій квартирі демонтовані та стояки ізольовані працівниками відповідних служб, а не самовільно відповідачем ОСОБА_7
Наведене підтверджується також копією квитанції №0778 від 31.07.2009 року та копіями актів КП «Водотеплосервіс» від 01.12.2009 року та 09.12.2009 року (а.с. 47-49).
Крім того, судом встановлено, що під час проведення планового осіннього огляду будинку АДРЕСА_1 в м. Калуші не виявлено порушень в системі мережі центрального опалення.
Згідно акту від 06.08.2015 року в будинку АДРЕСА_1 проведена ревізія теплових вузлів та запірної арматури вузлів вводів. Система готова до експлуатації (а.с. 63).
Відповідно до актів від 09.09.2015 року та 10.09.2015 року при проведенні випробувань теплових мереж будинку АДРЕСА_1 під тиском 12 кгс/см2 протягом 10 хв. та місцевої системи під тиском 7.5 кгс/см2 протягом 10 хвилин порушень в роботі мережі не виявлено. Жодних заяв про несправність мереж під час проведення випробувань не надходило (а.с. 61, 64).
Давши оцінку наведеним доказам, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини відповідача КП «ЖЕО №4» в затопленні квартири позивача та спричиненні їй шкоди, і безпідставність у зв'язку з цим позовних вимог ОСОБА_4 до КП «ЖЕО №4» та обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_7 в частині відшкодування їй матеріальної шкоди в розмірі 3704 грн.
Такий висновок суду не відповідає наведеним обставинам справи, які встановлені судом. Адже, за змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень.
Зазначені обов'язки виконавця передбачені також і Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 (далі - Правила).
Розділом 2 Правил визначено, що технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.
Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків, яка включає в себе проведення планових та позапланових оглядів (пункт 2.1 Правил).
Отже, складовою технічного обслуговування є, зокрема, планові огляди, які розподіляються на загальні та профілактичні.
Пункт 2.1.5 Правил передбачає, що періодичність проведення профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та граничні строки невідкладної ліквідації виявлених несправностей елементів жилих будинків наведено відповідно у додатках 2 та 3 Правил.
З урахуванням наведених норм матеріального права та встановлених судом обставин справи, зокрема, що причиною затоплення квартири позивача є несправний стояк опалення у кухні квартири відповідача ОСОБА_7, за справність якого відповідає КП «ЖЕО №4», то наявною є вина останнього у затопленні квартири позивача, а не ОСОБА_7, як це прийшов до висновку суд першої інстанції, посилаючись на те, що на час прориву стояка він був зашитий керамічною плиткою мешканцями квартири НОМЕР_1. Як визнали сторони, всі стояки в будинку вмонтовані у стіни. На стіні в кухні квартири відповідача викладена плитка, проте працівники балансоутримувача будинку в квартиру не заходили перед запуском тепла в опалювальний сезон і ніхто не пред'являв ніяких претензій, що немає доступу до стояка, і для усунення наслідків аварії працівники КП «ЖЕО №4» вивели стояк з квартири відповідача без зриву плитки зі стіни. Таким чином, відповідач КП «ЖЕО №4» не довів причинно-наслідкового зв'язку між встановленням облицювальної плитки на стіні в кухні квартири відповідача ОСОБА_7 та проривом стояка опалення в її квартирі і як наслідок затоплення квартири позивача.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 27.03.1997 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди», суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині стягнення з відповідача ОСОБА_7 в користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 3704 грн. слід скасувати та ухвалити нове рішення про відшкодування позивачу матеріальної шкоди, завданої затопленням квартири, внаслідок винних дій відповідачем КП «ЖЕО №4».
Відповідно підлягає скасуванню і рішення суду в частині відшкодування позивачу моральної шкоди відповідачем ОСОБА_7
Задовольняючи частково позовну вимогу ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди, суд першої інстанції, давши оцінку причинному зв'язку між моральною шкодою і протиправними діями заподіювача та виною останнього в її заподіянні, вважав твердження позивача та її представника про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та погіршенням стану її здоров'я через постійні хвилювання та стреси підставними, у зв'язку з чим дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 3500 грн.
Такий висновок суду першої інстанції є неправильним, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В п. 3 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 9 вказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт затоплення квартири позивача ОСОБА_4 внаслідок винних дій відповідача КП «ЖЕО №4», то безумовно винними діями останнього позивачу спричинена і моральна шкода. Тому з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості з КП «ЖЕО №4» слід стягнути на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1500 грн.
З урахуванням вище викладеного в частині позову ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, слід відмовити.
За змістом ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. А тому підлягає скасуванню і рішення суду в частині вирішення судових витрат.
Як вбачається з квитанції №0291389 від 16.11.2015 року позивач оплатила 600 грн. за складання позовної заяви (а.с. 20), а згідно квитанції №0289357 від 21.01.2016 року - 1000 грн. за ведення цивільної справи (а.с. 65). Тому з відповідача КП «ЖЕО №4» слід стягнути на користь позивача ОСОБА_4 1600 грн. витрат за надання правової допомоги.
Згідно квитанцій від 02.12.2015 р. (а.с. 1) позивач при подачі позову в суд сплатила судовий збір в розмірі 1705,20 грн.
Проте, відповідно до п.п. 1.1. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5-ти розмірів мінімальної заробітної плати, що в даному випадку станом на дату подання позову становило 487,20 грн. За подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою розмір судового збору згідно п.п. 1.2. ч. 2 ст. 4 Закону становив 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що складало 487,20 грн. Таким чином всього позивач повинна була оплатити за подання позовної заяви 974,40 грн., які й підлягають стягненню в її користь з відповідача КП «ЖЕО №4».
Крім того, згідно п.п. 1.6. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» апелянтом ОСОБА_7 відповідно до квитанцій від 21.03. та 04.04.2016 року (а.с. 106, 120) оплачено судовий збір в розмірі 1071,84 грн., який в силу ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача КП «ЖЕО №4» на користь апелянта ОСОБА_7
На підставі викладеного, відповідно до ч. 1 ст. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 2.1., п. 2.1.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ст. 1192 ЦК України, ч. 1 ст. 88 ЦПК України, п.п. 1.1., 1.2., 1.6. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представників ОСОБА_7 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 10 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №4» про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №4» Калуської міської ради на користь ОСОБА_4 3704 грн. матеріальної шкоди, 1500 грн. моральної шкоди, 1600 грн. витрат за надання правової допомоги, а також 974,40 грн. сплаченого судового збору.
В решті позову до КП «ЖЕО №4» відмовити.
В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №4» Калуської міської ради на користь ОСОБА_7 1071,84 грн. сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуюча Горейко М.Д.
Судді: Бойчук І.В.
Проскурніцький П.І.