Справа № 344/9783/15-ц
Провадження № 22-ц/779/845/2016
Категорія 30
Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.
Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.
13 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Проскурніцького П.І.
Суддів: Вакарук В.М., Горейко М.Д.
за участю секретаря: Шемрай Н.Б.
сторін: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування витрат на утримання, лікування та поховання спадкодавця, стягнення судових витрат, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 грудня 2015 року,-
10.07.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що проживала однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 з січня 1997 року до 15 листопада 2011 року, є спадкоємцем четвертої черги за законом. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.01.2014 року встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 однією сім'єю з січня 1997 року до 15 листопада 2011 року. Відповідачі по справі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є дочками померлого і спадкоємцями за законом першої черги. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Відповідачі відмовлялися від виконання обов'язку щодо організації поховання батька, тому позивачем за власні кошти здійснено поховання. Оскільки відповідачі є дочками, спадкоємцями першої черги, то повинні відшкодувати ОСОБА_2 витрати на утримання, лікування та поховання спадкодавця у відповідності до частки отриманої спадщини.
Просила стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на її користь по 26 689 грн. 28 коп. понесених витрат на поховання спадкодавця ОСОБА_7 та судові витрати.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 17 457 грн. 35 коп. понесених витрат на поховання спадкодавця ОСОБА_7, та 243 грн. 60 коп. по оплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 17 457 грн. 35 коп. понесених витрат на поховання спадкодавця ОСОБА_7, та 243 грн. 60 коп. по оплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказала, що у відповідності до ч.1 ст.1232 ЦК України, спадкоємці зобов'язані відшкодувати витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Однак, не дотримавшись вимог даної статті, суд першої інстанції ділить пред'явлені позивачкою витрати на поховання померлого та встановлення пам'ятника тільки на двох дочок - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, без участі самої позивачки, що є незаконним.
Порядок організації поховання і ритуального обслуговування населення регулюється "Необхідним мінімальним переліком вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення", затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 року, а також Законом України "Про поховання та похоронну справу", відповідно до яких в питаннях про поховання померлого встановлення надгробного пам'ятника та його облаштування не зазначається. Разом з тим, відшкодуванню підлягають витрати, понесені саме на поховання спадкодавця, так як проведення інших заходів чи дотримання традицій будь-якими особами вчиняються на власний розсуд, а тому відшкодуванню не підлягають. Тому відповідачі не вбачають доведеності доцільності облаштування могили та розумності витрат на встановлення пам'ятника в розмірі 30 500 грн., оскільки вони проведені не при похованні спадкодавця, а проведені на власний розсуд позивача більше ніж через два роки після поховання. Більше того, спорудження пам'ятника ОСОБА_2 не було погоджено з відповідачами - дочками померлого, які фактично не знали про його високу вартість.
Померлий ОСОБА_7 мав банківські рахунки. Позивачка по даній справі аргументувала, що зняла кошти з рахунку і витратила їх на поховання, в тому числі і на встановлення пам'ятника. Отже, в частині стягнення витрат на встановлення пам'ятника вимоги є необгрунтованими і такими, що не підлягали задоволенню, так як ці витрати не пов'язані з похованням спадкодавця. Викладені обставини судом першої інстанції не досліджені належним чином, що призвело до ухвалення необгрунтованого рішення.
У зв'язку із наведеним, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити за безпідставністю.
Вислухавши доповідача, представника відповідачів, позивачку та її представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблений відповідний актовий запис №1657, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, 26листопада 2011 року (а.с.5).
Згідно копії свідоцтва про народження, виданого 08.04.1987 року, батьком ОСОБА_5 є ОСОБА_7 (а.с.6).
Згідно копії свідоцтва про народження, виданого 06.07.2008 року, батьком ОСОБА_8 є ОСОБА_7 (а.с.7).
Як вбачається із копії рішення Івано-Франківського міського суду від 21.01.2014 року, копії рішення Івано-Франківського міського суду від 30.03.2015 року, копії спадкової справи (а.с.70-106), та не заперечується сторонами, відповідачі є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7
Згідно копії рішення Івано-Франківського міського суду від 21.01.2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги, позовні вимоги задоволено частково, встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 однією сім'єю з січня 1997 року до 15 листопада 2011 року (а.с.32-33).
Згідно копії свідоцтва про поховання від 28.11.2011 року, виданого ОСОБА_2, остання здійснила поховання ОСОБА_7 (а.с.12).
Відповідно до копії договору замовлення №81 на організацію та проведення поховання, предметом якого є організація та проведення поховання померлого, поховання ОСОБА_7 організувала та оплатила позивач (а.с.13).
Також позивачка була замовником та оплатила гранітний пам'ятник, який встановлений на могилі ОСОБА_7, що підтверджується копією договору, копією рахунку-фактури, копією квитанції, копією акту здачі і прийняття робіт (а.с.19-22).
Також позивачка стверджує, що вона оплатила поминальний обід після похорону ОСОБА_7, поминальний обід на сорок днів після поховання та поминальний обід на роковини після смерті, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.15-18).
Загальна сума витрат на поховання складає 53 378,56 грн., що підтверджується копіями чеків та рахунками.
Відповідно до положень ст. 1232 ЦК України - спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
Відповідачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7, яка складається з ? частини квартири АДРЕСА_1 та половини грошових вкладів в банках «Райффайзен Банк Аваль» 20 788 гривень, заблоковано у ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитні кошти в розмірі 34315.79 грн. та 34793 грн.86 коп., а також на пенсійному рахунку 34998 грн.83 коп. в АТ «Ощадбанк» 11421 грн. 85 коп., на підставі рішення суду від 30 вересня 2015 року, на користь спадкоємців стягнуто по 5194 гривні 50 коп. кожному спадкоємцю. (а. с., а.с.74, 80-84, 55, 123-125).
Зазначене спадкове майно та кошти значно перевищують визначені і стягнуті судом першої інстанції з відповідачів витрати на поховання і увіковічення пам'яті померлого ОСОБА_7
Розмір витрат на поховання ОСОБА_7 судом першої інстанції визначено правильно на підставі правовстановлюючих документів ( а .с., а. с. 13, 14, 19-22).
Таким чином, правовою підставою для отримання відшкодування понесених витрат є факт спадкування. У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Позивачка не є спадкоємцем, який за наявності спадкоємців першої черги отримав спадщину. Вона, проживаючи у фактичних шлюбних відносинах із покійним, прийняла на себе усі обов'язки пов'язані із його похованням та увіковіченням пам'яті ( а .с. 9-10). Статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» передбачено, зокрема, що:
- намогильні споруди - це пам'ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам'ять про померлих;
- поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме: такі витрати повинні бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення.
Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Покійний ОСОБА_7 працював постановником та музикальним оформлювачем Івано-Франківського музикально-драматичного театру ім. Івана Франка, був удостоєний звання заслужений артист, як талановита людина, заслужив на увічнення його пам'яті відповідно до місцевості у якій працював, тому колегія суддів приходить до висновку, що позивачка мала підстави для організації похорону та увіковічення пам'яті у обраний нею спосіб.
Виходячи із визначення поняття поховання відповідно до вказаного Закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.
Отже, витрати на проведення поминального обіду, та інші обряди на 9 днів, 40 днів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодовувати які спадкоємець зобов'язаний відповідно ст. 1232 ЦК України, а відтак стягненню не підлягають.
Твердження апелянта про те, що встановлення надмогильних пам'ятників не відноситься до витрат на поховання і є неправомірним, не узгоджуються із вимогами Закону України «Про поховання та похоронну справу», зокрема, в частині «облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв і традицій, що не суперечить законодавству».
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вищевказаних вимогах закону, а рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 грудня 2015 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: П.І. Проскурніцький
Судді: В.М. Вакарук
М.Д. Горейко