Справа № 344/2555/16-а
Провадження № 2-а/344/164/16
13 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: ОСОБА_1
при секретарі с/з: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 13 квітня 2016 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_3 (надалі - «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (надалі - «Відповідач»), в якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_3 до трудового стажу періоду роботи з 01.01.1984 р. по 31.12.1984 р. в колгоспі «Правда»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську перерахунок з 19 січня 2016 року призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за віком з врахуванням стажу роботи в колгоспі «Правда» з 01.01.1984 р. по 31.12.1984 р.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Зокрема, позовні вимоги мотивовані тим, що дії Відповідача щодо неврахування при призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком до трудового стажу періоду роботи з 01.01.1984 р. по 31.12.1984 р. в колгоспі «Правда» є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Як зазначив Позивач в судовому засіданні, в період з січня 1983 року по грудень 1985 року він працював в сувенірному цеху колгоспу «Правда», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, а, відтак, посилання Відповідача на те, що в графі архівної довідки «кількість людиноднів» за період 1984 року стоїть прочерк, на думку Позивача, не може порушувати надані йому чинним законодавством України соціальні права на належне пенсійне забезпечення.
Представник Відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, - в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в їх задоволенні.
Зокрема, як зазначила представник Відповідача, оскільки у відповідній графі архівної довідки «кількість людиноднів» за період 1984 року стоїть прочерк, у Відповідача були відсутні правові підстави для зарахування періоду роботи Позивача за 1984 рік у колгоспі «Правда» до трудового стажу при призначенні йому пенсії за віком.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
Частиною 1 статті 1 Заакону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з досягненням пенсійного віку 22 січня 2016 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську з 19 січня 2016 року призначено ОСОБА_3 пенсію за віком, однак, до загального трудового стажу не враховано періоду роботи Позивача у колгоспі «Правда» з 01 січня 1984 року по 31 грудня 1984 року.
Вважаючи такі дії Відповідача неправомірними, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання Відповідача зарахувати стаж роботи у колгоспі «Правда» з 01 січня 1984 року по 31 грудня 1984 року до загального трудового стажу при призначення пенсії за віком.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
В той же час, в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені та є усталеними у практиці європейських країн. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи рішення, вчиняючи дії, чи допускаючись бездіяльності.
Таким чином, завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
До того ж, відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закріплений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип законності кореспондує положенню частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до вимог якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон, так і повноваження, які є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань).
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Іншими словами, при виконанні поставлених перед адміністративним судочинством завдань адміністративний суд перевіряє законність та обґрунтованість реалізації органом публічної адміністрації, його посадовою чи службовою особою компетенції (наданих законом повноважень). Критеріями такої перевірки є: відповідність оскаржуваного акта приписам, що встановлені у законі; дотримання органом меж повноважень, наданих йому законом; дослідження органом передбачених у законі обставин, що є підставою прийняття акта; збереження чинності законом, на основі якого прийнято акт; відсутність спотворення змісту закону, що покладений в основу рішення; додержання правил, строків, форми та процедури прийняття акта.
Як підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін в судовому засіданні, підставою для не зарахування до трудового стажу періоду роботи Позивача у колгоспі «Правда» з 01 січня 1984 року по 31 грудня 1984 року став висновок Відповідача про те, що оскільки у архівній довідці з Архівного відділу Тисменицької районної державної адміністрації у таблиці виробленої кількості людиноднів за 1984 рік проставлено прочерк, відтак, вказаний період роботи в колгоспі не може бути зараховано Позивачу до загального трудового стажу при призначенні йому пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Зокрема, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (частини 1-2 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Порядок підтвердження стажу роботи визначено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як випливає із записів у трудовій книжці ОСОБА_3 (а.с. 6-7), 20 січня 1983 року його було прийнято на роботу в цех допоміжних промислів колгоспу «Правда» на посаду ливарника; 18 грудня 1985 року ОСОБА_3 було звільнено з колгоспу «Правда» за власним бажанням.
Таким чином, в період з 20 січня 1983 року по 18 грудня 1985 року ОСОБА_3 працював в колгоспі «Правда», що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці.
Відповідно до Архівної довідки Архівного відділу Тисменицької районної державної адміністрації від 18 січня 2016 року (а.с.9) ОСОБА_3 прийнятий на роботу в сувенірний цех з січня 1983 року (протокол № 1 від 19 січня 1983 року) в колгосп «Правда» с. Черні їв Тисменицького району Івано-Франківської області, звільнений з грудня 1985 року (протокол № 22 від 9 грудня 1985 року). За цей період виробив таку кількість людиноднів: 1983 рік - 309; 1985 рік - 279; в графі «вироблено людиноднів» за 1984 рік проставлено прочерк. У відомостях нарахування заробітної плати за 1984 рік прізвище не виявлено.
Враховуючи зміст вищевикладеної архівної довідки, Відповідачем при призначенні Позивачу пенсії за віком до загального трудового стажу не було враховано періоду роботи у колгоспі «Правда» з 01.01.1984 року по 31.12.1984 рік у зв'язку з відсутністю кількості вироблених людиноднів за цей період.
В той же час, Суд звертає увагу на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи особи, є трудова книжка.
При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства України у встановлених законом випадках архівні довідки можуть підтверджувати стаж роботи особи в разі відсутності трудової книжки або відсутності в ній відповідних відомостей.
В спірних публічно-правових відносинах, які виникли між сторонами, Відповідачем при прийнятті рішення про призначення пенсії за віком Позивачу (в частині не зарахування відповідного періоду роботи до трудового стажу) було порушено принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при прийнятті рішення про призначення пенсії і неврахування при цьому певних періодів роботи до трудового стажу) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.
В той же час, Відповідачем не наведено норму закону, на підставі якої Позивачу не було враховано періоду роботи в колгоспі «Правда» за 1984 рік до трудового стажу за умови наявності відповідних записів про роботу в цей період в трудовій книжці.
Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про те, що дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо неврахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 до трудового стажу періоду роботи з 01.01.1984 р. по 31.12.1984 р. в колгоспі «Правда» є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
За таких обставин Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо неврахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 до трудового стажу періоду роботи з 01.01.1984 р. по 31.12.1984 р. в колгоспі «Правда» (с. Черніїв Тисменицького району Івано-Франківської області), та знаходить підстави для зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську здійснити перерахунок з 19 січня 2016 року та забезпечувати виплату ОСОБА_3 пенсію за віком з врахуванням стажу роботи в колгоспі «Правда» (с. Черніїв Тисменицького району Івано-Франківської області) з 01.01.1984 р. по 31.12.1984 р.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо неврахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 до трудового стажу періоду роботи з 01.01.1984 р. по 31.12.1984 р. в колгоспі «Правда» (с. Черніїв Тисменицького району Івано-Франківської області).
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську здійснити перерахунок з 19 січня 2016 року та забезпечувати виплату ОСОБА_3 пенсію за віком з врахуванням стажу роботи в колгоспі «Правда» (с. Черніїв Тисменицького району Івано-Франківської області) з 01.01.1984 р. по 31.12.1984 р.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 551,20 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.
Суддя Домбровська Г.В.