Провадження № 22-ц/774/2025/16 Справа № 202/37719/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Козлов С.П.
Категорія 3
18 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Козлова С.П.,
суддів: Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,
за участю секретаря: Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року по справі за позовом прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ОСОБА_2, треті особи: комунальне підприємство "Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради", Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_3, про визнання права державної власності та витребування майна із чужого володіння, -
У жовтні 2011 року прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до суду з таким позовом, посилаючись на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року, позов Регіонального відділення ФДМУ задоволено частково - визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6; визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27 січня 1995 року №114 в частині включення в уставний фонд ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" цих гуртожитків; визнано недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного БМТ "Дніпроважбуд", затвердженого заступником голови Дніпропетровського облвиконкому від 21 грудня 1994 року, в частині включення в уставний фонд ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_7 визнано право власності за державою в особі регіонального ФДМУ по Дніпропетровській області на вказані гуртожитки: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, підвал та прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_5, 14 та 2,4,5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_8; вилучено із незаконного володіння ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" вказані гуртожитки, а в іншій частині позову відмовлено у зв'язку з тим, що решта приміщень вже не є власністю ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" і на час розгляду справи частина майна знаходиться у третіх осіб, а саме: підвальне приміщення,1,3 поверхи гуртожитку АДРЕСА_8, яким воно відчужене. Виходячи з встановлених у судовому рішенні обставин недійсності правових підстав набуття ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" права власності на вказані гуртожитки та оскільки їх частина була відчужена третім особам, зокрема, ОСОБА_3, який подарував ОСОБА_2 частину приміщенняАДРЕСА_18 а саме, поз.3,5,5а,8,8а, загальною площею 51,5 кв.м., на І поверсі поз.І, ІІ, VІ, ганок а-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_9, що на час такого відчуження було заборонено законом, прокурор, уточнюючи свої позовні вимоги в ході судового розгляду справи, просив суд визнати право власності за державою в особі регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області на цю частину приміщення; повернути її державі в особі регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області та витребувати її з чужого незаконного володіння на користь держави в особі регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області шляхом зобов'язання ОСОБА_2 повернути ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» державне нерухоме майно.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року провадження у справі в частині пред'явлених позовних вимог до ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 206 ЦПК України.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 рокув задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області просить скасувати рішення суду та задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.
У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Суд належним чином не з'ясував характер і суть заявлених позивних вимог, норм права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги; не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.
На підставі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
За змістом ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до положень ст. 388 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій ст. 388 ЦК України (п. 26).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 114 від 27.01.1195 року на виконання Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210 «Про корпоратизацію підприємств» та «Положення про порядок корпоратизації підприємств», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508, на базі будівельно-монтажного тресту «Дніпроважбуд» створено відкрите акціонерне товариство будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» (т. 2 а.с. 26).
Згідно наказу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області № 12/23-ПРА від 14.06.1996 року прийнято рішення про затвердження плану розміщення акцій ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» для їх продажу (т. 2 а.с. 29), а за наказом РВ ФДМУ по Дніпропетровській області № 12/62-ЗВП від 01.10.1998 року прийнято рішення про завершення приватизації ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» (т. 2 а.с. 32).
В процесі корпоратизації ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" до його статутного фонду увійшов гуртожиток АДРЕСА_15
04 грудня 2003 року за договором купівлі-продажу частини гуртожитку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н.В., зареєстрованому в реєстрі за №3960, ВАТ будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» продало, а ОСОБА_6 купила будівлю гуртожитку АДРЕСА_10. За заявою власника, відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 листопада 2003 року за №1993128, реєстраційний номер 3071822, відчужується літ.А-5 на І поверсі приміщення 102 поз.1-42, ІІІ загальною площею 611,4 кв.м., а1, а4, а14,а12,а10; в загальному користуванні: а2,а3 ганки; на І поверсі І тамбур, ІІ сходи, ІV тамбур, V сходи. Будівля гуртожитку №4 належить ВАТ будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» на підставі Наказу №12/62- від 01 січня 1998 року Регіонального відділення фонду Держмайна України по Дніпропетровській області та Наказу Дніпропетровської обласної державної адміністрації Управління майном області від 10 вересня 1999 року за №2-В та зареєстрованого в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 жовтня 2003 року за №1749286, реєстраційний номер 3071722 (т. 1 а.с. 33).
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 лютого 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Несен В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 285, ОСОБА_6 продала, а ТОВ «Хімекс» купило частину будівлі гуртожитку АДРЕСА_11. Відчужується в будинку літ.А-5 на І поверсі приміщення 102 поз.1-42, ІІІ загальною площею 611,4 кв.м.; ганки а1, а4, а10, а12, а14; в загальному користуванні: ганки а2, а3; на І-ому поверсі - тамбур І, сходи ІІ, тамбур ІV, сходи V (т.1 а.с.34).
Згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.08.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Несен В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 2035, ТОВ «Хімекс» продало, а гр. ОСОБА_3 купив нежитлові приміщення, що розташовані в АДРЕСА_12. Продавцю належать в будівлі гуртожитку літ. А-5 на І поверсі частини приміщення 102 поз.1-39, ІІІ загальною площею 646,2 кв.м.; ганки а1, а4, а10, а12, а14; в загальному користуванні: ганки а2, а3; на І-ому поверсі - тамбур І, сходи ІІ, тамбур ІV, сходи V, коридор VІ. За заявою власника відчужуються нежитлові приміщення, які складаються з: в будівлі гуртожитку літ. А-5 на І поверсі частини приміщення 102 поз. 3, 5, 8. В загальному користуванні поз. І, ІІ, VІ, ганок а2. Загальна площа відчужуваного майна складає 53,7 кв.м. (т.1 а.с. 35).
На підставі договору дарування від 15.03.2010 року, зареєстровано в реєстрі за №332, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар приміщення №102, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9. Опис об'єкта: в будівлі гуртожитку літ. А-5 на І поверсі прим. №102 поз. 3, 5, 5а, 8, 8а площею 51,5 кв.м. в загальному користуванні поз. І, ІІ, VI, ганок а2, загальна площа 51,5 кв.м., (т. 2 а.с. 64).
Виходячи з того, що гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягали включенню до статутного фонду ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року, задоволено частково позов регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області до Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд", треті особи - ОСОБА_9, ТОВ "Торгівельно-офісного центру "Інсток", ТОВ "Трейд технолоджи інвестмент", ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, про визнання актів недійсними та визнання права власності, а саме: визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5, АДРЕСА_6; визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 №114 в частині включення в статутний фонд ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5, АДРЕСА_6; визнано недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд", затвердженого заступником голови Дніпропетровського облвиконкому від 21 грудня 1994 року, в частині включення в уставний фонд ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5, АДРЕСА_6; визнано право власності за державою, в особі Регіонального відділення Фонду держмайна по Дніпропетровській області на гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4 та 2,4,5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_13 підвал, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_19 вилучено з незаконного володіння ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4 та 2,4,5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_13 підвал, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_19 припинено провадження у справі №40/287 в частині визнання недійсним Переліку (додаткового) нерухомого майна, що передано у власність приватизованому ВАТ, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, затвердженого розпорядженням Облдержадміністрації від 05.08.1999 №372-р в частині включення в статутний фонд ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_14; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4 на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України; припинено провадження у справі №40/287 в частині визнання недійсним Переліку нерухомого майна, що передано у власність приватизованому ВАТ, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, виданим ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" згідно наказу Облдержадміністрації від 10.09.1999 №2-В "Про надання переліку нерухомого майна" в частині включення в статутний фонд ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України; вирішено питання про розподіл судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.
При цьому судом було встановлено, що в порушення вимог діючого законодавства засновник ВАТ БМФ "Дніпроважбуд", включивши до статутного фонду створеного в процесі корпоратизації підприємства спірні гуртожитки, не врахував положень чинного на той момент законодавства… На момент створення ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" та затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд" виконкомом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів не дотримано вимог п. 42 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 №717, та п. 39 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 №36 щодо зміни акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд", а саме: п.16 - вартість майна, яке підлягає приватизації, та п. 17 - розмір статутного фонду акціонерного товариства, що призвело до безпідставного збільшення вартості статутного фонду акціонерного товариства на вартість спірних гуртожитків. Дніпропетровською обласною державною адміністрацією вчинено дії з корпоратизації ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" без урахування спеціальних норм Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а відтак, такі дії судом вважаються неправомірними ...".
Одночасно судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів участі регіонального відділення ФДМУ у створенні статутного фонду ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" та затвердження Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, а також доказів надання засновником регіональному відділенню ФДМУ інвентаризаційних описів, що підтверджують включення відповідних об'єктів до статутного фонду ВАТ БМФ "Дніпроважбуд", що у своїй сукупності свідчить про необізнаність позивача щодо включення до статутного фонду вказаного підприємства спірних гуртожитків.
Між тим, відмовляючи в задоволенні заявлених вимог про визнання права державної власності та витребування спірного майна із володінняОСОБА_2 з тих підстав, що остання є добросовісним набувачем цього майна, всі попередні власники якого володіли ним і відчужували його на законних підставах та були добросовісними набувачами, на час його придбання ОСОБА_3 26.08.2005 року не було жодної мови про незаконне набуття права власності ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», після дарування ним площа спірного нежитлового приміщення збільшилася та є відмінною від вказаного позивачем, жодних доказів щодо зміни загальної площі позивачем не надано, суд не врахував, що регіональне відділення ФДМУ, яке відповідно до Закону України №2163-ХІІ від 04.03.1992 "Про приватизацію державного майна" та Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №412, здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, здійснює повноваження власника державного майна у процесі приватизації та захист майнових прав держави на території України і за її кордоном, здійснювало лише продаж акцій ВАТ БМФ "Дніпроважбуд", створеного в процесі корпоратизації Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, що вбачається з наказу регіонального відділення ФДМУ від 01 жовтня 12/62 "Про завершення приватизації ВАТ БМФ "Дніпроважбуд", і при вирішенні питання про передачу спірного майна цьому товариству ніякої участі як повноважний представник держави не приймало, тобто спірне приміщення вибуло з володіння держави поза її волі, а за змістом ч. 4 ст. 390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених ним витрат на поліпшення майна у сумі, на яку збільшилася його вартість, якщо такі поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, тому законних підстав для відмови в задоволенні заявленого позову із зазначених в рішенні обставин у суда не було.
Крім того, суд при розгляді цієї справи залишив поза увагою положення ч. 3 ст. 388 ЦК України щодо права у власника витребувати у всіх випадках від добросовісного набувача набуте ним безвідплатно майно в особи, яка не мала права його відчужувати, а, як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 отримала спірне майно безвідплатно на підставі договору дарування від 15.03.2010 року.
З урахуванням наведеного ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права рішення суду, висновки якого не відповідають дійсним обставинам справи, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині визнання за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області права власності на спірне приміщення з витребуванням його від ОСОБА_2 згідно ст. ст. 387, 388 ЦК України, а вимоги в позові про повернення державі цього приміщення колегія вважає зайвим, оскільки вони фактично включаються в частину вимог про його витребування із володіння ОСОБА_2на користь держави і самостійного окремого пред'явлення не потребують.
Підлягають також стягненню з ОСОБА_2 судові витрати по справі відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, тобто несплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3654 грн. на користь держави та сплачений прокурором за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 1339,80 грн. на користь прокуратури Дніпропетровської області.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити частково.
Визнати за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 58, код ЄДРПОУ 13467337) право власності на приміщення в будівлі гуртожитку літ. А-5 на І поверсі частина приміщення №102 поз. 3, 5, 5а, 8, 8а площею 51,5 кв.м. в загальному користуванні поз. І, ІІ, VI, ганок а2, загальна площа 51,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15.
Витребувати від ОСОБА_2(АДРЕСА_16, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 58, код ЄДРПОУ 13467337) приміщення в будівлі гуртожитку літ. А-5 на І поверсі частина приміщення №102 поз. 3, 5, 5а, 8, 8а площею 51,5 кв.м. в загальному користуванні поз. І, ІІ, VI, ганок а2, загальна площа 51,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15.
Стягнути з ОСОБА_2(АДРЕСА_17 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 3654 грн. та на користь прокуратури Дніпропетровської областісудовий збір в розмірі 1339,80 грн..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: