Провадження № 11-сс/774/460/16 Справа № 201/3955/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
13 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали за апеляційною скаргою прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2016 року,
Цією ухвалою було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_7 про арешт тимчасово вилученого майна під в ході обшуку у службових приміщеннях Центрального територіального командування Управління Національної Гвардії України (військовій частині НОМЕР_1 ).
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим що, у клопотанні прокурора належним чином не доведено розумність та співрозумність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Не погодившись з зазначеним рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову.
Свої апеляційні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що слідчим суддею допущені істотні порушення кримінального процесуального закону. Апелянт зазначає, що вилучені у холі обшуку у службових приміщеннях ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ) мають суттєве значення для кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши надані матеріали, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення; збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Однак прокурором не повною мірою було дотримано вимоги кримінального процесуального закону, а саме не наведено обґрунтування необхідності арешту документів і речей вилучених під час обшуку, проведеного за ухвалою суду в службових приміщеннях Центрального територіального командування Управління Національної Гвардії України зазначено правовий статус майна, яке належало арешту.
Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його находження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільним позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності- також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Разом з тим, матеріали судового провадження не містять будь-яких даних, що слідчим суддею було повідомлено слідчого та/або прокурора про день та час розгляду клопотання про арешт майна, а тому доводи прокурору зазначені в його апеляції про недотримання вимог закону в цій частині є слушними та обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Зазначені вимоги норм кримінального процесуального закону слідчим суддею при постановлені оскаржуваної ухвали враховано не було, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення, а тому ухвала суду першої інстанції, на підставі вимог ч.1 ст.412 КПК України, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали суду апеляційної інстанції у відповідності до п.2) ч.3 ст.407 КПК України.
З огляду на вищезазначене з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання слідчого з зазначених в ухвалі мотивів, колегія суддів погодитися не може, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для повернення клопотання слідчому для усунення його недоліків.
Керуючись ст. ст. 170-174, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_7 про арешт тимчасово вилученого майна - скасувати, повернувши зазначене клопотання військовій прокуратурі Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України для усунення недоліків в строк, протягом сімдесяти двох годин з моменту отримання ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3