Провадження № 22-ц/774/3941/16 Справа № 203/8116/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Колесніченко О. В. Доповідач - Глущенко Н.Г.
Категорія 48
13 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ
13 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Осіяна О.М., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Сахарова Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2016 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання майна, набутого за час спільного проживання, спільною сумісною власністю та визнання права власності, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2016 року про залишення без розгляду його позову до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання майна, набутого за час спільного проживання, спільною сумісною власністю та визнання права власності, - посилаючись на те, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального закону, що тягне за собою беззаперечне скасування ухвали. Зокрема, позивач посилається на те, що направлене йому СМС-повідомлення про виклик до суду є неналежним доказом особистого отримання саме ним цього повідомлення / а. с. 138-141 /.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2016 року позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання майна, набутого за час спільного проживання, спільною сумісною власністю та визнання права власності - залишена без розгляду на підставі п.3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України / а. с. 127-128 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.
Постановлюючи 10.02.2016 року ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 - суд першої інстанції виходив з того, що позивач жодного разу не зявився у судові засідання, в тому числі і в два останні судові засідання 14.01.2016 року та 10.02.2016 року, а представник позивача з'явилась лише єдиний раз 13.05.2015 року, а тому позов підлягає залишенню без розгляду / а. с. 127-128 /.
Однак, з такими висновками суду погодитись неможна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, а також вимогам процесуального закону.
Відповідно до ч.3 ст. 169 ЦПК України - у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України - суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання і від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 06.03.2015 року справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.03.2015 року / т. 2 а. с. 43 / і у зв'язку з неявкою позивача в це судове засідання розгляд справи було відкладено на 10.04.2015 року / а. с. 47/. Однак, 10.04.2015 року розгляд справи не відбувся і вона неодноразово відкладалась з різних підстав / а. с. 50, 64-65, 68, 70, 80, 83, 87, 92, 96, 108, 116, 121, 126 /.
Згідно ст. 74 ЦПК України - судові виклики здійснюються судовим повістками і така судова повістка разом із розпискою, а у випадках встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Також, особи, які беруть участь у справі, можуть бути повідомлені або викликані до суду телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України - судові повістки вручаються під розписку і така розписка про вручення повертається до суду.
З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2015 року сторони в судове засідання не з'явилися і розгляд справи було відкладено на 14.01.2016 року. В матеріалах справи міститься копія реєстру поштових відправлень (на який посилається суд у своїй ухвалі від 10.02.2016 року) / т. 2 а. с. 118 /, згідно якого, 05.01.2016 року позивачу ОСОБА_2 було надіслано судову повістку про виклик його в судове засідання на 14.01.2016 року, однак копія зазначеного реєстру не є належним доказом про отримання позивачем цієї судової повістки, так як в матеріалах справи відсутні докази вручення судової повітки у відповідності з вимогами ст. ст. 74.76 ЦПК України. Отже, позивач не був повідомлений про слухання справи у встановленому законом порядку.
Згідно довідки секретаря судового засідання сторони в судове засідання 14.01.2016 року не з'явилися у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 10.02.2016 року / т. 2 а. с. 121 /.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції послався на реєстр поштових відправлень / а. с. 124 /, згідно якого, 25.01.2016 року позивачу ОСОБА_2 було надіслано судову повістку про виклик його в судове засідання на 10.02.2016 року, однак копія зазначеного реєстру не є належним доказом про отримання позивачем цієї судової повістки, так як в матеріалах справи відсутні докази вручення судової повітки у відповідності з вимогами ст. ст. 74.76 ЦПК України. Отже, позивач не був повідомлений про слухання справи 10.02.2016 року у встановленому законом порядку.
Крім того, 22.12.2015 року та 24.01.2016 року позивачу було направлено СМС-повідомлення про судові засідання призначені на 14.01.2016 року та на 10.02.2016 року /а. с. 119, 124/, однак ці повідомлення теж не є неналежним повідомлення позивача про виклик у судові засідання, з наступних підстав.
Так, згідно п.2 Порядку надсилання учасникам судового процесу тексту судових повісток у вигляді СМС-повідомлень (затвердженого наказом ДСА України від 01.06.2013 року №73), текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику СМС-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою СМ-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Однак, в матеріалах справи така заявка про отримання судової повістки в електронній формі є лише від ОСОБА_3 /а. с. 120/, а від ОСОБА_2 - не надходила.
Крім того, згідно ст. 197 ЦПК України - суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового засідання технічними засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого іншим працівником апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального не здійснюється.
Відповідно до ст. 198 ЦПК України - одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання.
Однак, при розгляді цієї цивільної справи суд першої інстанції допустив грубе порушення ст. ст. 197,198 ЦПК України, оскільки не проводив фіксування судових засідань технічними засобами і не вилися журнали судових засідань не зважаючи на те, що та чи інша сторона з'являлись до суду, що вбачається як з довідок складених секретарем судового засідання, так і розписок, які були відібрані судом від учасників процесу про їх явку до суду в наступні судові засідання.
Так, зокрема, 03.11.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, але суд не проводив фіксування судового засідання технічними засобами та не вівся журнал судового засідання і справа була відкладена на 22.12.2015 року /а. с. 110/.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду від 10.02.2016 року, як така, що не відповідає матеріалам справи та вимогам процесуального закону, - не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд по суті до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2016 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання майна, набутого за час спільного проживання, спільною сумісною власністю та визнання права власності - скасувати, справу направити на розгляд по суті до того ж суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню по справі.