Справа № 527/502/16-ц
номер провадження 2/527/223/16
13.04.2016 року Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої - судді Марущак Р.М.
при секретарі - Таранець Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області,
09 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом.
Мотивувала тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1. У цьому будинку зареєстровані: її донька - ОСОБА_2 та син - ОСОБА_3, який проживає в ньому на даний час.
З 2009 року ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає. З 2010 року перебуває у розшуку, місце її знаходження не відоме. По цій причині зняти доньку з реєстраційного обліку вона не може. Має намір виїхати до м. Полтави, але реєстрація у будинку зазначеної особи позбавляє її можливості, як власника нерухомого майна, продати його.
Посилаючись на викладене, на порушення своїх прав власника нерухомості, позивач прохала визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. На адресу суду направила заяву про розгляд справи за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася. Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомляла, заперечення на позов не надала.
Представник третьої особи - Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, заперечень на позов не надіслав.
За згодою позивача справа вирішена на підставі наданих доказів (заочний розгляд) .
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступне.
Позивач є власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим нотаріально 09.11.2010 року та зареєстрованим в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.11.2010 року. Вказаний будинок ОСОБА_1 отримала у спадщину від свого чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8.
Згідно довідки виконкому Манжеліївської сільської ради Глобинського району від 04.03.2016 року № 101/02-38, у вищеназваному житловому будинку на даний час зареєстровані: ОСОБА_1, 1941 року народження, ОСОБА_2, 1979 року народження, ОСОБА_3, 1977 року народження.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, наданої 17.03.2016 року Глобинським РС УДМС України в Полтавській області, ОСОБА_2 зареєстрована в с. Манжелія Глобинського району Полтавської області з 12 грудня 2001 року.
Актом обстеження домогосподарства ОСОБА_1, жительки с. Манжелія Глобинського району Полтавської області № 98/02-38 від 03.03.2016 року підтверджується, що на даний час в житловому будинку по АДРЕСА_1 фактично проживають: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 (відповідач у справі) приблизно з 2007 року в будинку не проживає. В даний час місце її знаходження не відоме.
Як вбачається з відповіді на звернення позивача, даної 18.01.2011 року Управлінням карного розшуку УМВС України в Полтавській області, ОСОБА_2, 1979 року народження на протязі 2008-2009 років неодноразово здійснювала поїздки на залізничному транспорті на території Російської Федерації. Згідно отриманих даних востаннє вона виїхала за межі України в січні 2008 року, дані про її в»їзд до України в базі даних відсутні. Проводяться подальші заходи направленні на встановлення місцезнаходження розшукуваної.
За ч.1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи.
Згідно ч.2, ч.3 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім"ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом (ст. 321 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст.156 ЖК з урахуванням положень ч. 1 ст.405 ЦК члени сім"ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
За ч.2 ст.156 ЖК до членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК, згідно яких плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Згідно ст. 64 Житлового Кодексу України до членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки.
Відповідно до ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї у житлі, що належить громадянинові на праві приватної власності за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст.71 ЖК України за тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї у будинку державного або громадського житлового фонду за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться у судовому порядку.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Достовірно, на підставі наданих письмових доказів, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 - донька позивача, була членом її сім»ї. За місцем реєстрації - у будинку позивача, без поважних причин не проживає з січня 2008 року, тобто більше 8 років. Згідно наявних даних виїхала до Російської Федерації і до України не поверталася.
Дані про те, що між нею та власником будинку існують будь-яких договірні відносини з приводу користування житлом - відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_2 втратила право користування будинком, власником якого є позивач у справі. Позов ґрунтується на законі і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 71, 72, 150, 156, 158, 163 ЖК України, ст. 3 Сімейного кодексу України, ст. 316, 317, 319, 321, 379, 382, 383, 405 ЦК України, ст.ст.10,11,30,60,61,88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженку с. Манжелія Глобинського району Полтавської області, такою, що втратила право користування житловим будинком номер АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в загальному порядку.
РАЙОНОГО СУДУ Р. М. Марущак