524/8528/15-ц
12.04.2016 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:
головуючого - судді Рибалки Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Недяк Д.І.,
за участі: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів,
У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів з депозитного та карткового рахунку.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 12 грудня 2013 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу «Стандарт, 6 міс.»», заява №SAMDNWFD0070034109000, відповідно до умов якого вона внесла на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 18180 доларів США на строк до 12 червня 2014 року із сплатою 9% річних. Відповідно до п.5 вказаного договору сторони домовились про можливість дострокового розірвання договору з повідомленням про це за два банківські дні до дати розірвання договору.
Крім того, ПАТ КБ «Приватбанк» їй було відкрито картковий рахунок №5168742063962884 (MASTERCARD GOLD). Станом на 23.06.2014 року залишок грошових коштів на рахунку становить 1860000 грн. Строк дії картки сплив, у зв'язку з чим її було вилучено банкоматом. Відповідачем було видано нову картку, проте доступу до грошових коштів надано не було.
24 березня 2014 року вона звернулась із заявою про дострокове розірвання договорів банківського вкладу та карткового рахунку, але Банк відмовляється повернути їй вклад та грошові кошти з карткового рахунку.
Просила стягнути з відповідача на її користь за договором банківського вкладу SAMDNWFD0070034109000 від 12.12.2013 грошові кошти у сумі - 18 118,00 доларів США, що за курсом НБУ на час ухвалення судового рішення у справі становить - 463 288,11 грн.; за договором карткового рахунку SAMDN03000183587776 від 10.04.2013 (картка MASTERCARD GOLD № 5168742063962884) грошові кошти у сумі - 1 860 000,00 грн.; за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором карткового рахунку SAMDN03000183587776 від 10.04.2013 інфляційні втрати у сумі - 1 371 006,00 грн. та 3 % річних у сумі - 106 249,31 грн.
У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив, що відповідно до 1.1.5.7. Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», банк не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором у випадку, якщо виконання таких зобов'язань стає неможливим або утруднене, або затримується зважаючи на виникнення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
Зазначив також, що відповідно до статті 7 Федерального Закону РФ від 02 квітня 2014 року «Про особливості функціонування фінансової системи Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на перехідний період», банком Росії прийняті рішення про припинення з 21 квітня 2014 року діяльності на території Республіки Крим та м. Севастополя відокремлених структурних підрозділів, серед яких ПАТ «Приватбанк». Це означає заборону здійснення ними на території Республіки Крим і м. Севастополя банківських та інших операцій, за винятком операцій, пов'язаних з передачею активів і зобов'язань. Через блокування окупаційною владою серверів банку, відповідач не може ні підтвердити, ні спростувати пояснення позивача про наявність коштів у зазначений сумах на його рахунках.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу «Стандарт, 6 міс.»», заява №SAMDNWFD0070034109000, відповідно до умов якого позивач внесла на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 18180 доларів США на строк до 12 червня 2014 року із сплатою 9% річних. Відповідно до п.5 вказаного договору сторони домовились про можливість дострокового розірвання договору з повідомленням про це за два банківські дні до дати розірвання договору.
Крім того, 10.04.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір №SAMDN03000183587776, згідно якого останній було відкрито картковий рахунок №5168742063962884 (MASTERCARD GOLD). Станом на 23.06.2014 року залишок грошових коштів на рахунку становить 1860000 грн., що підтверджується довідкою №1584984 від 23.06.2014 року (а.с.11). Строк дії картки сплив, у зв'язку з чим її було вилучено банкоматом. Відповідачем було видано нову картку, проте доступу до грошових коштів надано не було.
24 березня 2014 року ОСОБА_3 повідомила банк про своє рішення достроково розірвати договір банківського вкладу «Стандарт 6 міс.» та договір карткового рахунку, обслуговування якого Банк також припинив. Станом на день розгляду справи відповідач кошти позивачу не повернув.
У письмовій відповіді Банку від 10 квітня 2014 року адресованої позивачу на її звернення, відповідач не заперечував фактів укладання з нею депозитного договору та договору про відкриття карткового рахунку, а лише пояснював неможливість виконання ним своїх зобов'язань у зв'язку з невизначеністю юридичного статусу та основи діяльності банківської системи України в Криму (а.с.13).
Відповідно до статті 1 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з положенням частин 1, 2 статті 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Відповідно до п.5 Договору банківського вкладу від 12.12.2013, у вкладника та у банку є право достроково розірвати даний договір, повідомивши про це один одного за два банківські дні до дати розірвання договору. При вимозі вкладника про розірвання договору, строк вкладу якого ще не минув, сума вкладу повертається. За неповний строк вкладу проценти виплачуються за зниженою ставкою.
Таким чином, на підставі письмової вимоги позивача від 24 березня 2014 року про повернення грошового вкладу та коштів з карткового рахунку, Банк був зобов'язаний повернути ОСОБА_3 грошові кошти.
Ухилення відповідача від повернення вкладу є незаконним та безпідставним, оскільки відповідно до вимог статті 1066 ЦК України, банк використовує кошти клієнта, гарантуючи його право безперешкодного розпорядження. Він не має права встановлювати непередбачені договором чи законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Оскільки стороною договору банківського вкладу є фізична особа, то відповідач не міг відмовити у видачі вкладу. Закон (стаття 1074 ЦК України) не допускає обмежень прав клієнта щодо розпорядження такого вкладу. Такі обмеження можливі лише у випадках, передбачених законом і на підставі судового рішення. Вказаний закон станом на день подання позовної заяви відсутній. Отже, дії відповідача, направленні на ухилення від повернення вкладу є протиправними.
Посилання представника відповідача на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не повинен повертати депозит та гроші з карткового рахунку, оскільки кошти вносились у відділенні банку на території АР Крим, яка окупована, суд вважає необґрунтованими, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» є юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпропетровську.
Відповідно до статті 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до п. 5 Постанови Правління Національного Банку України від 06.05.2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, в тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.
Разом з тим із договору банківського вкладу від 12 грудня 2013 «Стандарт, 6 міс.», заява №SAMDNWFD0070034109000 вбачається, що він був укладений ОСОБА_3 саме з ПАТ КБ «ПриватБанк», який розташований і діє на території України у місті Дніпропетровську. Окрім того, позивачем надано довідку ПАТ КБ «ПриватБанк» підписану керівником центру обслуговування індивідуальних VIP-клієнтів та скріплену печаткою ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої у вказаному банку ОСОБА_3 відкрито картковий рахунок із залишком коштів на ньому станом на 23 червня 2014 року у розмірі 1860000 грн. та депозитний рахунок із залишком котів у розмірі 18118 доларів США.
У судовому засіданні представник відповідача також пояснив, що 31 березня 2014 року Державною думою Російської Федерації прийнятий Закон «Про захист інтересів фізичних осіб, які мають вклади у банках і відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих і (або) діють на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя». Відповідно до статті 2 вказаного закону, він регулює відносини, пов'язані зі створенням автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників», та здійсненням компенсаційних виплат фізичним особам, передбачених цим Законом, шляхом придбання «Фондом захисту вкладників» прав (вимог) фізичних осіб за вкладами в кредитних установах. Відповідно до статей 6, 7 Закону «Фонд захисту вкладників» 21 квітня 2014 року на своєму офіційному сайті, а 23 квітня 2014 року в офіційних виданнях оголосив про придбання у вкладників, прав (вимог) за вкладами (рахунках).
Суд вважає, що посилання представника позивача на законодавство Російської Федерації щодо його дій АР Крим безпідставним, оскільки відповідно до ст. 4 ЦК України, актами цивільного законодавства є Конституція України, Цивільний Кодекс України та інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також інших органів державної влади та влади АР Крим, видані в межах встановлених Конституцією та законом, отже законодавчі акти Російської Федерації не врегульовують правовідносини між сторонами у справі. Крім того, представником відповідача у судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами факту отримання позивачем грошових коштів від автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників».
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України, передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу згідно ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. 10, 14, 57-61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд,
Позов - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 за договором банківського вкладу SAMDNWFD0070034109000 від 12.12.2013 грошові кошти у сумі - 18 118,00 доларів США, що за курсом НБУ на час ухвалення судового рішення у справі становить - 463 288,11 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 за договором карткового рахунку SAMDN03000183587776 від 10.04.2013 (картка MASTERCARD GOLD № 5168742063962884) грошові кошти у сумі - 1 860 000,00 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором карткового рахунку SAMDN03000183587776 від 10.04.2013 інфляційні втрати у сумі - 1 371 006,00 грн. та 3 % річних у сумі - 106 249,31 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у сумі 12 180,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.В. Рибалка