Ухвала
іменем україни
13 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, державного підприємства «Конярство України» про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційними скаргами державного підприємства «Конярство України» та Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року,
встановила:
У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25 січня 2011 року вона була призначена в державне підприємство «Конярство України» (далі - ДП «Конярство України») на посаду директора. 16 березня 2011 року Міністерством аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство) з нею було укладено контракт про прийняття її на вказану вище посаду. Наказом від
26 листопада 2014 року, який було видано у зв'язку із невиконанням нею умов контракту згідно підпункту «м» п. 26 розділу 5 та на підставі п. 8
ст. 36 КЗпП України, її було звільнено з займаної посади та припинено дію контракту. Як на підставу припинення контракту Міністерство посилається на доповідну записку Управління внутрішнього аудиту від
18 вересня 2014 року, службову записку Департаменту тваринництва від
29 вересня 2014 року, лист-погодження Шевченківської районної в
м. Києві державної адміністрації від 26 листопада 2014 року.
Вважала своє звільнення незаконним у зв'язку з тим, що чинним законодавством за умовами п. «м» контракту не передбачено таких підстав для припинення трудового договору, які наведені в оскаржуваному наказі, а також тому, що у період винесення вказаного наказу вона перебувала на лікарняному згідно листка непрацездатності у період з 25 листопада
2014 року по 19 грудня 2014 року.
Ураховуючи наведе, просила визнати її звільнення на підставі наказу від 26 листопада 2014 року незаконним, скасувати зазначений наказ та поновити її на роботі у ДП «Конярство України», стягнути з
ДП «Конярство України» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня
2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано незаконним наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 листопада 2014 року «Про звільнення ОСОБА_3». Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора
ДП «Конярство України» з 26 листопада 2014 року, стягнуто з
ДП «Конярство України» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 90 318,14 грн та моральну шкоду у розмірі 1 000 грн, а всього стягнуто 91 318,14 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційних скаргах ДП «Конярство України» та Міністерство просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача з займаної посади за п. 8 ст. 36 КЗпП України відбулося з дотриманням трудового законодавства.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що при звільненні ОСОБА_3 були порушенні норми трудового законодавства, а відтак трудові права останньої підлягають захисту в судовому порядку.
Проте з висновком апеляційного суду погодитися не можна з огляду на наступне.
Установлено, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 січня2011 року ОСОБА_3 призначено на посаду директора державного підприємства «Конярство України» з наступним укладанням контракту.
Наказом Міністерства аграрної політики продовольства України від
16 березня 2011 року укладено контракт з ОСОБА_3, як директором ДП «Конярство України», строком на п'ять років з 16 березня 2011 року до 16 березня 2016 року.
Умовами п. 6 Контракту передбачено, що ОСОБА_3 здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства,передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом.
За умовами п. 7 вказаного контракту керівник зобов'язується забезпечити виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства згідно з додатком до контракту, своєчасне і повне внесення підприємством платежів до бюджету згідно з установленим порядком та виплату заробітної плати.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 листопада 2014 року було припинено дію контракту від 16 березня
2011 року з ОСОБА_3, директором ДП «Конярство України» за невиконання умов контракту (підпункт «м» пункт 26 Розділ 5), згідно п. 8
ст. 36 КЗпП України.
Підставами звільнення є: доповідна записка Управління внутрішнього аудиту від 18 вересня 2014 року, в якій зазначені недоліки та порушення в роботі ДП «Конярство України», службова записка Департаменту тваринництва від 29 вересня 2014 року, відповідно до якої запропоновано розірвати контракт з директором ДП «Конярство України»
ОСОБА_3., лист-погодження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 26 листопада 2014 року, яким погоджено звільнення ОСОБА_3 з посади директора ДП «Конярство України» за умови дотримання чинного законодавства про працю.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
У розділі 5 контракту сторони погодили внесення змін і доповнень до контракту та його припинення.
Положеннями підпункту «м» пункту 26 Розділу 5 контракту визначено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном (Міністерства аграрної політики та продовольства України), у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, зокрема, з інших підстав передбачених законодавством.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно застосував положення ст. 21, п. 8 ст. 36, ст. 51, ч. 2 ст. 235, ст. 237-1 КЗпП України, на підставі наданих сторонами доказам (ст. 212 ЦПК України) прийшов до правильного висновку, що при звільненні позивача роботодавцем не було порушено норми трудового законодавства, оскільки доповідна записка Управління внутрішнього аудиту від 18 вересня 2014 року, в якій зазначені недоліки та порушення в роботі ДП «Конярство України», службова записка Департаменту тваринництва від 29 вересня 2014 року, відповідно до якої запропоновано розірвати контракт з директором
ДП «Конярство України» ОСОБА_3 свідчать про неналежне виконання обов'язків директором ДП «Конярство України»
ОСОБА_3 обов'язків, покладених на неї умовами контракту. Крім того, листом-погодженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 26 листопада 2014 року, погоджено звільнення
ОСОБА_3 з посади директора ДП «Конярство України»
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, вірно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
Проте всупереч вимогам статей 303, 316 ЦПК України, апеляційний суд переоцінив наявні в справі докази, не витребував нових, не навів належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції та скасував законне рішення суду першої інстанції.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги державного підприємства «Конярство України» і Міністерства аграрної політики та продовольства України задовольнити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО.С. Ткачук
Судді:В.С. Висоцька
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова
І.М. Фаловська