30 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
КоротунаВ.М., Нагорняка В.А., Юровської Г.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року,
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 липня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року, у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 липня 2015 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 08/1/17-К від 09 жовтня 2008 року у розмірі 60 670,48 дол. США, що згідно з курсом валют НБУ станом на 07 травня 2015 року становить 1 275 627 грн 40 коп., а також третейський збір у розмірі 13 156 грн 27 коп.
Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорію справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.
Законом України «Про внесення змін до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам», який набрав чинності 12 березня 2011 року, частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України, п. 2 ч. 6 ст. 56 Закону України «Про третейські суди» суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, зокрема якщо справа у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що боржник за кредитним договором, який укладено між банком та позичальником, є споживачем послуг банку, у зв'язку з чим спір про стягнення заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суду» не підвідомчий, а тому суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року № 6-856цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
КоротунВ.М. Нагорняк В.А. ЮровськаГ.В.