13 квітня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
КоротунаВ.М., Мазур Л.М., НагорнякаВ.А.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 28 жовтня 2015 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок нападу належної відповідачу собаки породи «вівчарка». ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2 818 грн 05 коп. на відшкодування майнової та 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні вимог до ОСОБА_6 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 28 жовтня 2015 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2015 року змінено, виключено із розміру стягнутої шкоди 422 грн, вказавши розмір майнової шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 у сумі 2 396 грн 05 коп. У решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 10 лютого 2015 року біля 19 годин ОСОБА_7, перебуваючи на подвір'ї житлової будинку АДРЕСА_1, з дозволу співвласниці ОСОБА_9 внаслідок нападу собаки, породи «німецька вівчарка», яка вільно пересувалась по території подвір'я, що належить відповідачці ОСОБА_5, отримав тілесне ушкодження у вигляді укушеної гнійної рани лівого передпліччя та перебував на стаціонарному лікуванні в період 13 по 27 лютого 2015 року
За нормами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснено у постанові № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу завдано майнову шкоду неправомірною бездіяльністю власниці собаки ОСОБА_5, яка полягає у порушенні правил утримання тварин, і визначається розміром витрат, понесених позивачем на лікування внаслідок отримання тілесних ушкоджень. Разом із тим, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки позивачі не довели своїх вимог.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що сума у 422 грн судом врахована помилково, оскільки вона внесена позивачем до медичного закладу як сума благодійного внеску, тому ця сума підлягає виключенню із розміру стягнутого збитку.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами не вбачається.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2015 року в незмінній частині та рішення апеляційного суду Рівненської області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
В.М. Коротун Л.М. Мазур В.А. Нагорняк