іменем україни
11 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Маляренка А.В.,Леванчука А.О.,Парінової І.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2016 року,
У березні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 2 липня 2010 року о 14 год. 45 хв. у м. Харкові по вул. Халтурина, біля будинку № 1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_6, який керував автомобілем марки ГАЗ НОМЕР_2 та ОСОБА_5, який керував автомобілем марки «Шкода-Фабія, державний номерний знак НОМЕР_1. У результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі було пошкоджено. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в Московському районному суді м. Харкова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, проведено авто технічну експертизу, за висновками якої в його діях не встановлено порушень Правил дорожнього руху України та встановлено, що дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 10.4 зазначених Правил, що з технічного зору створювало причинний зв'язок з подією дорожньо-транспортної пригоди. При перегляді указаної адміністративної справи апеляційним судом провадження стосовно нього закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Незважаючи на той факт, що матеріали адміністративної справи свідчать про порушення відповідачем Правил дорожнього руху України, протокол стосовно нього не складався. З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача, як з винної особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, матеріальну шкоду спричинену пошкодженням його автомобіля, яка відповідно до авто товарознавчого дослідження складає 17 633 грн. 65 коп.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 липня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 17 633 грн. 65 коп., витрати на проведення незалежної оцінки в сумі 400 грн. та судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 17 633 грн. 65 коп., витрати на проведення незалежної оцінки в сумі 400 грн. та судовий збір у розмірі 652 грн. 26 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем надано достатньо доказів, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди та відповідно до ч. 2 ст. 1166 та ч. 5 ст. 1187 ЦК України зобов'язаний відшкодувати її.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2016 року залишити беззмін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
А.В.Маляренко
А.О.Леванчук
І.К.Парінова