Ухвала
іменем україни
13 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі ліквідатора Раєвського Костянтина Євгенійовича, Національного банку України про скасування рішення ліквідатора про визнання та віднесення вимоги до сьомої черги задоволення вимог кредиторів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року,
встановила:
У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати частково недійсним договір від 5 вересня 2013 року, укладений між ТОВ «Укрпромбанк», Національним Банком України та ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», а саме: в частині постановлення ОСОБА_3 на 7-му чергу задоволення вимог кредиторів ТОВ «Укрпромбанк», що передбачено додатком № 2 до даного договору, який являється його невід'ємною частиною; скасувати рішення ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» Раєвського К.Є. про віднесення вимоги ОСОБА_3 до сьомої черги задоволення вимог кредиторів; зобов'язати
ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» виплатити кошти в сумі
982 786,08 грн ОСОБА_3 з коштів оперативного резерву ФФБ, які знаходяться на розрахунковому рахунку ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» (кошти оперативного резерву складають 2 238 653,95 грн).
Позов мотивовано тим, що на виконання умов договору про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ) від 3 травня 2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк»), як Управителем ФФБ, та ОСОБА_3, останній на розрахунковий рахунок ФФБ вніс 15 000 доларів США власних коштів та 70 000 доларів США кредитних коштів, умови якого по поверненню грошових коштів останнім виконані повністю. Згідно п. 2.4 договору будівництва забудовник був зобов'язаний передати у власність об'єкт у 2007 році. Однак, у зв'язку з нездачею об'єкта в експлуатацію та ліквідацією ТОВ «Укрпромбанк» позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору участі у ФФБ та повернення коштів. Рішенням суду було розірвано договір участі у ФФБ та стягнуто з ТОВ «Укрпромбанк» на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 1 024 286,04 грн. Разом із тим, в порушення вимог Закону України «Про фінансові-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» ліквідатором ТОВ «Укрпромбанк» було прийнято рішення про визнання та віднесення вимоги позивача до сьомої черги задоволення вимог кредиторів на суму 982 786,08 грн, a на підставі цього договору ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» зобов'язалась вжити всіх заходів щодо погашення заборгованості Банку перед його кредиторами за рахунок отриманих активів.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 9 червня
2015 року позов задоволено.
Визнано частково недійсним договір від 5 вересня 2013 року, укладений між ТОВ «Укрпромбанк», Національним Банком України та
ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», а саме: в частині постановлення ОСОБА_3 на 7-му чергу задоволення вимог кредиторів ТОВ «Укрпромбанк», що передбачено додатком № 2 до даного договору, який являється його невід'ємною частиною.
Скасовано рішення ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» Раєвського К.Є. про віднесення вимоги ОСОБА_3 до сьомої черги задоволення вимог кредиторів.
Зобов'язано ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» виплатити кошти в сумі 982 786,08 грн ОСОБА_3 з коштів оперативного резерву ФФБ, які знаходяться на розрахунковому рахунку ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал»
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що відбулася ліквідація кредитора, правовідносини сторін урегульовані Законом України «Про виконавче провадження», а зобов'язання ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» виплатити позивачу грошові кошти з оперативного резерву не відповідає положенням договору про передавання в управління непроданих активів від 5 вересня 2013 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» в особі ліквідатора Раєвського К.Є. та ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», при цьому зобов'язання останнього визначаються виключно переліком переданих активів. Посилаючись на відсутність правових підстав для виникнення обов'язку ТОВ «Інвестиційна компанія «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» виплатити кошти позивачу в інший спосіб ніж вказано у договорі, суд апеляційної інстанції не вбачав наявності такого зобов'язання.
Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Установлено, що за рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 червня 2010 року було розірвано договір про участь у ФФБ від 31 травня 2007 року, укладений між
ОСОБА_3 та ТОВ «Укрпромбанк», зобов'язано ТОВ «Укрпромбанк» відкріпити від довірителя ОСОБА_3 будинок в об'єкті будівництва, що розташований в урочищі «Чобіт» с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області блок «В» №15 загальною площею 106,83 кв. м, що відповідає 10 683 вимірних одиниць, стягнуто з ТОВ «Укрпромбанк» на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 1 024 286,04 грн вартості будинку.
Наказом ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» Раєвського К.Є. від
13 вересня 2011 року відкріплено об'єкт інвестування за вказаною вище адресою від довірителя ОСОБА_3 Також у наказі зазначено направити забудовнику ТОВ «Новекс Дім» вимогу щодо повернення коштів для подальшої виплати довірителю за рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 червня 2010 року.
У подальшому виконавче провадження по примусовому виконанню судового рішення було закінчено у зв'язку із ліквідацією боржника
ТОВ «Укрпромбанк», а виконавчий документ було направлено для виконання на адресу ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» К.Є.Раєвського, який в межах своїх повноважень вніс грошові вимоги ОСОБА_3 до реєстру вимог кредиторів до сьомої черги, в силу вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто до 21 вересня 2012 року).
Вказане рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 червня 2010 року в частині повернення коштів ОСОБА_3 не виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в редакції, яка діяла на час виниклих правовідносин, ліквідатор при прийнятті рішення про відчуження активів та/або зобов'язань банку зобов'язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96 цього Закону.
Згідно із ч. 10 ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Положеннями ст. 9 ч.1 ст. 96 наведеного Закону встановлено, що кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовують на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги по заробітній платі, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до порушення процедури ліквідації банку; 2-1) вимоги Пенсійного Фонду України щодо зобов'язань перед накопичувальним пенсійним фондом та вимоги недержавних пенсійних фондів;
3) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 5-1) вимоги Міністерства фінансів України, що виникли у зв'язку наданням поворотної фінансової допомоги за виключенням внесків до статутного капіталу;
6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.
З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору про передавання в управління непроданих активів від 5 вересня 2013 року, уколеного між ТОВ «Укрпромбанк» в особі ліквідатора Раєвського К.Є. та ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», останнє прийняло в управління активи і зобов'язався вжити всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів ТОВ «Укрпромбанк» за рахунок переданих активів. Перелік активів наведений в додатку. Зокрема, в додатку № 2 ОСОБА_3 включений до 7 черги задоволення кредиторів на суму 982 786,08 грн.
Пунктом 3.3. вказаного договору передбачено, що окрім активів, що входять до складу ліквідаційної маси, Установник управління передає Управителеві грошові кошти оперативного резерву ФФБ, а також документацію ФФБ. Управитель приймає на себе зобов'язання вжити заходи щодо заміни управителя вказаних ФФБ та вирішення інших питань функціонування Фондів фінансування будівництва.
Тобто на ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», як Управителя, покладено обов'язок здійснювати заходи щодо заміни управителя вказаних ФФБ та вирішення інших питань функціонування Фондів фінансування будівництва, при цьому до останнього не переходить функція управителя Фондів фінансування будівництва в рамках Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд правильно встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами, правову норму, яка підлягає до застосування, оцінив надані сторонами докази
(ст. 212 ЦПК України) та прийшов до вірного висновку, що з набранням законної сили рішенням суду від 7 червня 2010 договір про участь у ФФБ є розірваним, відповідно на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а виконання рішення здійснюється виключно у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження». Відтак і рішення ліквідатора про віднесення позивача до сьомої черги кредиторів відповідає обставинам справи та викладеним вимогам законодавства.
Апеляційний суд вірно відмітив, що оспорюваним рішенням фактично встановлений порядок виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 7 червня 2010 року, яке не передбачало порядку виплати коштів з оперативного резерву ФФБ, застосовано було лише стягнення суми грошових коштів з ТОВ «Укрпромбанк», хоча виходячи з положень ст. 373 ЦПК України ці питання вирішуються судом, який видав виконавчий документ і на стадії виконавчого провадження.
Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки під час розгляду справи судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи висновок суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО.С. Ткачук
Судді:В.С. Висоцька
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова
І.М. Фаловська