Справа № 187/298/16-к
№ 1-кп/183/502/16
15 квітня 2016 року м. Новомосковськ
Колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
членів колегії суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю
секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
потрепілої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
провівши в залі Новомосковського міськрайонного суду підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12016040520000041 за обвинуваченням:
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, непрацюючого, прож. АДРЕСА_1 , не судимого
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України,
встановила:
13.04.2016 р. до Новомосковського міськрайонного суду від апеляційного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12016040520000041 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, який був направлений 04.04.2016 р. до апеляційного суду відповідно до подання голови Петриківського районного суду Дніпропетровської області.
Прокурор ОСОБА_5 висказався за призначення справи до судового розгляду, так як справа підсудна суду, підстав для повернення або закриття кримінального провадження не вбачає. Також прокурор вважає, що запобіжний захід тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 повинен бути продовженим на шістдесят днів, так як на сьогодні продовжують існувати ризики враховані судом, при обранні запобіжного заходу тримання під вартою.
Потерпіла ОСОБА_6 вважає, що справу можливо призначити до розгляду, запобіжний захід необхідно продовжити.
Захисник ОСОБА_7 вважає, що справу можливо призначити до судового розгляду, підсудність визначена вірно, а запобіжний захід необхідно змінити з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав виступ свого захисника та клопотання про зміну йому запобіжного заходу.
Дослідивши обвинувальний акт з доданим Реєстром матеріалів досудового розслідування, вислухавши думку учасників процесу, суд дійшов висновку про повернення обвинувального акту прокурору в зв'язку з невідповідністю його вимогам КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 314 КПК України одним із рішень, які приймає суд у підготовчому судовому засіданні є направлення обвинувального акту прокуророві, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про кожного обвинуваченого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Той факт, що повернення обвинувального акту має здійснюватися не лише в разі невідповідності його вимогам ст. 291 КПК України, а й в інших випадках, передбачених КПК України, підтверджується і висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України № 5-111кс15 від 25.06.2015 р.
В рішенні ЄСПЛ від 09.10.2008 року «Абрамян проти Росії», суд зазначає, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних сход необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.
Судом встановлено, що слідчим та прокурором не виконано належним чином вимоги ст. 291 КПК України, так як відповідно до обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він у травні 2008 р., більш точна дата під час досудового розслідування не встановлена на території Дніпродзержинської гімназії незаконно придбав вогнепальну зброю, яку незаконно переніс до себе додому АДРЕСА_1 , сховав її під диваном у будинку, та почав з вказаного періоду незаконно зберігати. 16.01.2016 р. працівниками поліції вогнепальну зброю було знайдено та вилучено. Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані слідчим за ч. 1 ст. 263 КК України. Таким чином судом встановлено, що на час початку злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, об'єктивна сторона якого передбачає вчинення злочину не залежно в тривалості у часі, і початок вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України є закінченням його вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 КК України суб'єктом злочину є фізична особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може настати відповідальність. Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Слідчий у обвинувальному акті вказав дату вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України травень 2008 року, на цей час ОСОБА_8 мав вік 11 повних років, тобто не досягнув 16 річного віку, з якого наступає кримінальна відповідальність. Також слідчий вказав і дату закінчення злочину 16.01.2016 р., що свідчить про те, що з 2008 року по 2016 рік ОСОБА_8 ріс і його вік змінювався від малолітнього до повнолітнього.
Виходячи з обставин викладених у обвинувальному акті, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження від час досудового розслідування, щодо ОСОБА_8 , повинно було здійснюватися згідно вимог глави 38 КПК України «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх». Згідно ч. 1 ст. 284 КПК України порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених 38 главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 484 КПК України кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Судом встановлено, що в кримінальному провадженні відсутні відомості про надання слідчому та прокуророві, які проводили досудове розслідування спеціальних повноважень на здійснення досудового розслідування щодо неповнолітнього.
Також судом встановлено порушення слідчим вимог ст. 485 КПК України щодо обставин, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх відповідно до ч. 1 якої під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, також з'ясовуються , 1) повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними; 2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння; 3) умови життя та виховання неповнолітнього; 4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення. Такі вимоги слідчим не виконані.
Крім того досудове розслідування було проведено без виконання вимог передбачених ч. 1 ст. 44 КПК України відповідно до якої якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник, та ч. 1 ст. 488 КПК України відповідно до якої батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого. Як слідує з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування законний представник неповнолітньому обвинуваченому не залучався і участі при проведенні процесуальних не приймав.
Встановлені судом процесуальні порушення при складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування вказують на грубе порушення слідчим вимог ст. 291 КПК України, яке потягло за собою невідповідність встановлених фактичних обставин правопорушення вимогам КПК України, що зобов'язує суд повернути обвинувальний акт прокуророві.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, ч. 2 331 КПК України, суд вважає, що запобіжний захід повинен бути продовженим на шістдесят днів, оскільки ризики, враховані судом при обранні йому запобіжного заходу тримання під вартою, на сьогодні не змінилися. Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291 314-317, 331 КПК України, колегія суддів,
постановила :
повернути обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12016040520000041 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України прокурору Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.
Запобіжний захід тримання під вартою обраний ОСОБА_8 продовжити на шістдесят днів до 14 червня 2016 року включно.
Ухвалу суду в частині повернення обвинувального акту може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3