11 квітня 2016 року Справа № 916/2855/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПопікової О.В.
суддів:Євсікова О.О. Кролевець О.А.
за участю представників:
від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від відповідача-1:ОСОБА_4, дов. від 01.10.2015р.
від відповідача-2:ОСОБА_4, дов. від 12.01.2016р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2015р.
у справі№916/2855/15 Господарського суду Одеської області
за позовомОСОБА_6
до1. Приватного підприємства "Іллічівська перлина" 2. ОСОБА_5
провизнання недійсною заяви та рішення загальних зборів
14.07.2015р. ОСОБА_6 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Іллічівська перлина" (надалі - відповідач-1, ПП "Іллічівська перлина") та ОСОБА_5 про визнання недійсною заяви ОСОБА_6 про добровільний вихід зі складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" з відповідним внесенням змін до статуту ПП "Іллічівська перлина" та про відсутність фінансових, майнових та моральних претензій до вказаного підприємства, засвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованої в реєстрі за №1699, та визнання недійсними рішень про включення до складу учасників ПП "Іллічівська перлина" ОСОБА_5, про виключення ОСОБА_6 зі складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" без майнових та немайнових претензій на підставі нотаріально посвідченої заяви від 10.09.2010р., про внесення відповідних змін до установчих документів ПП "Іллічівська перлина", затвердження та підписання Статуту ПП "Іллічівська перлина" у новій редакції, оформлених протоколом №2 зборів учасників ПП "Іллічівська перлина" від 10.09.2010р.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015р. (суддя Зайцев Ю.О.), з урахуванням заяви від 18.09.2015р. про уточнення позову, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними заяву ОСОБА_6 про добровільний вихід зі складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" з відповідним внесенням змін до статуту ПП "Іллічівська перлина" та про відсутність фінансових, майнових та моральних претензій до вказаного підприємства, засвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровану в реєстрі за №1699, та рішення про включення до складу учасників ПП "Іллічівська перлина" ОСОБА_5, про виключення ОСОБА_6 зі складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" без майнових та немайнових претензій на підставі нотаріально посвідченої заяви від 10.09.2010р., про внесення відповідних змін до установчих документів ПП "Іллічівська перлина", затвердження та підписання Статуту ПП "Іллічівська перлина" у новій редакції, оформлені протоколом №2 зборів учасників ПП "Іллічівська перлина" від 10.09.2010р.
Рішення обґрунтовано положеннями статей 11, 15, 16, 202, 203, 215, 717, 718, 719 Цивільного кодексу України, з посиланнями на які суд дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_6 про вихід з числа засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" від 10.09.2010р. та оформлене протоколом №2 рішення загальних зборів про вихід ОСОБА_6 з числа засновників ПП "Іллічівська перлина" без будь-яких претензій до підприємства, яке складене на підставі заяви, є незаконними, оскільки правочин, за змістом якого безкоштовно передаються майнові права та обов'язки засновника приватного підприємства, є даруванням та має оформлюватися двостороннім договором, а не письмовою заявою. Оспорювана заява про вихід зі складу приватного підприємства є одностороннім правочином, адже спрямована на припинення цивільних прав та обов'язків.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2015р. (головуючий суддя Філіпова Т.Л., судді Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.) апеляційну скаргу ПП "Іллічівська перлина" та ОСОБА_5 задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2015р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Постанова мотивована приписами статей 190, 202, 319, 346, 347 Цивільного кодексу України, статей 63, 113 Господарського кодексу України, статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній станом на 10.09.2010р.), пунктів 9, 260, 261 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р. (чинної станом на 10.09.2010р.) та статей 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_6, склавши та подавши для нотаріального посвідчення заяву від 10.09.2010р. про вихід зі складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" без будь-яких фінансових, майнових та моральних претензій, заявив про відмову від права власності на приватне підприємство (відмову від майнового права), а у зв'язку з наступним вчиненням дій з реалізації цієї відмови шляхом оформлення протоколу №2 від 10.09.2010р. та подання нової редакції Статуту ПП "Іллічівська перлина" для проведення державної реєстрації змін до установчих документів ПП "Іллічівська перлина", право власності позивача на ПП "Іллічівська перлина" (на частку 100% у статутному капіталі) припинилося з 10.09.2010р. При цьому посилання скаржника на неправильне сприйняття змісту заяви 10.09.2010р. про його вихід із складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" у зв'язку з незнанням української мови, якою заява складена, спростовується вчиненим нотаріусом посвідчувальним написом щодо здійснення усного перекладу тексту заяви на російську мову, володіння якою ОСОБА_6 не заперечував як на момент нотаріального посвідчення заяви, так і на теперішній час. Водночас така заява не є договором дарування, оскільки в ній не зазначена обдаровувана особа, якій передається майно у вигляді майнових прав (права власності) на ПП "Іллічівська перлина" (корпоративних прав на 100% частки у статутному капіталі підприємства).
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову скасувати та залишити в силі рішення суду І інстанції.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме приписів статей 11, 328, 346, 347, 717, 718, 719 Цивільного кодексу України та ч.3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", наголошуючи на недоведеності тих обставин, що заявою від 10.09.2010р. або протоколом №2 від 10.09.2010р. позивач відмовився від своїх майнових прав на ПП "Іллічівська перлина" (частки у 100% статутного капіталу) та безоплатно відступив корпоративні права на користь іншої особи - ОСОБА_5, а договір дарування майнових прав між позивачем та відповідачем-2 не укладався.
До початку судового засідання від представника позивача ОСОБА_8 надійшло клопотання (у формі електронного повідомлення від 11.04.2016р.) про відкладення розгляду касаційної скарги на інший день у зв'язку з отриманням лише 11.04.2016р. ухвали Вищого господарського суду України від 30.03.2016р. про прийняття до провадження касаційної скарги ОСОБА_6 у даній справі.
Дане клопотання колегія суддів відхиляє з підстав ненадання заявником жодних доказів на підтвердження пізнього отримання ухвали Вищого господарського суду України від 30.03.2016р., а з відмітки на звороті зазначеної ухвали вбачається її надсилання сторонам у справі в день винесення.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідачів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно рішення засновника №1 від 18.04.2005р. ОСОБА_6 було створено Приватне підприємство "Іллічівська перлина".
Відповідно до відмітки на копії Статуту ПП "Іллічівська перлина" та відомостей, вміщених у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.06.2015р., 27.04.2005р. було проведено державну реєстрацію юридичної особи ПП "Іллічівська перлина" державним реєстратором виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області.
Відповідно до п.1.4 Статуту ПП "Іллічівська перлина" в редакції 2005р. (надалі - Статут 2005р.) власником Підприємства є громадянин Російської Федерації ОСОБА_6.
Згідно п.п.3.1,3.2 Статуту 2005р. управління Підприємством здійснюється у відповідності з цим Статутом, на основі поєднання прав власника та уповноваженого ним на проведення господарської діяльності директора Підприємства. Загальне керівництво Підприємством здійснює власник, а адміністративне - директор, власник має право поєднувати функції директора з правами власника, у цьому випадку трудовий контракт з директором Підприємства не передбачається.
Судом апеляційної інстанції встановлено та сторонами визнається той факт, що з моменту створення у 2005 році та до 2013 року (до 05.08.2013р. згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) функції директора ПП "Іллічівська перлина" виконував його власник (позивач); а з 05.08.2013р. - ОСОБА_10 Джерджос (брат позивача).
10.09.2010р. ОСОБА_6 склав та подав для нотаріального посвідчення заяву, адресовану загальним зборам учасників ПП "Іллічівська перлина", відповідно до якої він вирішив вийти зі складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина", у зв'язку з чим, просив виключити його зі складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" з внесенням відповідних змін до Статуту відповідача-1. Також заявлено про відсутність фінансових, майнових та моральних претензій до ПП "Іллічівська перлина".
Справжність підпису ОСОБА_6 на заяві посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, при цьому встановлено його особу та перевірено дієздатність.
Заяву зареєстровано за №1699 та в ній нотаріусом зроблено застереження, що текст заяви усно перекладено з української мови на російську та засвідчено вірність усного перекладу тексту документа з української мови на російську.
Відповідно до протоколу №2 зборів учасників ПП "Іллічівська перлина" від 10.09.2010р., на яких був присутній позивач та запрошений ОСОБА_5, після обговорення порядку денного одноголосно прийняті рішення про: 1)включення до складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" ОСОБА_5; 2)виключення ОСОБА_6 зі складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" без майнових та немайнових претензій, на підставі нотаріально посвідченої заяви від 10 вересня 2010 року; 3)внесення відповідних змін до установчих документів ПП "Іллічівська перлина", затвердження та підписання Статуту ПП "Іллічівська перлина" у новій редакції, здійснення державної реєстрації Статуту ПП "Іллічівська перлина" у новій редакції.
Протокол загальних зборів №2 підписаний позивачем та відповідачем-2.
15.09.2010р. на підставі рішення зборів учасників ПП "Іллічівська перлина", оформленого протоколом №2 від 10.09.2010р., проведено державну реєстрацію змін до установчих документів та зареєстровано нову редакцію Статуту ПП "Іллічівська перлина" (надалі - Статут 2010р.).
Відповідно до п.1.4 Статуту 2010р. власником підприємства є ОСОБА_5, який згідно п.п.3.1,3.2 Статуту здійснює загальне керівництво ПП "Іллічівська перлина".
Спір між сторонами виник з тих причин, що позивач вважає незаконним відчуження ним своїх прав засновника відповідача-1, посилаючись на свою помилку щодо істотних умов такого правочину, невідповідність законодавству безоплатного відчуження майнових прав на приватне підприємство на підставі заяви від 10.09.2010р., а не на підставі договору дарування.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно з пунктами 260,261 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р., чинної станом на 10.09.2010р., нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. На договорі може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У цьому випадку нотаріус установлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася. Про причини, з яких фізична особа, заінтересована у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається в посвідчувальному написі. Договір не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.
Відповідно до пункту 9 цієї Інструкції мова нотаріального діловодства визначається у відповідності до статті 15 Закону України "Про нотаріат". Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем у письмовій або усній формі, про що зазначається в посвідчувальному написі. Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, яку вона знає.
З огляду на це, апеляційний суд правильно зазначив, що посилання позивача на неправильне сприйняття змісту складеної 10.09.2010р. заяви про його вихід із складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" у зв'язку з незнанням української мови, якою вона складена, спростовується вчиненим нотаріусом посвідчувальним написом щодо здійснення усного перекладу тексту заяви на російську мову, щодо володіння якою ОСОБА_6 не заперечував ані на момент нотаріального посвідчення заяви, ані на даний час.
Колегія суддів враховує, що касаційна скарга не містить жодних заперечень щодо встановлених апеляційним судом обставин недоведеності неправильного сприйняття позивачем змісту нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 від 10.09.2010р. про добровільний вихід зі складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" внаслідок помилки, обумовленої незнанням української мови.
Стосовно уявлення скаржника про те, що після виходу зі складу учасників ПП "Іллічівська перлина" ОСОБА_6 залишився власником 98% статутного капіталу приватного підприємства, а його брати - 2%, то відповідні доводи апеляційна інстанція правомірно визнала бездоказовими в контексті тверджень про наявність помилки, оскільки жоден з оспорюваних документів не містить таких або інших цифрових позначень (даних) щодо розподілу статутного капіталу.
Апеляційним судом також встановлено, що в цілому зміст підписаної позивачем заяви від 10.09.2010р. однозначно свідчить про те, що заявник виявив бажання вийти зі складу учасників (засновників) ПП "Іллічівська перлина" без будь-яких умов, фінансових, майнових та моральних претензій, тобто його волевиявлення не допускає неоднозначного сприйняття та тлумачення.
Відповідно до п.4 ч.1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 28.03.2014р.) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Таким чином Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 10.10.2013 №642-VII, який набрав чинності з 28.03.2014р., суттєво розширено коло суб'єктів корпоративних відносин, спори за участю яких належать до підвідомчості господарських судів. Зокрема, до таких спорів віднесено, окрім власне спорів між господарським товариством та його учасниками (попередня редакція п.4 ч.1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України), також спори між іншими суб'єктами господарювання (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо) та їх учасниками (засновниками, членами).
Як роз'яснено в пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.
Відповідно до статті 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Іллічівська перлина" створено як унітарне приватне підприємство.
Чинне станом на вересень 2010 року законодавство не визначало порядок зміни засновника (учасника) приватного підприємства, процедура зміни засновників приватного підприємства є неврегульованою законодавчо і на даний час.
Разом з тим, згідно з ч.3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній станом на 10.09.2010р.) у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
Таким чином для фізичної особи-засновника приватного підприємства встановлено два способи виходу зі складу засновників: 1) складання та подання заяви про вихід з приватного підприємства (по аналогії з порядком виходу з товариства з обмеженою відповідальністю); 2) укладення договору про передання прав засновника іншій особі.
Оскільки інше законодавством не передбачено, а ч.3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлює, що для внесення змін до установчих документів юридичної особи, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників), може бути подана заява фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), а також враховуючи, що протоколом №2 загальних зборів від 10.09.2010р. оформлено вихід ОСОБА_6 зі складу засновників ПП "Іллічівська перлина" на підставі його заяви від 10.09.2010р., апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_6 у спосіб, що не суперечить законодавству, вийшов зі складу засновників ПП "Іллічівська перлина" шляхом складання заяви від 10.09.2010р. та її нотаріального посвідчення з подальшим прийняттям оспорюваних рішень про виключення себе зі складу учасників відповідача-1 та включення до нього ОСОБА_5.
Стосовно визначення правової природи заяви від 10.09.2010р., як одностороннього правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, апеляційна інстанція правомірно не погодилася з позицією суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1,2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Складання та нотаріальне посвідчення заяви про вихід зі складу учасників ПП "Іллічівська перлина" не є одностороннім правочином, оскільки само по собі не тягне припинення прав позивача як власника ПП "Іллічівська перлина", тобто припинення права власності на підприємство як різновид майнового права.
Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Нотаріально посвідчена заява ОСОБА_6 від 10.09.2010р. про вихід зі складу засновників ПП "Іллічівська перлина" не є правочином взагалі та договором дарування зокрема, оскільки її складання та нотаріальне посвідчення не є дією, що спрямована на припинення корпоративних прав позивача, як власника 100% статутного капіталу ПП "Іллічівська перлина".
Водночас така заява не є договором дарування, оскільки в ній не зазначена обдаровувана особа, якій передається майно у вигляді майнових прав (права власності) на ПП "Іллічівська перлина" (або корпоративних прав на 100% частки у статутному капіталі ПП).
Колегія суддів вважає, що заява позивача від 10.09.2010р. не містить ознак договору дарування в розумінні статті 717 Цивільного кодексу України, тому суд першої інстанції помилково застосував до спірних корпоративних правовідносин норми статей 717-719 цього Кодексу, які не підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.
Наведеним також спростовується безпідставне посилання скаржника на статтю 11 та ч.1 статті 328 Цивільного кодексу України (в частині визначення правочинів як підстав набуття права власності) в обґрунтування необхідності укладання двостороннього договору дарування майнових прав для оформлення безоплатного відступлення відповідачу-2 корпоративних прав на ПП "Іллічівська перлина".
Крім того судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 10.09.2010р. позивач був власником ПП "Іллічівська перлина" та йому належало 100% статутного капіталу ПП "Іллічівська перлина", тобто на підставі статті 167 Господарського кодексу України він володів всіма корпоративними правами на ПП "Іллічівська перлина", уособлюючи його власника.
Згідно приписів ч.ч.1,2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.
Згідно з ч.ч.1,2 статті 347 Цивільного кодексу України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову.
Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Апеляційний суд правильно зазначив, що право власності на приватне підприємство є різновидом майнового (речового) права на майно (у вигляді майнових прав на Підприємство) та не підлягає державній реєстрації.
З урахуванням положень статей 190, 319, 346, 347 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_6, склавши та подавши для нотаріального посвідчення заяву від 10.09.2010р. про вихід зі складу засновників (учасників) ПП "Іллічівська перлина" без будь-яких фінансових, майнових та моральних претензій, заявив про відмову від права власності на приватне підприємство (відмову від майнового права), а у зв'язку з наступним вчиненням ним дій по реалізації цієї відмови шляхом прийняття оспорюваних рішень зборів учасників ПП "Іллічівська перлина", оформлених протоколом №2 від 10.09.2010р., та подання нової редакції Статуту ПП "Іллічівська перлина" для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, право власності позивача на ПП "Іллічівська перлина" (на частку 100% у статутному капіталі) припинилося з 10.09.2010р.
При цьому відповідачі у даній справі - ПП "Іллічівська перлина" та ОСОБА_5, ніяким чином не могли порушити у зв'язку із цими подіями права ОСОБА_6 та його охоронювані законом інтереси, оскільки позивач поєднував станом на 10.09.2010р. права власника ПП "Іллічівська перлина" та його директора, тобто одноособово управляв Підприємством.
ОСОБА_5, до якого як діючого власника (учасника) ПП "Іллічівська перлина" звернені позовні вимоги, також не порушував права позивача при його виході зі складу засновників, оскільки будь-якої помилки, обману, чи інших обставин, які б вплинули на волевиявлення позивача та були обумовлені поведінкою (діями) ОСОБА_5, з матеріалів справи не вбачається.
За наведених обставин касаційна інстанція погоджується з правильним обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду щодо відсутності фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позову.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заперечення скаржника зводяться здебільшого до посилань на недоведеність тих обставин справи, що згідно заяви від 10.09.2010р. та протоколу №2 від 10.09.2010р. позивач відмовився від своїх майнових прав на ПП "Іллічівська перлина" (частки у 100% статутного капіталу) та безоплатно відступив корпоративні права на користь іншої особи - ОСОБА_5.
Однак такі заперечення позивача колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.2 статті 111 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.
Разом з тим колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про передчасність надання юридичної оцінки мотивам відхилення судом першої інстанції заяви про застосування позовної давності при вирішенні даного спору, так як перевірка правильності застосування місцевим судом норм статей 257-261, 267 Цивільного кодексу України не повинна здійснюватись, оскільки апеляційним судом відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, а не в зв'язку зі спливом позовної давності.
Наведене цілком узгоджується з пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у якому роз'яснено, що за змістом ч.1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
Перевіривши у відповідності до ч.2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2015р. у справі №916/2855/15 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді: О.О. Євсіков
О.А. Кролевець