11 квітня 2016 року Справа № 904/8313/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.
за участю представників:
позивача:Оніщук В.М. дов. від 18.04.2014
відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016
та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2016
у справі№ 904/8313/15 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юмін"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр"
простягнення заборгованості
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 (суддя Суховаров А.В.) позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" строкову заборгованість за кредитом у розмірі 6376996,67 доларів США, що становить 140221637,11 грн.; строкову заборгованість зі сплати процентів у розмірі 812984,20 доларів США, що становить 17876436,41 грн.; прострочену заборгованість зі сплати процентів у розмірі 82756,14 доларів США, що становить 1819696,96 грн.; пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 6912,26 доларів США, що становить 151991,36 грн.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 701469,63 доларів США, що становить 15424380,00 грн.; 3% річних за прострочення повернення кредиту у розмірі 35073,48 доларів США, що становить 771218,97 грн.; 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 350,44 доларів США, що становить 7 705,71 грн.; штраф у розмірі 207400,00 грн., судовий збір у розмірі 182700,00 грн.
23.10.2015 на примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 видано відповідний наказ, який є дійсним для пред'явлення до 24.10.2016.
20.01.2016 від відповідача до суду першої інстанції надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016 (суддя Суховаров А.В.), яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (головуючий суддя - Подобєд І.М., судді - Величко Н.Л., Березкіна О.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" про відстрочку виконання рішення господарського суду задоволено частково та відстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 у справі №904/8313/15 до 01.02.2017.
Ухвала місцевого та постанова апеляційного судів обґрунтовані положеннями статті 121 Господарського процесуального кодексу України з огляду на встановлення обставин, які ускладнюють виконання боржником судового рішення, та наявність підстав для відстрочки його виконання.
Не погодившись з ухвалою місцевого суду та постановою апеляційної інстанції Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, та відмовити в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 32-34, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що обставини, на які вказує відповідач у заяві про відстрочку виконання рішення суду, а саме: загроза банкрутства, ліквідації, припинення роботи тощо - не є винятковими в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду. До того ж судами першої та апеляційної інстанцій не враховано положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, якими визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів.
Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням юрисконсульта товариства на лікарняному. Колегія суддів відхилила згадане клопотання враховуючи вимоги статті 111-8 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як роз'яснено пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже відстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Надаючи відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставинами, які унеможливлюють виконання цього рішення, є скрутне фінансове становище, яке обумовлено тим, що велика кількість контрагентів ТОВ "Юмін" перебувають у процесі значної стагнації, через що спостерігається низький рівень проведення розрахунків за спожиту продукцію та брак наступних замовлень продукції ТОВ "Юмін", та враховуючи 13088742,00 грн. невідшкодованого податку на додану вартість ТОВ "Юмін", яке є експортером української продукції за кордон.
Вказані обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанції на підставі копії довідки щодо заборгованості з відшкодування ПДВ (а.с. 14 т. 2); копій листів про звернення до органів державної податкової інспекції №07/12/2015 від 07.12.2015 та №31/12/2015 від 31.12.2015 (а.с. 15-17 або 85-87 т. 2); копій квитанцій (а.с. 18, 28, 40, 50, 62, 72, 88 т. 2); копій податкових декларацій з ПДВ з додатками, до яких входять розрахунки сум бюджетного відшкодування, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 18-27, 29-39, 41-49, 51-61, 63-71, 73-84, 89-97 т. 2); копії договорів на поставку продукції своїм контрагентам (а.с.111-142 т.2). А також Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30 вересня 2015 року (а.с. 140-141 т. 2), Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 9 місяців 2015 року (а.с. 142-143 т. 2), оборотно-сальдових відомостей ТОВ "Юмін" (а.с. 144-149 т. 2), картки р/рахунку 311 в ПАТ "ВТБ Банк" за період з 01.01.2015 - 31.01.2016 (а.с. 150-151 т.2); копій довідок про кредиторську заборгованість від 01.02.2016 №01/02/1 та про дебіторську заборгованість від 01.02.2016 №01/02/2 (а.с.152-153 т.2).
На підставі поданих доказів суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності у відповідача коштів в обсягах, необхідних для повного та одночасного виконання судового рішення. При цьому вилучення у відповідача наявних обігових грошових коштів зупинить діяльність підприємства, що підтверджує загрозу банкрутства зважаючи на надані докази існування у відповідача значної (понад 7 млн. грн.) кредиторської заборгованості й перед іншими, окрім позивача, особами.
Разом з тим, оцінюючи майновий стан обох сторін та ступінь вини відповідача у невиконанні своїх зобов'язань, апеляційний суд правомірно виходив з того, що зазначені грошові зобов'язання виникли у відповідача, як майнового поручителя, за зобов'язаннями іншої особи - ТОВ "Любимівський кар'єр" за кредитним договором, неналежне виконання яких (утворення простроченої заборгованості) відбувалось поступово протягом значного періоду часу (з січня 2008 року по грудень 2013 року), що підтверджено відповідним розрахунком позовних вимог (а.с. 12-20 т.1). Отримавши кредитні кошти на загальну суму 7500000,00 доларів США, ТОВ "Любимівський кар'єр" протягом зазначеного періоду часу перерахував позивачеві кошти в сумі 5724389,10 доларів США, що свідчить про поступове виконання боржником своїх зобов'язань та високу ступінь їх виконання.
Таким чином розглядаючи заяву відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили значну кількість як доданих до заяви, так поданих в процесі судового розгляду доказів, надали їм належну юридичну оцінку та встановили обставини, необхідні для розгляду заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду по суті. Наведеним спростовуються доводи заявника касаційної скарги про порушення судами вимог статей 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Слід також зауважити, що звертаючись із відповідною заявою відповідач просив відстрочити виконання рішення суду на два роки. Разом з тим місцевий суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, врахувавши інтереси обох сторін, обґрунтовано задовольнив заяву відповідача частково, відстрочивши виконання рішення господарського суду до 01.02.2017.
За приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтовані висновки місцевого та апеляційного судів та фактично зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, які прийняті з дотриманням норм чинного законодавства, відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі № 904/8313/15 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді: О.О. Євсіков
О.А. Кролевець