12 квітня 2016 року м. Київ К/800/49297/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківської районної у м. Києві ради у особі ліквідаційної комісії з припинення Шевченківської районної у м. Києві ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, треті особи - Приватне підприємство «Оліфей-7», Комунальне підприємство «ЖЕК Михайлівська» Шевченківського району м. Києва, про визнання нечинними та скасування рішення та наказу,
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Шевченківської районної у м. Києві ради у особі ліквідаційної комісії з припинення Шевченківської районної у м. Києві ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, треті особи - Приватне підприємство «Оліфей-7», Комунальне підприємство «ЖЕК Михайлівська» Шевченківського району м. Києва, про визнання нечинними та скасування рішення та наказу, у якому, з урахуванням уточнень, просила:
- визнати нечинним та скасувати рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 21.10.2004 року № 461 зі змінами, внесеними розпорядженням голови Шевченківської районної у м. Києві ради від 09.03.2005 року № 31 «Про внесення змін до рішення Шевченківської районної у м. Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» про включення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення площею 18,70 м2, у будинку АДРЕСА_1»;
- визнати нечинним та скасувати наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 24 жовтня 2008 року № 1418-В «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» стосовно об'єкту нерухомого майна, зазначеного у додатку справи № 16348 замовника Шевченківської районної у м. Києві ради про видачу свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна комунальної власності.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.05.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Визнано нечинним та скасовано рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 21.10.2004 року № 461 зі змінами, внесеними розпорядженням голови Шевченківської районної у м. Києві ради від 09.03.2005 року № 31 «Про внесення змін до Рішення Шевченківської районної у м. Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» про включення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлове приміщення площею 18,70 м2, у будинку АДРЕСА_1.
Визнано нечинним та скасовано наказ Головного управління комунальної власності міста Києва від 24 жовтня 2008 року № 1418-В «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» стосовно об'єкту нерухомого майна, зазначеного у додатку справи № 16348 замовника Шевченківської районної у м. Києві ради про видачу свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна комунальної власності.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Оліфей-7» було задоволено частково. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28.05.2015 року - скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківської районної у м. Києві ради у особі ліквідаційної комісії з припинення Шевченківської районної у м. Києві ради, Департаменту комунальної власності у м. Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, за участю третіх осіб - Комунального підприємства «Житлово-Експлуатаційна контора «Михайлівська» та Приватного підприємства «Оліфей-7», про визнання нечинними та скасування рішення і наказу - закрито.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва» будинок АДРЕСА_1, було включено до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району.
На підставі рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від № 461 від 21.10.2004 року, до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, включено нежитлові приміщення площею 17 м2 у будинку № 34 по вул. Житомирській у м. Києві, згодом площа нежитлового приміщення була уточнена до 18,70 м2.
Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 24.10.2008 року № 1418-В «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» було вирішено оформити право комунальної власності на нежилі приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 32) загальною площею 18,7 м2, вбудовані у жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (літера А). На підставі вказаного наказу було видане свідоцтво про право власності від 24.10.2008 року.
28.12.2008 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу зазначених приміщень.
У подальшому фізична особа-підприємець ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2009 року продав вказані приміщення ПП «Оліфей-7».
Оскільки, нежилі приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 32) загальною площею 18,7 м2 є допоміжними приміщеннями загального користування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та спільною сумісною власністю мешканців відповідного будинку, ОСОБА_2 вважає, що у відповідачів були відсутні підстави для включення зазначених приміщень до переліку об'єктів, які підлягають приватизації та оформлення права комунальної власності на нього, у зв'язку із чим вона звернулася до суду із даним позовом.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно пунктів 1, 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа, адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Відповідно до пункту 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключною компетенцією відповідної ради є прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають останній, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.
Відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, підвідомчі господарським судам.
Отже, спори, предметом яких є встановлення права на викуп орендованої будівлі та передачі відповідних прав щодо неї, розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про виключення з переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного об'єкта має вирішуватися у порядку господарської юрисдикції.
Вищенаведена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 07.07.2015 року у справі № 21-847а15.
Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За вказаними обставинами апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що даний спір не носить характеру публічно-правового, не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій є законним і не підлягають скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківської районної у м. Києві ради у особі ліквідаційної комісії з припинення Шевченківської районної у м. Києві ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, треті особи - Приватне підприємство «Оліфей-7», Комунальне підприємство «ЖЕК Михайлівська» Шевченківського району м. Києва, про визнання нечинними та скасування рішення та наказу - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз