про повернення апеляційної скарги
"15" квітня 2016 р. Справа № 922/2378/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Шутенко І.А.,
розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича (вх. 1104 Х/2), на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2015р. у справі № 922/2378/13,
на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2015р.
у справі №922/2378/13
за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макротрейд", м.Харків,
про визнання банкрутом,
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2015р. у справі №922/2378/13 (суддя Казарцева В.В.) задоволено клопотання ПАТ "Банк Форум" про усунення арбітражного керуючого Капустіна В.В. від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "ТД "Макротрейд"; усунуто арбітражного керуючого Капустіна В.В. від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "ТД "Макротрейд"; призначено ліквідатором ТОВ "ТД "Макротрейд" арбітражного керуючого Саутенка С.О.; зобов'язано арбітражного керуючого Капустіна В.В. протягом трьох днів передати всі матеріали, пов'язані зі справою, арбітражному керуючому Саутенку С.О. по акту прийому-передачі.
Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, арбітражний керуючий Капустін В.В. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2015р. у справі №922/2378/13 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ПАТ "Банк Форум" у задоволенні клопотання про усунення арбітражного керуючого Капустіна В.В. від обов'язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макротрейд" та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича.
Одночасно, матеріали апеляційної скарги містять клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду (вх.№ 4011 від 13.04.2016р.).
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для прийняття апеляційної скарги до провадження та відновлення строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 02.12.2015р. у справі №922/2378/13 є 07.12.2015р.
При цьому, згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції господарського суду Харківської області суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою - 08.04.2016р., тобто після спливу 4 місяців після винесення оскаржуваної ухвали .
Відповідно до стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Виходячи зі змісту положень процесуального закону, поважними можна вважати лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи процесуальних дій.
Отже, у кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
При розгляді клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги (вх.№ 4011 від 13.04.2016р.) суддею-доповідачем було встановлено, що в обґрунтування поданого клопотання заявник, як на єдину поважну обставину пропуску встановленого законом строку, посилається на те, що питання про виділення коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду було вирішено лише після спливу строку на її оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий Капустін В.В. був присутнім в судовому засіданні місцевого господарського суду, в якому було винесено оскаржувану ухвалу суду, що, зокрема, підтверджується протоколом судового засідання від 02.12.2015р. у справі № 922/2378/13, а також свідчить про обізнаність останнього про її винесення (т.16, а.с. 83,84).
Крім того, відповідно до ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Таким чином, відповідно до приписів закону він зобов'язаний бути обізнаним про хід ліквідаційної процедури товариства.
З 01.09.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, частини другої статті 4 Закону щодо ставок судового збору та викладено в новій редакції статтю 5 Закону щодо пільг платників судового збору.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями станом на момент подання апеляційної скарги) визначено виключний перелік осіб, звільнених від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно із пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом.
Як вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на можливість подання апеляційної скарги разом з відповідним клопотанням, визначеним ст. 8 Закону України "Про судовий збір", апелянтом жодного разу не було використано право на звернення до суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2016р. у встановлений законом строк.
Крім того, саме лише посилання апелянта на пропуск строку оскарження ухвали суду через неможливість сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є необґрунтованим, оскільки в супереч положенням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не підтверджується жодним доказом.
Слід зазначити, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку.
Заявником не наведено жодних обставин, які б були для нього об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій, а також не надано належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження протягом 4 місяців з дня винесення оскаржуваної ухвали.
Отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2015р. залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, якою він вчасно не скористався, що у даному випадку свідчить про відсутність правових підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку подання апеляційної скарги.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.
Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 N 23436/03).
Таким чином, необхідною передумовою здійснення стороною права на апеляційне оскарження є обізнаність з рішенням суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як того вимагає пункт 3 частини першої статті 94 Господарського процесуального кодексу України.
Як було зазначено вище, апелянт був обізнаний про наявність оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, що ним не спростовується та підтверджується матеріалами справи, але протягом тривалого часу не скористався наданим йому процесуальним законом правом оскарження ухвали в передбаченому процесуальним законодавством порядку.
Відповідно до частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Враховуючи викладене, а також доводи в обґрунтування наявності об'єктивно непереборних, що не залежать від волевиявлення заявника, обставин, що перешкоджали ліквідатору подати апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду в строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, господарський суд дійшов висновку про відхилення клопотання ліквідатора Капустіна Володимира Володимировича про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 02.12.2015р. у справі № 922/2378/13 та повернення апеляційної скарги заявнику.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 91, п. 4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Повернути апеляційну скаргу арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2015р. у справі №922/2378/13 з доданими до неї документами заявникові.
Додаток: заявнику - матеріали скарги з додатками, в тому числі квитанція від 08.04.2016р. № 440810035, всього на 18 арк.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Шутенко І.А.