14.04.2016 року Справа № 904/9768/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів: Сизько І.А., Орєшкіної Е.В.,
при секретарі: Мацекос І.М.,
за участю представників сторін :
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №КР-8 від 04.01.2016 р.,
від відповідача : не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016р. у справі №904/9768/15
за позовом державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів
до товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ
про стягнення 371002 грн.44 коп.
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016р. у справі №904/9768/15 (суддя Рудь І.А.) позов державного територіально-галузевого об'єднання (далі-ДТГО) "Львівська залізниця" задоволено, з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на користь позивача стягнуто 358500грн.96коп плати за користування вагонами та 12501грн.48коп. збору за зберігання вантажу;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з правомірного нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вказаних вище сумах внаслідок ненадання відповідачем належних та допустимих доказів відсутності вини товариства у спричиненні затримки вагонів на станції призначення та на підходах до неї;
- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позову;
- у поданій скарзі йдеться про ненадання позивачем актів загальної форми (форми ГУ-23), складених попутними станціями (ст.Тернопіль, ст.Бірки-Великі, ст.Зборів), які б слугували підставами для матеріальної відповідальності вантажоодержувача згідно з Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами та доказів, які б підтверджували факт затримки вагонів з вини вантажовласника з причин "зайнятості станції Скалат іншими вагонами та неможливості прийняття вагонів вантажоодержувачем", про те, що підставами матеріальної відповідальності вантажоодержувача можуть бути: комерційний акт або акт загальної форми, складені станціями залізниць, коли немає необхідності складати комерційний акт, в усіх інших випадках обставини, які виникли в процесі перевезення вантажу оформлюються актами загальної форми, такий акт складається і у разі затримки вагонів з причин, які залежать від вантажовласника, приписи відносно того, що такий акт складається виключно на станції призначення відсутні, про помилкові твердження господарського суду відносно можливості засвідчення обставин для матеріальної відповідальності відповідача, у тому числі, й актом про затримку вагонів (форми ГУ-23а), оскільки жодним нормативним актом не передбачено прямої норми, яка б надавала можливість розцінювати акт про затримку вагонів як документ, достатній для притягнення до матеріальної відповідальності, а також про неправильне застосування господарським судом п.п.8-10 Правил користування вагонами і контейнерами, в яких відсутні посилання на те, що у випадку затримки вагонів акт загальної форми не складається;
- 14.04.2016р. представник скаржника в судове засідання не з"явився, на адресу апеляційного суду скаржником направлено клопотання про відкладення розгляду справи на інший строк у зв"язку з неможливістю забезпечити явку керівника товариства та представника (відрядження);
- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що залізницею надані всі документи, передбачені законодавством, для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, а також на те, що жодним нормативним документом не встановлено обов"язку залізниці викликати представників вантажовласника для підписання актів загальної форми на шляху слідування;
- позивачем заявлено клопотання про заміну первісного позивача - державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" його правонаступником, яким є публічне акціонерне товариство (далі-ПАТ)"Українська залізниця";
- в обґрунтування клопотання покладені обставини щодо реорганізації ДТГО"Львівська залізниця" в регіональну філію "Львівська залізниця" ПАТ"Українська залізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до п.2 Статуту ПАТ"Українська залізниця" товариство є правонаступником усіх прав та обов"язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, в тому числі, і ДТГО"Львівська залізниця".
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, в тому числі, і в попередньому судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011р. ДТГО "Львівська залізниця"(залізницею) та ТОВ виробничою компанією "Гірничодобувна промисловість" (користувачем) укладено договір про подачу та забирання вагонів №413, на підставі якого здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під"їзної колії, яка належить користувачу через стрілку №6 станції Скалат Львівської залізниці і обслуговується локомотивом залізниці.
Згідно з п.5 договору вагони на під"їзну колію подаються після повідомлення, яке передається прийомоздавачем станції по телефону працівника офісу, бухгалтерії або відповідального працівника - цілодобово.
Відповідно до п.6 договору загальна кількість вагонів, які передаються на під"їзну колію однією групою, не більше 25 вагонів (окатишевозів - 31 вагон).
П.10 договору передбачено, що час перебування вагонів на під"їзній колії обчислюється з момента подачі вагонів на під"їзну колію до моменту отримання залізницею повідомлення користувача про готовність вагонів до забирання.
Відповідно до п.14 договору користувач сплачує залізниці плату за користування вагонами і контейнерами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, Збірником тарифів розділ - 5.
Матеріали справи свідчать також і про те, що протягом червня-серпня 2015р. залізницею були прийняті порожні вагони до перевезення на станцію призначення Скалат Львівської залізниці на адресу вантажовласника ТОВ виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість".
У зв"язку з наявністю вагонів на станції Скалат у відповідні періоди, вагони, які прибували на адресу товариства були затримані на підходах станцій Бірки-Великі, Тернопіль та Зборів за наказами №ДН-2/142 від 04.06.2015р., №ДН-2/143 від 04.03.2015р., №ДН-2/6 від 04.08.2015р. у зв"язку з неможливістю прийняття їх товариством та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення.
За наведеними обставинами станціями Бірки-Велики, Тернопіль, Зборів складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23а (т.1, а.с.20-34).
Засобами телефонного зв"язку товариству передані повідомлення про затримку (т.1, а.с.17-19).
Факт отримання повідомлень товариством не оспорюється.
Внаслідок неможливості подання вагонів на під"їзну колію товариства станцією призначення Скалат Львівської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23 (т.1, а.с.34-47).
Підставами для складання цих актів визначені затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. Актами зафіксовані простої вагонів на коліях станції в очкуванні звільнення вантажного фронту.
Вказані акти підписані представниками товариства та залізниці.
Викладені обставини слугували визначальними для нарахування залізницею плати за користування вагонами в сумі 358500грн.98коп. по відомостях форми ГУ-46 (т.1, а.с.48-64) та збору за зберігання вантажу в сумі 12501грн.48коп. по накопичувальних картках форми ФДІ-92 (т.1, а.с.65-68).
Зазначені відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки підписані представниками товариства з застереженням про незгоду з відповідними нарахуваннями на підставі п.4 Правил користування вагонами та контейнерами, порушення термінів доставки, розділ 5 Правил перевезень вантажів.
Відповідно до положень ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з ст.42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. N457 залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.
Відповідно до ст.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з ст.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправ-никами, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, відповідно до п.6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, мають статус „вантажу”, що залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Згідно з п.3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 N113 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.
П.4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відповідно до п.6 розділу ІІІ названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За приписами п.8 розділу ІІІ Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з п.9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислюваль-ного центру залізниці та на станцію призначення.
П.10 розділу ІІІ Правил встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до п.12 розділу ІІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30хв. не враховуєть-ся, час 30 хв. і більше враховується як повна година.
П.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: неможливість прийняття вагонів товариством, які прибули на його адресу внаслідок скупчення останніх на станції призначення, підтвердження такої неможливості актами загальної форми, підписаними представниками сторін, повідомлення товариства залізницею про затримку вагонів та ненадання товариством належних і допустимих доказів, які б спростовували таку затримку нарахування залізницею плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів є обґрунтованим і правомірним.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з товариства нарахованих платежів вірно визнані господарським судом такими, що підлягають задоволенню.
Тому рішення господарського суду слід залишити без змін.
Доводи скаржника про ненадання позивачем актів загальної форми, складених попутними станціями визнані колегією суддів безпідставними.
Так, в п.5.10 роз"яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (зі змінами, внесеними роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225) зазначено, що у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, залізниця складає акт загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення…" не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення. У вирішенні спорів про стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами у випадку затримки вагонів і контейнерів на підходах до станції призначення судам належить перевіряти дотримання залізницями цього порядку.
У даному випадку, залізницею дотримано встановлений порядок оформлення затримки вагонів на підходах до станції призначення, що підтверджується актами загальної форми ГУ-23, які складені за фактом затримки з вини вантажоодержувача ТОВ виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" відповідно до вимог п.3 Правил складання актів, п.8 Правил користування вагонами та контейнерами, актами про затримку вагонів форми ГУ-23а, повідомленнями про затримку вагонів, наказами про затримку.
Перелічені докази є достатніми і в повній мірі підтверджують вину товариства у неможливості подання вагонів на його під"їзну колію.
Наведеними вище Правилами не встановлено обов"язок залізниці по складанню актів загальної форми попутними станціями.
При цьому докази розвантаження товариством колій станції призначення в матеріалах справи відсутні.
Викладені обставини спростовують і посилання скаржника на ненадання позивачем доказів, які підтверджують факт затримки.
Клопотання позивача про заміну ДТГО"Львівська залізниця" правонаступником, яким є ПАТ"Українська залізниця" задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до ОСОБА_2 державного реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців включає, зокрема внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до ОСОБА_2 державного реєстру.
Як передбачено ч.1 ст.18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до ОСОБА_2 державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ст.105 Кодексу учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Згідно ст.106 Кодексу злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
За приписами ст.107 Кодексу після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Отже, злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється в результаті злиття.
Разом з тим, на момент розгляду клопотання позивача ОСОБА_2 реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей щодо припинення позивача не містить, до нього внесено запис, що з 16.07.2014 року ДТГО"Львівська залізниця" перебуває в стані припинення, тобто держана реєстрація припинення позивача не відбулася.
Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи також не підлягає задоволенню.
В п.п.3.9.2 п.3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судоми першої інстанції" роз"яснено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
На виконання вимог ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України обставини щодо неможливості розгляду справи без участі представника товариства скаржником не доведені.
Керуючись ст.ст.101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016р. у справі №904/9768/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя Е.В.Орєшкіна
Суддя І.А.Сизько
Повна постанова складена 15.04.2016р.