"13" квітня 2016 р.Справа № 916/4974/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів Діброви Г.І., Лисенко В.А.;
при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.;
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю № 7723 від 17.3.2016 року;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Горького” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздравниця”, м. Одеса
на рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2016 року
у справі № 916/4974/15
за позовом Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Горького” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздравниця”, м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі Філії „Інфоксводоканал”
про скасування оперативно-господарської санкції, визнання недійсним та скасування акту відбору проб води,
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.03.2016 року по справі № 916/4974/15 було відмовлено у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Горького” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздравниця”, м. Одеса (Далі - ДчП „Клінічний санаторій ім. Горького”) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі Філії „Інфоксводоканал” (Далі - ТОВ „ІНФОКС”) про скасування оперативно-господарської санкції, визнання недійсним та скасування акту відбору проб води.
Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що нормами чинного законодавства України не передбачено розгляд господарськими судами спорів пов'язаних з визнанням недійсними актів водопостачальної організації щодо відбору проб стічних вод, так як такому акту чинним законодавством не надано статусу документа, який мав би обов'язковий характер чи породжував права і обов'язки у певного суб'єкта чи кола суб'єктів, оскільки такий акт не може вважатися актом державного чи іншого органу і його оскарження в судовому порядку законодавством не передбачено. За таких обставин, позивач, заявляючи позовну вимогу про визнання недійсним та скасування акту відбору проб, неправильно обрав спосіб захисту порушеного права, з огляду на що заявлена позивачем вказана позовна вимога задоволенню судом не підлягає.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді застосування підвищеного тарифу за послуги водовідведення, суд першої інстанції зазначив, що доводи позивача є неспроможними та спростовуються матеріалами справи
Не погоджуючись із винесеним рішенням, ДчП „Клінічний санаторій ім. Горького” звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скаржник вважає рішення незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач зазначив, що відповідачем при відборі проб стічних вод порушено вимоги „Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України” і як наслідок, акт відбору проб від 15.07.2014 року, на його думку, повинен був визнаний місцевим господарським судом недійсним.
29.03.2016 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду по даній справі без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на відзив. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2003 року між ТОВ „ІНФОКС” (Виробник) та ДчП „Клінічний санаторій ім. Горького” (Споживач) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №4373/1 (Далі - Договір).
Згідно з пунктами 1.2., 1.3. Договору, з урахуванням Додаткових угод до Договору від 17.03.2004 року та від 23.03.2010 року, Виробник надає послуги по поданню питної води на об'єкти Споживача, а також по прийманню стоків холодного та гарячого водоспоживання, які скидаються споживачем в систему комунальної каналізації у відповідності до дислокації об'єктів (додаток №1). Споживач своєчасно оплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, забезпечує належну експлуатацію своїх водоканалізаційних мереж, споруд, приладів та обладнання на них у відповідності до діючого законодавства.
В пункті 2.1. Договору сторони встановили, що вони зобов'язуються користуватися діючими нормами законодавства, а саме: Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”; Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України; Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси; технічними умовами, діючими ГОСТ, Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленими законом порядку.
В пункті 2.3.3. Договору встановлено, що Виробник має право перевіряти технічний стан систем водопостачання-водовідведення Споживача на предмет наявності втечі, нераціонального використання питної води, контролю якості стічних вод, стану приборів обліку води та стоків.
Відповідно до п.п. 2.4.2., 2.4.7. Договору Споживач зобов'язаний здійснювати скид стоків, якість яких не перевищує гранично допустимі концентрації, встановлені Правилами приймання стічних вод. Споживач зобов'язаний відшкодовувати матеріальний збиток, нанесений комунальним системам каналізації, спорудам, обладнанню та приладам, а також водним об'єктам, викликаний скидом ненормативно-очищених стічних вод у міську каналізацію.
За умовами пункту 3.8. Договору нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється у відповідності до Правил приймання стічних вод.
Згідно з пунктом 7.3. Договору договір діє до 31.12.2015 року.
04.11.2003 року сторонами підписано Додаток № 1 до Договору, в якому вони визначили дислокацію об'єктів підприємства, згідно якої вода постачається на об'єкт, розташований у м. Одесі, вул. Фонтанська дорога, 165, облік води здійснюється 2 водомірами санаторію.
15.07.2014 року ТОВ „ІНФОКС” було складено акт - Аналіз стічної води, згідно якого проби відбирались у контрольному колодязі перед скидом у міськканалізацію, об'ємом 3 літри, опломбовано пломбою 0000046, відбір проводився за участю завпродскладом ОСОБА_2, час відбору проби 16год.30хв. Із оформленого відповідачем результату лабораторного аналізу вбачається, що аналіз виконано 15.07.2014 року - 22.07.2014 року.
Після проведення лабораторного аналізу взятих проб було виявлено перевищення шкідливих забруднюючих речовин у стічних водах, що стало підставою для розрахунку плати за скид понаднормативних забруднень.
Після чого відповідачем було здійснено розрахунок понаднормативного скиду та визначено суму вартості ненормативно-очищених стоків у розмірі 24 507,43 грн.
Листом №4610 від 23.07.2014 року ТОВ „ІНФОКС” надіслало Споживачу лист з вимогою оплатити 24 507,43 грн. вартості ненормативно-очищених стоків, до якого додало розрахунок понаднормового скиду.
23.07.2014 року ТОВ „ІНФОКС” направило ДчП „Клінічний санаторій ім. Горького” претензією щодо оплати ненормативно-очищених стоків. Крім того, ТОВ „ІНФОКС” виставлено рахунок №944/6051 від 23.07.2014 року на суму 24 507,43грн., з призначенням платежу „за водовідведення”.
Однак, в листі №194 від 29.07.2014 року позивач не погодився із даною претензією та просив скасувати необґрунтовано нараховану додаткову плату за водовідведення.
ДчП „Клінічний санаторій ім. Горького” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про скасування оперативно-господарської санкції ТОВ „ІНФОКС” у вигляді застосування підвищеного тарифу за послуги водовідведення у розмірі 24 507,43грн., як підвищеної плати за скид ненормативно-очищених стічних вод у міську каналізаційну мережу з перевищенням допустимих концентрацій за липень 2014 року та про визнання недійсним та скасування акту відбору проб від 15.07.2014 року, здійсненого з контрольного колодязя перед скидом в міську каналізацію, який іменується “Аналіз стічної води”, складений ТОВ „ІНФОКС” на території ДчП „Клінічний санаторій ім. Горького”.
Звертаючись з позовом, ДчП „Клінічний санаторій ім. Горького” посилалось на результати дослідження проб стічної води установи від 23.09.2014 року, здійснених ДП „Український науково-дослідний інститут медицини транспорту МОЗ України” на підставі Договору від 04.09.2014 року №247/20/117, в якому, як вказує позивач, зазначено значно менші показники забруднення, ніж ті, що наведені в акті ТОВ „ІНФОКС” від 15.07.2014 року.
Згідно зі статтею 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 235 Цивільного Кодексу України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним, тобто, сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Згідно з приписами частини 2 статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Відповідно до п.п.1.5., 1.6. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002 року №37 та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі - місцеві Правила приймання), в яких встановлюються допустимі концентрації (далі - ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію. Місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні” затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України. Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 року №632 були затверджені Правила приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси.
Згідно з п.п. 9.8., 10.5. Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, з метою контролю за якістю стічних вод Підприємств, Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для розрахунку плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод Підприємств проводиться представниками Водоканалу, що фіксується у спеціальному акті, іменуємому “Аналіз стічної води”, який підписують як представники Водоканалу, так і представник Підприємства-абонента. Водоканал здійснює раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений з Підприємством заздалегідь, відбір проб для контролю за якістю та кількістю стічних вод, що скидаються. Плановий відбір проб здійснюється Водоканалом один раз в два місяця. Позаплановий відбір проб здійснюється Водоканалом раптово по мірі необхідності при наявності інформації про порушення Правил.
Положеннями п.п. 10.1., 10.2., 10.3., 10.4. Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, відбір проб здійснюється в контрольному колодязі, тобто колодязі на каналізаційному випуску Підприємства безпосередньо перед приєднанням до збірного чи головного каналізаційного колектора. Абонент забезпечує доступ до місця відбору проб і безпечне виконання роботи по відбору. На відібрану пробу складається відповідний акт, який іменується „Аналіз стічної води”. При наявності декількох випусків у одного абонента на всі випуски складається один акт. Після відбору проб посуд пломбується представником Водоканалу. Об'єм разової проби повинен бути не менше ніж 1000 мл.
Враховуючи вимоги діючого законодавства України, що регулює дані правовідносини між сторонами та лабораторний аналіз відібраних стічних проб, і складний на його підставі акт та розрахунок плати за наднормативний скид стічних вод з перевищенням ДК для кожної забрудненої речовини, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування підвищеної плати за скид ненормативно-очищених стічних вод у сумі 24 507,43 грн. З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Судовою колегією посилання позивача на результати аналізу проб стічних вод, проведений ДП „Український науково-дослідний інститут медицини транспорту МОЗ України”, згідно з якими встановлено значно менші показники забруднення, ніж ті, що наведені в акті відповідача 15.07.2014 року, не приймаються, так як вони не можуть порівнюватись із результатами аналізу, які оспорюються, оскільки відібрання проб та їх аналіз проведені на два місяці пізніше, ніж спірний. Крім того, дана перевірка здійснена на замовлення зацікавленої особи у справі, а отже взагалі не може бути прийнята в якості належного та допустимого доказу, в розумінні статтей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи ДчП „Клінічний санаторій ім. Горького” про те, що відбирання проб стічних вод відповідачем лише з одного колодязя нібито є доказом наднормативного забруднення лише частини стічних вод правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на наступне.
Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими Наказом Держбуду України від 19.02.2002 року №37, Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 року №632, не передбачено обов'язок водоканалу відбирати проби у всіх контрольних колодязях підприємства одночасно.
Стосовно позовних вимог про визнання недійсним та скасування акту відбору проб води апеляційна інстанція зазначає наступне.
Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, в тому числі актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані; господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
За змістом положень частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Пунктом 4 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припиненням дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
При зверненні до господарського суду з відповідним позовом, ДчП „Клінічний санаторій ім. Горького” між іншим просило суд визнати недійсним та скасувати акт відбору проб води.
Однак, обраний позивачем спосіб захисту про визнання недійсним та скасування акту відбору проб є таким, що обраний неправильно, оскільки, як вірно зазначив місцевий господарський суд, нормами діючого законодавства України не передбачено розгляд господарськими судами спорів пов'язаних з визнанням недійсними актів водопостачальної організації щодо відбору проб стічних вод, оскільки такому акту чинним законодавством не надано статусу документа, який мав би обов'язковий характер чи породжував права і обов'язки у певного суб'єкта чи кола суб'єктів, оскільки такий акт не може вважатися актом державного чи іншого органу і його оскарження в судовому порядку законодавством не передбачено.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевказаним.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Горького” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздравниця”, м. Одеса задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2016 року по справі № 916/4974/15 залишається без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-103; 105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій ім. Горького” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздравниця”, м. Одеса на рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2016 року по справі № 916/4974/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2016 року по справі № 916/4974/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
ОСОБА_3