донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.03.2016 справа №905/2643/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 - довіреність №221215-1/9.2п від 22.12.2015р. Не з'явився Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго”, Донецька область, м.Краматорськ
на рішення господарського суду Донецької області
від16 грудня 2015 р. (повний текст складено та підписано 21.12.2015р.)
у справі№ 905/2643/15 (суддя Шилова О.М.)
за позовомПублічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго”, Донецька область, м.Краматорськ
доДержавного підприємства “Селидіввугілля”, Донецька область, м.Селидове
простягнення 1 739 656,29грн. боргу за активну електроенергію, 111 600,82грн. боргу за реактивну електроенергію, 16 659,68грн. - 3% річних, 511 479,68грн. інфляційних, 286 127,92грн. пені
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.12.2015р. у справі №905/2643/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго”, Донецька область, м.Краматорськ до Державного підприємства “Селидіввугілля”, Донецька область, м.Селидове про стягнення боргу за активну електроенергію у розмірі 1 739 656,29грн., боргу за реактивну електроенергію у розмірі 111 600,82грн., 3% річних у розмірі 16 659,68грн., пені у розмірі 286 127,92грн. та інфляційних втрат у розмірі 511 479,68грн. - задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто борг за активну електроенергію у розмірі 1739656,29грн., борг за реактивну електроенергію у розмірі111600,82грн., 3% річних у розмірі 2409,91грн., пені у розмірі 22 722,81грн., інфляційних втрат у розмірі 11 191,69грн. та витрати по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Донецькобленерго”, Донецька область, м.Краматорськ подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, застосувавши до спірних правовідносин положення Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», оскільки відповідач не належить до підприємств - виробників/виконавців житлово- комунальних послуг що надають такі послуги в районі проведення антитерористичної операції та відмова у задоволенні інфляційних нарахувань та 3% річних є помилковою з огляду на те, що останні за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.
Позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача наданими йому правом не скористався, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Одночасно, через канцелярію суду надіслав відзив в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Донецькобленерго”, Донецька область, м.Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Селидіввугілля”, Донецька область, м.Селидове про стягнення 1739656,29грн. боргу за активну електроенергію, 111600,82грн. боргу за реактивну електроенергію, 16659,68грн. - 3% річних, 511479,68грн. інфляційних, 286127,92грн. пені.
Позовні вимоги до Державного підприємства “Селидіввугілля”, Донецька область, м.Селидове обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії №5019 від 10.07.2006р. в частині своєчасної оплати поставленої активної та реактивної електроенергії.
Як зазначає позивач, за наведеним договором останній в період листопад 2014р.-травень 2015р. поставив відповідачу активну електроенергію на загальну суму 1808656,29грн., а також реативну електроенергію в період жовтень 2014р. - квітень 2015р. на загальну суму 114 860,06грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи актами про споживання активної та реактивної електроенергії. При цьому, відповідачем вартість отриманої електроенергії сплачено частково з порушенням строків оплати отриманої активної та реактивної електроенергії, у зв'язку з чим позивачем на суму заборгованості нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №5019 від 10.07.2006р. щодо своєчасної оплати поставленої позивачем електроенергії. Одночасно, здійснюючи перерахунок заявлених до стягнення розмірів пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» та відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення пені за період з 07.02.2015р. по 31.05.2015р., а також у стягненні інфляційних втрат за період лютий 2015р. - травень 2015р.
Також, зазначеним рішенням, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову відмову у задоволенні стягнення інфляційних втрат, нарахованих за період листопад 2014-грудень 2014р. (активна електроенергія) та за період грудень 2014р. - січень 2015р. (реактивна електроенергія), оскільки період прострочення відповідачем сплати заборгованості складав менше місяця.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.
Так, 10.07.2006р. між сторонами укладено договір на постачання електричної енергії №19, за умовами якого Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Донецькобленерго”) позивач (постачальник) зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу, Відокремленому підрозділу Державного підприємства “Селидіввугілля” “Виробниче управління теплофікації” (споживачу), а відповідач оплатити постачальнику електричної енергії її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору. (розділ 1 договору).
Додатковою угодою б/н від 01.10.2009р. номер Договору змінено на №5019.
Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та №5 “Порядок розрахунків”, а також здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №6 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.(п.п. 2.3.4, 2.3.5 Договору)
Відповідно до п.4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.4.-2.3.5. Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком №5 “Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до п.1 Додатку №5 від 06.04.2007р. “Порядок розрахунків” до Договору розрахунковий період встановлюється з 00 годин першого числа місяця до 00 годин першого числа наступного місяця.
Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника, або дата внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника (п.4.4. Додатку №5).
Згідно з п.4.5. Додатку №5 Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.
Відповідно до п.7 Додатку №5 остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача. Для проведення остаточного розрахунку Споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру.
Згідно з п.8 Додатку №5 у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за Договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Додатком №6 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” до Договору, сторони визначили наступний порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії: за підсумками розрахункового періоду Постачальник видає Споживачу розрахункові документи на оплату за перетікання реактивної електроенергії; кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника протягом 5 днів від дня отримання розрахункових Документів (п.17).
Додаток №6 набрав чинності з 01.01.2011р. (п.19).
Пунктом 9.5. Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2009 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Зобов'язання сторін за вказаною угодою пролонговувались на кожний наступний рік та на момент виникнення суми боргу сторони перебували у договірних відносинах.
Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Також, згідно з ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як вбачається з матеріалів справи, в період листопад 2014р. - травень 2015р. постачальник (позивач) поставив споживачу (відповідачу) активну електроенергію та в період листопад 2014р. - квітень 2015р. поставив відповідачу реактивну електроенергію, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), підписаними сторонами та скріплені печатками, а також рахунками на оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію.
Так, відповідно до рахунків за активну електроенергію в період листопад 2014р. - травень 2015р., позивач постачав, а відповідач прийняв активну електроенергію обсягом 1154445кВт/год на загальну суму 1 810 259,75грн., а саме: у жовтні 2014 року на суму 70 535,98грн.; у листопаді 2014 року на суму 345 555,65 грн., у грудні 2014 року на суму 353 855,16грн., у січні 2015 року на суму 347 043,98грн., у лютому 2015 року на суму 151 881,59грн.; у березні 2015 року на суму 371 855,60 грн.; у квітні 2015 року на суму 163 681,55 грн., у травні 2015року на суму 5 850,24грн.
Також, відповідно до рахунків відповідачем прийнято реактивну електроенергію обсягом 1174384 кВар/год. на загальну суму 114 860,06грн., а саме: у жовтні 2014р. на суму 3259,24грн., у листопаді 2014року на суму 15 534,28грн., у грудні 2014року на суму 24 711,21грн., у січні 2015року на суму 31 875,71грн., у лютому 2015 року на суму 6 528,31грн., у березні 2015року на суму 22 938,10грн., у квітні 2015року на суму 10 013,21грн.
Виставлені рахунки отримані відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки на них, зроблені уповноваженими представниками споживача за довіреностями від 01.01.2014р. та від 01.01.2015р.
Факт отримання активної та реактивної електроенергії у зазначений в актах період, відповідачем не заперечується. Крім того, у відзиві на позов, відповідачем визнано заборгованість за активну та реактивну електроенергію на загальну суму 1 851 257,11грн.
Як зазначалось вище, споживач зобов'язаний здійснювати оплату отриманих від постачальника рахунків, зокрема рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру.
Враховуючи підтвердження матеріалами справи, що “Виробниче управління теплофікації” є відокремленим підрозділом Державного підприємства “Селидіввугілля”, колегія суддів приходить до висновку, що рахунки за активну електроенергію, виставлені позивачем мають бути сплачені відповідачем протягом 10 банківських днів з моменту отримання.
В свою чергу, оплата рахунків за отриману реактивну електроенергію повинна бути здійснена протягом 5 днів від дня отримання розрахункових Документів (п.17 Додаток №6).
Господарським судом встановлено, що відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати електроенергії у встановлені Додатками №5 та №6 до Договору строки не виконав, чим порушив умови Договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачу на сплату вартості отриманої реактивної та активної електроенергії, вручені рахунки: за жовтень 2014 року - 28.10.2014р., за листопад 2014 року - 28.11.2014р., за грудень 2014 року - 29.12.2014р., за січень 2015 року - 28.01.2015р., за лютий 2015 року - 28.02.2015р., за березень 2015 року - 30.03.2015р., за квітень 2015 року - 28.04.2015р. та рахунок за реактивну електроенергію за травень 2015року - 28.05.2015р., які повинні бути оплачені відповідачем протягом строків, наведених вище.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку електроенергії, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості спожитої активної електроенергії у період листопад 2014р. - травень 2015р. не виконав, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 739 656,29 грн. як і не виконав, обов'язку щодо сплати вартості спожитої реактивної електроенергії за період листопад 2014р. - квітень 2015р. у розмірі 111 600,82грн.
Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на загальну суму 1 851 257,11грн., Державним підприємством “Селидіввугілля” допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 851 257,11грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати активної та реактивної електроенергії, позивачем нараховано пеню в розмірі 286 127,92грн. за перод 05.11.2014р. по 31.05.2015р.
Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених п.2.3.4.-2.3.5. Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком №5 “Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Одночасно, згідно з п.8 Додатку №5 до договору сторонами визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу.
Як вбачається з наданого суду розрахунку, позивачем здійснювалось нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування від суми боргу, що не суперечить приписам діючого законодавства.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно неправомірного нарахування позивачем пені, починаючи з шостого банківського дня з дня отримання рахунків за активну електроенергію, оскільки відповідач є відокремленим підпрозділом ДП «Селидіввугілля» та оплата рахунків за активну електроенергію повинна здійснюватись протягом десяти банківських днів з дати отримання рахунку, а тому нарахування пені за активну електроенергію здійснюється починаючи з одинадцятого дня.
При цьому, період нарахування пені за рахунками про сплату вартості реактивної енергії, позивачем визначений вірно.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у визначеному судом першої інстанції розмірі, а саме: 22 722,81грн., оскільки перерахунок пені, здійснений судом першої інстанції відповідачє приписам чинного законодавства.
Одночасно, суд першої інстанції, розглядаючи вимогу щодо стягнення пені та приймаючи до уваги клопотання відповідача про звільнення його від відповідальності (відповідальності у вигляді сплати пені), з посиланням на положення Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, дійшов висновку про звільнення відповідача від відповідальності у вигляді стягнення пені, з чим колегія суддів погоджується з наступного.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” від 13.01.2015р. № 85-VIII встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Статтею 3 зазначеного Закону України визначено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Відповідно до інформації офіційного сайту Верховної ради України, даний Закон було опубліковано 06.02.2015року, відповідно набрання чинності Закону відбулось 07.02.2015 року.
З огляду на мораторій, встановлений вищенаведеними приписами законодавства, у позивача були відсутні підстави для нарахування пені за період з 07.02.2015р. по 31.05.2015р.
З урахуванням встановлених обставин та положень ст.ст.1, 2 зазначеного Закону, а також те, що відповідач є виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг по централізованому опаленню та знаходиться на території проведення антитерористичної операції, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про незастосування до останнього штрафних санкцій у вигляді пені, нарахованої за період з 07.02.2015р. по 31.05.2015р. та про відмову у задоволенні позову у цій частини.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 29.09.2015р. по справі № 908/6344/14 та від 24.02.2016р. по справі №905/1353/15.
В свою чергу, не приймаються посилання заявника апеляційної скарги на те, що відповідач не належить до підприємств - виробників/виконавців житлово- комунальних послуг, що надають такі послуги в районі проведення антитерористичної операції, оскільки відповідно до абз.2 п.2.2. Положення про відокремлений підрозділ “Виробниче управління теплофікації” Державного підприємства “Селидіввугілля” вбачається, що метою та предметом діяльності підприємства відповідача є забезпечення населення безперебійним постачанням тепла, у звязку з чим колегія суддів приходить до висновку, що відповідач є виконавцем житлово-комунальних послуг та на нього поширюється мораторій щодо нарахування пені (штрафних санкцій) у відповідності до ст. 2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” від 13.01.2015р. № 85-VIII.
Одночасно, з посиланням на вищевказані норми закону, суд першої інстанції також дійшов висновку про відмову у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період за період з 07.02.2015р. по 31.05.2015р., обгрунтовуючи такий висновок тим, що в законодавстві про електроенергетику під штрафними санкціями розуміються в тому числі, інфляційні та річні, і на них, як на “інші штрафні санкції”, розповсюджується дія мораторію, встановленого ч.2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” від 13.01.2015р. № 85-VIII.
Проте, з таким висновком господарського суду колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Отже, ця норма встановлює для грошового зобов'язання виключення із загального правила.
Згідно із частиною другою зазначеної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку про те, що спеціальні правові наслідки прострочення грошового зобов'язання у вигляді сплати суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми настають, навіть у випадку неможливості виконання боржником грошового зобов'язання, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Одночасно, п.п.3.1. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з чого, висновок господарського суду Донецької області про те, що 3% річних та інфляційних втрат можуть бути віднесені до «інших штрафних санкцій» та на їх нарахування поширюється дія мораторію у розумінні положень Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, колегія суддів вважає помилковим.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано до стягнення 3% річних у розмірі 16 659,68 грн (період 05.11.2014р. - 31.05.2015р.), а також інфляційні втрати на суму 511 479,68грн. (період грудень 2014 року - травень 2015 року).
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 16 659,68грн. за період з 05.11.2014р. до 31.05.2015р., а також інфляційних нарахувань за зазначений вище період у розмірі 511 479,68грн., апеляційна інстанція дійшла висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у цій частині з огляду на невірний арифметичний розрахунок, здійснений позивачем та приймаючи до уваги строк настання виконання зобов'язань за кожним із зобов'язань у відповідності до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 15 448,26грн. та інфляційні втрати у розмірі 426 061,11грн.
Виходячи з чого, висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2 409,91грн. та 11 191,69грн. інфляційних втрат є передчасним, а тому судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у даній справі підлягає зміні в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами згідно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго”, Донецька область, м.Краматорськ- задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 16 грудня 2015 р. у справі № 905/2643/15 - змінити в частині стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та судового збору .
Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Державного підприємства “Селидіввугілля” (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41; код ЄДРПОУ 33426253) на користь Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, 8; код ЄДРПОУ 00131268) 1 739 656,29грн. боргу за активну електроенергію, 111 600,82грн. боргу за реактивну електроенергію, 15 448,26грн. - 3% річних, інфляційних втрат - 426 061,11грн., пені - 22 722,81грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 34 730,49грн.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 16 грудня 2015 р. у справі № 905/2643/15 - залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства “Селидіввугілля” (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41; код ЄДРПОУ 33426253) на користь Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, 8; код ЄДРПОУ 00131268) 7060,61грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Донецької області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
ОСОБА_3