донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.03.2016 справа №905/1917/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 - довіреність №221215-1/9.2п від 22.12.2015р. ОСОБА_5 - довіреність б/н від 18.03.2016р. Публічного акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов'янськ, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від17 листопада 2015 р. (повний текст рішення складено та підписано 23.11.2015р.)
у справі№ 905/1917/15 (суддя Ніколаєва Л.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м.Краматорськ, Донецька область
доПублічного акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов'янськ, Донецька область
простягнення 3 926 034,12 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2015р. у справі №905/1917/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м.Краматорськ, Донецька область до Публічного акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов'янськ, Донецька область про стягнення 3 926 034,12 грн. з яких: 2 527 647,39грн. - сума основного боргу за активну електроенергію, 10760,92грн. - сума основного боргу за реактивну електроенергію, 517 471,50грн. - пеня, 32 743,84грн. - 3% річних та 837 410,47грн. - інфляційні втрати - задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу за активну електроенергію у розмірі 2 527 647,39грн., суму основного боргу за реактивну електроенергію у розмірі 10 760,92грн., пеню у розмірі 517 471,50грн., 3% річних у розмірі 32 622,04грн., інфляційні втрати у розмірі 617 109,13грн. та витрати по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Публічним акціонерним товариством "Словважмаш", м. Слов'янськ, Донецька область подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди від 09.10.2015р. до договору про постачання електроенергії № 1018 від 01.08.2005р. відповідачу проведено спрощений розрахунок втрат електричної енергії, внаслідок чого змінилась сума основного боргу, та відповідно, і розмір пені, 3% річних, інфляційних втрат. Крім того зазначає про невірний розрахунок судом першої інстанції суми судового збору при прийнятті рішення.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до апеляційної скарги додано додаткову угоду від 09.10.2015р. до договору про постачання електроенергії № 1018 від 01.08.2005р., яку останній просив прийняти у якості доказу зменшення розміру заборгованості, оскільки зазначеною додатковою угодою відповідачу здійснено перерахунок заборгованості за період з 01.01.2015р. по 30.09.2015р.
Одночасно, у судовому засіданні представником позивача надано додаткову угоду від 09.04.2010р. до договору про постачання електроенергії № 1018 від 01.08.2005р., яку останній просив долучити до матеріалів справи у якості підтвердження продовження строку дії договору про постачання електроенергії № 1018 від 01.08.2005р. Також зазначив про те, що вказані докази не були подані суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції надавались пояснення та відповідні документи з цього приводу. Стосовно здійснення перерахунку суми заборгованості з огляду на умови додаткової угоди від 09.10.2015р., наданої відповідачем, позивач у судовому засіданні зазначив про те, що умовами договору про постачання електроенергії № 1018 від 01.08.2005р. здійснюється перерахунок суми заборгованості. Оскільки вказана додаткова угода укладена у жовтні 2015р., то і перерахунок буде здійснюватись за жовтень 2015р. та відповідачу буде виставлено рахунок за мінусом перерахованих сум, стягнення заборгованості за яким не є предметом розгляду у даній справі
Проте, колегія суддів, не приймає представлені сторонами додаткові докази з огляду на наступне.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»: відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Наразі, позивачем не доведено об'єктивних причин неможливості подання додаткової угоди від 09.04.2010р. до договору про постачання електроенергії № 1018 від 01.08.2005р до суду першої інстанції.
Одночасно, колегія суддів не приймає додаткову угоду від 09.10.2015р. до договору про постачання електроенергії № 1018 від 01.08.2005р., яка надана відповідачем, оскільки перерахування пені, 3% річних та інфляційних втрат перебуває у залежності від суми перерахованої основної заборгованості, яка є невизначеною, оскільки не заявлялась позивачем до стягнення, у зв'язку з чим нарахування пені, 3% річних та інфляційних не підлягає перерахунку на підставі зазначених доводів позивача.
Відповідач у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю додаткового часу для здійснення контррозрахунку розміру заборгованості та розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, проте, враховуючи наявність достатнього часу для підготовки такого контррозрахунку у відповідача, останнє не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач не був позбавлений права на подання контррозрахунку під час розгляду спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", м.Краматорськ, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов'янськ, Донецька область про стягнення суми основного боргу за активну електроенергію у розмірі 2 527 647,39грн., суми основного боргу за реактивну електроенергію у розмірі 10 760,92грн., пені у розмірі 517 471,50грн., 3% річних у розмірі 32 743,84грн. та інфляційних втрат у розмірі 837 410,47грн.
Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов'янськ, Донецька область обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №1018 від 01.08.2005р. в частині своєчасної оплати поставленої активної та реактивної електроенергії.
Як зазначає позивач, за наведеним договором останній в період липень - грудень 2014р., січень - травень 2015р. поставив відповідачу активну електроенергію, а також реативну електроенергію за період липень -грудень 2014р., січень, березень, квітень, травень 2015р., що підтверджує наявними у матеріалах справи актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунками. При цьому, відповідачем вартість отриманої електроенергії сплачено частково та з порушенням строків оплати, у зв'язку з чим на суму заборгованості позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №1018 від 01.08.2005р. щодо своєчасної оплати поставленої позивачем електроенергії.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, 01.08.2005р. між сторонами укладено договір на постачання електричної енергії №1018, за умовами якого Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Донецькобленерго”) позивач (постачальник) зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу, Відкритому акціонерному товариству "Словважмаш", м. Слов'янськ, Донецька область (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство "Словважмаш") (споживачу), а відповідач - оплатити постачальнику електричної енергії її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами. (розділ 1 договору).
За умовами договору позивач (постачальник) зобов'язався: виконувати умови цього Договору; постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (пункти 2.1.1, 2.1.2 Договору).
У свою чергу, відповідач (споживач) зобов'язався: виконувати умови цього Договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 5 “Порядок розрахунків за електроенергію” та № 6 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 10 та (або) 10 а “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії” (пункти 2.2.1, 2.2.3, 2.2.4 Договору).
Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що постачальник електричної енергії має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.
Розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача. За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється “Акт прийняття-передавання товарної продукції”. Для проведення остаточного розрахунку споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання (пункти 1, 7 додатку № 5 “Порядок розрахунків” до Договору).
За підсумками розрахункового періоду електропередавальна організація (позивач) надає споживачу розрахункові документи на оплату перетікання реактивної електроенергії, здійснені відповідно до зазначеного вище порядку. Кошти оплати за перетікання електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок електропередавальної організації (позивача) протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів (пункт 17 додатку № 10 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” до Договору).
У пункті 4.2.1 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 “Порядок розрахунків за електроенергію” до цього Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2005р. Договір може бути продовжений на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода (пункт 9.4 Договору).
Також, в матеріалах справи наявні додатки до договору № 1 “Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі”, № 2 “Перелік місць встановлення електролічильників з урахуванням тарифної групи точок вводу, за якими здійснюється розрахунок за спожиту електроенергію ПАТ “Словважмаш”, № 3 “Узгоджений рівень надійності електропостачання на межі балансової належності”, № 4 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, № 6 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, № 9 “Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача”, № 10 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”, № 11 “Порядок та режими роботи електронагрівальних установок”, № 12 “Порядок участі споживача в графіках обмеження (ГОЕ, ГОП), графіках аварійних відключень (ГАВ, СГАВ) та автоматичному частотному розвантаженню (АЧР), № 13 “Договірні (граничні) величини постачання електричної енергії і потужності споживачу при відсутності заборгованості за спожиту електроенергію на 2005 - 2015 р.р.” та “Відомість про обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем”.
Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Також, згідно з ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як вбачається з матеріалів справи, в період липень -грудень 2014 року, січень-травень 2015 року постачальник (позивач) поставив споживачу (відповідачу) активну електроенергію на загальну суму 4 279 070, 48 грн. та за період липень-грудень 2014 року, січень, березень-травень 2015 року реактивну електроенергію на загальну суму 48 234,87 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими особами і скріпленими їх печатками актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), копії яких містяться в матеріалах справи. Факт отримання електроенергії у зазначений в актах період, відповідачем не заперечується.
Одночасно, позивачем для сплати вартості поставленої електроенергії відповідачу виставлялись рахунки на сплату спожитої активної та реактивної електроенергії які отримані уповноваженими особами відповідача, про що свідчать відповідні відмітки на цих рахунках та довіреності на ім'я уповноважених осіб відповідача на отримання таких рахунків, копії яких наявні в матеріалах справи.
Матеріалами справи підтверджується, що рахунки за липень 2014р. одержані відповідачем 01.08.2014р., рахунки за серпень 2014р. одержані відповідачем 01.09.2014р., рахунки за вересень 2014р. одержані відповідачем 01.10.2014р., рахунки за жовтень 2014р. одержані відповідачем 01.11.2014р., рахунки за листопад 2014р. одержані відповідачем 01.12.2014р., рахунки за грудень 2014р. одержані відповідачем 31.12.2014р., рахунки за січень 2015р. одержані відповідачем 01.02.2015р., рахунок за лютий 2015р. (активна електроенергія) одержаний відповідачем 01.03.2015р., рахунки за березень 2015р. одержані відповідачем 01.04.2015р., рахунки за квітень 2015р. одержані відповідачем 01.05.2015р., рахунки за травень 2015р. одержані відповідачем 01.06.2015р.
Як встановлено господарським судом, відповідач частково сплатив суму заборгованості за отриману електроенергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, а саме: за спожиту активну електроенергію у період липень, серпень, вересень 2014р. - відповідачем сплачено заборгованість у повному обсязі в сумі 1 125 132,40 грн., проте з порушенням строків, передбачених умовами договору; за жовтень - грудень 2014р. та за січень - травень 2015р. - заборгованість сплачена частково в сумі 626 290, 69 грн. та за спожиту реактивну електроенергію у період липень - грудень 2014р. та січень, березень, квітень 2015р. - в повному обсязі в сумі 37 473,95 грн., проте також з порушенням строків, передбачених умовами договору; за травень 2015р. - оплата відповідачем не здійснена,
Предметом розгляду у даній справі є наявність заборгованості відповідача за спожиту активну електроенергію в період період жовтень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 р. у сумі 2 527 647,39 грн. та за спожиту реактивну електроенергію у травні 2015р. у сумі 10760,92грн.
Як зазначено вище, відповідач, на виконання умов договору та додатків до нього, здійснює оплату вартості спожитої активної та реактивної електроенергії протягом 5 банківських днів від дня отримання розрахункових документів. (пункти 1, 7 додатку № 5 “Порядок розрахунків” до Договору за активну електроенергії та пункт 17 додатку № 10 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” до Договору за реактивну електроенергію).
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку електроенергії, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості спожитої активної електроенергії у період жовтень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 р. не виконав, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 2 527 647,39 грн., як і не виконав обов'язку щодо сплати вартості спожитої реактивної електроенергії за період травень 2015р. у розмірі 10 760,92грн.
Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на загальну суму 2 538 408,31грн., Публічним акціонерним товариством "Словважмаш" допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2 538 408,31грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості спожитої електроенергії, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 517 471,50грн., нараховану з 01.11.2014р. по 30.06.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті спожитої активної електроенергії за період вересень-грудень 2014 року, січень-травень 2015 року та з 09.10.2014р. по 30.06.2015р. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати вартості спожитої реактивної електроенергії за період вересень-грудень 2014р., січень - травень 2015р.
Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У пункті 4.2.1 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 “Порядок розрахунків за електроенергію” до цього Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення пені за кожною платіжною вимогою окремо, враховуючи здійснення відповідачем часткових оплат, апеляційна інстанція вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у цій частині у сумі 517 471,50грн.
Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі розмірі 32 743,84 грн., нарахованих у період з 09.08.2014р. по 30.06.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті спожитої активної електроенергії за період липень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 р. та спожитої реактивної електроенергії за період липень - грудень 2014р., січень, березень, квітень, травень 2015р. та інфляційні втрати у розмірі 837 410,47 грн., нараховані з серпня 2014 року по червень 2015 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті спожитої активної електроенергії за період липень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 р. та нарахованих з вересня 2014р. по червень 2015р. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті спожитої реактивної електроенергії в серпні, листопаді, грудні 2014р., січні, травні 2015р.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 32743,84грн. за період з 09.08.2014р. по 30.06.2015р., а також інфляційних нарахувань за зазначений вище період у розмірі 837410,47грн., апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у цій частині у зазначеному судом першої інстанції розмірі з огляду на невірний арифметичний розрахунок, здійснений позивачем, та приймаючи до уваги строк настання виконання зобов'язань за кожним із зобов'язань у відповідності до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 32 622,04грн. та інфляційні втрати у розмірі 617 109,13грн.
Одночасно, Донецький апеляційний господарський суд вважає за необхідне додатково стягнути з Публічного акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов'янськ, Донецька область судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2015р. у справі № 905/1917/15 у сумі 15 608,43грн. з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до господарського суду Донецької області 28.08.2015р., про що свідчить відбиток календарного штампу поштового відділення зв'язку на конверті, в якому надіслано позовну заяву та при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 73 080,00грн.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (набрав чинності з 01.11.2011р.), судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру становив 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (в редакції, що діяла на дату звернення з позовом до суду - 28.08.2015р.).
Також, у зв'язку з набранням чинності з 01.09.2015 р. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015р. №484-VІІІ, відповідно до ст.4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, за подання апеляційної скарги на ухвалу суду юридичною особою - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся з апеляційною скаргою 02.02.2016р., про що свідчить вхідний штамп канцелярії господарського суду Донецької області, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015р. №484-VІІІ
Отже, з урахуванням встановлених Законом ставок судового збору, відповідачем за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, який становить 80 388,00грн. Наразі, відповідачем відповідно до платіжних доручень сплачено судовий збір у розмірі 64 779,57грн. (платіжне доручення № 1 від 15.01.2016р. на суму 64 779,00грн. та платіжне доручення №24 від 04.02.2016р. на суму 0,57грн.), що є меншим від встановленого законом розміру.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити доплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 15 608,43грн. (80 388,00 грн. - 64 779,57грн.).
Одночасно, не приймається до уваги посилання заявника апеляційної скарги на невірний розрахунок судом першої інстанції розміру судового збору, оскільки виходячи з наведених приписів законодавства, враховуючи розмір заявлених позовних вимог, судовий збір сплачено позивачем вірно, а розподіл судового збору при прийнятті рішення, здійснений господарським судом Донецької області у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України - пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2015р. у справі №905/1917/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов'янськ, Донецька область - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 17 листопада 2015 р. у справі № 905/1917/15 - залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Словважмаш” (84102, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Заводська, будинок № 2; код ЄДРПОУ 00210594) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Харкові, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999649, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку отримувача (МФО) - 851011, рахунок отримувача - 31217206782002, Код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", Призначення платежу: судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький апеляційний господарський суд, код ЄДРПОУ 26020508) 15 608,43 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Донецької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Попков Д.О.
ОСОБА_3