11 квітня 2016 р.Справа № 816/4690/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старостіна В.В.
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2016р. по справі № 816/4690/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області
про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,
02 грудня 2015 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 15.01.2016 просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області від 06.11.2014 №625 о/с у частині звільнення інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
- зобов'язати УМВС України в Полтавській області розглянути рапорт, поданий 06.11.2015 ОСОБА_1 на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області, про звільнення у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства і відомства, у зв'язку із виявленим бажанням проходити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України;
- зобов'язати УМВС України в Полтавській області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та видати відповідний наказ з цього приводу;
- стягнути з УМВС України в Полтавській області та Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 15000,00 грн у якості моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що наказ УМВС України в Полтавській області від 06.11.2014 №625 о/с у частині звільнення інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ є протиправним та підлягає скасуванню. Зазначив, що трудові відносини працівника і роботодавця урегульовані Кодексом законів про працю України, згідно зі статтею 492 якого про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці та що ним 06.11.2015 подано рапорт на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області полковника міліції Бех О.В. про звільнення зі служби в ОВС у зв'язку з переходом на роботу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 27.11.2006 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 15.05.2012 - на посаді інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області /а.с. 44-48/.
У ході реформування органів внутрішніх справ наказом УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с позивач звільнений із займаної посади за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ в запас у зв'язку із скороченням штатів /а.с. 42/.
Вказана підстава для звільнення позивача визначена у зв'язку з ліквідацією УМВС України в Полтавській області, наслідком чого є абсолютне скорочення штатів ОВС.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
На час виникнення, вказані спірні відносини були урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію" та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.
02.07.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №580-VIІI "Про Національну поліцію", відповідно до преамбули якого цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті "Голос України", 06.08.2015 №141-142, набув чинності 07.11.2015. Проте, враховуючи приписи пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.08.2015.
Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Водночас, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15 у справі за позовом Особи до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що у спірних відносинах питання попередження працівників органів внутрішніх справ про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів урегульовано пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", який є спеціальним законом по відношенню до Кодексу законів про працю України.
Таким чином, позивач вважається у встановленому законом порядку повідомленим про скорочення штатів в силу наведеної вище норми спеціального закону, а положення статті 492 Кодексу законів про працю України до спірних відносин не застосовуються.
Згідно з пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 06.11.2015 подавав рапорт на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області полковника міліції Бех О.В., у якому, з огляду на наявне бажання продовжити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України, просив звільнити його зі служби в ОВС у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства і відомства /а.с. 118/.
Зазначений рапорт було розглянуто начальником УМВС України в Полтавській області з витребуванням та дослідженням особової справи ОСОБА_1, характеристики безпосереднього керівника та інших відомостей.
Зокрема, за змістом характеристики від 05.11.2015 за підписом начальника УГБ УМВС України в Полтавській області полковника міліції Козленка В.М. позивач характеризується посередньо, як недобросовісний працівник, схильний до ухиляння від виконання службових обов'язків, емоційно не стриманий та схильний перекладати вину у особистих невдачах на оточуючих /а.с. 49/.
Таким чином, за результатами розгляду рапорту позивача начальником УМВС України в Полтавській області прийнято рішення про недоцільність проходження служби позивачем у Національній поліції України.
Також слід зазначити, що на дату виникнення спірних відносин позивач мав чинне дисциплінарне стягнення - догану, за порушення службової дисципліни, що виявилося в неналежному виконанні своїх функціональних обов'язків, застосоване на підставі наказу УМВС України в Полтавській області від 09.09.2015 №979 /а.с. 119/.
За змістом пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначена можливість колишніх працівників органів внутрішніх справ бути прийнятими на службу до поліції у спрощеній процедурі без проходження ними конкурсу, однак ці положення не містять в жодному випадку обов'язку керівників цих установ безапеляційно приймати до лав поліції усіх без винятку працівників лише за фактом виявлення останніми такого бажання, та допускає оцінку здатності працівника на виконання завдань, поставлених перед новоутвореною структурою поліції.
Аналізуючи наведене, слід зазначити, що при вирішенні питання про прийняття колишніх працівників органів внутрішніх справ до Національної поліції у спрощеній процедурі без проходження конкурсу керівництвом як УМВС України в Полтавській області так і ГУ Національної поліції в Полтавській області повинні були бути враховані особистісні характеристики та їх наслідки на діяльність цих працівників з огляду на концепцію реформування органів внутрішніх справ задля досягнення її мети.
Таким чином, начальник УМВС України в Полтавській області Бех О.В. на якого відповідно до витягу з наказу від 06.11.2015 № 5 о/с було покладено тимчасове виконання обов'язків за вакантною посадою начальника ГУ Національної поліції в Полтавській області, розглянув рапорт ОСОБА_1, надав йому адекватну оцінку та, з урахуванням характеристики безпосереднього керівника і наявності у позивача чинного дисциплінарного стягнення, прийняв обґрунтоване рішення про недоцільність проходження ОСОБА_1 служби в поліції.
Щодо посилання позивача про неврахування відповідачами його права на переважне залишення на службі, слід зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" передбачено ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України. Станом на момент розгляду справи судом Управління МВС в Полтавській області перебуває в стадії припинення.
Наказом МВС України від 06.11.2015 №1388 "Про організаційно-штатні питання" скасовано всі штати та скорочено усі посади в УМВС України в Полтавській області /а.с. 122, 123/, звільнено абсолютно всіх працівників, а отже подальше проходження позивачем служби в цих органах (використання на службі) є неможливим.
Згідно із підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
У відповідності до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
За змістом пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" прийняття на службу в поліцію працівників міліції, які виявили бажання проходити службу у її структурі, здійснюється шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Таким чином, за наслідками розгляду рапорту ОСОБА_1 не було прийнято наказу про призначення останнього на посаду поліцейського у будь-якому органі поліції, отже він не був прийнятий на службу до її лав та заяви на проходження конкурсу на посади що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, позивач не подавав.
Проаналізувавши наведене, колегія суддів зазначає, що наказом УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_1 правомірно звільнено з органів внутрішніх справ на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - у запас через скорочення штатів.
Щодо посилань позивача про те, що йому у день звільнення не видано копію наказу та трудову книжку, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 06.11.2015 року вих. № 1/2-3885 позивача повідомлено про його звільнення з ОВС та роз'яснено, що для отримання трудової книжки, відповідних документів та проведення розрахунку необхідно прибути до УМВС України в Полтавській області /а.с. 116/. Даний лист ОСОБА_1 отримав 11.11.2015, що підтверджено відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення /а.с. 116/.
При цьому залученою до матеріалів справи копією розписки позивача від 22.12.2015 підтверджено, що трудову книжку йому вручено 22.12.2015 /а.с. 117/.
Адміністративний позов ОСОБА_1 не містить позовних вимог пов'язаних із цією обставиною, як то стягнення середнього заробітку за період, протягом якого позивачу не було вручено трудову книжку, а тому посилання останнього на положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників не стосуються предмета доказування у даній справі та не впливає на правову оцінку по суті заявлених позовних вимог.
Щодо позовних вимог позивача про необхідність задоволення вимоги про зобов'язання УМВС України в Полтавській області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015, слід зазначити, що вона є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Належних та допустимих доказів, щодо окремих дій посадових осіб УМВС України в Полтавській області та ГУ НП в Полтавській області, які б порушували трудові права позивача, крім тих, що виразилися у видачі оспорюваного наказу, правова оцінка якому надана вище, позивачем не наведено.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року по справі № 816/4690/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2016р. по справі № 816/4690/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.
Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Бегунц А.О.
Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2016 р.